Постанова

від 15.01.2025 по справі 757/36789/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/36789/22 головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.

провадження № 22-ц/824/4023/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковпака 17», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ТОВ «Рада 1» звернулося до суду з та просило стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі: 27 454,76 грн. основного боргу; 5 701,17 грн. інфляційних втрат; 823,27 грн. - 3 % річних; 10 841,38 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вказаною адресою. У результаті несплати відповідачем коштів за надані житлово-комунальні послуги у останнього утворилася заборгованість за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 27 454,76 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Рада 1» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості виключно за житлову послугу з управління будинком за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року за невстановленої судом вартості послуги, але на загальну суму 27 454,76 грн. за надані послуги, які були приведені у додатку №4 (який насправді є вимогою до якості п. 4 договору) до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 квітня 2020 року, оригінал якого взагалі відсутній. Зазначені в тексті договору додатки не відповідають наявним в матеріалах справи, які взагалі є порожніми. Крім того, вказаний договір, завірений позивачем неналежним чином з порушеннями вимог ст. 95 ЦПК України, сумніву в суду не викликав та судом його визнано чинним оскільки в установленому Законом порядку недійсним не визнавався. В п.4 Договору зазначено що послуга з управління надається відповідно до вимог згідно з додатком 4 до цього договору, що є невід`ємною частиною (позивачем не надано), що напряму порушує права відповідача закріплені в п.5 договору на перевірку належної якості послуги з управління у встановленому законодавством порядку. Хоча в матеріалах справи взагалі відсутні докази надання позивачем послуги з управління будинком згідно вимог до якості послуг (додаток №4 п.4 договору) та відсутній перелік послуг з зазначенням періодичності їх надання позивачем (додаток №5 п.10 договору), суд першої інстанції прийшов до висновку що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо ненадання йому невідомих послуг або надання таких послуг позивачем неналежної якості. Відповідно до п.7 договору управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги в порядку, за ціною та у строки встановлені цим договором. Ціна послуги з управління для житлового приміщення становить 6,28 грн/кв.м. (п. 10 договору) відповідно до Кошторису витрат що містяться у додатку №5 (який взагалі відсутній). Згідно умов договору, сплата послуги (п. 10 договору), є правом, а не обов`язком відповідача та здійснюється виключно за бажанням співвласників і може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів, при цьому банківські реквізити для перерахування грошових коштів на поточний рахунок управителя в договорі взагалі відсутні. Зазначене позбавляє відповідача права, як споживача та можливості взагалі оплачувати за надану послугу з управління на незазначений рахунок позивача. Розрахунок позивача оформлений не належним чином та не відповідає дійсності, неможливо встановити реальну суму заборгованості відповідача, оскільки позивачем не було надано відповідного розрахунку заборгованості 1/2 частині квартири загальною площею у 132 кв.м. саме як співвласника. Тим не менш, невірний розрахунок заборгованості наданий відповідачем судом визнано належним доказом. До розрахунку заборгованості без зазначення підстав, позивачем було безпідставно зараховано: експлуат. витрати 23 886,34 грн. ТПВ 2796,88 грн., консьєрж 267 грн., кап.ремонт.ліфта 502,54 грн., а потім на загальну суму нараховано: інфляцію, 3% річних та пеню 1% = 10 841,38 грн. всупереч п. 22 Договору, замість 0,01% за кожен день прострочення та всупереч п.11 Договору з суми 27 454,78 грн. Також, вказує, що судом першої інстанції проігноровано що протягом місяця після підписання договору управління відповідачу не було взагалі надано завірену підписом управителя та печаткою екземпляр договору (п.8 Договору) та про надання послуги з управління відповідач дізнався лише з позовної заяви. Так саме судом проігноровано, що розрахунок заборгованості позивачем зроблено за умовами Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 29 червня 2000 року, який недійсний з 29 серпня 2020 року (п.28 договору) в зв`язку з набуттям чинності договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28 квітня 2020 року. Також, судом першої інстанції було проігноровано надані пояснення третьої особи ОСББ «Ковпака 17», де зазначено, що жодних договорів між ТОВ «Рада 1» та ОСББ «Ковпака 17» не укладалось. Загальних зборів ОСББ «Ковпака 17» у квітні 2020 року з метою затвердження в якості управителя будинку ТОВ «Рада 1» не проводилось, протоколу № 3 загальних зборів не складалось та рішень з цього приводу не приймалось. Судом не надана оцінка того, що договір управління наданий позивачем підписаний особою без повноважень, плата за послугу з управління обраховується за вартістю, яку не було затверджено загальними зборами ОСББ «Ковпака 17». Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойка (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Отже, до 31 липня 2023 року була законодавчо встановлена заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово- комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 13 вересня 2000 року серії НОМЕР_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05 вересня 2000 року № 1071-С/КІ.

Між сторонами 29 червня 2000 року укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до якого ТОВ «Рада 1» забезпечує відповідачеві обслуговування та поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території. Також підприємством надається комплекс робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створення необхідних умов мешкання у будинку, у тому числі співвласнику та мешкаючим з ним особам, згідно з вимогами «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій». У свою чергу, власник зобов`язується забезпечити оплату отриманих вищевказаних послуг у квартирі АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи також вбачається, що 28 квітня 2020 року між ТОВ «Рада-1» (управитель) та ОСББ «Ковпака 17» (співвласник) був укладений договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», за умовами якого управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законом (п. 1 договору).

Пунктом 4 вказаного договору сторони визначили, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території;

виконання санітарно-технічних робіт;

обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем);

утримання ліфтів, тощо;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є невід`ємною частиною.

Також, вказаним договором сторони погодили цей договір набирає чинності з 29 квітня 2020 року та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього жодна і сторін договору не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (п.п. 28, 29 договору).

Пунктом 30 вищезазначеного договору визначено підстави припинення вказаного договору, а п.32 визначено, що у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору управитель передає новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку: наявну технічну документацію на такий будинок; інформацію про виконанні роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останній років; інформацію про виникненні аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останній років; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку за строк дії договору, мале не більше трьох останніх років; майно, передане управителю будинку за рішенням співвласників.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості від 21 вересня 2022 року, у відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року на загальну суму 27 454,76 грн. за надані послуги, які були приведені у додатку №4 договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості і доведеності.

Апеляційний суд не може повністю погодиться із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку п.2 ч.3 ст.4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Статтею 68 ЖК України встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблені правові висновки про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 13 вересня 2000 року серії НОМЕР_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05 вересня 2000 року № 1071-С/КІ.

Управителем, який обслуговує будинок АДРЕСА_1 є ТОВ «Рада 1», що підтверджується Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, зареєстрованого за №315 від 31 грудня 1999 року в Управлінні Держархбудконтролю м. Києва, а також договором «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» від 28 квітня 2020 року.

Відповідно до розрахунку наданого ТОВ «Рада 1» відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість, яка станом на 31 серпня 2022 року становить 27 454,76 грн.

Позивач на обґрунтування розміру тарифів за послугу управління багатоквартирним будинком до позовної заяви додав: договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 28 квітня 2020 року, в якому встановлено тариф у розмірі 6,28 грн. за 1 кв.м (п.10 договору). Таким чином, з травня 2020 року розмір щомісячного нарахування за послугу управління багатоквартирним будинком становило: 6,28 грн.*145,2 кв.м. загальної площі квартири відповідача = 911,86 грн.

Разом з тим у відповідності до наданого суду розрахунку заборгованості від 21 вересня 2022 року (а.с. 5) починаючи з січня 2022 року позивачем розмір щомісячного нарахування за послугу управління багатоквартирним будинком нараховано в сумі 7,22 грн., тобто 7,22 грн.*145,2 кв.м. загальної площі квартири відповідача = 1 048,34 грн.

В той же час матеріали справи не містять обґрунтування підстав нарахування відповідачу плати за послугу управління багатоквартирним будинком, що перевищує тариф 6,28 грн. за метр квадратний площі, як і не містять послання на відповідні докази, які б свідчили встановлення такого тарифу у спосіб визначений законом.

Отже, позивач не мав права нараховувати відповідачу плату за послугу управління багатоквартирним будинком в 2022 році за тарифом 7,22 за м.кв. площі.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем не проводилась оплата за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані послуги за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 26 362,92 грн. (27 454,76 - (1048.34-911.86)*8.

Доводи апеляційної скарги, щодо наявності письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСББ «Ковпака 17», про те, що жодних договорів між ТОВ «Рада 1» та ОСББ «Ковпака 17» не укладалось, загальних зборів ОСББ «Ковпака 17» у квітні 2020 року з метою затвердження в якості управителя будинку ТОВ «Рада 1» не проводилось, протоколу № 3 загальних зборів не складалось та рішень з цього приводу не приймалось, є безпідставними, оскільки вказані пояснення наданні ОСББ «Ковпака 17» в іншій справі у спорі між іншими сторонами.

Заперечуючи наявність боргу з обслуговування багатоквартирного будинку та не правильність поданого розрахунку, відповідач не надав суду жодних доказів того, що за спірний період послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території надавалися іншим управителем, а не позивачем, свого розрахунку, як і доказів оплати наданих послуг також не надав.

Крім того, факт надання послуг ТОВ «Рада 1» також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги за інший період (а.с 39).

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ТОВ «Рада 1» є неналежним управителем багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , в якій знаходиться його квартира.

Доводи апеляційної скарги в частині не доведення факту надання житлово-комунальних послуг, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, у відповідності зі ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Посилаючись на відсутність доказів надання йому комунальних послуг, відповідач не звернув увагу, що жодних претензій щодо їх не надання чи надання неналежної якості він позивачу не заявляв і доказів цьому суду не подав.

Разом з тим, з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача вартості послуг консьєржа в будинку погодитися неможливо, враховуючи наступне.

Як було зазначено вище, у відповідності до укладеного 28 квітня 2020 року між ТОВ «Рада-1» (управитель) та ОСББ «Ковпака 17» (співвласник) договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законом (п. 1 договору).

В додатку 4 до вказаного договору визначено кошторис витрат згідно обов`язкового переліку робіт (послуг), на надаються позивачем, виходячи з встановленої договором вартості - 6.28 грн. за метр квадратний площі квартири.

До вказаних послуг, послуги консьєржа не входять.

Отже, не існували правові підстави як для надання позивачем таких послуг так і для нарахування плати за них, в даному випадку відповідачу, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Також, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 5 701,17 грн. та 3% річних у розмірі 823,27 грн. нараховані на заборгованість з оплати внеску на утримання багатоквартирного будинку.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 5 701,17 грн. та 3% річних у розмірі 823,27 грн. за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, та враховуючи, що Постановою КМУ встановлена пряма заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних за період з 24 лютого 2022 року по серпень 2022 року.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних з урахуванням заборони, визначеної постановою КМУ № 206, підлягають задоволенню за період з серпня 2020 року (зазначена позивачем дата початку розрахунку) по 23 лютого 2022 року включно.

Отже, заявлена до стягнення сума 3% річних 823,27 грн. підлягає зменшенню на суму 3% річних, що були нараховані з 24 лютого 2022 року, на 41,54 грн. та буде складати 781,73 грн. (а.с. 5).

Заявлена до стягнення сума інфляційних втрат 5701,17 грн. підлягає зменшенню на суму інфляційних втрат, що були нараховані з 24 лютого 2022 року на 292,65 грн. та буде складати 5 408,52 грн. (а.с. 5).

Отже, стягненню з відповідача на користь ТОВ «Рада 1» підлягають інфляційні втрати у розмірі 5 408,52 грн. та 3% річних у розмірі 781,73 грн. за період з 01 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо відсутні підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17 березня 2020 року), забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (із змінами) визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені).

З матеріалів справи вбачається, що пеню у розмірі 10 841,38 грн. за прострочення оплати житлово-комунальних послуг нараховано за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2022 року, тобто під час дії карантину та частково воєнного стану, який діє до цього часу.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 841,38 грн., враховуючи встановлену законом заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину та воєнного стану.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства які висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Рада 1» сплатило судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (72,62%), а саме у розмірі 1801,95 грн. (2481*76,62%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 721,50 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (27,37%), а саме у розмірі 1 018,57 грн. (3721,50*27,37%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 1» різницю між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 783,38 грн. (1801,95-1 018,57).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 1» до ОСОБА_1 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковпака 17», про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-1», місце знаходження: м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070503 заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 26 362,92 грн. (двадцять шість тисяч триста шістдесят дві) гривні 92 копійки - основного боргу; 5 408,52 грн. (п`ять тисяч чотириста вісім) гривень 52 копійки - інфляційних втрат; 781,73 грн. (сімсот вісімдесят одна) гривня 73 копійок - 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-1», місце знаходження: м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070503 судовий збір у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) гривні 38 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.