Ухвала

від 15.01.2025 по справі 539/158/25

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/158/25

Провадження № 2-о/539/21/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою, у якій просить: встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Піски Лубенського району Полтавської області.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України.

Однако,заява подана без додержання встановлених вимог, зокрема:

- повне місце проживання чи перебування заявника, оскільки заявник лише зазначає адресу для листування;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності);

- зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Заявником заявлені одну вимогу (встановлення факту перебування на утриманні).

На підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору позивач долучає до матеріалів заяви копію посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 16 жовтня 2023 року безтерміново, з якого встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війниінвалідів війни.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать такожособи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати,звільнення від сплатита повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Пунктом 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Отже, від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що він є інвалідом війни 3 групи.

Разом з тим, заявник не надає доказів того, що він є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та/чи членом сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.

При цьому, суд зазначає, що особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.

Тобто, від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи.

Окрім цього, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни не встановлено.

Таким чином, позивач не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі № 640/21075/19.

Враховуючи те, що від сплати судового збору згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір» заявник не звільнений, йому необхідно сплатити судовий збір на загальних підставах, визначених ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Тобто, позивачу необхідно надати квитанцію про сплату судового збору в сумі

605,60 грн., або надати суду заявупро розстрочення чи відстрочення йому сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору з передбачених законом підстав.

Також, з огляду на заявлену вимогу про встановлення факту перебування на утримані та мети встановлення такого факту, а саме вступ у спадщину після померлого ОСОБА_3 , заявником не визначені всі заінтересовані особи, не зазначено за який саме період заявнику необхідно встановити даний факт.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що заінтересовані особи є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту, що має юридичне значення, слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факт, що підлягає встановленню, може вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Залежно від мети встановлення факту заінтересованими особами можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування у справах про встановлення факту, наявність якого необхідна для вирішення питання страхових виплат тощо (п.п.5, 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року).

Пунктом 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що передбачено ч. 5 ст. 177 ЦПК України.

Так, з заяви та додатків до неї встановлено, що вона не містить інформації та доказів проте, за якою адресою був зареєстрований та проживав до смерті ОСОБА_2 , підтвердження смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який склад сім`ї мав померлий на час смерті.

Крім того, заявник в обґрунтування заявлених вимог вказує, що померлий регулярно надавав матеріальну допомогу, що була для заявника постійним і основним джерелом до існування впродовж ніж п`яти років поспіль до самої смерті померлого, як в готівкових так і в безготівкових коштах, в той час як в порушення ст. ст. 175, 177 ЦПК України, не долучає до заяви доказів, з яких можливо було б встановити дохід як заявника з 2019 року, так і померлого ОСОБА_2 ..

У разі неможливості отримати ці докази самостійно, заявник не просить суд витребувати зазначену інформацію в порядку, встановленому ст.84 ЦПК України. Також відсутні клопотання про виклик та допит свідків, які б могли підтвердити факт, який просить встановити заявник.

Крім того, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження№ 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18,від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкритозакриває провадження у ній.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Судувід 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16, провадження № 14-573цс19.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення,позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

В даному випадку в змісті заяви наявне посилання на звернення 06.11.2024 року до заінтересованої особи з заявою про отримання довідки, що заявник є утриманцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , водночас в доданих до заяви документах відсутні дані про таке звернення з метою отримання довідки. При цьому суд заявник вказує на звернення 06.11.2024 року, тоді як ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до змісту заяви.

Водночас заявник зазначає, що рішення щодо його звернення від 06.11.2024 року не було надано заінтересованої особою - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, тобто вбачається, що підставою звернення до суду стала бездіяльність та не прийняття рішення по заяві від 06.11.2024 року ОСОБА_1 - Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.

При цьому заявник просить витребувати у Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради належним чином засвідчені копії документів по дані з заявою від 06.11.2024 року і рішення щодо такого розгляду, водночас відповідно до ст.84 ЦПК України заявник не зазначає та не обґрунтовує неможливості отримання цих доказів самостійно.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на викладене, зазначена заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.175,177,185,293,294,307, 308, 315-319 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Управління соціальногозахисту населеннявиконавчого комітетуЛубенської міськоїради,про встановленняфакту перебуванняна утриманні- залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, про що повідомити заявника.

Заявнику роз`яснити, що в разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Просіна