Рішення

від 13.01.2025 по справі 200/7873/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа№200/7873/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни

до Міністерства юстиції України

департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання неправомірними дій, скасування подання та наказу

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталія Євгенівна звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання неправомірною дією департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зазначення у відповіді від 24.10.2024 № 147411/155889-33/24/20.4.1. на скаргу ТОВ «Красний рибак» від 12.08.2024 про порушення позивачкою при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 вимог законодавства щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця та зобов`язати надати іншу відповідь;

- визнання протиправним та скасування подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024, наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом Міністерства юстиції України № 2767/7 від 08.11.2024 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни, відомості про це внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Підставою для зупинення зазначено подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24, у якому зазначено, що у Міністерстві юстиції України на розгляді перебувала скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Красний рибак» від 12.08.2024, у якій зазначалось, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали суду про накладення арешту на кошти винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто з рахунків товариства суму основної винагороди приватного виконавця.

Вважає неправомірними подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 і наказ Міністерства юстиції України № 2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., оскільки приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Зазначає, що ухвала про забезпечення позову є рішенням немайнового характеру, тому основна винагорода приватного виконавця в даній справі розрахована у вигляді фіксованої суми.

Наголошує, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця не є тотожними поняттями та мають різну правову природу. У разі розповсюдження на основну винагороду приватного виконавця випадків, коли не стягується виконавчий збір, приватний виконавець, в силу вимог пункту 5 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», був би позбавлений основної винагороди взагалі. Частина п`ята статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стосується випадків нестягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлює випадки, коли ця винагорода не стягується.

Тому обмеження по стягненню виконавчого збору, передбачене п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII, не є перешкодою для стягнення основної винагороди, а висновки відповідачів про те, що основна винагорода приватного виконавця не стягується, так само як і виконавчий збір за виконавчим документом про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі 200/7873/24 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року витребувано у відповідачів відповідні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали у адміністративній справі № 200/7873/24.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року повторно витребувано у відповідачів відповідні докази.

Міністерством юстиції України подано письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що на розгляді перебувала скарга ТОВ «Красний рибак» від 12.08.2024, у якій зазначалось, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали суду про накладення арешту на кошти винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто з рахунків товариства суму основної винагороди приватного виконавця.

Перевіркою відомостей Системи та з пояснень приватного виконавця встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали № 916/3210/24, прийнятої 22.07.2024 Господарським судом Одеської області, якою заяву ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на кошти у розмірі ціни позову 472147,47 гривень, які обліковуються на банківських рахунках ТОВ «Красний рибак» (код ЄДРПОУ 03889362).

30.07.2024 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 та одночасно винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 24224,00 гривень.

Питання винагороди приватного виконавця врегульовано статтею 31 Закону № 1403-VIII.

Частинами першою - третьою цієї статті встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, якою встановлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Виходячи з зазначених положень Закону № 1403-VIII та Порядку виплати винагород варто зауважити, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється за виконання виконавчих документів про стягнення коштів, аліментів, передачу майна, виконавчих документів немайнового характеру.

Перелік рішень немайнового характеру визначено розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення про накладення арешту на майно (кошти) боржника не належать до зазначеного переліку.

Згідно з ч. 11 ст. 31 Закону № 1403-VIII стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції, не допускається.

З огляду на це та враховуючи, що законодавством не передбачено стягнення основної винагороди за виконання рішення (ухвали) про накладення арешту на майно (кошти) боржника слід зазначити, що за виконання рішень зазначеної категорії основна винагорода приватного виконавця не стягується.

Таким чином, приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 в порушення зазначених вимог Закону винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто винагороду в сумі 24224,00 гривень.

30.10.2024 Департаментом державної виконавчої служби за № 149983/20.4.1/33-24 до Дисциплінарної комісії направлено подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, яке погоджене п`ятьма членами комісії.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу V Порядку у разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проект наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення.

Згідно із поданням Департаменту державної виконавчої служби від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 за результатами перевірки встановлені грубі порушення приватним виконавцем Матвійчук Н.Є. вимог діючого законодавства, а саме: вимог пункту 1 частини четвертої статті 5, пункту 1 частини другої статті 18, вимог частин шостої та одинадцятої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», а також не дотримання приватним виконавцем Матвійчук Н.Є. вимог встановлених пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо принципу та засад законності виконавчого провадження.

Таким чином, наказ Міністерства від 08.11.2024 № 2767/7, яким діяльність приватного виконавця зупинена строком на один місяць, прийнятий у межах повноважень та у відповідності до законодавства України, відповідно є правомірним, а вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування подання Департаменту від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 та скасування наказу Міністерства від 08.11.2024 № 2767/7 та визнання його протиправним є безпідставними.

Наголошує, що дії Міністерства не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. у повному обсязі.

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. подано додаткові пояснення від 23 грудня 2024 року, в яких зазначає, що відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків.

Відповідно до п. 19 наказу Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5 «Про затвердження Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців» члени Дисциплінарної комісії мають право у період дії воєнного стану погоджувати подання, передбачене підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Член Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом трьох робочих днів з дня отримання подання, передбаченого підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», має надіслати до структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень (далі - структурний підрозділ Міністерства) його скановану копію з проставленою відміткою про його погодження/непогодження або зробити таку відмітку особисто на примірнику подання, яке знаходиться в структурному підрозділі Міністерства.

Отже, підставою винесення наказу про зупинення діяльності приватного виконавця є подання департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, погоджене не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії.

Відповідно до оскаржуваного наказу подання погоджено п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, а чотирьома не погоджено.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

В оскаржуваному поданні від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 Департаментом ДВС Міністерства юстиції України зазначено, що діяльність була зупинена на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2024 № 2693/7, проте запис в Єдиному державному реєстрі приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця зупинення діяльності на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2024 № 2693/7 відсутній.

Відтак, наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2024 № 2693/7 не існує, однак зазначення його в поданні до Дисциплінарної комісії вплинуло на прийняття членами комісії рішення (голоси розділились «4 проти», «5 за»).

Наголошує, що зазначення у поданні до Дисциплінарної комісії неіснуючого наказу про факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року є порушенням процедури здійснення перевірки та мусить тягнути за собою недійсність оскаржуваних подання та наказу.

Міністерством юстиції України подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що при складанні тексту подання від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 помилково вказано дату наказу № 2693/7 не 24.11.2023, яка є вірною датою, а 22.03.2024.

Отже, 24.11.2023 є датою прийняття наказу № 2693/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», 24.11.2023 Міністерством було винесено наказ № 2693/7 «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни» та зупинено діяльність приватного виконавця строком на один місяць.

Вказаний наказ Міністерства оскаржувався приватним виконавцем Матвійчук Н.Є. в Донецькому окружному адміністративному суді у справі № 200/6812/23, проте рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Беззаперечним також є той факт, що з моменту прийняття наказу Міністерства від 24.11.2023 № 2693/7 до прийняття наказу від 08.11.2024 № 2767/7 рік ще не сплинув, а отже посилання Департаменту в поданні на наказ № 2693/7, щодо застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача є цілком правомірним та об`єктивним.

Таким чином, помилково вказана дата наказу № 2693/7 жодним чином не вплинула на думку членів Дисциплінарної комісії при прийнятті рішення щодо погодження/непогодження подання.

Щодо погодження подання членами Дисциплінарної комісії зазначає, що особливості перевірки діяльності приватних виконавців у період дії в Україні воєнного стану визначені пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII та розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 22.10.2018 № 3284/5.

Звертає увагу, що положення підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділу V Порядку є спеціальними нормами, які регулюють порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку у разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства (Департаменту).

Згідно з пунктом 19 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 27.11.2017 № 3791/5, (в редакції від 07.11.2022) член Дисциплінарної комісії протягом трьох робочих днів з дня отримання подання, передбаченого підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, має надіслати до структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень (Департаменту) його скановану копію з проставленою відміткою про його погодження/непогодження або зробити таку відмітку особисто на примірнику подання, яке знаходиться в структурному підрозділі Міністерства.

Отже, спеціальними нормами, які регулюють прядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану не передбачено накладення електронних підписів членами Дисциплінарної комісії на поданні про зупинення діяльності приватного виконавця.

У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії структурний підрозділ Міністерства (Департамент) готує проект наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII з мотивованим обґрунтуванням грубого порушення.

Наголошує, що відомості про погодження подання надійшли від 5 членів Дисциплінарної комісії, що було достатньо для видачі наказу про зупинення діяльності приватного виконавця.

Таким чином, з огляду на повноваження Міністерства вважає, що приватним виконавцем не доведено протиправності подання та наказу Міністерства від 08.11.2024 № 2767/7 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є, отже позов не підлягає задоволенню.

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. подано додаткові пояснення від 31 грудня 2024 року, у яких зазначає, що помилково вказана дата наказу № 2693/7 є порушенням процедури винесення подання, адже дані, зазначені у ньому, не відповідають дійсності.

Безпідставним є твердження відповідача про те, що спеціальними нормами, які регулюють порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану не передбачено накладення електронних підписів членами Дисциплінарної комісії на поданні про зупинення діяльності приватного виконавця, оскільки відповідно до п. 16 наказу Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5 «Про затвердження Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців» члени Дисциплінарної комісії, які брали участь в її засіданні дистанційно, підписують протокол засідання Дисциплінарної комісії кваліфікованим електронним підписом не пізніше наступного робочого дня з дня його отримання.

Організаційні засади електронної ідентифікації визначаються Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Підтвердити електронну ідентифікацію фізичної особи можливо лише за допомогою автентифікації з використанням кваліфікованого сертифікат електронного підпису.

Сканкопія власноручного підпису не є доказом погодження/непогодження подання членам ДК без підтвердження їх автентифікації.

Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження.

Зазначає, що відповіддю від 30.12.2024 повідомлено, що відомості про погодження/непогодження подання головою Дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченком А.В. до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходили. Крім цього зазначено, що внаслідок цілеспрямованої кібератаки на державні реєстри України призупинено в тому числі роботу електронної пошти з доменом minjust.gov.ua, у зв`язку з чим надати інформацію про електронні адреси членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців на які направлено подання не вбачається можливим.

Отже, відповідач підтверджує, що доказів направлення на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців спірного подання для погодження не існує, доказів автентифікації членів ДК з використанням кваліфікованого сертифікат електронного підпису не існує, головуючим Дисциплінарної комісії не прийнято участь у розгляді спірного подання, що є порушення процедури дисциплінарного провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

Матвійчук Наталія Євгеніївна є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 06.02.2002 року.

Матвійчук Н.Є. є приватним виконавцем, про що свідчить посвідчення приватного виконавця № 0525 від 01.07.2020 року та інформація у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Згідно інформаційної довідки № 41191320241111 з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виданої 11.11.2024 року Матвійчук Н.Є. здійснює діяльність на території виконавчого округу Одеської області.

Господарським судом Одеської області 22 липня 2024 року у справі № 916/3210/24 прийнято ухвалу, якою заяву ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на кошти у розмірі ціни позову 472147,47 гривень, які обліковуються на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Красний Рибак» (код ЄДРПОУ 03889362).

В ухвалі господарського суду Одеської області від 22 липня 2024 року у справі № 916/3210/24 зазначено, що:

- ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття -22.07.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 23.07.2027;

- ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

30 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталією Євгенівною винесено постанову:

- про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області у справі № 916/3210/24, виданої 22.07.2024 про накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 472147,47 гривень, які обліковуються на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Красний Рибак» (код ЄДРПОУ 03889362);

- про стягнення з боржника основної винагороди № НОМЕР_3 у розмірі 24224,00 гривень;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_3 у розмірі 400,00 гривень.

Також 30 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ТОВ «Красний Рибак» код ЄДРПОУ 03889362 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 496771,47 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Красний Рибак» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 12 серпня 2024 року на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., у якій зазначає, що частиною 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню. Приватним виконавцем здійснювалося виконання ухвали господарського суду Одеської області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову 472147,47 гривень, проте в порушення вимог ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець стягнув основну винагороду в сумі 24224,00 гривень.

Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу приватного виконавця запит від 18.09.2024 року щодо надання інформації щодо виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надано письмові пояснення на запит Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.09.2024 року.

Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сформовано подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року, яке скеровано дисциплінарній комісії приватних виконавців, а саме: - голові дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченко А.В.; - заступнику голови дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальський М.Р.; - секретарю дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальчук Л.І.; - членам дисциплінарної комісії приватних виконавців: ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_9., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_2.

За результатами розгляду подання № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року, дисциплінарна комісія 5 членами погодила подання, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОСОБА_9., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не погодили подання № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року.

У подані директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року зазначено, що «на розгляді у Міністерства юстиції України перебувала скарга ТОВ «Красний рибак» від 12.08.2024, у якій зазначалось, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали суду про накладення арешту на кошти винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто з рахунків товариства суму основної винагороди приватного виконавця.

Також у поданні № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року зазначено, що перевіркою відомостей Системи та з пояснень приватного виконавця встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання ухвали № 916/3210/24, виданої 22.07.2024 Господарським судом Одеської області, якою заяву ТОВ «ТД «КВАДРО ПЛЮС 2020» про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на кошти у розмірі ціни позову 472147,47 гривень, які обліковуються на банківських рахунках ТОВ «Красний Рибак» (код ЄДРПОУ 03889362).

Питання винагороди приватного виконавця врегульовано статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частинами першою - третьою цієї статті Закону встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Виходячи з зазначених положень Закону та Порядку виплати винагород варто зауважити, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється за виконання виконавчих документів про стягнення коштів, аліментів, передачу майна, виконавчих документів немайнового характеру.

Перелік рішень немайнового характеру визначено розділом VIII Закону.

Рішення про накладення арешту на майно (кошти) боржника не належать до зазначеного переліку.

З огляду на це та враховуючи, що законодавством не передбачено стягнення основної винагороди за виконання рішення про накладення арешту на майно (кошти) боржника слід зазначити, що за виконання рішень зазначеної категорії основна винагорода приватного виконавця не стягується.

Згідно з частиною одинадцятою статті 31 Закону стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

В порушення зазначених вимог Закону приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та примусово стягнуто цю винагороду в сумі 24224,00 гривень».

Окремо в поданні № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року зазначено, що діяльність приватного виконавця була зупинена на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2024 № 2693/7, у зв`язку з порушенням нею при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_4 вимог підпункту 1 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону щодо визначення фізичній особі - боржнику поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2024 року № 2767/7 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., посвідчення № 0525, видане 01 липня 2020 року, строком на один місяць.

Вважаючи подання та наказ про зупинення діяльності приватного виконавця, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу вимог ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ч.2 ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з вимогами ч.1-2 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

В силу вимог ч.3 ст.56 Закону №1404-VІІІ арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За правилами частини 5 ст.31 Закону №1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

Відповідно до п.12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, ч.3 ст.45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Системний аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас, аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII вказує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19.

Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19.

Крім цього, аналіз статті 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах у справах №160/5321/20 від 21 січня 2021 року, №580/3444/20 від 27 квітня 2021 року, №640/17286/20 від 03 червня 2021 року, №380/6503/20 від 26 серпня 2021 року.

Водночас, саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18).

Верховний Суд у постанові від 28.07.2023 року у справі № 640/28577/21 вказував, що якщо позивач посилається на існування негативних правових наслідків внаслідок чинності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, у цьому контексті Верховний Суд зауважує, що у разі коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника. Надалі питання про незаконність втручання у його права з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо. У такому разі належним способом захисту порушеного права буде оскарження цих дій (рішень) приватного виконавця.

Також у своїй практиці Верховний Суд уже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, необхідно мати на увазі, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №160/5321/20 від 21 січня 2021 року, №360/2855/20 від 08 липня 2021 року, №200/3149/21-а від 24 грудня 2021 року.

Беручи до уваги наведені правові норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам ч.7 ст.31 Закону №1403-VIII.

Поряд з цим, суд наголошує, що приписами ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частинами 1-3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абз. 1 ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постано

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Так, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору/основної винагороди є безумовною дією, яку здійснює державний/приватний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору/основної винагороди (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним/приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору/основної винагороди. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного/приватного виконавця.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору/основної винагороди відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору/основної винагороди (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір/основна винагороди не стягнуто.

Аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Разом з тим, суд зазначає, що умови й підстави, коли виконавчий збір, а значить і основна винагорода не стягуються, чітко визначені приписами частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19, від 11.10.2023 року у справі № 140/1126/23.

Суд наголошує, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а отже на стягнення основної винагороди розповсюджується норма ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Отже, тлумачення частини третьої статті 45 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що цією нормою передбачено розповсюдження на основну винагороду приватного виконавця виключно такого ж порядку її стягнення як і для виконавчого збору.

Суд встановив, що виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито на підставі ухвали господарського суду Одеської області у справі № 916/3210/24 про забезпечення позову, яка підлягає негайному виконанню, щодо накладення арешту на кошти у розмірі позову 472147,47 гривень, тому враховуючи зміст ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII у приватного виконавця були відсутні правові підстави для застосування порядку стягнення основної винагороди шляхом прийняття відповідної постанови.

Крім того, боржник у виконавчому провадженні по виконанню ухвали суду про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно позбавлений можливості її добровільного виконання до відкриття виконавчого провадження, оскільки механізм забезпечення позову направлений виключно для запобігання порушення прав стягувача у майбутньому під час виконання рішення суду, яким вирішено спір між сторонами по суті заявлених позовних вимог.

При цьому, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного виконання рішення немайнового характеру. Однак у випадку виконання ухвали суду про забезпечення позову, алгоритм дій щодо вчинення заходів примусового виконання не буде дотриманий, оскільки ухвалою суду і так зобов`язаний вчини одну із дій примусового виконання рішення.

Суд вважає, що у даному випадку державний/приватний виконавець виступають у якості реєстратора, який лише вносить відповідні реєстраційні дані на виконання вимог ухвали, а саме: накладає на виконання вимог ухвали арешт на майно/кошти.

Таким чином, у разі виконання ухвали суду про забезпечення позову, у державного/приватного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору/основної винагороди в силу норми п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни були відсутні підстави для стягнення основної винагороди за виконання ухвали господарського суду Одеської області у справі № 916/3210/24 про забезпечення позову, яка підлягала негайному виконанню, щодо накладення арешту на кошти у розмірі позову 472147,47 гривень, оскільки основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а отже на стягнення основної винагороди розповсюджується норма ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, якою встановлена заборона стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.

Таким чином, у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. вбачається порушення норм законодавства під час примусового виконання рішення суду, у частині стягнення основної винагороди.

Встановивши зазначені обставини, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято подання від 30.10.2024 року № 149983/20.4.1/33-24, яке погоджено п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

На підставі подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2024 року № 149983/20.4.1/33-24 прийнято наказ Міністерства юстиції України № 2767/7 від 08.11.2024 року «Про зупинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правомірно надано відповідь, у якій зазначено про порушення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_3 вимог законодавства щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024, наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни, суд зазначає таке.

Як встановлено судом під час розгляду справи, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталією Євгеніївною неправомірно стягнуто основну винагороду за виконання ухвали суду про забезпечення позову, що слугувало підставою для притягнення приватного виконавця до відповідальності шляхом зупинення діяльності приватного виконавця, строком на один місяць.

Повноваження Міністерства щодо державного регулювання діяльності приватних виконавців визначені статтею 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII.

Порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватного виконавця визначено статтею 34 Закону № 1403-VIII, частиною першою якої встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Особливості діяльності приватних виконавців у період дії в Україні воєнного стану визначені пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, підпунктом 3 якого встановлено, що у період дії воєнного стану планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, крім передбачених підпунктом 9 цього пункту перевірок приватних виконавців, стосовно яких є сумніви щодо факту здійснення ними своєї діяльності в офісі приватного виконавця.

Однак, альтернативним механізмом впливу (заходом реагування) на процес здійснення приватним виконавцем своєї діяльності в умовах воєнного стану, згідно із підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є можливість зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі наказу Міністерства за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків.

Особливості перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства визначені розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 22.10.2018 №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві 22.10.2018 за № 1195/32647 (далі - Порядок).

Пунктом 1 розділу V Порядку встановлено, що у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система).

У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п`яти робочих днів з дня надсилання запиту.

При цьому, положення підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділу V Порядку є спеціальними нормами, які регулюють порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії на території України воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку у разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.

У поданні обов`язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.

Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) для погодження.

У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії структурний підрозділ Міністерства готує проект наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII.

Суд встановив, що ТОВ «Красний Рибак» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 12 серпня 2024 року на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є.

Директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу приватного виконавця запит щодо надання інформації в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. надано письмові пояснення на запит Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

30.10.2024 року директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сформовано подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни № 149983/20.4.1/33-24, яке скеровано дисциплінарній комісії приватних виконавців, а саме: - голові дисциплінарної комісії приватних виконавців Гайченко А.В.; - заступнику голови дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальський М.Р.; - секретарю дисциплінарної комісії приватних виконавців Ковальчук Л.І.; - членам дисциплінарної комісії приватних виконавців: ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_9., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_2.

Суд зазначає, що у поданні № 149983/20.4.1/33-24 зазначені обставини встановлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, пояснення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. та зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.

Окремо в поданні № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року зазначено, що діяльність приватного виконавця була зупинена на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2024 № 2693/7, у зв`язку з порушенням нею при здійсненні виконавчого провадження № НОМЕР_4 вимог підпункту 1 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону щодо визначення фізичній особі - боржнику поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

За результатами розгляду подання № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року, дисциплінарна комісія 5 членами погодила подання, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2024 року № 2767/7 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., посвідчення № 0525, видане 01 липня 2020 року, строком на один місяць.

Таким чином, суд висновує, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерством юстиції України під час складання подання від 30.10.2024 року № 149983/20.4.1/33-24 та винесення наказу № 2767/7 від 08.11.2024 року, дотримані вимоги Закону № 1403-VIII та Порядку, оскільки направлено запит щодо надання пояснень приватному виконавцю щодо поданої скарги, направлено подання дисциплінарній комісії приватних виконавців та отримано п`ять погоджень, яких у силу вимог підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» достатньо для прийняття наказу про зупинення діяльності приватного виконавця.

Більш того, у поданні зазначені обставини установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, пояснення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.

Щодо посилання позивача на зазначення у поданні № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024 року неіснуючого наказу, суд зазначає, що Міністерством юстиції України подані письмові пояснення у яких зазначено, що при складанні тексту подання від 30.10.2024 № 149983/20.4.1/33-24 помилково вказано дату наказу № 2693/7 не 24.11.2023, яка є вірною датою, а 22.03.2024.

Суд зазначає, що відповідно до інформаційної довідки № 41191320241111 від 11.11.2024 року зазначено, що діяльність приватного виконавця зупинена на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.11.2023 року № 2693/7, від 08.11.2024 року № 2767/7.

Таким чином, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України міститься правильна та достовірна інформація, що зупинення діяльності приватного виконавця відбулося саме на підставі наказу № 2693/7 від 24.11.2023 року.

Крім того, допущена описка не спростовує факт порушення вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та не є такою, що впливає на правомірність прийняття подання від 30.10.2024 року № 149983/20.4.1/33-24.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справі № 640/29622/20 від 19 грудня 2024 року, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що норма частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII розповсюджується на приватного виконавця і носить виключний перелік підстав нестягнення виконавчого збору, а не взагалі (повністю) позбавляє права приватного виконавця на отримання основної винагороди.

Суд наголошує, що виконавчий збір не стягується у виключних підставах, які встановлені ч. 5 ст. 27 Закону 1404-VIII, а ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а отже на стягнення основної винагороди розповсюджується норма ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Більш того, у постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 640/29622/20 Верховним Судом не зазначено, яким чином ч. 5 ст. 27 Закону 1404-VIII взагалі позбавляє приватного виконавця на отримання основної винагороди, якщо ч. 5 ст. 27 Закону 1404-VIII має виключний перелік підстав нестягнення виконавчого збору, одним із яких є саме накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.

Щодо інших доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої позиції, то суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищезазначене не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними та скасування подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 149983/20.4.1/33-24 від 30.10.2024, наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни, оскільки судом встановлено, що приватним виконавцем неправомірно стягнуто основну винагороду за виконання ухвали суду про забезпечення позову та не встановлено підстав порушення прийняття подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та наказу Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, відповідачем правомірно вчинені дії, що відповідає вимогам встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 139 КАС України встановлюються положення щодо відшкодування судових витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року відстрочено приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі 200/7873/24.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подачу даного позову в якому одночасно об`єднано дві вимоги немайнового характеру в сумі 1937,92 гривень.

Станом на момент розгляду справи судовий збір у розмірі 1937,92 гривень приватним виконавцем Матвійчук Н.Є. не сплачений.

Оскільки судом за результатами розгляду справи відмовлено у задоволенні позовних вимог, судовий збір у розмірі 1937,92 гривень підлягає стягненню з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на користь Державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7, офіс 6-2, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) (відповідач-1), департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) (відповідач-2) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасування подання та наказу.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7, офіс 6-2, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1937 (одну тисячу дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 13 січня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова