Ухвала

від 15.01.2025 по справі 320/2093/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2025 року № 320/2093/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України генерала-полковника ОСОБА_2 та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправними і скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Головнокомандувача Збройних Сил України генерала-полковника ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №594 від 27.11.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 19.01.2021 (з адміністративно-господарської діяльності);

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 05.02.2021 (з адміністративно-господарської діяльності);

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №69 від 26.02.2021 (з основної діяльності);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №37 від 15.02.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №65 від 25.02.2021 (по особовому складу);

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати утриматися від вчинення дій, щодо звільнення з військової служби, переміщення по службі, пониження на посаді до завершення розгляду справи по суті.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

12.08.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача, адвоката Попсуя Олександра Олександровича, надійшла заява про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 за нововиявленими обставинами (заява сформована в підсистемі 30.07.2024).

За результатами автоматизованого розподілу вказана заява 13.08.2024 була передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання для її розгляду на 14.01.2025 о 14:00 год.

У судове засідання, призначене на 14.01.2025, з`явились позивач, представник позивача, представники Військової частини НОМЕР_1 та Головнокомандувача Збройних Сил України генерала-полковника ОСОБА_2 .

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Біла Церква та ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 14.01.2025, не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Присутні у судовому засіданні 14.01.2025 представники позивача, Військової частини НОМЕР_1 та Головнокомандувача Збройних Сил України генерала-полковника ОСОБА_2 після надання пояснень по справі заявили клопотання про здійснення розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.

Згідно з частинами першою та другою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною десятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, усною ухвалою суду від 14.01.2025, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляд заяви позивача про перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку письмового провадження.

Розглянувши вказану заяву суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Заявник, обґрунтовуючи необхідність перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 за нововиявленими обставинами, зазначив, що Білоцерківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області листом від 02.07.2024 №СЕД-27051-2024 повідомило представнику позивача, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом Білоцерківського РУП здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021110360000007, відомості про яке внесено 16.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України.

За результатами досудового розслідування 05.07.2023 зазначене кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом.

Станом на 02.07.2024 кримінальне провадження №42021110360000007 до слідчого відділу районного управління поліції не надходило.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом Білоцерківського РУП здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021110360000008, відомості про яке внесено 16.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021110360000008 слідчим відділом Білоцерківського РУП 18.06.2022 прийнято рішення про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

На даний час рішення про закриття вказаного кримінального провадження не скасовано.

Позивач зауважив, що вищевказані обставини мають значення для вирішення справи, оскільки комісія, яка проводила службове розслідування щодо позивача, на підставі наказу №14 ВІД 19.01.2021, обґрунтовуючи пропозицію про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду пониження на посаді, посилалась на відкриття щодо позивача кримінальних проваджень №4221110360000007 та №42021110360000008, в яких вина позивача не доведена вироком суду.

Військова частина НОМЕР_1 та Генеральний штаб Збройних Сил України, заперечуючи проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначили, що наявність кримінальних проваджень №4221110360000007 та №42021110360000008 не є нововиявленими обставинами.

Відповідачі зауважили, що наявність кримінального провадження №42021110360000008 не вплинула на прийняття спірних наказів, оскільки дисциплінарні стягнення на підставі таких наказів були застосовані до позивача виключно у зв`язку неналежним виконанням службових обов`язків та порушення військової дисципліни.

Щодо кримінального провадження №42021110360000007 від 16.01.2022 відповідачі зауважили, то воно не має значення для даної справи.

Суд вважає за доцільне зауважити, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2022 у справі № 826/11259/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89396072) зазначив, що інститут перегляду судового рішення в адміністративній справі за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією виконання судом завдання адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічних відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від апеляційного та касаційного перегляду судових рішень. Як зазначалось вище, переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили. Встановлені частиною другою статті 361 КАС підстави для такого перегляду не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні судового рішення, яким закінчено розгляд справи, проте виявлені після закінчення розгляду справи обставини, про які раніше не було відомо суду та особі, яка звертається із заявою, вірогідно могли вплинути на рішення суду, якщо були б йому відомі на час прийняття рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

У подальшому такий правовий висновок було продубльовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд у постановах від 20.01.2022 у справі №640/3516/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 103029784) та від 11.10.2024 у справі №320/34788/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 122379220) зазначив, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Тобто, нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Суд зазначає, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.

Отже, інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

З урахуванням цього, суд зазначає, що лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.07.2024 №СЕД-27051-2024, на який посилається заявник, не є нововиявленою обставиною, оскільки відображені у ньому факти та обставини з`явилися вже після ухвалення судового рішення, а отже, об`єктивно не існували на час розгляду справи.

Більше того, суд визнає непереконливими твердження заявника про те, що відображені у вищевказаному листі обставини мають значення для вирішення справи, зокрема, що комісія, яка проводила службове розслідування щодо позивача при обґрунтуванні пропозиції про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду пониження на посаді посилалась на відкриття щодо позивача кримінальних проваджень №4221110360000007 та №42021110360000008, в яких вина позивача не доведена вироком суду.

Так, предметом спору у даній справі було оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 №594 від 27.11.2020, №14 від 19.01.2021 (з адміністративно-господарської діяльності), №26 від 05.02.2021 (з адміністративно-господарської діяльності), №69 від 26.02.2021 (з основної діяльності) та наказів Головнокомандувача Збройних Сил України №37 від 15.02.2021 та №65 від 25.02.2021 (по особовому складу).

При вирішенні даної справи було було встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2020 №594 Про результати службового розслідування було накладено на позивача дисциплінарне стягнення сувора догана за порушення вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 3.1.9 наказу МО України від 16.07.1997 №300 Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, пункту 3.3 наказу МО України від 30.12.2016 №744 Про організацію претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у МОУ та ЗСУ, Методичних рекомендацій щодо укладання та строків договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України.

Вказаний наказу був прийнятий на підставі висновків акта службового розслідування, який був зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 26.11.2020 за №5307/П.

У вказаному акті комісія дійшла висновків про неналежне виконання начальником КЕВ м. Біла Церква підполковником ОСОБА_4 доручень керівництва Міністерства оборони України, функціональних обов`язків, Методичних рекомендацій щодо укладання договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони з 2014 року під час виконання договорів №208 від 10.09.2014 та №536 від 08.08.2016

Комісія з проведення службового розслідування погодилася з висновками, викладеними під час проведення аудиту, в частині того, що начальник КЕВ м. Біла Церква своїми діями, виключивши з договору компенсацію земельного податку, призвів до податкового навантаження на бюджет оборонного відомства у разі сплати КЕВ м. Біла Церква земельного податку.

Також було встановлено, що підполковник ОСОБА_5 не здійснив претензійно-позовну роботу в частині стягнення компенсації заборгованості з ТОВ Солоха-Н у розмірі 2,25 грн. та з ТОВ ЕВП АВАЛОН ЛТД у розмірі 0,347 млн. грн. на користь Міністерства оборони України у встановлені законодавством строки позовної давності.

На підставі листа військової прокуратури Білоцерківського гарнізону від 05.01.2021 №2-3вих21 тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 був прийнятий наказ №14 від 19.01.2021 (з адміністративно-господарської діяльності), яким призначено службове розслідування щодо встановлення фактів порушення позивачем вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Створено відповідну комісію для проведення службового розслідування, якій приписано подати акт та матеріали службового розслідування для прийняття рішення в строк до 29.01.2021.

Результати службового розслідування були оформлені актом від 05.02.2021 (інв. №2348), в якому комісія дійшла висновку про неналежне виконання підполковником ОСОБА_4 посадових обов`язків, який перебуваючи на посаді начальника КЕВ м. Біла Церква:

- всупереч статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України не дотримувався нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення будівельних робіт та капітального ремонту військових об`єктів;

- всупереч пункту 11.17 наказу Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України та пункту 5.3 договору від 20.10.2020 №680 та пункту 5.3 договору від 16.10.2020 №159, як замовник, не здійснював контроль за виконанням та прийманням робіт капітального ремонту зазначених вище військових об`єктів;

- всупереч пунктів 3.1.3, 3.1.9 наказу Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 Про затвердження Положення про військовий (корабельне) господарство Збройних Сил України не здійснював постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням державних коштів, не вживав необхідних заходів для запобігання їх нераціонального використання;

- всупереч пункту 8 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2019 №278, не здійснював квартирно-експлуатаційне забезпечення, в частині проведення повного та якісного капітального ремонту зазначених вище військових об`єктів та не забезпечив ефективне використання бюджетних асигнувань за цим напрямком робіт.

Комісія зазначила, що причинами та умовами, що сприяли порушенню зазначених нормативно-правових актів з боку підполковника ОСОБА_6 , є його особиста недисциплінованість, безвідповідальність та неспроможність виконувати обов`язки начальника квартирно-експлуатаційного відділ у зв`язку з низькими морально-діловими якостями.

Враховуючи зазначене, комісія запропонувала клопотати перед Головнокомандувачем Збройних Сил України про накладення на підполковника ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення пониження в посаді.

За результатом проведеного службового розслідування тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 був прийнятий наказ №26 від 05.02.2021 (з адміністративно-господарської діяльності), яким:

1) за порушення підполковником ОСОБА_4 статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині недотримання ним нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення будівельних робіт та капітального ремонту військових об`єктів, пункту 11.17 наказу Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, пункту 5.3 Договору від 20.10.2020 №680 та пункту 5.3 Договору від 16.10.2020 №659, в частині не здійснення ним, як Замовником, контролю за виконанням та прийманням робіт капітального ремонту військових об`єктів, пунктів 3.1.3, 3.1.9 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, в частині не здійснення ним постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням державних коштів, не вжиття ним необхідних заходів для запобігання їх нераціонального використання, пункту 8 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2019 №278, в частині не здійснення ним квартирно-експлуатаційного забезпечення, щодо проведення повного та якісного капітального ремонту військових об`єктів та не забезпечення ним ефективного використання бюджетних асигнувань за цим напрямом робіт, що призвело до тяжких наслідків у вигляді завдання шкоди державі на суму близько 390 000,00 грн., з урахуванням раніше накладеного згідно наказу Міністерства оборони України від 20.08.2020 №140КП дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність, вирішено клопотати перед Головнокомандувачем Збройних Сил України про накладення на підполковника ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення пониження у посаді;

2) начальнику управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 приписано підготувати встановленим порядком клопотання до Головнокомандувача Збройних Сил України про накладення на підполковника ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення пониження у посаді;

15.02.2021 Головнокомандувачем Збройних Сил України був прийнятий наказ №37, яким за порушення статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України щодо дотримання нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення будівельних робіт та капітального ремонту військових об`єктів; пункту 11.17 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, пункту 5.3 Договору від 16.10.2020 №659 та пункту 5.3 Договору від 20.10.2020 №680 щодо здійснення замовником належного контролю за виконанням та прийманням робіт капітального ремонту військових об`єктів; пунктів 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 щодо здійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням державних коштів, вжиття необхідних заходів для запобігання їх нераціонального використання; пункту 8 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2019 №278, щодо здійснення квартирно-експлуатаційного забезпечення в частині проведення контролю за виконанням та прийманням робіт із капітального ремонту військових об`єктів та забезпечення ефективного використання бюджетних асигнувань за цим напрямом робіт, на підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - пониження у посаді.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2021 №53 у зв`язку з накладенням на начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення пониження в посаді був скасований пункт 4 наказу від 19.01.2021 №14 (про усунення позивача від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування).

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №65 від 25.02.2021 (по особовому складу) позивача увільнено від посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква та призначено на посаду начальника енергомеханічного відділення НОМЕР_2 Центральної Артилерійської бази зберігання ракет і боєприпасів сил логістики Збройних Сил України, ВОС 6204003.

26.02.2021 командиром військової частини НОМЕР_1 був прийнятий наказ №69, яким підполковника ОСОБА_6 зобов`язано у термін з 01.03.2021 по 05.03.2021 здати посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, а майора ОСОБА_7 прийняти цю посаду.

02.03.2021 командиром військової частини НОМЕР_1 був прийнятий наказ №45, яким з 2 березня 2021 року було призупинено виплату грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 у зв`язку із самовільним залишенням квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква. Підставою для прийняття цього наказу визначено рапорт майора ОСОБА_8 (вх. №741 від 02.03.2021), розділ 1 пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №52 від 12.03.2021 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 виключено з 12.03.2021 зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква та всіх видів забезпечення.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 березня 2021 року №100 підполковника ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква.

Суд зауважує, що акт службового розслідування не містить посилань на кримінальне провадження №42021110360000008, а зі змісту вказаних документів вбачається, що застосування до позивача дисциплінарних стягнень зумовлено неналежним виконанням службових обов`язків та порушення військової дисципліни, а не наявністю кримінального провадження.

У рішенні суду у цій справі було вказано, що суд не може погодитися з твердженнями позивача про те, що його вину не доведено та не встановлено обвинувальним вироком суду та зазначено, що гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі. Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 2 жовтня 2018 року у справі №9901/454/18 та від 20 березня 2019 року у справі №9901/544/18.

З результатом проведення службового розслідування було встановлено порушення позивачем вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 3.1.9 наказу МО України від 16.07.1997 №300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», пункту 3.3 наказу МО України від 30.12.2016 №744 «Про організацію претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у МОУ та ЗСУ», Методичних рекомендацій щодо укладання та строків договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України.

При цьому суд звернув увагу на те, що позивачем під час розгляду справи не надано суду жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів, оскільки позивач фактично посилався на допущення відповідачами процедурних порушень, однак такі посилання суд відхилив з підстав, викладених у судовому рішенні.

Також у рішенні суду у цій справі було вказано, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог про протиправність спірного наказу від 27.11.2020 №594, зокрема, відсутності факту допущення ним дисциплінарного проступку як підстави для притягнення до відповідальності, а ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не відповідають дійсності.

У зв`язку з цим судом було зроблено висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №594 від 27.11.2020.

У рішенні судом було визнано непереконливими посилання позивача, як на підставу для визнання протиправними та скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 19.01.2021, на не доведення до його відома акта службового розслідування та матеріалів службового розслідування та відсутність обвинувального вироку в якості доказу наявності його вини у допущеному правопорушенні.

Судом було звернуто увагу на те, що у цьому наказі зазначено, що його прийнято на підставі отриманого листа військової прокуратури Білоцерківського гарнізону від 05.01.2021 №2-3вих21, в якому були детально викладені обставини, задля перевірки яких прокуратура просила призначити та провести службове розслідування.

При цьому, суд зауважив, що позивачем ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи в суді не були надані докази на спростування фактів, викладених в листі військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, які були підставою для призначення службового розслідування, внаслідок чого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині скасування вищевказаного наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 19.01.2021.

В обґрунтування протиправності наказів №26 від 05.02.2021, №37 від 15.02.2021 та №65 від 25.02.2021 позивач посилався на те, що ці накази не були доведені до його відома; з актом службового розслідування та матеріалами його не ознайомлено; при визначенні дисциплінарного стягнення не дотримано необхідного балансу (справедливої рівноваги); відсутній обвинувальний вирок, який би підтверджував вину позивача.

Водночас, посилання позивача на не доведення до його відома цих наказів, акта та матеріалів службового розслідування, відсутність обвинувального вироку в якості доказу наявності його вини у допущеному правопорушенні судом не були прийняті в якості підстав для скасування цих наказів, з огляду на вищевикладену позицію стосовно наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №594 від 27.11.2020.

У рішенні суд зазначив, що наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2021 №26 (з адміністративно-господарської діяльності) містить чітко викладену мотивацію підстав його прийняття, а саме: порушення підполковником ОСОБА_4 статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, в частині недотримання ним нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення будівельних робіт та капітального ремонту військових об`єктів, пункту 11.17 наказу Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», пункту 5.3 Договору від 20.10.2020 №680 та пункту 5.3 Договору від 16.10.2020 №659, в частині не здійснення ним, як Замовником, контролю за виконанням та прийманням робіт капітального ремонту військових об`єктів, пунктів 3.1.3, 3.1.9 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», в частині не здійснення ним постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням державних коштів, не вжиття ним необхідних заходів для запобігання їх нераціонального використання, пункту 8 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2019 №278, в частині не здійснення ним квартирно-експлуатаційного забезпечення, щодо проведення повного та якісного капітального ремонту військових об`єктів та не забезпечення ним ефективного використання бюджетних асигнувань за цим напрямом робіт, що призвело до тяжких наслідків у вигляді завдання шкоди державі на суму близько 390 000,00 грн.

При цьому при прийнятті цього наказу враховано раніше накладене згідно наказу Міністерства оборони України від 20.08.2020 №140КП дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Правомірність прийняття наказу Міністерства оборони України від 20.08.2020 №140КП була констатована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №320/11908/20.

До того ж, при прийнятті рішення у цій справі суд звернув увагу на те, що під час розгляду справи позивачем не надано жодних пояснень та жодних доказів на підтвердження того, що факти, відображені в акті службового розслідування, не відповідають дійсності.

За таких обставин, судом було зроблено висновок про відсутність правових підстав для скасування наказів №26 від 05.02.2021, №37 від 15.02.2021 та №65 від 25.02.2021.

З аналогічних підстав судом було визнано непереконливими посилання позивача в якості підстав для визнання протиправним та скасування наказу №69 від 26.02.2021, на його недоведення до відома позивача та відсутність обвинувального вироку суду.

Стверджуючи про протиправність наказу від 13.03.2021 №52, позивач зазначав, що цим наказом його було виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, однак на час винесення цього наказу його вина у вчиненні кримінального правопорушення не була доведена та не встановлена обвинувальним вироком суду, як це передбачено статтею 62 Конституції України. Також позивач стверджував, що цей наказ до його відома не доводився та на час його видання позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності.

У рішенні суду було вказано, що твердження позивача про не доведення наказу до його відома та відсутність обвинувального вироку суду суд не приймає в якості достатніх підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 13.03.2021 №52 з огляду на вищенаведену позицію суду стосовно наказів №26 від 05.02.2021, №37 від 15.02.2021, №65 від 25.02.2021 та №69 від 26.02.2021.

Досліджуючи питання правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2021 №45, яким було призупинено виплату грошового забезпечення позивачу з 2 березня 2021 року у зв`язку із самовільним залишенням ним КЕВ м. Біла Церква, суд у рішенні у цій справі зазначив, що підставою для прийняття наказу від 02.03.2021 №45 став рапорт майора ОСОБА_8 (вх. №741 від 02.03.2021).

В обґрунтування тверджень щодо протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2021 №45 позивач зазначав, що за результатом його звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (по місту Києву та Київській області) було проведено перевірку для визначення фактичних обставин, за результатом якої було встановлено, що підполковник ОСОБА_1 фактично перебував в межах Білоцерківського гарнізону та виконував обов`язки військової служби в КЕВ м. Біла Церква. Цією перевіркою також було встановлено, що з незрозумілих підстав підполковнику ОСОБА_1 було призупинено виплату грошового забезпечення та проігноровано вимоги статей 19, 68 Конституції України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Водночас, суд у рішенні зазначив про критичне ставлення до інформації, викладеної у цьому листі, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не зазначено, на підставі яких доказів був зроблений висновок про перебування позивача в межах Білоцерківського гарнізону та виконання ним обов`язків військової служби в КЕВ м. Біла Церква; не вказано, як саме була проведена перевірка та які джерела інформації були використані тощо.

У свою чергу, надані позивачем акти підтвердження були визнані судом такими, що не можуть свідчити про перебування позивача на службі протягом усього робочого дня, враховуючи відсутність в цих актах інформації щодо часу (періоду, із зазначенням годин) знаходження позивача на службі, та приймаючи до уваги те, що для кваліфікації відсутності позивача на службі в якості самовільного залишення військової частини або місця служби достатньо його відсутності протягом 3 годин.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 02.03.2021 №45.

У судовому рішенні у цій справі також було зазначено, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_2 від 26.03.2021 №100 (по особовому складу) та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2021 №75 (по особовому складу) не підлягають задоволенню як похідні вимоги, задоволення яких залежало від оскарження наказів щодо переміщення позивача по службі.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що судове рішення у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було прийнято на підставі повного та всебічного аналізу численних доказів, наданих учасниками справи, наявними на час виникнення спірних правовідносин, та які впливали на оцінку правомірності оскаржуваних дій та рішень відповідачів.

У зв`язку з цим, лист Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.07.2024 №СЕД-27051-2024, на який посилається заявник, не є нововиявленою обставиною, а відображена у ньому інформація не спростовує факти, які покладено в основу судового рішення

Частиною четвертою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Відповідно до частини першої статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, вона не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі, внаслідок чого у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 у справі №320/2093/21.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Дудін С.О.