Ухвала

від 15.01.2025 по справі 713/3132/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/3132/24

Провадження №2-ві/713/1/25

УХВАЛА

іменем України

15.01.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кибича І.А., з участю секретаря судових засідань Троценко Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , про відвід судді Пилип`юка Івана Васильовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним (незаконним), треті особи, які не заявляють самостійних вимог Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області, Вижницька районна військова адміністрація Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Пилип`юка Івана Васильовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним (незаконним), треті особи, які не заявляють самостійних вимог Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області, Вижницька районна військова адміністрація Чернівецької області.

Заява про відвід обґрунтована тим, що просить відвести від участі у даній справі головуючого суддю Пилипюка І.В., оскільки: «на стадії підготовки справи до розгляду, 19.12.2024 року відбулось попереднє судове засідання, на якому постановлена ухвала про залишення без задоволення клопотання позивача про витребування доказів. Позивач проаналізував судову ухвалу і 06.01.2025 року прийшов до висновку, що правозастосовним актом його позбавлено основоположного права на використання в судовому процесі засобів доказування задля того, щоб обґрунтувати істинність наведених в позові фактів та обставин, довести обґрунтованість та законність висунутих вимог, що в кінцевому рахунку, слугуватиме прийняттю законного, обґрунтованого, справедливого і повного рішення. Такий стан речей неприпустимий для сучасного європейського судочинства.

Виходячи зі зроблених 06.01.2025 року висновків щодо правозастосовного акту, який стосується вкрай важливих питань відправлення судочинства, поваги до прав учасників процесу, забезпечення реалізації їх в практичній площині, позивач вимушений звернусь до Вищої Ради Правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії головуючого судді». У ситуації, що склалась, позивач вважає за необхідне звернутись з клопотанням до судді відвести свою кандидатуру від головування в засіданні. Якщо суддя відмовиться взяти самовідвід, то позивач просить відвести конкретного суддю від участі у розгляді цивільної справи (головуванні у засіданні) за тієї причини, що виникли обставини, котрі свідчать про відсутність у представника суддівської гілки влади такої внутрішньої властивості як неупередженість і об`єктивність».

Вважає, що дані обставини є підставою для самовідводу або відводу судді Пилипюка І.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним (незаконним), треті особи, які не заявляють самостійних вимог Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області, Вижницька районна військова адміністрація Чернівецької області.

Відповідно до ч.2, абз. 1 ч.3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленомучастиною першоюстатті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою суду від 19.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.00 год. 17.01.2025 року.

14.01.2025 року, до суду поштовим зв`язком надійшла заява позивача Померанського І.В. «про самовідвід або відвід головуючого в засіданні та інших питань», датована 07.01.2025 року.

Згідно з ч.ч.7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Відвід надійшов поза межами судового засідання, тому питання про відвід слід розглянути у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Щодо підстав поданої заяви про відвід суд бере до уваги наступне.

Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Саме на дану підставу для відводу посилається позивач.

Згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь- якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, пункти 49, 50).

Суддя вважається безстороннім, поки не доведено зворотного.

Метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 5 липня 2022 року у справі № 369/2874/20.

Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іііе v. Romania», заява № 26220/10).

Із тексту заяви слідує, що відповідач не погоджується з процесуальними рішеннями судді, а саме, залишення без задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, однак ці доводи не є підставою для відводу судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 липня 2022 року у справі №№ 161/19560/18.

Таким чином, вказані в заяві обставини для відводу судді не охоплюються змістом статі 36 ЦПК, не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Пилип`юка І.В. і є припущеннями, а заявлений відвід є необґрунтованим.

Щодо посилання позивача на подану ним дисциплінарну скаргу щодо судді (суддів) до Вищої ради правосуддя, слід зазначити наступне.

Відповідно до рішення Ради суддів України №34 від 08.06.2017 року наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Таким чином, заявлення відводу є процесуальним правом особи, а той факт, що підставою такого відводу є скарга на суддю у ВРП, за загальним правилом, не спричиняє конфлікту інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 36, 39, 40, 258-260, 353 ЦПК України, Суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про відвід судді Пилип`юка Івана Васильовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним (незаконним), треті особи, які не заявляють самостійних вимог Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області, Вижницька районна військова адміністрація Чернівецької області, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КИБИЧ