УХВАЛА
25 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1085/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону
до: 1. Яворівської міської ради Львівської області;
2. Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. Фізична особа-підприємець Березовська Ірина Михайлівна,
про визнання недійсними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та державного акта на право постійного користування землею,
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Яворівської міської ради Львівської області та Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" про:
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "Немирів" і видачу державного акта";
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 47 "Про затвердження земель за санаторієм "Немирів"";
- визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею від 08.12.1997 серії ЛВ № 57.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені рішення є незаконними, в результаті яких та подальшої видачі державного акта на право постійного користування землею виникло цивільне речове право в юридичної особи на земельну ділянку, яке прокурором оспорюється. При цьому у спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених статтею 1311 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор помилково зазначив про відсутність органу, який самостійно міг би здійснювати в суді захист законних інтересів держави. Таким органом є Адміністрація Державної прикордонної служби України як власник приміщень, землекористувач, а також органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 скасовано це рішення суду та залишено позов без розгляду.
Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та зробив передчасний висновок про відмову в позові замість залишення його без розгляду на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суддів зазначила, що належним органом, який має повноваження здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр.
Однак постановою Верховного Суду від 18.09.2024 зазначену постанову суду скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, оскільки висновок про те, що уповноваженим органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у цій справі є Держгеокадастр, є помилковим та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначено, що суду апеляційної інстанції належало перевірити та визначитися із правильністю висновків місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Адміністрація Державної прикордонної служби України, при тому, що доводи про такий орган були наведені у розглянутій цим судом апеляційній скарзі.
За наслідками продовженого розгляду постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 рішення суду скасовано, а позов залишено без розгляду.
Колегія суддів зазначила, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Адміністрація Державної прикордонної служби України.
Прокуратура звернулася із касаційною скаргою, в якій просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права у зв`язку із неврахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що у даному спорі є орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо усунення таких порушень законодавства, а саме Адміністрація Державної прикордонної служби України.
Крім того, про необхідність перевірки цієї обставини було зазначено і у наведеній вище постанові Верховного Суду від 18.09.2024.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1085/21 за касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2025 |
Оприлюднено | 26.02.2025 |
Номер документу | 125391772 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Мачульський Г.М.
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Галушко Наталія Анатоліївна
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Галушко Наталія Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні