Ухвала

від 15.01.2025 по справі 910/9314/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.01.2025Справа № 910/9314/24Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»

про забезпечення позову

у справі

за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»

до: 1. Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України,

2. Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Кабінет Міністрів України,

2) Міністерство у справах ветеранів України,

про визнання права власності за набувальною давністю,

без повідомлення (виклику) учасників справи

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9314/24 за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» до Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання права власності за набувальною давністю.

В судовому засіданні 11.12.2024 оголошено перерву у розгляді справи по суті на 13.01.2025.

13.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 03539024), Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00019442) та Міністерству у справах ветеранів України (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 12, ідентифікаційний код 42657144) до набрання чинності остаточного рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщеннями третього поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаного приміщення.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що він є суб`єктом, здатним набути у власність за набувальною давністю приміщення третього поверху у будинку за адресою: вул. Хрещатик, 34, м. Київ; з 1997 року і до сьогодні позивач поводиться із вказаним приміщенням як власник. Однак, відповідачами не визнається право власності позивача на таке приміщення, відповідачі чинять перешкоди у здійсненні діяльності позивача шляхом блокування доступу позивача до спірного приміщення та речей, які у ньому знаходяться, відключення електроенергії. Зокрема, 22.07.2024 відповідачами встановлено триметровий турнікет на проході, а будь-які звернення позивача з проханням надати перепустки/ключі були проігноровані. Крім того, таке перешкоджання позивачу з боку відповідачів у доступі до приміщення мало місце 17.12.2024 та 18.12.2024, що підтверджується долученими до заяви актами.

З урахуванням наведених обставин та для запобігання перешкоджання статутної діяльності позивача, останній вважає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову зможуть гарантувати можливість безперешкодного використання приміщення за адресою: вул. Хрещатик, 34, м. Київ та збережуть ситуацію щодо цього приміщення на час розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №916/3444/20, від 12.08.2021 у cправі №908/309/21 та інші).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Так, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).

Предметом позову є визнання за Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» права власності на приміщення третього поверху у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, загальною площею 742,4 кв.м.

При цьому, суд звертає увагу, що підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а з урахуванням ефективності захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами (постанова Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі №910/4103/18).

Водночас, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави даного позову запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають позовним вимогам для забезпечення яких вони мають вживатися.

Так, обраний позивачем спосіб забезпечення позову може застосовуватися лише у разі, коли заявник вже є носієм оспорюваного права, тоді як наявність чи відсутність у позивача права власності на спірне приміщення є безпосередньо предметом розгляду у даній справі. Відтак, оскільки предмет спору у даній справі не стосується усунення перешкод законному власнику майна у користуванні спірними приміщеннями, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову визнаються судом неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

В свою чергу, суд зауважує, що постановою Північного апеляційного господарського від 16.12.2024 у даній справі було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до прийняття судом рішення по суті у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод у користуванні Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" приміщеннями третього та сьомого поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, в тому числі створення перешкод у доступі до вказаних приміщень.

Так, вимоги поданої до суду 10.01.2025 (надійшла до суду 13.01.2025) заяви про забезпечення позову фактично є тотожними тим заходам, що були вжиті судом в ухвалі від 07.08.2024 та в подальшому в задоволенні яких судом апеляційної інстанції було відмовлено. У зв`язку з цим, задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову, яка надійшла до суду 13.01.2025, з урахуванням фактичного вирішення даного питання при апеляційному перегляді ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 не відповідатиме принципу правової визначеності.

Більше того, відсутність підстав для задоволення вказаної заяви позивача обумовлюється й тим, що в судовому засіданні 13.01.2025 судом прийнято рішення за результатами розгляду даної справи, яким в задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» відмовлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 15.01.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Т.Ю. Трофименко