Постанова від 12.05.2025 по справі 922/4193/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4193/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (вх. №239 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі № 922/4193/24, суддя Байбак О.І.

за позовом Державного підприємства «Харківській електромеханічний завод», м. Харків

до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», м. Харків

про стягнення 486 412,37 грн.ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просив суд стягнути 486 412,37 грн, з яких:

297 531,35 грн - основного боргу;

28 894,47 грн - пені;

23 732,27 грн - 3% річних;

5 415,07 грн - індексу інфляції;

15 374,04 грн - штрафу 5% вказаної вартості.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7 від 01.01.2015 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024, зокрема, відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 позов задоволено частково (а.с.136-140).

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод":

297 531,35 грн - основного боргу;

10 512,61 грн - 3% річних;

5 415,07 грн - індексу інфляції;

4 701,88 грн - витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- 01.01.2015 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по здійсненню пропускного режиму залізничного транспорту замовника на територію виконавця у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Суд констатував, що укладений між сторонами договір щодо забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту № 7 від 01.01.2015 є діючим зі строком дії з 01.01.2015 по 31.12.2025, тому породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Умовами договору не передбачено складання між сторонами актів здачі-приймання робіт за договором (хоча сторони за взаємною згодою такі акти в певні місяці і складали), тобто оплата наданих послуг також не залежить від того, чи складено в певні місяці акти здачи-приймання робіт за договором.

За висновком суду, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги за договором у розмірі 297 531,35 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими доказами не спростований. Строк виконання зобов`язання з оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору є таким, що настав, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач помилково вважає, що станом на 16.11.2021 відповідач вже мав заборгованість у сумі 297531,35 грн, оскільки така заборгованість остаточно сформувалася тільки станом на 16.11.2024. Відповідно позивач помилково нараховує інфляційні та річні на суму 297531,35 вже з 16.11.2021.

Перевіривши складений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 415,07 грн інфляційних та 10512,61 грн 3% річних за прострочення щомісячних оплат в межах вказаного позивачем в розрахунку періоду прострочення. В решті позову про стягнення річних відмовив у зв`язку з безпідставністю.

Щодо стягнення штрафу, суд зазначив, що позивач, нараховуючи штраф на підставі п.5.7 не надав суду будь-яких доказів порушення відповідачем п.3.1.5, 3.1.6 договору, тому дійшов висновку, що нарахування позивачем штрафу на підставі цього договору є безпідставним, а відповідно в задоволенні позову в частині стягнення цього штрафу слід відмовити.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 28 894,47 грн на підставі п.5.5 договору за період прострочення з 16.11.2021 до 16.05.2022, суд відмовив, виходячи з того, що послуги, надані в травні 2022 підлягають оплаті до 15.06.2022, то розрахунок пені здійснено позивачем за період прострочення з 16.11.2021 по 16.05.2022, тобто вказаний позивачем в розрахунку період прострочення не охоплює допущений відповідачем період прострочення.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач, Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 по справі №922/4193/24 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим що:

-судом першої інстанції неправильно установлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки;

-судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права;

-позивач не надав і жодним чином не міг надавати послуги за укладеним договором;

-позивач, в порушення ч. 2 ст. 80 ГПК України, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ст.ст. 73-77 ГПК України, не надав до суду разом з позовною заявою доказів, які обґрунтовано підтверджують факт надання ним належних послуг за укладеним договором;

-позивач у поданому клопотанні про долучення доказів (актів) також не зазначив та не обґрунтував неможливість їх подання разом з позовною заявою;

-господарський суд приєднав долучені докази позивача до матеріалів справи, надав їм правову оцінку та поклав в обґрунтування судового рішення, що є грубим порушенням ч. 8 ст. 80 ГПК України;

-позивач не надав відповідачу послуг за договором № 7 від 01.01.2015, у нього відсутні правові підстави вимагати від апелянта оплату послуг, які не надавалися;

-в порушення норм процесуального права, передбачених ГПК України, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку основного боргу, пені, 3% річних, індексу інфляції та штрафу. Суд першої інстанції не звернув на цей факт належної уваги, чим порушив норми процесуального права статті 162 ГПК України;

-наразі відповідач, як законний власник залізничної колії, на теперішній час не має змоги повноцінно її використовувати з моменту придбання (покупки), оскільки позивач цьому перешкоджає та все також, вважає її своєю власністю. Докази, які підтверджують право власності апелянта на залізничні колії, містяться в матеріалах справи;

-судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним апелянтом обставинам.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 у справі №922/4193/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 витребувані матеріали справи №922/4193/24 у суду першої інстанції та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

18.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4193/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відмовлено Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі №922/4193/24 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 8 755,42 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами.

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №1237 від 28.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 8755,42 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 24.02.2025.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі № 922/4193/24. Ухвалено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі № 922/4193/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 25.03.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи встановлено в строк до 25.03.2025 року включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

26.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника позивача, адвоката Жука Є.Г., в якому останній просив надати доступ йому доступ до цифрових копій усіх документів, які перебувають у справі шляхом направлення їх на ел. поштову адресу або в системі електронний суд, а також просив врахувати з посиланням на поважні причини, що відзив не може бути наданий в строки, встановлені в ухвалі суду до 25.03.2025, яке судом задоволено та враховано при розгляді апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно ч. 13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством «Харківський електромеханічний завод» та Акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» був укладений договір №7 від 01.01.2015 «Про забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту» (а.с.7-8).

У відповідності до п.п. 2.1.1, 2.1.2. п. 2.1 ст. 2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо здійснення пропускного режиму залізничного транспорту замовника на територію виконавця в порядку та на умовах, визначених цим договором; виконавець зобов`язується організувати цілодобовий пропускний режим залізничного транспорту протягом 20 хвилин після надходження телефонної заявки від замовника у присутності працівників охорони замовника. Забезпечити можливість руху залізничного транспорту під час виконання маневрів на території ДП «ХЕМЗ».

До обов`язків замовника, зокрема, відноситься своєчасно вносити оплату відшкодування витрат за надані послуги згідно п.1.1 договору (п.3.1.3 договору).

Крім того, замовник зобов`язаний: забезпечити умови виїзду залізничного транспорту протягом 60 хвилин після подачі заявки виконавцю та присутність робітників охорони замовника; забезпечити умову початку проведення маневрів залізничного транспорту по території ДП «ХЕМЗ» після подання заявки протягом 60 хвилин (п.п.3.1.5, 3.1.6).

Відповідно п.4.1 договору, розмір оплати в місяць складає 8541,26 грн, крім того ПДВ 20% - 1708,25 грн. Всього з ПДВ 10249,51 грн.

У відповідності до п.4.2 договору замовник зобов`язується щомісяця до 15 числа місяця, наступного за оплачуваним, здійснювати оплату відшкодування витрат за надані послуги. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.3. договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за недотримання строків оплати відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення.

Пунктом 5.7 договору також передбачено, що за недотримання п. п. 3.1.5, 3.1.6 договору замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5% від суми розміру оплати за місяць за кожен факт порушення умов договору.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що строк дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2015р.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 15 від 29.12.2021 в Розділі 9 договору п.9.1 змінено та викладено в наступній редакції: « термін дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2025» (а.с.9).

10.06.2024 позивачем направлялася на адресу відповідача претензія, де було зазначено з посиланням на договір № 7 від 01.01.2015, що станом на 07.06.2024 заборгованість замовника за надані послуги перед виконавцем за період з 01.11.2021 по 31.05.2024 складає 236 034,29 грн з проханням виконати зобов`язання та погасити заборгованість (а.с.10-11) .

Від відповідача отримана відповідь на претензію від 14.06.2024 № 01/13-10, з якої вбачається, що оплаті підлягають ті послуги, які були фактично надані виконавцем на підставі телефонної заявки від замовника, але з початку 2024 року такі послуги виконавцем не здійснювались, тому не підлягають оплаті (а.с.27).

З посланням на зазначені обставини позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 297 531,35 грн основного боргу за період з 16.11.2021 до 18.11.2024.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та відповідних умов договору також нарахував до стягнення з відповідача 28 894,47 грн пені за період з 16.11.2021 до 16.05.2022 (на підставі п. 5.5 договору), 23732,27 грн 3% річних з 16.11.2021 до 18.11.2024, 5415,07 грн індексу інфляції з грудня 2021 року по жовтень 2024 року включно та 5374,04 грн штрафу у розмірі 5% від вказаної вартості, нарахованого на підставі п. 5.7 договору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звертаючись до суду з позовною заявою у підтвердження заявлених позовних вимог надав суду, зокрема, крім іншого, Договір №7 від 01.01.2015 «Про забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту» та додаткову угоду № 15 від 29.11.2021; розрахунки пені, штрафу, судового збору, 3% річних та індексу інфляції.

Разом з цим, 25.12.2024 від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив приєднати до матеріалів справи № 922/4193/24 акти здачи-приймання робіт за послуги 14 прим., а також довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (а.с.91-100).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача, в якому останній просив не приймати до матеріалів справи № 922/4193/24 документи, які подані позивачем разом з клопотанням про долучення доказів, як неналежно подані.

Наведене підтверджує доводи апелянта про порушення позивачем ч. 2 ст. 80 ГПК України та не надання до суду разом з позовною заявою доказів, які обґрунтовано підтверджують факт надання ним належних послуг за укладеним договором в спірний період.

Крім того, позивач у поданому клопотанні про долучення доказів (актів) також не зазначив та не обґрунтував неможливість їх подання разом з позовною заявою.

Суд першої інстанції приєднав долучені докази позивача до матеріалів справи, надав їм правову оцінку та поклав їх в обґрунтування судового рішення, що є порушенням не тільки ч. 8 ст. 80 ГПК України, а і ст.ст.7, 13, 15 ГПК України щодо рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.

Відповідно до ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності та відповідно до принципу пропорційності.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, Рішення від 23 червня 1993р.).

Більш того принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Позивачем до позовної заяви наданий лист, в якому зазначено, що основна сума заборгованості за договором з 16.11.2021 до 18.11.2024 складає 297 531, 35 грн (а.с.22).

Жодних інших доказів в підтвердження заявленої суми боргу позивачем до позову не надано.

Отже, розрахунок цієї суми не є обґрунтованим та розгорнутим, а наведена позивачем сума боргу не підтверджена належними та допустимими доказами, що свідчить про порушення судом норм ст.162 ГПК України щодо обґрунтованого розрахунку ціни позову, що стягується та спростовує висновок суду першої інстанції про доведеність матеріалами справи заборгованості за надані послуги за договором у розмірі 297 531,75 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем за заявленим позовом не доведена сума заборгованості у розмірі 297 531, 35 грн за договором №7 від 01.01.2015 «Про забезпечення пропускного режиму залізничного транспорту» з 16.11.2021 до 18.11.2024, тому в цій частині в позові слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28 894,47 грн - пені; 23 732,27 грн - 3% річних; 5 415,07 грн - індексу інфляції; 15 374,04 грн - штрафу 5% вказаної вартості, є похідними від основної вимоги, тому в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Доводи апелянта про те, що відповідач не має повноцінно реалізувати своє право на користування своєю ж власністю, відповідач був вимушений із-за незаконних дій позивача, для вільного та безперешкодного обслуговування та експлуатації своєї ж залізничної колії 1500 м., інв. № 0351076, укласти з позивачем Договір №7 від 01.01.2015 щодо забезпечення позивачем пропускного режиму залізничного транспорту АТ «Укренергомашини»; крім того, відповідач позбавлений права безперешкодного цілодобового доступу до цих колій, оскільки вільному використанню залізничних колій за їх безпосереднім призначенням заважають перешкоди, встановлені відповідачем металічне огородження та фактично примусово укладений договір № 7 від 01.01.2015, у зв`язку з чим доступ у відповідача до своєї власності відсутній, що не було взято до уваги судом, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не стосуються предмету даного спору про стягнення заборгованості за договором № 7 від 01.01.2015.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 2 та ч. 5 ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення зазначеним нормам не відповідає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами абз.2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку по те, що доводи апеляційної скарги підтвердились при її розгляді судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалено судом за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим дане рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі № 922/4193/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2025 у справі № 922/4193/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд.199, ЄДРПОУ 05405575) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, Харківська обл., м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) 8755,42 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 12.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця