ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2025 р. Справа №914/1085/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді:Галушко Н.А.
суддівЖеліка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Олех М.
за участю представників учасників справи:
прокурор Лупійчук Б.В.
представник відповідача 1 - не з`явився
представник відповідача 2 - не з`явився
представник третьої особи на стороні позивача Цибак О.М.
представник третьої особи на стороні позивача Скиба Б.М. (начальник)
представники третьої особи на стороні відповідача -1 не з`явилися
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ( № 15-345вих-22) від 25.07.2022
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 ( суддя: Коссак С.М., м. Львів, повний текст рішення складено 23.06.2022)
у справі № 914/1085/21
за позовом: заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: санаторій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_1
до відповідача-1 Яворівської міської ради Львівської області, м. Яворів, Львівська область
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Львів
за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 , смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область
за участю третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 , смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область
за участю третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Березовської Ірини Михайлівни, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область
до відповідача-2: Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство", м. Рава-Руська, Львівська область
про: визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та державного акта на право постійного користування землею,
ВСТАНОВИВ:
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Яворівська міська рада Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фізична особа-підприємець Березовська Ірина Михайлівна та Державне підприємство "Рава-Руське лісове господарство" участі уповноважених представників в судове засідання 14.01.2025 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача 1, 2 та третіх осіб.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Яворівської міської ради Львівської області та до відповідача-2 Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" про:
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 Про затвердження інвентаризації земель санаторію Немирів і видачу державного акта;
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 про затвердження земель за санаторієм Немирів;
- визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених, ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про Прокуратуру випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.
Підставою подання позову є незаконність рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради за № 35 від 30.11.1996, рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради за № 47 від 30.09.1996 та подальшої видачі державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 57 від 08.12.1997, в результаті чого виникло цивільне речове право в юридичної особи на земельну ділянку, яке прокурором оспорюється.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 15-345вих-22 від 25.07.2022 задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/1085/21 скасовано. Позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишено без розгляду.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Мачульської Г.М. (головуючого), суддів Могил С.К. та Рогач Л.І. від 18.09.2024 у справі №914/1085/21 касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у цій справі є Держгеокадастр, є помилковим та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Враховуючи, що земельна ділянка, щодо якої прокурор звернувся із позовом у даній справі, знаходиться у Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на праві постійного користування, суду апеляційної інстанції належить перевірити та визначитися із правильністю висновків місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Адміністрація Державної прикордонної служби України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від від 16.06.2022 у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом - ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про Прокуратуру» випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.
Вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що в Адміністрації державної прикордонної служби України наявні повноваження для пред`явлення позову у даній справі.
Звертає увагу суду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18 та постанові Верховного Суду України у справі №6-157цс16 від 29.06.2016, відповідно до яких правовідносини вибуття земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний, публічний інтерес, відтак незаконне набуття ДП «Рава-Руське лісове господарство» права користування на спірну земельну ділянку позбавляє Український народ правомочностей власника землі.
Щодо висновку суду про наявність повноважень у Адміністрації Державної прикордонної служби України на пред`явлення позову зазначає, що Санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не є правонаступником Дочірнього підприємства санаторію «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниці», та не є користувачем оспорюваної земельної ділянки, яка на даний час перебувае в користуванні ДП «Рава-Руське лісове господарство». Відтак, прокурором не можуть бути застосовні заходи представницького характеру в інтересах Державної прикордонної служби України.
Санаторій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати. Вважає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Яворівська міська рада Львівської області та Державне підприємство "Рава-Руське лісове господарство" подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких проситять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
В обгрунтування доводів відзивів посилаються на те, що поданий в цій справі позов спрямований на захист права постійного користування земельною ділянкою санаторієм " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, який може самостійно здійснити представництво в суді своїх інтересів, відтак, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду та замінювати належного суб`єкта владних повноважень.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 15-345вих-22 від 25.07.2022 у справі №914/1085/21 на 05.11.2024.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та 03.12.2024 розгляд справи відкладено на 14.01.2025.
У судовому засіданні 14.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
На підставі Державного акта на право користування землею серії Б №040020 від 1987 року виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів за санаторієм «Немирів» Прикарпатської територіальної Ради Української Радянської Соціалістичної республіки по управлінню курортами профспілок Яворівського району закріплено у безстрокове і безоплатне користування для санаторного лікування земельну ділянку площею 69 га.
Рішенням Немирівської селищної ради від 30.09.1996 року №36 «Про затвердження інвентаризації земель санаторію «Немирів» і видачу державного акта» вирішено у п.1 затвердити матеріали інвентаризації земель санаторію «Немирів» на території Немирівської селищної ради народних депутатів площею 65,2 га; залишити за санаторієм «Немирів» Прикарпатського відділення АТ ЛОУ ПУ «Укрпрофоздоровниця» в постійне користування для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» землі площею 12,56 га(п.2) та передано Рава - Руському держлісгоспу 24,23 га лісових площ, що були раніше в користуванні санаторію «Немирів» /з них в кварталі 28-18,62 га в кварталі 41-5,61 га (п.3).
Рішенням виконавчого комітету Завадівської сільської ради від 27.09.1996 №47 «Про затвердження земель за санаторієм «Немирів» і видачу державного акта» вирішено надати санаторію «Немирів» в постійне користування для обслуговування споруд водозабірних свердловин мінеральної води І санітарно - захисної зони земельну ділянку в межах огорожі площею 0,23 га, що розташована в межах Рава - Руського держлісгоспу (п.2).
30.09.1996 року рішенням виконавчого комітету Немирівської селищної ради народних депутатів Яворівського району Львівської області №36 санаторію «Немирів» надано у постійне користування земельну ділянку площею 12,56 га для оздоровчого призначення, що оформлено Державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року, землю надано у постійне користування для оздоровчого призначення.
Судом першої інстанції, дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, встановлено, що рішення Немирівської селищної ради від 30.09.1996 року «Про затвердження інвентаризації земель санаторію «Немирів» і видачу державного акта» має порядковий номер №36, який відповідає формі та змісту рішення №35 (надалі - Рішення №36).
Судом досліджено оригінал рішення №36, посилання на вказане рішення міститься у Державному акті на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року, а саме рішення міститься у Технічному звіті щодо видачі державного акта на право постійного користування землею санаторію «Немирів» на території Немирівської селищної Ради Яворівського району Львівської області1996 року.Окрім того, посилання на вказане рішення міститься у листі архівного відділу Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 16.12.2019 року №99, що адресований позивачу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1062-р передано нерухоме майно в смт Немирів Львівської області за переліком згідно з додатком із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Зокрема, це: Столярна майстерня (літер Є-1), Надкаптажна будівля сірководневої води дж. 2-К (літер А-1), Складські приміщення харчоблоку (літер Л-1), Електростанція (трансформаторна) (літер М-1), Надкаптажна будівля сірководневої води № 1-К (літер Н-1), Гаражі (літер А-1, А'-1), Матеріальний склад (літер I-1), Котельня водолікарні (літер А-1), Конюшня (літер Н-1), Майстерня механічна (літер Д-1), Насосна КОС (літер Г-1), Очисна споруда (літер Е-1), Хлораторна ОКС (літер П-1), Клуб-їдальня (літер А-4), Спальний корпус № 6 (літер Г-3), Водоозокеритна лікарня (літер Д-2), Лікувальний корпус (літер А-3), Будівля адміністративного корпусу, тощо.
Головою Державної прикордонної служби України 28. 01. 2017 року затверджено Акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17 березня 2017 року №191/0/5-17 надано Адміністрації Державної прикордонної служби України дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема: пл.12,56 га, розташованої за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів»; пл.0,23 га, розташованої за межами населеного пункту на території Завадівської сільської ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів».
Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації від 14 липня 2017 року №637/0/5-17 затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» зі списком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року №820-р віднесено будівлю пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, № інформаційної довідки 2785900405 земельна ділянка кадастровий номер 4625855900:03:000:0083 площею 8, 8783га, призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів та № інформаційної довідки 278589966 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625855900:03:000:0082 площею 0,7716 гаправо постійного користування земельними ділянками закріплено за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію « Прикордонник - Немирів».
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу 158002726, дата 28.02.2019 року будівля пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області знаходяться у власності Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
На виконання вказівок Верховного Суду колегією суддів досліджуються повноваження Адміністрація Державної прикордонної служби України, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор із покликанням на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України зазначив про наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки відсутній орган, уповноважений державою здійснювати самостійно захист законних інтересів держави.
Так, подаючи позов прокурор визначив себе як позивача у справі, оскільки, на його думку, відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення до суду і захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Серед іншого, прокурор зазначає, що «Держгеокадастр, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, не уповноважений звертатися до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №910/7813/18. Також наголошує, що «правовідносини вибуття земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний інтерес, публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності , такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-157цс16 від 29.06.2016 року).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5).
Відповідно до частини 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
2)у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини 4 та абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 вказала на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(п.57,58).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Щодо тверджень прокурора про відсутність повноважень у Адміністрації Державної прикордонної служби України на пред`явлення позову уданій справі.
Як стверджує прокурор в апеляційній скарзі і підтверджено в судовому засіданні представником третьої особи на стороні позивача, Санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України не є правонаступником Дочірнього підприємства санаторію «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниці» та користувачем спірної земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ДП «Рава-Руське лісове господарство», відтак, відсутні підстави для застосування заходів представницького характеру прокурором в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1062-р передано нерухоме майно в смт Немирів Львівської області за переліком згідно з додатком із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Головою Державної прикордонної служби України 28. 01. 2017 затверджено акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17 березня 2017 року №191/0/5-17 надано Адміністрації Державної прикордонної служби України дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема: пл.12,56 га, розташованої за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів»; пл.0,23 га, розташованої за межами населеного пункту на території Завадівської сільської ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів».
Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації від 14 липня 2017 року №637/0/5-17 затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» зі списком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року №820-р віднесено будівлю пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу 158002726, дата 28.02.2019 року будівля пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області знаходяться у власності Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, № інформаційної довідки 2785900405 земельна ділянка кадастровий номер 4625855900:03:000:0083 площею 8, 8783га, призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів та № інформаційної довідки 278589966 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625855900:03:000:0082 площею 0,7716 га право постійного користування земельними ділянками закріплено за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію «Прикордонник - Немирів».
Вищенаведене спростовує твердження прокурора про відсутність повноважень у Адміністрації Державної прикордонної служби на звернення з вказаним позовом, оскільки майно розташоване на спірній земельній ділянці, знаходиться у власності Адміністрації Державної прикордонної служби України, а земельна ділянка закріплена за останнім на праві постійного користування.
Згідно статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
При цьому, право власності на земельну ділянку належить державі, яка, як власник, надає іншій особі право користуватись такою земельною ділянкою.
Оскільки, право постійного користування належить відповідній юридичній особі, відтак позов, поданий з метою захисту права постійного користування є позовом, спрямованим не на захист права державної власності на землю, а на захист права постійного користування конкретного землекористувача, в даному випадку Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Санаторію « Прикордонник - Немирів».
Відповідно до частини другої, третьої статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відтак, подаючи даний позов, прокурор повинен був з дотриманням передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та п. 4.4 ст. 53 ГПК України вимог, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховувати, що позов фактично спрямований на захист права постійного користувача земельною ділянкою Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Санаторію «Прикордонник-Немирів».
Відповідно до п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників (пп.7 п.5 Положення).
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, є орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо усунення таких порушень, а саме Адміністрація Державної прикордонної служби України як власник приміщень та постійний землекористувач є уповноваженим органом, право та законний інтерес якої є порушеним, та вправі звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відтак, зважаючи на той факт, що у позовній заяві прокурором не наведено фактів не здійснення (бездіяльності) чи неналежного здійснення органом державної влади (суб?єктом владних повноважень) захисту інтересів держави, а твердження позивача про відсутність такого органу не відповідає дійсності, прокурором не дотримано вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ч.4 ст. 53 ГПК України.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції те, що прокурором у даній справі не доведено відсутності органу або відсутності в нього повноважень на здійснення захисту інтересів держави як підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах є правильним. Проте, судом першої інстанції не враховано вищенаведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та зроблено передчасний висновок про відмову в позові змість залишення його без розгляду на підставі положень п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України, а тому неправильно застосовано норми процесуального права.
З приводу інших аргументів апеляційної скарги про те, що суд не встановив обставин та не надав жодного правового аналізу спірних правовідносин, не дослідив зібрані в справі докази та вимоги позивача, а також не вирішив питання щодо поданого клопотання прокурора про виключення з числа доказів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Рава-Руське лісове господарство», апеляційний господарський суд не розглядає їх, оскільки позов прокурора залишається без розгляду, а спір по суті спірних правовідносин не розглядається.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтею 226 цього Кодексу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/1085/21 належить скасувати, а позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону за № 15-345ВИХ-22 від 25.07.2022 залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 226, ст. ст. 236, 269, 275, 277, 278, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону за № 15-345ВИХ-22 від 25.07.2022 задоволити частково.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/1085/21 скасувати.
3.Позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишити без розгляду.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.
5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 15.01.2025.
Головуючий суддяГалушко Н.А.
суддяЖелік М.Б.
суддяОрищин Г.В.
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2025 |
Оприлюднено | 16.01.2025 |
Номер документу | 124420687 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Галушко Наталія Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні