Рішення

від 15.01.2025 по справі 922/4193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа № 922/4193/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ: 0545575) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ: 05762269) про стягнення 486412,37 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - відповідач) 486412,37 грн, з яких:

297531,35 грн - основного боргу;

28894,47 грн - пені;

23732,27 грн - 3% річних;

5415,07 грн - індексу інфляції;

15374,04 грн - штрафу 5% вказаної вартості.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7 від 01.01.2015 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Позивач подав до суду заяву про усунення недоліків разом з виправленою позовною заявою (вх. № 29927 від 27.11.2024), в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на свою користь:

297531,35 грн основного боргу;

28894,47 грн пені;

23732,27 грн 3% річних;

5415,07 грн індексу інфляції;

15374,04 грн штрафу у розмірі 5% від вказаної вартості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 29.11.2024 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі Електронний суд, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 29.11.2024 (а. с. 43-44).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 32393 від 25.12.2024), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, посилається на те, що позивач не надавав і жодним чином не міг надавати послуги за укладеним Договором, оскільки відповідач не надавав позивачу телефонні або будь-які інші заявки на надання послуги з відкриття залізничних воріт (пропускного режиму). Також відповідач зазначає, що він є законним власником залізничної колії яка є предметом пропускного режиму за Договором, однак на теперішній час не має змоги повноцінно її використовувати оскільки позивач цьому перешкоджає продовжуючи вважати її своєю власністю.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 32568 від 27.12.2024) в якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та наполягає на задоволенні заявленого позову. Зокрема позивач зазначає, що факт надання ним послуг за договором підтверджується двосторонніми актами здачі-приймання робіт за послуги по договору за 14 місяців. Позивач вказує, що ці акти підтверджують те, що відповідачем було визнано факт надання послуг, акти ж за інші місяці були підписані позивачем та направленні на підписання відповідачу, однак останній ці акти не підписав, не повернув та не надіслав вмотивованої відмови від їх підписання. Позивач вказує, що 19.04.2024 року відповідачем була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачу, в якій він визнав, що має заборгованість перед позивачем.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням в якому просить суд не приймати до матеріалів справи № 922/4193/24 документи, які подані Позивачем разом з клопотанням про доручення доказів, як неналежно подані.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1-2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, та з метою виконання судом в процесі розгляду даної справи завдання господарського судочинства, суд вважає за доцільне відхилити подане відповідачем клопотання.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2015 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7 (далі за текстом договір; а. с. 7-8), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по здійсненню пропускного режиму залізничного транспорту замовника на територію виконавця у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1.1 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити цілодобовий пропускний режим залізничного транспорту протягом 20 хвилин після отримання телефонної заявки від замовника в присутності працівників охорони замовника.

Згідно з п. 3.1.5 договору, замовник зобов`язаний забезпечити умови виїзду залізничного транспорту протягом 60 хвилин після подачі заявки виконавцю в присутності працівників охорони замовника.

Відповідно до п. 3.1.6 договору, замовник зобов`язаний забезпечити умови початку проведення маневрів залізничного транспорту по території ДП «ХЕМЗ» після подачі заявки протягом 60 хвилин.

Згідно з п. 4.1 договору, розмір оплати в місяць складає 8541,26 грн, окрім цього ПДВ 20% - 1708,25 грн. Всього з ПДВ 10249,51 грн (десять тисяч двісті сорок дев`ять грн 51 коп.).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник зобов`язаний щомісячно до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, проводити оплату відшкодування витрат за надані послуги.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.5 договору за невиконання строків оплати відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Пунктом 5.7 договору також передбачено, що за недотримання п. п. 3.1.5, 3.1.6 договору замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% від суми розміру оплати за місяць за кожен факт порушення умов договору.

Відповідно до п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди № 15 від 29.12.2021 (а. с. 9) термін дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2025.

Як стверджує позивач, він, зокрема, протягом жовтня 2021 жовтня 2024 належним чином виконав умови договору, надавши відповідачу послуги зі здійснення пропускного режиму залізничного транспорту замовника на територію відповідача, однак відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання з оплати цих послуг, і його борг за надані послуги за наведений період становить 297531,35 грн.

В обґрунтування факту надання послуг позивачем надано суду підписані сторонами та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача акти здачі-приймання робіт за договором (а. с. 94-100): № 10091 від 31.01.2023, № 9958 від 31.01.2022, № 9982 від 30.06.2022, № 10006 від 31.08.2022, № 10018 від 30.09.2022, № 9970 від 28.02.2022, № 10030 від 31.10.2022, № 10042 від 30.11.2022, № 10118 від 31.05.2023, № 10130 від 30.06.2023, № 10054 від 31.12.2022, № 10106 від 30.04.2023, № 10093 від 31.03.2023. Позивач вказує, що за інші періоди він також склав, підписав та направив на адресу відповідача акти здачі-приймання робіт за договором, однак відповідач ці акти не підписав, будь-яких мотивованих заперечень з цього приводу також не надав.

Також, як свідчать матеріали справи, відповідачем була направлена на адресу позивача заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.04.2024, в якій відповідач зазначив, що за період з березня 2021 по листопад 2023 позивач надав відповідачу послуги з забезпечення пропускного режиму за договором на загальну суму 210239,71 грн., в той же час позивач має перед відповідачем заборгованість в загальній сумі 56201,50 грн. З огляду на викладене, відповідач повідомляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 56201,50 грн., після чого його борг перед позивачем за надані послуги за договором складає 154038,21 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 755 від 10.06.2024 (а. с. 10-14), в якій вимагав погашення існуючої заборгованості яка станом на 31.05.2024 складала 236034,29 грн.

У листі № 01/13-10 від 24.06.2024 (а. с. 27) відповідач зазначив, що з початку 2024 року послуги виконавцем не надавалися, тому не підлягають оплаті.

З посланням на зазначені обставини позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 297531,35 грн основного боргу за період з 16.11.2021 до 18.11.2024 (тобто за послуги фактично надані протягом жовтня 2021 жовтня 2024, оскільки відповідно до умов договору надані послуги підлягають оплаті до 15 числа місяця наступного за місяцем надання послуг)

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та відповідних умов договору також нарахував до стягнення з відповідача 28894,47 грн пені за період з 16.11.2021 до 16.05.2022 (на підставі п. 5.5 договору), 23732,27 грн 3% річних з 16.11.2021 до 18.11.2024, 5415,07 грн індексу інфляції з грудня 2021 року по жовтень 2024 року включно та 5374,04 грн штрафу у розмірі 5% від вказаної вартості (нарахованого на підставі п. 5.7 договору).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підставі ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У даному випадку, розглянувши матеріали справи, суд констатує, що укладений між сторонами договір щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7 від 01.01.2015 є діючим зі строком дії з 01.01.2015 по 31.12.2025. Таким чином, даний договір породжує для сторін відповідні права та обов`язки, про які йдеться в цьому договорі, в т.ч. обов`язок позивача здійснювати пропускний режим залізничного транспорту на територію відповідача в разі надходження відповідної заявки, та обов`язок відповідача вносити оплату за надані послуги.

При цьому, системний аналіз умов цього договору свідчить про безумовний обов`язок оплати відповідачем послуг на користь позивача щомісяця незалежного від того, чи надавалася відповідачем позивачу протягом місяця за який має вноситися оплата, заявки на безпосереднє здійснення пропускного режиму залізничного транспорту на територію відповідача. Окрім того, умовами договору також не передбачено складання між сторонами актів здачі-приймання робіт за договором (хоча сторони за взаємною згодою такі акти в певні місяці і складали), тобто оплата наданих послуг також не залежить від того, чи складено в певні місяці акти здачі-приймання робіт за договором.

Зазначене в свою чергу спростовує доводи відповідача про те, що він нібито не має обов`язку оплачувати на користь позивача надані послуги протягом жовтня 2021 жовтня 2024, оскільки такі послуги нібито фактично не надавалися.

До того ж, факт безпосереднього надання послуг протягом певних місяців зазначеного періоду підтверджується складаними між сторонами актами здачі-приймання робіт за договором, та заявою відповідача № 27-225 від 19.04.2024 (а. с. 113) про зарахування зустрічних однорідних вимог в якій відповідач, зокрема визнав факт наявності заборгованості за договором у розмірі 210239,71 грн. та зазначив про погашення частини цієї заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 56201,50 грн на підставі ст. 601 ЦК України.

В даному випадку, як вже зазначалося, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором в сумі 297531,35 грн за період з 16.11.2021 до 18.11.2024 (тобто за послуги фактично надані протягом жовтня 2021 жовтня 2024, оскільки відповідно до умов договору надані послуги підлягають оплаті до 15 числа місяця наступного за місяцем надання послуг). Відповідачем зазначені обставини жодним чином не спростовані.

Згідно з п. 4.1 договору, розмір оплати в місяць складає 8541,26 грн, окрім цього ПДВ 20% - 1708,25 грн. Всього з ПДВ 10249,51 грн (десять тисяч двісті сорок дев`ять грн 51 коп.).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник зобов`язаний щомісячно до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, проводити оплату відшкодування витрат за надані послуги.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги за договором у розмірі 297531,35 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Строк виконання зобов`язань з її оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів сплати існуючої заборгованості, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в зазначеній сумі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою (з урахуванням уточнень), позивачем нараховано до стягнення з відповідача 23732,27 грн 3% річних та 5415,07 грн індексу інфляції, за прострочення оплати заборгованості в сумі 297531,35 грн з 16.11.2021 по 18.11.2024.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що в його здійснено з певними арифметичними помилками (Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/)) Зокрема, позивач помилково вважає, що станом на 16.11.2021 відповідач вже мав заборгованість в сумі 297531,35 грн, оскільки така заборгованість остаточно сформувалася тільки станом на 16.11.2024. Відповідно, позивач також помилково нараховує інфляційні та річні на суму 297531,35 грн вже з 16.11.2021.

Шляхом арифметичного розрахунку суд приходить до висновку, що фактично заборгованість в сумі 297531,35 грн, яка заявлена позивачем до стягнення, існує у відповідача за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року (за травень в сумі 295,56 грн. та з червня 2022 по жовтень 2024 по 10249,51 грн. що в загальній сумі дорівнює 297531,35 грн).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник зобов`язаний щомісячно до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, проводити оплату відшкодування витрат за надані послуги.

Відповідно, не сплативши до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем вартість наданих послуг, відповідач з 16 числа місяця вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань. Таким чином, з 16 числа кожного місяця наступного за оплачуваним місяцем позивач має право на нарахування інфляційних та 3% річних на суму простроченої оплати.

Згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Перевіривши в контексті викладеного складений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5415,07 грн інфляційних та 10512,61 грн 3% річних за прострочення щомісячних оплат наданих послуг в межах вказаного позивачем в розрахунку періоду прострочення.

В решті позову про стягнення річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В даному випадку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 15374,04 грн - штрафу (в розмірі 5% вартості) на підставі п. 5.7 договору.

Разом з тим, пунктом 5.7 договору передбачено, що за недотримання п. п. 3.1.5, 3.1.6 договору замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% від суми розміру оплати за місяць за кожен факт порушення умов договору.

При цьому, згідно з п. 3.1.5 договору, замовник зобов`язаний забезпечити умови виїзду залізничного транспорту протягом 60 хвилин після подачі заявки виконавцю в присутності працівників охорони замовника.

Відповідно до п. 3.1.6 договору, замовник зобов`язаний забезпечити умови початку проведення маневрів залізничного транспорту по території ДП «ХЕМЗ» після подачі заявки протягом 60 хвилин.

Однак, позивач нараховуючи штраф на підставі п. 5.7 договору не надав суду будь-яких доказів порушення відповідачем п. 3.1.5, 3.1.6 договору.

З огляду на викладене, нарахування позивачем штрафу на підставі п. 5.7 договору є безпідставним, а відповідно в задоволення позову в частині стягнення цього штрафу слід відмовити.

Також позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 28894,47 грн на підставі п. 5.5. договору за період прострочення з 16.11.2021 до 16.05.2022.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 5.5 договору за невиконання строків оплати відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що його зроблено помилково. Як вже зазначалося, позивач помилково вважає, що станом на 16.11.2021 відповідач вже мав заборгованість в сумі 297531,35 грн, оскільки така заборгованість остаточно сформувалася тільки станом на 16.11.2024. Відповідно, позивач також помилково нараховує пеню на суму 297531,35 грн вже з 16.11.2021.

Окрім того, шляхом арифметичного розрахунку суд приходить до висновку, що фактично заборгованість в сумі 297531,35 грн, яка заявлена позивачем до стягнення, існує у відповідача за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року (за травень в сумі 295,56 грн. та з червня 2022 по жовтень 2024 по 10249,51 грн. що в загальній сумі дорівнює 297531,35 грн).

Послуги надані в травні 2022 року підлягають оплаті до 15.06.2022 року, тоді як розрахунок пені здійснено позивачем за період прострочення з 16.11.2021 до 16.05.2022, тобто вказаний позивачем в розрахунку період прострочення не охоплює допущений відповідачем період прострочення.

Згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, в задоволенні позову в частині стягнення пені також слід відмовити.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. ст. 123, 129 ГПК України, та у відповідності до них покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4701,88 грн витрат по сплаті судового збору

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ: 0545575):

297531,35 грн - основного боргу;

10512,61 грн - 3% річних;

5415,07 грн - індексу інфляції;

4701,88 грн - витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак