Постанова

від 08.01.2025 по справі 922/2331/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2331/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - адвокат Лєщинський К.Д., ордер серії ВІ№1253997;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвоката Савченко О.В. (вх. №2660Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2331/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.), повний текст якого складено 12.09.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі № 922/2331/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.), повний текст якого складено 23.09.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський", Харківська область, м. Куп`янськ про стягнення 2 317 080,30грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" 1 679 011,45 грн. основного боргу, 48 369,33 грн. 3% річних, 52 475,05 грн. збитків від інфляції, 21 358,27 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 537 224,47 грн. відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" 19 587,72 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвокат Савченко О.В. з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити; скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

З початку повномасштабного вторгнення у м. Куп`янськ неможливо здійснювати господарську діяльність, обстріли міста тривають щодня; відповідач зупинив свою господарську діяльність та не поновлював її станом на момент подання апеляційної скарги; відповідно, користування та споживання електричною енергією, також є неможливими.

Відповідач не мав фізичної можливості контролювати свої електроустановки та забезпечувати їх належний стан через небезпеку для життя працівників, відсутність працівників унеможливлювало будь-яке споживання електроенергії з боку відповідача.

Обсяг спожитої відповідачем електроенергії визначено позивачем на підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго", тобто, останні відображають дані щомісячних обсягів виключно за інформацією засобів обліку адміністратора комерційного обліку, а не за даними середньодобового споживання відповідача в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії.

Позивач не надав доказів того, що при розрахунку обсягів споживання електроенергії, відповідачем був застосований зазначений коефіцієнт; господарський суд першої інстанції не взяв до уваги ці обставини та не перевірив правильність розрахунків позивача.

Одночасно апелянт просив поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення та додаткового рішення апелянтом отримано лише 15.10.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвоката Савченко О.В. на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2331/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі №922/2331/24 залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

18.11.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№14718), на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2024 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року, у зв`язку з перебуванням на навчанні судді Плахова О.В., суддею - доповідачем для розгляду заяви визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвоката Савченко О.В. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвоката Савченко О.В. на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2331/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі 922/2331/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "08" січня 2025 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2331/24; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі № 922/2331/24 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі 922/2331/24 зупинене.

05.12.2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15549), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідачем не виконані умови договору і не сплачено позивачу заборгованість за поставлену електричну енергію; протягом дії договору споживач не звертався до постачальника з пропозиціями коригування Планового обсягу або повідомленнями про зміну постачальника; дій передбачених ПРРЕ та пунктом 3.2 договору зі сторони відповідача здійснено не було, невиконання договору відповідачем в частині оплати поставленої електричної енергії з підстав неможливості споживання відповідачем є недоведеним; акт контрольного огляду засобів обліку №470 від 24.05.2023 року - не спростовує споживання електричної енергії відповідачем; відповідач не вчинив жодних дій зі своєї сторони щодо виявлення незгоди і направлення обґрунтованих заперечень, а тому такий Акт вважається погодженим відповідачем; орієнтовний розмір судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги становить 40 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

05.12.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" - адвоката Лєщинського К.Д. надійшла заява (вх.№15547) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 08.01.2025 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon" представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" - адвоката Лєщинського К.Д.; судове засідання у справі, призначене на "08" січня 2025 року о 10:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" - адвоката Лєщинського К.Д. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

09.12.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/2331/24 (вх.№15721).

20.12.2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" надійшло клопотання ( вх.№16289), яке долучено до матеріалів справи, в якому останнє просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції було надано учасникам справи достатньо часу на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, або ж викладення під час публічних слухань своїх аргументів, які можуть бути висловлені в письмових та додаткових поясненнях.

Отже, апелянт був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги положення ч. 11 ст. 270 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.01.2025 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.01.2025 року в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, не з`явився; хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 19.11.2024 року та від 06.12.2024 року було надіслано ТОВ "М`ясокомбінат Куп`янський" та ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 19.11.2024 року та від 06.12.2024 року були у встановленому порядку внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

10.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/2022-3 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити вартість електричної енергії позивачу, а також здійснити інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до розділу 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідач приєднався до умов цього договору на умовах комерційної пропозиції № 3 шляхом підписання заяви-приєднання.

У п.3.1 договору сторони погодили, що початком постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена у повідомленні адміністратора комерційного обліку про підтвердження можливості зміни електропостачальника.

Ціна, порядок обліку та оплата електричної енергії погоджена сторонами у розділі 5 договору, за умовами якого відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.3 договору ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Позивач, за умовами п.5.5 договору, зобов`язався у строк, визначений цим договором або комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору, формувати, підписувати та надсилати відповідачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п.1.4 цього договору.

За умовами п.1.4 договору обмін документами на виконання умов цього договору між сторонами передбачає їх підписання КЕП (кваліфікований електронний підпис) за допомогою сервісу на сайті Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України та надіслання на електронну пошту іншої сторони. Офіційною електронним адресом відповідача, відповідно до пункту 1.3 та розділу 14 договору, є kypyansk.kmk@ukr.net.

Оплата рахунку відповідачем за цим договором має бути здійснена у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його відповідачем або у строк, зазначений у комерційній пропозиції (п.5.9 договору).

Пунктом 5.20 договору встановлено, що позивач не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає відповідачу акт передачі-прийому електричної енергії та акт звірки в порядку, який зазначений в п.1.4 цього договору.

У п.5.24 договору сторони дійшли згоди, що у випадку не надіслання відповідачем позивачу підписаного кваліфікованим електронним підписом в порядку, який зазначений в п.1.4 цього договору, акта прийому-передачі електричної енергії або неотримання позивачем обґрунтованих заперечень до акту передачі-прийому електричної енергії, такий акт передачі-прийому електричної енергії вважається погодженим та підписаним відповідачем.

За умовами п.4 комерційної пропозиції розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію здійснюється на підставі рахунку на оплату електричної енергії, що надсилається відповідачу не пізніше 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем разом із актом передачі-прийому електричної енергії та актом звірки в порядку, передбаченому договором.

Оплата рахунків на оплату електричної енергії за договором має бути здійснена відповідачем у порядку, передбаченому договором та у строк визначений у рахунку, але не пізніше 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем (у випадку надіслання позивачем скан-копії на електронну адресу відповідач з подальшим надісланням оригіналу на поштову адресу - не пізніше 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем).

Відповідно до п.6.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленої електричної енергії відповідно до умов договору.

Договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання позивачем заяви-приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, та обраної комерційної пропозиції. Договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником або у випадках дострокового припинення, передбачених договором (п.11 комерційної пропозиції).

На підставі переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію у червні 2023 року на суму 1 779 699,74грн.

Акт приймання-передачі та рахунок за вказаний період надсилались позивачем на адресу відповідача через систему електронного документообігу, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі.

Відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на 02.07.2024 року, з урахуванням здійснених 29.04.2022 року сплат, заборгованість за спожиту електричну енергію у червні 2023 року складає 1 679 011,45грн., яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Також, позивачем на суму заборгованості здійснено нарахування пені в розмірі 537 224,47грн., 3% річних в розмірі 48 369,33грн. та інфляційних втрат у розмірі 52 475,05грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись вимога про негайну сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/22-3 від 10.02.2022 року за вих. № 24/01/24-1 від 24.01.2024 року, лист-попередження про можливе розірвання договору за вих.№24/01/24-5 від 24.01.2024 року, повідомлення про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу за вих. № 25/01/24-1 від 25.01.2024 року.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 679 011,45грн., інфляційні втрати за період прострочення у розмірі 52 475,05грн., 3% річних в розмірі 48 369,33грн., пеню в розмірі 537 224,47грн.; судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просив покласти на відповідача, докази понесення таких витрат, у разі їх понесення, будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № С-10/02/2022-3 від 10.02.2022 року в частині здійснення своєчасної оплати за електричну енергію, з посиланням на норми ЦК України.

12.09.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Від позивача на електронну адресу господарського суду першої інстанції надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесених витрат на загальну суму 25 500,00 грн.

19.09.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 ГК України).

Частиною 7 ст.276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.

Аргументи апелянта на те, що з початку повномасштабного вторгнення у м. Куп`янськ неможливо здійснювати господарську діяльність, обстріли міста тривають щодня; відповідач зупинив свою господарську діяльність та не поновлював її станом на момент подання апеляційної скарги; відповідно, користування та споживання електричною енергією, також є неможливими; відповідач не мав фізичної можливості контролювати свої електроустановки та забезпечувати їх належний стан через небезпеку для життя працівників, відсутність працівників унеможливлювало будь-яке споживання електроенергії з боку відповідача, обсяг спожитої відповідачем електроенергії, як зазначає апелянт, визначено позивачем на підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго", тобто, останні відображають дані щомісячних обсягів виключно за інформацією засобів обліку адміністратора комерційного обліку, а не за даними середньодобового споживання відповідача в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії; позивач, на думку апелянта, не надав доказів того, що при розрахунку обсягів споживання електроенергії, відповідачем був застосований зазначений коефіцієнт; господарський суд першої інстанції не взяв до уваги ці обставини та не перевірив правильність розрахунків позивача, не приймаються, з огляду на таке.

Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕ).

Пунктом 4.27. ПРРЕ визначено у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Абзацом 5 цього пункту вказано, що у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Разом з тим, вказаних дій передбачених ПРРЕ та п. 3.2 договору зі сторони апелянтом здійснено не було, невиконання договору відповідачем в частині оплати поставленої електричної енергії з підстав неможливості ним споживання є недоведеним і відповідно не спростовує законність, обґрунтованість, повноту встановлення обставин оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію в червні 2023 року на суму 1 679 011,45грн., що є предметом стягнення, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в червні 2023 року на суму 1 679 011,45грн. є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 17.07.2023 року по 01.07.2024 року у сумі 48 369,33грн. та інфляційних втрат за період з серпня 2023 року по травень 2024 року у сумі 52 475,05грн., слід зазначити на таке.

Положеннями ст.625 ЦК України, визначено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 17.07.2023 року по 01.07.2024 року у сумі 48 369,33грн. та інфляційних втрат за період з серпня 2023 року по травень 2024 року у сумі 52 475,05грн., за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично вірно.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за період з 17.07.2023 року по 01.07.2024 року в сумі 537 224,47грн., нарахованої за несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію в червні 2023 року, слід зазначити на таке.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується положення ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати за цим договором, відповідач сплачує за вимогою позивача, направленою відповідно до вимог п.1.4 договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або у іншому розмірі, визначеному комерційною пропозицією.

Втім, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, п. 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови № 332 (доповненим згідно постанови № 413 від 26.04.2022 року) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку.

При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Постанова НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 року, якою доповнено постанову № 332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Також, вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у тому числі, у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2022 року у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 року у справі № 911/782/21, у справі № 911/1359/22, зокрема, зазначено, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

За таких обставин, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 537 224,47грн.

Щодо додаткового рішення, слід зазначити на таке.

Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просив покласти на відповідача; попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач може понести у зв`язку із розглядом справи становить 100 000,00грн., при цьому позивач зазначив, що докази понесення таких витрат, у разі їх понесення, будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Від позивача на електронну адресу господарського суду першої інстанції надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесених витрат на загальну суму 25 500,00грн.

Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Так, 05.06.2024 року між позивачем та адвокатом Лєщинським Костянтином Дмитровичем укладено договір № 05/06-1 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених у розділі 2 даного договору.

У п.4.1, 4.2 та п.4.3 договору сторони погодили, що правничу допомогу, що надається адвокатом, позивач оплачує в гривнях, шляхом переказу на поточний рахунок суми, що визначена сторонами в додатках до цього договору, на підставі виставленого рахунку. Оплата за даним договором здійснюється позивачем не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання позивачем рахунку. При розрахунку вартості правничої допомоги враховується час, витрачений адвокатом. Адвокат надає правничу допомогу, передбачену умовами даного договору, позивачу в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України.

За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається позивачу адвокатом факсимільним зв`язком, електронною поштою, особисто під підпис уповноваженого представника або засобами ДП УДППЗ "Укрпошта" за реквізитами, зазначеними в цьому договорі (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору акт про надання правничої допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання позивачем, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Сторони у п.4.7 договору дійшли згоди, що в акті, зазначеному в п.4.4 договору вони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

Відповідно до п.7.1 договору даний договір укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.

На виконання умов договору 12.09.2024 року між позивачем та адвокатом складено акт № 12/09 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги № 05/06-1 від 05.06.2024 року , відповідно до якого, адвокат (виконавець) надав, а позивач прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: підготовка позовної заяви до господарського суду Харківської області про стягнення з ТОВ "М`ясокомбінат "Куп`янський" заборгованості з урахуванням ст. 625 ЦК України та штрафних санкцій, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № С-10/02/2022-3 від 10.02.2022 року на постачання природного газу - 5 годин, 3 00,00грн. за 1 годину, всього 15 000,00грн.; підготовка і направлення адвокатського запиту до АТ "Харківобленерго" - 1.30 годин, 3 000,00грн. за годину, всього 4 500,00грн.; участь в судовому засіданні 01.08.2024 - 1 година, 3 000,00грн. за годину, всього 3 000,00грн.; участь в судовому засіданні 29.08.2024 - 1 година, 3 000,00грн. за годину, всього 3 000,00грн.

Відповідно до п.2 акту вартість послуг у п.1 цього акта становить 25 500,00грн. - 8,5 годин, витрачених на підготовку справи до розгляду та складання процесуальних документів (п.4.4 договору).

Цим актом сторони підтвердили, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 05/06-1 від 05.06.2024 року позивачу надано послуги із врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Куп`янський" в судовому порядку, складення процесуальних документів згідно умов договору; жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін не має.

Позивач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату послуг за цим актом не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.

Акти підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Правова допомога позивачу в даній справі надавалась адвокатом Лєщинським К.Д. на підставі ордеру серії ВІ № 1226153 від 04.07.2024 року .

За приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з вимогами ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, звертаючись 13.09.2024 року до суду з заявою, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 25 500,00грн.

За приписами ч.1, ч.2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач, відповідно до положень ст.124 ГПК України, надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який міститься в його позові, а надані суду докази, свідчать про існування договірних відносин між позивачем та адвокатом Лєщиським К.Д.

Приписами ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 ГПК України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Вище вказано, що позивач зобов`язався здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/45/19.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у сумі 25 500,00грн. господарським судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що витрати пов`язані з розглядом даної справи позивача на оплату професійної правничої допомоги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог становлять у сумі 25 500,00грн.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", викладеної у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№15549) стосовно того, що орієнтовний розмір судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги становить 40 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, слід зазначити на таке.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" в порядку визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, не надано доказів відповідних витрат, а тому ця вимога не розглядається.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Куп`янський" - адвоката Савченко О.В. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2024 року у справі №922/2331/24 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі № 922/2331/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.01.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін