Постанова

від 15.01.2025 по справі 201/8380/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/369/25 Справа № 201/8380/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» та Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя

за апеляційнимискаргами адвоката Чміль Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року,-

В С Т А Н ОВ И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» (далі ТОВ «Хеопс А») та Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»), про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову посилалася на те, що з 29 серпня 1992 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Після повномасштабного вторгнення російський окупаційних військ в Україну та введення воєнного стану вони разом з відповідачем вирішили поділити майно, яке було придбане під час шлюбу. З цією метою вони вирішили укласти договір про поділ спільного сумісного майна подружжя, а деяке майно передати своїм повнолітнім дітям, втім вони не дійшли згоди та між ними виник спір. За час шлюбу було придбано майно, яке підлягає поділу, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, які зареєстровані на ім`я відповідача; автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, який зареєстрований на її ім`я; спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів; столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії. За кошти, які належали їй особисто, оскільки були подаровані її матір`ю ОСОБА_4 , за договором дарування від 01 грудня 2006 року у розмірі 60 000 грн, з нагоди нового року та дня народження, за договором купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року, посвідченим ПН ДМНО ОСОБА_5 , реєстровий номер 10553, та за договором купівлі-продажу від 03 березня 2007 року, посвідченим ПН ДМНО ОСОБА_6 , реєстровий номер 282, нею було придбано у власність домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038. Право власності відповідач зареєстрував на себе у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 березня 2007 року за реєстраційним № 2881512, втім домоволодіння було придбано за її особисті кошти у розмірі 53 370 грн. Зазначала,що спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів, вартістю 230 000 грн та столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії, вартістю 360 000 грн теж були подаровані їх з відповідачем батьками на 20-річний ювілей шлюбу. Цим майном, а також автомобілем «Subaru Outback», 2021 року випуску, фактично користується відповідач, тому просила суд ухвалити рішення, яким здійснити поділ спільного майна подружжя, виділити їй у власність та визнати за нею право особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 , столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії; виділити відповідачу у власність та визнати за ним право власності на автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2024 року позов задоволено. Виділено позивачці ОСОБА_1 у власність домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії. Виділено відповідачу ОСОБА_2 у власність: автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 , столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів.

В апеляційній скарзі адвокат Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , який не приймав у частині у справі посилаючись на порушення судом його прав та законних інтересів, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 18 жовтня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку та розташоване на ній домоволодіння на підставі свідоцтва від 18 жовтня 2023 року, виданого ПН ДМНО ОСОБА_7 , реєстровий №1344, тобто під час розгляду справи та на момент ухвалення рішення він був власником цього спірного майна, що судом першої інстанції було проігноровано та не залучено ОСОБА_3 до участі у справі, як власника спірного майна. Судовими рішеннями по справам №201/3814/18, №201/9979/18, №201/13270/19, №201/11979/20 підтверджено, що спірні земельна ділянка та домоволодіння вибуло з власності відповідача на користь ТОВ «Хеопс А» ще у 2009 році. Зазначила, що орієнтовний розрахунок понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу складає 30 000 грн, докази понесення яких будуть надані протягом строків визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні земельна ділянка та домоволодіння, що на ній розташоване, не належать на праві власності ні позивачці ні відповідачу, а відтак не підлягають поділу. 10 лютого 2009 року в забезпечення виконання кредитного договору між ТОВ «Хеопс А» та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, за яким ТОВ «Хеопс А» передав АТ КБ «ПриватБанк», належне йому, на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2009 року, нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння, що розташоване на ній. Факт належності спірного майна ТОВ «Хеопс А» встановлено судовим рішенням по справі №904/7209/17 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Хеопс А» про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 36 788 218,63 грн. Спірне майно, на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки, придбано ОСОБА_3 за 3 970 000 грн, реалізація майна проведена згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2023 року по справі №904/7209/17.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Чміль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_8 , підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга АТ БК «ПриватБанк» підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду в частині вирішення питання про поділ домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 29 серпня 1992 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_9 .

За час шлюбу ними було придбано майно, яке підлягає поділу, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, які зареєстровані на ім`я відповідача; автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, який зареєстрований на ім`я позивача; спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів; столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії.

Під час перебування у шлюбі, за кошти, які належали особисто позивачці, за договором купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року, посвідченим ПН ДМНО ОСОБА_5 , реєстровий номер 10553, та за договором купівлі-продажу від 03 березня 2007 року, посвідченим ПН ДМНО ОСОБА_6 , реєстровий номер 282, було придбано у власність домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038. Право власності відповідач зареєстрував на себе у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 березня 2007 року за реєстраційним № 2881512. Домоволодіння було придбано за особисті кошти позивача за суму 53370 грн, яка вказана в договорах купівлі-продажу (25 370 грн + 28 000 грн).

Тобто, вказане домоволодіння було придбане під час шлюбу за, особисті кошти позивачки, які їй були подаровані її матір`ю.

На підтвердження цього було надано копію договору дарування на суму 60 000 грн від 01 грудня 2006 року, укладеного між позивачкою та її матір`ю ОСОБА_4 . Грошові кошти були подаровані позивачці з нагоди Нового року та її дня народження для купівлі власного будинку. Подружжя ОСОБА_10 не мало таких заощаджень.

Спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів, вартістю 230 000 грн та столовий гарнітур «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії, вартістю 360 000 грн теж були подаровані батьками позивачки і відповідача на 20-річний ювілей шлюбу. Цим майном, а також автомобілем «Subaru Outback», 2021 року випуску, фактично користується відповідач, тому позивачка просить в порядку поділу спільного майна подружжя виділити відповідачу у власність: автомобіль «Subaru Outback», 2021 року випуску, спальний гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині вирішення питання про поділ домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336: 0038 та виділення позивачці вказаного майна та визнання за нею права власності на це майно, виходячи з наступного.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п.п.22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.

Колегія суддів наголошує на тому, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1)час придбання; 2)джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3)мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року №6-2253цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів України.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегією суддів установлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2007 року, посвідченого ПН ДМНО Андрєєвим В.О., реєстровий № 282, та на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2006 року, посвідченого ПН ДМНЛ ОСОБА_5 , реєстровий № 10553, належало на праві власності домоволодіння на АДРЕСА_1 .

На підставі Державного акту про право власності на землю, виданого Дніпропетровською міською радою 21 січня 2008 року, ОСОБА_2 також належала на праві власності земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:03:336:0038), розташована на АДРЕСА_1 .

10 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Хеопс А» у письмовій нотаріальній формі був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння на АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 139 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору (кадастровий номер 1210100000:03:336:0038) на АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Крючковою Т. В. та зареєстрований в реєстрі за № 140.

Між ТОВ «Хеопс А» (іпотекодавець) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (яке було перейменовано в ПАТ КБ «ПриватБанк», а в подальшому в АТ КБ «ПриватБанк») (іпотекодержатель) 10 лютого 2009 року укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Крючковою Т.В. за реєстровим № 141, за яким в іпотеку передано нерухоме майно на забезпечення виконання ТОВ «Хеопс А» перед іпотекодержателем зобов`язань, що випливають з кредитного договору від 10 лютого 2009 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, іпотекодавець ТОВ «Хеопс А» надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно домоволодіння та земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхня донька ОСОБА_11 , різними способами, ініціюючи численні судові процеси, намагалися визнати право власності на домоволодіння та земельну ділянку.

Рішеннями суддів у ряді справ, які набрали законної сили та не можуть бути поставлені під сумнів установлено, що правові підстави як для визнання недійсними договорів іпотеки так і для визнання права власності на спірне майно за Вєтвицькими відсутні.

У відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року, у справі № 904/7209/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «Хеопс А» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 28 311 793, 14 грн заборгованості за кредитом, 2 953 863, 75 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 4 049 395, 74 грн пені, 1 000, 00 грн і 1 472 160, 00 грн штрафів за порушення зобов`язань за договором і 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2023 року, у справі № 904/7209/17, яка набрала законної сили, подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника (ТОВ «Хеопс А»), яке не зареєстровано належним чином за боржником задоволено. Надано дозвіл на звернення стягнення на іпотечне майно, а саме домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкта нерухомого майна: домоволодіння складається з: літ. А-1 житловий будинок, літ. 3,7-9,11-13,1, Н огорожі, споруди, замощення, загальна площа 137, 5 м2, житлова площа 93,3 м2. Майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, за адресою: АДРЕСА_1 . Майно та усі його приналежності знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Призначення майна: житловий будинок (фактично належить боржнику). Надано дозвіл на звернення стягнення на іпотечне майно, а саме земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, та яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 748750), виданого управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області 10 лютого 2010 року (фактично належить боржнику).

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про незаконність рішення суду в оскаржувані ними частині.

Колегія суддів звертає увагу на те, що власником спірного майна з 18 жовтня 2023 року, став апелянт ОСОБА_3 , який придбав його з прилюдних торгів та зареєстрував за собою право власності, та в апеляційній скарзі посилається не те, що його не було заучено до участі у справі, чим порушеного його права.

Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 391ЦК Українивласник майнамає правовимагати усуненняперешкод уздійсненні нимправа користуваннята розпоряджаннясвоїм майном.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним рішенням порушуються права та обов`язки скаржника ОСОБА_3 незалученого до участі у справі оскільки рішенням суду визнано право власності позивачки на майно придбане останнім з прилюдних торгів.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» (п.11) викладена правова позиція, відповідно до якої, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1 та 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку (ст.51 ЦПК України).

Згідно ст.16 ЦК України та ст.13 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд; суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 5 ст.12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що клопотання про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_3 позивачкою не заявлялося та на власний розсуд не було залучено його до участі у справі (зважаючи на численні судові спори, колегія суддів вважає, що позивачка не могла не знати про факт продажу домоволодіння та земельної ділянки з прилюдних торгів), судом першої інстанції право на залучення належного відповідача не було роз`яснено. Тоді як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити співвідповідача на стадії апеляційного розгляду, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення, та приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

В той же час підстав для скасування оскаржуваного рішення в іншій частині, а саме: в частині поділу між подружжям столового гарнітуру «Іспанський ренесанс», виробництва Румунії, автомобіля «Subaru Outback», 2021 року випуску, спального гарнітур «Silik Idea», виробництва Італії, на 9 предметів, з підстав незалучення у якості співвідповідача ОСОБА_3 колегією суддів не встановлено, оскільки у вказаній частині жодним чином не порушуються права чи законні інтереси ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_12 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню, з вищезазначених підстав, а рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в частині задоволення прозову ОСОБА_1 про виділ їй у власність домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 та визнання за нею права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляд справи, з ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання апеляційних скарг: на користь ОСОБА_3 у розмірі 11 929,66 грн, на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 11 929,65 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,-

П ОС ТАН О ВИ В:

Апеляційну скаргу адвоката Чміль Юлії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 травня 2024 року в частині задоволення прозову ОСОБА_1 про виділ їй у власність домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 та визнання за нею права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеопс А» та Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя в частині виділення у власність та визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:336:0038 за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 11 929,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 11 929,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: