Постанова

від 16.04.2025 по справі 320/2093/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2093/21 Суддя першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Штульман І.В.,

суддів - Оксененка О.М., Черпака Ю.К.,

при секретарі - Рожок В.В.,

за участі - позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката

Попсуя О.О., а також ОСОБА_2 ,- представник військової частини НОМЕР_1 ;

Шигуна Д.Ю.,- представника Головнокомандувача Збройних Сил України;

Бака О.І.,- представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя Олександра Олександровича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року про відмову про перегляд за нововиявленими обставинами справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправними і скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1; в/ч НОМЕР_1 ), Головнокомандувача Збройних Сил України генерала-полковника ОСОБА_4 (далі - відповідач-2; Головнокомандувач), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі - відповідач-3), за участю третьої особи - ОСОБА_3 (далі - третя особа), про:

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №594 від 27 листопада 2020 року;

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 19 січня 2021 року (з адміністративно-господарської діяльності);

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 05 лютого 2021 року (з адміністративно-господарської діяльності);

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №69 від 26 лютого 2021 року (з основної діяльності);

- визнання протиправним та скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №37 від 15 лютого 2021 року;

- визнання протиправним та скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №65 від 25 лютого 2021 року (по особовому складу);

- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання утриматися від вчинення дій, щодо звільнення з військової служби, переміщення по службі, пониження на посаді до завершення розгляду справи по суті;

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 березня 2021 року №52;

- визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання утриматися від вчинення дій, щодо начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква підполковника ОСОБА_1 , а саме: пониження в посаді, переміщення по службі, позбавлення військового звання, звільнення з військової служби до завершення розгляду справи по суті;

- визнання протиправним та скасування наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_4 від 26 березня 2021 року №100 (по особовому складу);

-визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 2021 року №75 (по особовому складу);

-поновлення його на посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква з дня реалізації наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2021 року №52, з дня виключення зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, тобто з 12 березня 2021 року та поставлення його на усі види грошового забезпечення;

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2021 року №45;

- стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь невиплаченого середнього заробітку (грошове забезпечення із преміями та надбавками, передбаченими наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та іншими нормативно-правовими актами) за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

30 липня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя Олександра Олександровича, надійшла заява про перегляд і скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21 за нововиявленими обставинами та призначення справи до нового судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21.

Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попсуй О.О. 29 січня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу у справі №320/2093/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свою позицію адвокат Попсуй О.О. обґрунтовує тим, що станом на 02 липня 2024 року кримінальне провадження №42021110360000007, відомості про яке внесено 16 січня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), - до слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області) не надходило, а кримінальне провадження №42021110360000008, відомості про яке внесено 16 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, - взагалі закрите, що свідчить про відсутність доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень. Представник позивача зазначає, що підстави, на яких позивача притягнуто до дисциплінарного відповідальності - відсутні, а нововиявлені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі.

04 березня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_5 , - представника Головнокомандувача Збройних Сил України, на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. в якому представник відповідача-2 просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін. Свою позицію представник Головнокомандувача Збройних Сил України обґрунтовує тим, що закриття кримінального провадження №42021110360000008 не може слугувати підставою для скасування дисциплінарного стягнення, накладеного на ОСОБА_1 за результатами проведеного службового розслідування, а є лише підставою стверджувати про відсутність в діях позивача складу кримінального злочину. ОСОБА_5 звертає увагу, що лист Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 02 липня 2024 року №СЕД-27051-2024, на який посилається представник позивача, не є нововиявленою обставиною, а відображена у ньому інформація не спростовує факти, які покладено в основу судового рішення від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21.

04 березня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника в/ч НОМЕР_1 Гузіка Михайла Івановича на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. в якому представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Свою позицію представник в/ч НОМЕР_1 обґрунтовує тим, що заява про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21 за нововиявленими обставинами не підлягала задоволенню, оскільки зазначені заявником підстави для перегляду судового рішення не є нововиявленими. Майор юстиції Гузік Михайло Іванович зазначає, що кримінальне провадження жодним чином не впливало на застосування до позивача ОСОБА_1 спірними наказами тих чи інших дисциплінарних стягнень, оскільки вони були накладені на нього за неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, а не через початок відносно нього вказаного досудового розслідування. Стосовно кримінального провадження №42021110360000007 від 16 січня 2022 року, представник відповідача-1 зазначив, що воно взагалі не має ніякого значення для даної адміністративної справи.

Також на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 05 березня 2025 року надійшов відзив ОСОБА_6 , - т.в.о. начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква, на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О., в якому представник відповідача-3 просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін. Свою позицію представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква обґрунтовує тим, що закриття кримінального провадження №42021110360000008 не може слугувати підставою для скасування дисциплінарного стягнення, накладеного за результатами проведеного службового розслідування, а є лише підставою стверджувати про відсутність в діях позивача саме складу кримінального правопорушення. Олександр Мацько звертає увагу, що лист Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 02 липня 2024 року №СЕД-27051-2024, на який посилається представник позивача, не є нововиявленою обставиною, а відображена у ньому інформація не спростовує факти, які покладено в основу судового рішення від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2025 року.

За приписами частини першої статті 309 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 КАС України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 16 квітня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 12 серпня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О., надійшла заява про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року за нововиявленими обставинами, в якій він просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції у справі №320/2093/21 та призначити справу до нового розгляду.

Вказана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що Білоцерківське РУП ГУНП в Київській області листом від 02 липня 2024 року №СЕД-27051-2024 повідомило представнику позивача, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021110360000007, відомості про яке внесено 16 січня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 191 КК України. 05 липня 2023 року за результатами досудового розслідування кримінальна справа №42021110360000007 направлена до суду з обвинувальним актом. Станом на 02 липня 2024 року кримінальне провадження №42021110360000007 до слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області не надходило.

Відповідно до відомостей ЄРДР слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021110360000008, відомості про яке внесено 16 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, за результатами якого 18 червня 2022 року прийнято рішення про закриття провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Представник позивача вважає, що вищевказані обставини мають значення для вирішення справи, оскільки комісія, яка проводила службове розслідування щодо позивача, на підставі наказу від 19 січня 2021 року №14, обґрунтовуючи пропозицію про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду пониження на посаді, посилалась на відкриття кримінальних проваджень №4221110360000007 та №42021110360000008, в яких вина позивача не доведена вироком суду.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, Київський окружний адміністративний суд 15 січня 2025 року дійшов висновку про те, що зазначені в заяві ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 361 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Як вбачається зі змісту заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя О.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник зазначає про те, що комісія, яка проводила службове розслідування щодо позивача, на підставі наказу від 19 січня 2021 року №14, обґрунтовуючи пропозицію про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляду пониження на посаді, посилалась на відкриття щодо нього кримінальних проваджень №4221110360000007 та №42021110360000008, в яких вина позивача у вчиненні кримінальних правопорушень не доведена вироком суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 26 травня 2022 року у справі №480/3585/19 та від 28 липня 2022 року у справі №н/560/1778/19, та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі №9901/230/20 зазначили, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 09 червня 2022 року у справі №9901/230/20, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення теж не можуть визнаватися нововиявленими. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, встановлено, що акт службового розслідування не містить посилань на кримінальне провадження №42021110360000008, а зі змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що застосування до позивача дисциплінарних стягнень зумовлено неналежним виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 та порушення ним військової дисципліни, а не наявністю кримінальних проваджень.

У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року вказано, що гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі, а отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

За результатом проведення службового розслідування було встановлено порушення позивачем ОСОБА_1 вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9 наказу Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року №300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», пункту 3.3 наказу Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року №744 «Про організацію претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у МОУ та ЗСУ», Методичних рекомендацій щодо укладання та строків договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України.

Водночас, під час розгляду справи позивачем не надано суду жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів, оскільки ОСОБА_1 фактично посилався на допущення відповідачами процедурних порушень, однак такі посилання суд відхилив з підстав, викладених у судовому рішенні.

Також у рішенні суду у цій справі було вказано, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог про протиправність спірного наказу відповідача-1 від 27 листопада 2020 року №594, зокрема, відсутності факту допущення ним дисциплінарного проступку як підстави для притягнення до відповідальності, а ті обставини, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог, не відповідають дійсності.

У зв`язку з цим, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2020 року №594, визнавши непереконливими посилання позивача про не доведення до його відома акту службового розслідування і матеріалів службового розслідування та відсутність обвинувального вироку в якості доказу наявності його вини у допущеному правопорушенні.

Суди врахували, що оспорюваний наказ прийнято на підставі листа №2-3вих21 військової прокуратури Білоцерківського гарнізону від 05 січня 2021 року, в якому були детально викладені обставини, задля перевірки яких прокуратура просила призначити та провести службове розслідування.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи в суді не були надані докази на спростування фактів, викладених в зазначеному вище листі військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, які були підставою для призначення службового розслідування, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 19 січня 2021 року №14.

В обґрунтування протиправності наказів від 05 лютого 2021 року №26, від 15 лютого 2021 року №37 та від 25 лютого 2021 року №65 позивач ОСОБА_1 посилався на те, що ці накази не були доведені до його відома; з актом службового розслідування та матеріалами його не ознайомлено; при визначенні дисциплінарного стягнення не дотримано необхідного балансу (справедливої рівноваги); відсутній обвинувальний вирок, який би підтверджував його вину.

Водночас, такі посилання позивача судом не були прийняті в якості підстав для скасування цих наказів, з огляду на вищевикладену позицію стосовно наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 27 листопада 2020 року №594.

Також, приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2021 року №26 (з адміністративно-господарської діяльності) містить чітко викладену мотивацію підстав його прийняття, а саме: порушення підполковником ОСОБА_1 статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині недотримання ним нормативно-правових актів, які регламентують порядок проведення будівельних робіт та капітального ремонту військових об`єктів, пункту 11.17 наказу Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року №448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», пункту 5.3 Договору від 20 жовтня 2020 року №680 та пункту 5.3 Договору від 16 жовтня 2020 року №659, в частині не здійснення ним, як замовником, контролю за виконанням та прийманням робіт капітального ремонту військових об`єктів, пунктів 3.1.3, 3.1.9 наказу Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року №300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», в частині не здійснення ним постійного контролю за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням державних коштів, не вжиття ним необхідних заходів для запобігання їх нераціонального використання, пункту 8 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 грудня 2019 року №278, в частині не здійснення ним квартирно-експлуатаційного забезпечення, щодо проведення повного та якісного капітального ремонту військових об`єктів та не забезпечення ним ефективного використання бюджетних асигнувань за цим напрямом робіт, що призвело до тяжких наслідків у вигляді завдання шкоди державі на суму близько 390000,00 грн.

Приймаючи цей наказ, відповідачем-1 враховано також накладене на позивача раніше, згідно наказу Міністерства оборони України від 20 серпня 2020 року №140КП, дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність».

Правомірність прийняття наказу Міністерства оборони України від 20 серпня 2020 року №140КП була констатована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №320/11908/20.

До того ж, приймаючи рішення у цій справі суди звернули увагу, що під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких пояснень та жодних доказів на підтвердження того, що факти, відображені в акті службового розслідування, не відповідають дійсності.

Враховуючи наведене вище, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для скасування наказів від 05 лютого 2021 року №26, від 15 лютого 2021 року №37 та від 25 лютого 2021 року №65.

З аналогічних підстав Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 22 жовтня 2021 року було визнано непереконливими посилання позивача ОСОБА_1 на відсутність обвинувального вироку суду в якості підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 26 лютого 2021 року №69.

Стверджуючи про протиправність наказу від 13 березня 2021 року №52, позивач зазначав, що цим наказом його було виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, однак на час винесення цього наказу його вина у вчиненні кримінального правопорушення не була доведена та не встановлена обвинувальним вироком суду, як це передбачено статтею 62 Конституції України. Також позивач ОСОБА_1 стверджував, що цей наказ до його відома не доводився та на час видання такого він перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності.

У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року вказано, що твердження позивача ОСОБА_1 про не доведення наказу до його відома та відсутність обвинувального вироку суду суд не приймає в якості достатніх підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 13 березня 2021 року №52, з огляду на наведену вище позицію суду стосовно наказів від 05 лютого 2021 року №26, від 15 лютого 2021 року №37, від 25 лютого 2021 року №65 та від 26 лютого 2021 року №69.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що під час ухвалення рішення Київським окружним адміністративним судом від 22 жовтня 2021 року та прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 15 лютого 2022 року, наявність з 16 січня 2021 року кримінальних проваджень (№42021110360000007, №42021110360000008), що були предметом дослідження, не були ключовою або єдиною підставою для прийняття вказаних судових рішень. Крім того, згадки про вказані кримінальні провадження у рішеннях суду першої та апеляційної інстанції не можуть свідчити про те, що зміни стадії у таких кримінальних провадженнях є нововиявленими обставинами.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що посилання апелянта на закриття кримінального провадження №42021110360000008 як на підставу для перегляду адміністративної справи за нововиявленими обставинами є безпідставним, оскільки це не може слугувати підставою для скасування дисциплінарного стягнення накладеного за результатами проведеного службового розслідування та свідчить лише про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 саме складу кримінального правопорушення.

Таким чиним, доводи апелянта щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами фактично зводяться до переоцінки зміни стадії кримінальних проваджень як доказу.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Ryabykh v. Russia" (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року про те, що зазначені представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Попсуй О.О. обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України, а тому вони не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі.

Cуд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року постановлена судом першої інстанції з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції вважає за належне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуй О.О. залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя Олександра Олександровича - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попсуя Олександра Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №320/2093/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправними і скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, - залишити без змін.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді О.М. Оксененко

Ю.К. Черпак

Повне судове рішення виготовлено «17» квітня 2025 року.