Постанова

від 15.01.2025 по справі 240/25376/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25376/23

Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

15 січня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови Вищого адміністративного суду України (далі відповідач-1, ВАС України) у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі від 19 квітня 2022 року та зобов`язання видати таку довідку, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі відповідач-2 ГУ ПФУ в м. Києві) прийняти зазначену довідку та на її підставі провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після виходу у відставку відповідач-1 видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої суддівську винагороду обчислено на підставі положень статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2435-VІ (далі Закон України №2435-VІ). Посилаючись на визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ Закону України №2435-VІ рішенням Конституційного суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, уважає, що відповідач-1 зобов`язаний видати відповідну довідку про суддівську винагороду, обчислену на підставі статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі Закон України №1402-VІІІ). При цьому зауважує, що приписами Закону України №1402-VІІІ, який підлягає виключному застосуванню при визначенні розміру суддівської винагороди судді, закріплено порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди для суддів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року №80рп/2010 року та приписів Кодексу адміністративного судочинства, судді ВАС України є суддями суду касаційної інстанції. При цьому судді Верховного Суду також є суддями суду касаційної інстанції, а функції цього суду дублюють такі ВАС України. Зазначене підтверджують і перехідні положення Закону України №1402-VIII, згідно яких передбачалось здійснення правосуддя вищими спеціалізованими судами як публічними органами державної влади, без зміни їх функцій як вищих судових органів (судів касаційної інстанції), до створення судового органу, призначеного виконувати такі самі публічні функції, під назвою Верховний Суд. З огляду на викладене, позивач уважає, що розрахунок суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці має бути проведений з розміру посадового окладу суддів Верховного Суд - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На обґрунтування вимог, заявлених до ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що такі є похідними. Зауважує, що первісний розрахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідач-2 провів із порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, незважаючи на прийняття рішення суду про проведення перерахунку та набрання ним чинності, ГУ ПФУ в м. Києві протягом 2 місяців його не виконує. Наведене, на переконання позивача, свідчить про зловживання суб`єктом владних повноважень процесуальними правами, що установлено судовими рішеннями за результатами розгляду справи, у яких відповідачами виступали органи Пенсійного фонду України. Наголошує, що оскільки обидва відповідачі відповідальні за правильність, повноту та своєчасність призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, об`єднання позовних вимог в одному позові до них має значення для ефективного засобу правового захисту у цьому публічно-правовому спорі.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Вищого адміністративного суду України, викладену в листі від 19 квітня 2022 року №60/12-14/22 (за підписом Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Соловйової Любові Володимирівни), у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Зобов`язано Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначеного в статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII станом на 28 лютого 2022 року день звільнення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві прийняти довідку, видану Вищим адміністративним судом України на виконання цього рішення суду, та на її підставі провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року позивач переведений на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2022 року №141/0/15-22 позивача звільнено у відставку.

Наказом Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2022 року №5-к позивача відраховано зі штату суду.

15 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав, серед іншого, довідку ВАС України від 30 березня 2022 року №30/1 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 28 лютого 2022 року.

Як зазначено у названій довідці, до припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права обов`язки, гарантії суддів ВАС України визначаються Законом України №2453-VI.

При цьому листом Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2022 року №60/12-14/22 (за підписом Голови ліквідаційної комісії ВАСУ Соловйової Любові Володимирівни) позивача повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру посадового окладу, визначеного у чинному Законі №1402-VIII як для судді Верховного Суду.

На підставі поданих позивачем документів 21 квітня 2022 року йому призначено пенсію у розмірі 50% суддівської винагороди, згідно приписів Закону України №1402-VIІІ.

Уважаючи дії голови ліквідаційної комісії ВАС України та ГУ ПФУ в м. Києві протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом.

За результатами розгляду справи №120/3855/22 вказаний позов рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року задоволено частково. Визнано протиправною відмову Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у листі від 19 квітня 2022 року № 60/12-14/22 та зобов`язано Голову ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, передбачену розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1, довідку про суддівську винагороду судді Вищого адміністративного суду України, обчислену на підставі статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII з базового посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, в якому ОСОБА_1 вийшов у відставку.

Також визнано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22 квітня 2022 року №262240014667 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправним в частині визначення такого грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди визначено згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, а розмір відсотку суддівської винагороди згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII) та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти довідку, видану Головою ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, про суддівську винагороду судді ОСОБА_1 , як судді у відставці, обчислену згідно зі статтями 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII з базового посадового окладу у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, та на її підставі провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22 квітня 2022 року №262240014667 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Вищого адміністративного суду від 30 березня 2022 року №30/1, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні, виплачених сум та прийняти відповідне рішення. В решті позову відмовлено.

У мотивувальній частині названої постанови зазначено, що в частині позовних вимог, заявлених до голови ліквідаційної комісії ВАС України, позивач неправильно визначив відповідача, що обумовлює висновок суду про відмову в задоволенні позову у відповідній частині. При цьому колегія суддів зауважила, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Прийняття такої постанови обумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з метою реалізації гарантії незалежності суддів щомісячне довічне грошове утримання судді вищого спеціалізованого суду у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя Верховного Суду, тому дійшов висновку про визнання протиправною відмову ВАС України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зобов`язання ВАС України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначеного в статті 135 Закону України № 1402-VIII станом на 28 лютого 2022 року день звільнення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві прийняти довідку, видану ВАС України на виконання цього рішення суду, та на її підставі провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум, суд зазначив, що у спірних правовідносинах має місце помилкове призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з підстав надання позивачу довідки з помилковим визначенням розмірів складових суддівської винагороди, що обумовлює необхідність постановлення судового рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві прийняти довідку, видану ВАС України на виконання цього рішення суду, та на її підставі провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Вищий адміністративний суду України зазначає, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом №1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, установлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, справедливим і таким, що відповідає принципу верховенства права, та просить апеляційні скарги залишити без задоволення.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIІІ.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII (далі Закон № 192-VIII) було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у п.п. 22-25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.

Положеннями п. 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до п. 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами п. 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 № 193-IX (далі Закон № 193-IX), який набрав чинності 07.11.2019, п.п. 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII були виключені.

Згідно з п. 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У свою чергу, п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, згідно викладених норм, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.

Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

У свою чергу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

У спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.

До набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Разом з тим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

При цьому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

Наведене свідчить, що як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

При цьому, як було зазначено вище, в силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий адміністративний суд України був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Враховуючи наведене, оскільки позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що відмова відповідача видати позивачу довідку має наслідком втручання у право на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 1402-VIII, і таке втручання у право позивача не має жодної підстави в національному законодавстві, що свідчить про порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що законодавець з метою приведення положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, а також усунення інституційного дуалізму щодо подальшого функціонування найвищої інстанції судової гілки влади в Україні - Верховного Суду, врегулювання питання продовження суддівської кар`єри для суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів 21.11.2023 прийняв Закон України № 3481-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України", який набрав чинності 27.12.2023 та яким розділ XII "Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було доповнено, зокрема пунктом 14-4, абзацом другим якого визначено, що судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за чинного законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Принцип ефективності судового захисту прав та інтересів особи закріплено також у низці міжнародних актів.

Зокрема, Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

У статті 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується, зокрема, забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.

Таке право також закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме - у статті 13 визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Позивач звернувся до суду із позовом, оскільки вважав, що відповідачем, у зв`язку з відмовою видати довідку про належний розмір суддівської винагороди, порушене його право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, співмірному із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Водночас колегія суддів вважає за належне захистити порушене право позивача шляхом зобов`язання Вищого адміністративного суду України видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачується з розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами.

Аналогічні правові висновки щодо права на отримання довідок для перерахунку довічного грошового утримання суддів вищих спеціалізованих судів у відставці неодноразово висловлювались Верховним Судом у постановах від 04.07.2023 у справі № 640/1064/21; від 27.09.2023 у справі № 640/10671/22; від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21; від 01.04.2024 у справі № 320/5754/23; від 29.05.2024 у справі №640/11967/22; від 10.06.2024 у справі №580/9464/21.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС України не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві прийняти видану довідку та на її підставі провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2022 року з урахуванням виплачених сум, то такі вимоги колегія суддів вважає безпідставними, адже суду не надано доказів того, що між сторонами наразі виник публічно-правовий спір щодо відмови ГУ ПФУ в м. Києві прийняти нову довідку та перерахувати утримання позивача на підставі такої довідки, який би вимагав судового вирішення у цій справі, позаяк відповідної довідки ще не видано, у зв`язку із чим наведені правовідносини є такими, що не настали, тобто носять майбутній характер.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити, так як вони є передчасними.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову у застосований судом спосіб.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вищого адміністративного суду України.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами.

Зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.