Рішення

від 15.01.2025 по справі 482/856/23

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.01.2025

Справа № 482/856/23

Номер провадження 2/482/361/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 січня 2025 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., секретаря Шведової А.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоодеської ради Миколаївського району, Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2023 року представник позивача звернувся до суду із позовом до Новоодеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Обґрунтовуючи позов посилався на те, що у березні 2006 року позивач зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , не маючи власного житла, за згоди Підлісненського сільського голови, вселилася в пустуючий житловий будинок по АДРЕСА_1 . У 2023 році позивач дізналась, що вказаний будинок належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємці, які б прийняли спадщину після його смерті, відсутні.

З часу вселення у житловий будинок позивач відкрито, добросовісно, безперервно володіє ним по теперішній час. Позивач разом з сім`єю зареєстрована у будинку з 2009 року, проводить ремонт, утримує будинок в належному стані, сплачує комунальні послуги тощо.

Іншого житла позивач не має, проживає у ньому разом з дітьми.

Її чоловік ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час ,виконання бойового завдання в ході стримування військової агресії Російської Федерації проти України.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У інший спосіб оформити право власності на житловий будинок, ніж з підстав визнання права власності за набувальною давністю неможливо.

Відкриваючи провадження у цій справі суд витребував у Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції ( м. Одеса) інформацію про осіб, які отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку зі спадкового реєстру щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в разі її наявності.

Також витребував від РКП «Новоодеське районне БТІ» інформації про зареєстроване нерухоме майно на ім`я ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того витребував з Комунального підприємства "Правопорядок" інформацію про склад сім`ї ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , на час його смерті.

У подальшому 19.06.2023 року у процесі підготовки справи до розгляду вибребувано у Державного нотаріального архіву Миколаївської області (54038, м. Миколаїв, вул. Біла, №2/4) копію спадкової справи № 89/1993 відкритої після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З якої встановлено що його спадкоємцем є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , втім як у подальшому встановлено судом він помер ІНФОРМАЦІЯ_4

09 жовтня 2024 року судом витребувано у Третьої миколаївської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із спадкової справи початої після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що спадщину після його смерті прийняли його дружина та діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких ухвалою суду 30 жовтня 2024 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів.

Від представника відповідача - Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області надійшла заява про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшли заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що у березні 2006 року позивач зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , не маючи власного житла, за згоди Підлісненського сільського голови, вселилася в пустуючий житловий будинок по АДРЕСА_1 .

У 2023 році позивач дізналась, що вказаний житловий будинок належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємці, які б прийняли спадщину після його смерті, відсутні.

З часу вселення у житловий будинок власник якого відсутній позивач відкрито, добросовісно, безперервно володіє ним по теперішній час, поводиться із вищевказаним нерухомим майном як власник. Позивач разом з сім`єю зареєстрована у будинку з 2009 року, проводить ремонт, утримує будинок в належному стані, сплачує комунальні послуги тощо.

Іншого житла позивач не має, проживає у ньому разом з дітьми.

Її чоловік ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час ,виконання бойового завдання в ході стримування військової агресії Російської Федерації проти України.

Вищевказані обставини визнаються органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього житлового будинку, а також потенційними спадкоємцями колишнього власника - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які втім своїх спадкових прав на це майно не оформлювали.

Як видно із спадкових справ розпочатих після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв його син - ОСОБА_7 , який після смерті батька ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину на майно, до складу якого не входив спірний житловий будинок, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , спадщину прийняли його дружина та діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Втім жодних доказів вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій спрямованих на визнання за ними права власності на спірний житловий будинок, рівно як і заяв цих відповідачів про те що вони мають такий намір до суду не надано.

Вищевикладені обставини справи які були дослідженні судом дозволяють дійти до висновку, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 якому на праві власності належав житловий будинок по АДРЕСА_1 його спадкоємець ОСОБА_7 не отримував свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок та не визнавав за собою право власності у судовому порядку. А спадкоємці ОСОБА_7 також не вчиняли дій спрямованих на визнання за ними права власності на спірний житловий будинок і не заявляли про намір вчиняти такі дії.

Відтак титульний власник спірного майна на час розгляду справи відсутній і жодні особи не заявляли про свої права на це майно з часу смерті останнього титульного власника ОСОБА_7 у 1993 році.

Досліджені судом обставини беззаперечно вказують на те, що позивач відкрито, безперервно - більше десяти років володіла і користувались нерухомим майном, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , не приховувала цих обставин оскільки на її замовлення та на її ім`я було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний будинок (інвентаризаційна справа №303).

Нормами ст. 12 та ст. 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з нормами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014р.:

відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності(п.9);

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ (п.11);

Ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13)

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")(п.14).

Відповідно висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, та систематизованих у Листі Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013р., Розділ Набувальна давність (ст. 344 ЦК):

«У ЦК набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п`ять років.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Оскільки позивач добросовісно володіє, користується та утримує житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито і безперервно володіє і користується зазначеним майном більше 10 років, то суд вважає, що позивач набула права власності на нього за набувальною давністю.

Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав у підготовчому судовому засіданні ухвалює рішення про задоволення позову.

За клопотанням позивача судові витрати слід віднести на її рахунок.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 89, 141, 258, 263-265, 268, 314, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новоодеської ради Миколаївського району, Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: С.А. Сергієнко