Рішення

від 06.11.2007 по справі 5/333-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/333-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" листопада 2007 р.                                                                   Справа № 5/333-07

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства „Вектор Агро”, м. Біла Церква

до Державного підприємства “Експериментальна база „Олександрія” Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук, м. Біла Церква

про стягнення 22861,73 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

відповідача:Дудник А.В. - дов. від 20.04.2007р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства „Вектор Агро” (далі –Позивач) до Державного підприємства “Експериментальна база „Олександрія” Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук (далі –Відповідач) про стягнення 22861,73 грн., з яких 7276 грн. - основний борг, 986,50 грн. - 3% річних, 2087,52 грн. - інфляційні втрати,  12511,71 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4 від 21.10.2002р. про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги.

В судовому засіданні 27.09.2007р. та 16.10.2007р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про збільшення позовних вимог Вх. № 14929 від 04.10.2007р. Розглянувши подану позивачем заяву суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Разом з тим в поданій заяві йдеться не про збільшення позовних вимог –зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, а про заявлення кількох окремих вимог додатково до викладених у позовній заяві. Крім того, заявлені додаткові вимоги ґрунтуються на інших доказах ніж первісні позовні вимоги.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відхилення поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та здійснює розгляд вимог викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 21.10.2002 року було укладено договір № 4 про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт (далі –Договір). Предметом  даного Договору є надання послуг замовнику - відповідачу виконавцем - позивачем по проведенню сільськогосподарських робіт технікою виконавця на земельних угіддях замовника на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної техніки (п. 1.1 Договору).

Обсяг робіт та їх вартість передбачені пунктом 2 Договору, відповідно до якого огранка 70 га по ціні 55 грн. га, огранка глибока 73 га по ціні 70 грн. га, культивація 140 га по ціні 35 грн. га, дискування 140 га по ціні 30 грн. га.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач зобов'язався провести розрахунок за виконані обсяги робіт.

Порядок розрахунків встановлений п. 4.1 Договору, яким сторони узгодили, що згідно акта виконаних робіт та рахунку за надані послуги замовник проводить розрахунок з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання акта виконаних робіт та отримання рахунку.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по проведенню сільськогосподарських робіт, що підтверджується актами  виконаних робіт від 25.10.2002р. та від 25.11.2002р., які підписані повноваженими представникам сторін та скріплені печатками, відповідно до яких позивач виконав роботи передбачені договором на загальну суму 7276 грн. (завірені копії актів залучені до матеріалів справи).

Також судом встановлено, що позивач на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки №№ 8, 11 щодо оплати вказаних робіт, які відповідач отримав 05.01.2004 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаних рахунках, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач свої зобов'язання за договором щодо здійснення розрахунку за виконані роботи не виконав, в зв'язку з чим у останнього на час розгляду справи рахується борг на суму 7276 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не подав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7276 заборгованості за надані послуги.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних з простроченої суми боргу, розмір яких за його розрахунком складає 986,50 грн. та інфляційні втрати, розмір яких за його розрахунком складає 2087,52 грн.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим за правильним арифметичним розрахунком сума трьох процентів річних за період з 11.01.2004р. по 05.11.2007р. складає 614,78 грн.

Розрахунок позивача інфляційних втрат не суперечить вимогам законодавства та обставинам справи.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в розмірі 614,78 грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 2087,52 грн.  

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, яка передбачена п. 5.4 договору, відповідно до умов якого при несвоєчасних розрахунках замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої частини платежу за кожен день прострочи, розмір якої за його розрахунком складає 12511,71 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені не суперечить умовам договору, вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України а тому вимоги в частині стягнення пені в розмірі 12511,71 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7276 грн., 614,78 - трьох процентів річних, 2087,52 грн. - інфляційних втрат,  12511,71 грн. - пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє в зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Експериментальна база „Олександрія” Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук (09100, Київська область, м. Біла Церква, Селекційна станція “Олександрія”, Б.4, код ЄДРПОУ 19417665) на користь Приватного підприємства „Вектор Агро” (09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Інститутський, 2 кв. 71, код ЄДРПОУ 23123895) 7276  (сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. - основного боргу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 78 коп. - три проценти річних,  2087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 52  коп. –інфляційних втрат, 12511 (дванадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 71 коп. -  пені, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 90 коп. - витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 08 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Подоляк Ю.В.