Постанова

від 13.01.2025 по справі 918/754/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 918/754/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Мельничук Л.О.;

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - Курись О.П.;

відповідача-2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року (повний текст складено 28.10.2024) у справі №918/754/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України

до Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни

до Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів в сумі 144 748 грн 10 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року у справі №918/754/24 позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни, Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів в сумі 144 748 грн 10 коп. задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 24 серпня 2023 року до Договору № 325 від 18 травня 2023 року, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Романцевою Світланою Володимирівною.

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 23 січня 2024 року (в частині визначення ціни за одиницю товару, що зазначена у додатку № 1 "Специфікація") до Договору № 325 від 18 травня 2023 року, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Романцевою Світланою Володимирівною.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти у розмірі 144 748 грн 10 коп.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни на користь Рівненської обласної прокуратури 3 633 грн 60 коп судового збору.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради на користь Рівненської обласної прокуратури 3 633 грн 60 коп судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фізична особа-підприємець Романцева Світлана Володимирівна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року у справі №918/754/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: доплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

09.12.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якої долучає квитанцію від 08.12.2024 про сплату судового збору в розмірі 2180,16 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року у справі №918/754/24. Призначено справу №918/754/24 до розгляду на 13 січня 2025 року об 12:00 год.

Рівненська окружна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача-1 та прокурор повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради проведено відкриті торги з особливостями UА-2023-04-28-009346-а за предметом: "Ковбаса дитяча варена вищого ґатунку".

Встановлено, що за результатами вказаних торгів, Комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради укладено з фізичною особою-підприємцем Романцевою Світланою Володимирівною укладено договір № 325 від 18 травня 2023 року (далі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар - ковбасу дитячу варену вищого ґатунку, зазначений у Специфікації.

Відповідно до п.4.1 договору, ціна останнього становить 629 695,00 гривень.

Згідно з Додатком № 1 до договору, предметом договору є ковбаса дитяча варена вищого ґатунку у кількості 5500 кг за ціною 114,49 грн. за одиницю товару.

Однак, в подальшому між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 24.08.2023, за умовами якої внесено зміни до п. 4.1 договору наступного змісту: Ціна договору становить 629 686,00 грн. без ПДВ, згідно Додатку № 1 (Специфікація товару), який є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Відповідно до специфікації, предметом договору є ковбаса дитяча варена вищого ґатунку у кількості 2800 кг за ціною 114 грн. 49 коп. за одиницю товару на загальну суму 320 572 грн. 00 коп. та 1800 кг за ціною 171 грн. 73 коп. за одиницю товару на загальну суму 309 114 грн. 00 коп.

Також між сторонами підписано Додаткову угоду № 3 від 23.01.2024, за умовами якої сторони серед іншого узгодили, що загальна вартість товару, що буде закуплений до 31 березня 2024 року становить 125 929 грн 61 коп. Відповідно до специфікації, яка є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 3, визначено кількість товару 733,3 кг за ціною 171 грн 73 коп. за одиницю товару, загальна сума поставки - 125 929 грн 61 коп.

Прокурор зазначає, що сторонами збільшено ціну на частину товару, який повинен бути поставлений, з 114 грн 49 коп. до 171 грн 73 коп., тобто на 50 % більше від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.

У подальшому, сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 19 грудня 2023 року, за умовами якої продовжено термін дії договору до 31 березня 2024 року.

23 січня 2024 року, відповідно ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", укладено Додаткову угоду № 3, якою дію договору продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.

Відповідно до Додаткової угоди № 3, загальна вартість товару, що буде закуплено до 31 березня 2024 року становить 125 929 грн 61 коп. Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до Додаткової угоди № 3, визначено кількість товару 733,3 кг за ціною 171 грн 73 коп. за одиницю товару.

В подальшому, згідно накладних, після підписання Додаткової угоди № 1, ФОП Романцевою С.В. поставлено Комунальному підприємству "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради 2 2533,3 кг ковбаси вареної вищого ґатунку на загальну суму 434 785 грн 61 коп.

Прокурор, посилаючись на те, що укладені додаткові угоди №№ 1, 3 підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а безпідставно отримані кошти мають бути стягнуті на користь Національної служби здоров`я України, звернувся до суду з даним позовом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що додаткові угоди № 1 від 24.08.2023 та № 3 від 23.01.2024 підписані без належного обґрунтування зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, за відсутності коливання рівня цін на товару, відтак не відповідають вимогам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп. 7 п. 19 Особливостей.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Національної служби здоров`я України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п.п. 3,4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

У даному випадку укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг товару у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 "б".

Згідно з Планом закупівель КП "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" джерелом фінансування закупівлі є кошти Національної служби здоров`я України.

Так, з листа Національної служби здоров`я України від 08.07.2024 № 22799/2-16-24, встановлено, що у 2023 з комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради (надавачем) було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 3133-Е223-Р000, № 2154-Е123-Р000, № 4351-Е523-Р000.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" визначено, що держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону, основними функціями Національної служби здоров`я України, як уповноваженого органу, серед іншого, є: реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій; виконання функцій замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів за програмою медичних гарантій; укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій.

Аналогічні норми закріплено у Положенні про Національну службу здоров`я України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101.

Так, відповідно до п. 1 Положення, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Діяльність НСЗУ спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я

Згідно з п. 3 Положення основними завданнями НСЗУ, поміж іншого, є реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

НСЗУ відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення шляхом здійснення моніторингу у спосіб, визначений у Типовій формі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій".

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення" визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

Зокрема, згідно з п. 5 цього Порядку оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ, здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров`я.

Саме за рахунок коштів НСЗУ, які перераховані з Державного бюджету України на рахунок лікарні на виконання укладених договорів про медичне обслуговування населення, медичним закладом оплачувалися товари, роботи, послуги за результатами проведених закупівель, у тому числі закупівлі UA-2023-04-28-009346-a за предметом: "Ковбаса дитяча варена вищого ґатунку", що підтверджується також листом "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" від 31.05.2024 та звітом про виконання договору про закупівлю.

Відповідно до ч. 5 п. 14 Положення, НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

За вказаних обставин, НСЗУ є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

Так, окружною прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу НСЗУ 24.06.2024 направлено лист за № 50-56-5487вих-24 про вжиття заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 144 748,10 грн.

Згідно відповіді НСЗУ (лист від 08.07.2024) заходи щодо усунення порушень, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви до суду, не вживались. Також у даному листі НСЗУ підтверджено наявність договорів про медичне обслуговування населення з лікарнею у 2023 році, в той же час зазначено, що НСЗУ, як замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську (в тому числі питання здійснення закупівель, вибору контрагентів, укладення господарських договорів) та фінансову діяльність медичних закладів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурором дотримано встановленого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Національна служба здоров`я України, з повідомленням про виявлені порушення та надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення. У зв`язку з отриманням відповіді зазначеного компетентного органу про непред`явлення позову та відсутність будь-яких посилань цього органу на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з даним позовом до суду.

При цьому, безпідставним є твердження апелянта про необхідність підтвердження бездіяльності Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, оскільки відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, органи Державної службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не наділені повноваженнями звернення до суду з позовами у разі виявлення порушень при ціноутворенні, а відтак Державна службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже зазначалося вище, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як зазначив прокурор оспорювані додаткові угоди №№ 1, 3 до договору №325 від 18.05.2023, що укладені між відповідачами у справі, суперечать вимогам Закону, а саме п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 7 п.19 Особливостей, оскільки підписані без належного обгрунтування зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, за відсутності коливання рівня цін на товар.

Враховуючи, що договір №325 від 18.05.2023 укладено відповідачами за наслідком проведених Комунальним підприємством "Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка" Рівненської обласної ради відкритих торгів з особливостями UA-2023-04-28-009346-a за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про публічні закупівлі" та Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), які визначають правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.7 п.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідно до п.1 Особливостей, останні встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Згідно з пп.7 п.19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

Аналогічні за змістом положення містить п.10.1 договору.

Отже, вищевказані положення дозволяють внести зміни до договору про закупівлю в частині зміни ціни у випадку зміни індексу споживчих цін, який визначається Державною службою статистики.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції, ІСЦ) - показник, який щомісяця розраховує Державна служба статистики та який характеризує рівень інфляції в країні. ІСЦ відображає зміни в часі загального рівня цін на фіксований набір товарів і послуг (споживчий набір), які купує населення для особистого споживання. Споживчий набір товарів (послуг)-представників це фіксований набір (перелік) товарів і послуг, які населення купує регулярно для особистого споживання і які мають суттєву частку у споживчих грошових витратах.

Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

Так, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 24.08.2023 до договору, якою у зв`язку зі зміною встановленого із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, згідно пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і пп. 7 п. 9.2 договору сторони дійшли згоди змінити ціну на товар, що відвантажується учасником на адресу замовника з 24 серпня 2023 року. Сторони дійшли до спільної згоди внести зміни до п. 4.1 ч. 4 договору, виклавши його в редакції наступного змісту:

"Ціна договору становить 629 686,00 грн без ПДВ згідно Додатку № 1 (Специфікації товару), який є невід`ємною частиною Додаткової угоди".

В подальшому, Додатковою угодою № 3 від 23.01.2024, сторони серед іншого узгодили, що загальна вартість товару, що буде закуплений до 31 березня 2024 року становить 125 929 грн 61 коп. Відповідно до специфікації, яка є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 3, визначено кількість товару 733,3 кг за ціною 171 грн 73 коп. за одиницю товару, загальна сума поставки - 125 929 грн 61 коп.

Отже, додаткова угода № 1 від 24.08.2023 до договору (якою було збільшено вартість за одиницю товару) була укладена на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а підставою для її укладення стало збільшення встановленого із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін.

Колегія суддів зазначає, що як положення п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", так і положення підпункту 7 п. 19 Особливостей, встановлюють, що підставою для зміни істотної умови договору про публічну закупівлі, а саме ціни після підписання договору до його повного виконання є - зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

При цьому, ані положеннями Закону України "Про публічні закупівлі", ані Особливостями не передбачено обмеження розміру підвищення ціни товару, проведеного на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 7 п. 19 Особливостей.

Підставою для зміни ціни відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 7 п. 19 Особливостей є виключно зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін.

Вищезазначеною нормою законодавець прямо вказав про можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі лише у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Так, відповідно до пп.7 п.10.1 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо висановлення регульованих цін.

Преамбулою Закону України "Про офіційну статистику" передбачено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування національної статистичної системи, компетенцію та повноваження органів державної статистики, регулює правові відносини у сфері офіційної статистики з метою забезпечення держави і суспільства неупередженою та об`єктивною офіційною державною статистичною інформацією щодо економічної, соціальної, демографічної, екологічної, культурної та інших сфер життя суспільства в Україні та її регіонах.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про офіційну статистику" визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виробники офіційної статистики - органи державної статистики та інші державні органи, уповноважені законом здійснювати виробництво і поширення офіційної державної статистичної інформації відповідно до основних принципів офіційної статистики, визначених статтею 4 цього Закону, які складають національну статистичну систему (п. 3);

- інформаційна система органів державної статистики - сукупність технічних, програмних, комунікаційних та інших засобів, що забезпечують процес збирання, збереження, оброблення, аналізу, захисту та поширення офіційної державної статистичної інформації (п. 7);

- користувач - фізична або юридична особа, яка використовує офіційну державну статистичну інформацію (п. 9);

- органи державної статистики - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (далі - центральний орган виконавчої влади з питань статистики), та функціональні органи державної статистики (п. 14);

- офіційна державна статистична інформація - задокументована кількісна та якісна, агрегована та репрезентативна інформація, отримана за результатами державних статистичних спостережень або сформована на основі адміністративних даних, що характеризує масові явища і процеси, які відбуваються в економічній, соціальній, демографічній, екологічній, культурній та інших сферах життя суспільства в Україні та її регіонах (п. 15);

- офіційна статистика - централізована система збирання, збереження, оброблення, аналізу, захисту та поширення офіційної державної статистичної інформації (п. 16);

- поширення офіційної державної статистичної інформації - сукупність дій, спрямованих на забезпечення доступності для користувачів офіційної державної статистичної інформації та метаданих (п. 20).

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про офіційну статистику" встановлено, що офіційна державна статистична інформація, що отримується в результаті проведених органами державної статистики та іншими виробниками офіційної статистики державних статистичних спостережень, виробляється на підставі первинних даних щодо респондентів або адміністративних даних, що пройшли одну чи декілька стадій оброблення, аналізу, зберігаються в електронному вигляді та пройшли процедуру забезпечення статистичної конфіденційності.

Відповідно до п.п. 3, 8 ст. 16 Закону України "Про офіційну статистику", основними завданнями органів державної статистики є:

- збирання, збереження, оброблення, аналіз, захист та поширення офіційної державної статистичної інформації щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, демографічній, екологічній, культурній та інших сферах життя суспільства в Україні та її регіонах (3);

- взаємодія інформаційної системи органів державної статистики з інформаційними системами державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, міжнародних організацій та статистичних служб іноземних держав шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно-технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів (8).

Пунктами 2-4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про офіційну статистику" визначено, що органи державної статистики зобов`язані:

- надавати державним органам та органам місцевого самоврядування офіційну державну статистичну інформацію в обсягах та у строки, визначені планом державних статистичних спостережень (2);

- забезпечувати поширення офіційної державної статистичної інформації відповідно до плану державних статистичних спостережень (3);

- забезпечувати рівний доступ користувачів до офіційної державної статистичної інформації (4);

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про офіційну статистику" передбачено, що для забезпечення потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб в офіційній державній статистичній інформації та організації доступу до неї в органах державної статистики створюються спеціальні інформаційні служби.

Приписами п.п. 1-3 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про офіційну статистику" встановлено, що доступ до офіційної державної статистичної інформації забезпечується шляхом:

- систематичної публікації у друкованих виданнях або електронних інформаційних ресурсах;

- поширення через засоби масової інформації;

- надання державним органам та органам місцевого самоврядування, іншим юридичним та фізичним особам за запитом.

Пунктом 1 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 481, передбачено, що Державна служба статистики України (Держстат) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який бере участь у формуванні державної політики у сфері статистики і забезпечує її реалізацію.

Координацію роботи Держстату забезпечує Міністр Кабінету Міністрів України.

Враховуючи приписи Закону України "Про офіційну статистику", "індекс споживчих цін" є офіційною державною статистичною інформацію, що поширюється органами державної статистики, яким є Державна служба статистики України, яка здійснює оприлюднення повідомлення про Індекс споживчих цін на сайті Верховної Ради https://zakon.rada.gov.ua/rada, а також в друкованих ЗМІ - Урядовий кур`єр, що забезпечує своєчасність та повноту доведення даної офіційної державної статистичної інформації до користувачів.

Так, станом на дату укладення оспорюваної Додаткової угоди №1 до договору №325 від 18.05.2023, а саме 24.08.2023, на сайті Верховної Ради https://zakon.rada.gov.ua/rada Державна служба статистики України оприлюднила:

- Повідомлення №0006832-23 від 13.06.2023 Індекс споживчих цін у травні 2023 року, відповідно до якого індекс споживчих цін на м`ясо та м`ясопродукти у травні 2023 року становив 101,7%;

- Повідомлення №0007832-23 від 12.07.2023 Індекс споживчих цін у червні 2023 року, відповідно до якого індекс споживчих цін на м`ясо та м`ясопродукти у червні 2023 року становив 101,9%;

- Повідомлення №0008832-23 від 11.08.2023 Індекс споживчих цін у липні 2023 року, відповідно до якого індекс споживчих цін на м`ясо та м`ясопродукти у липні 2023 року становив 101,4%.

Згідно зі ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи, що вказана інформація про середні споживчі ціни на м`ясо та м`ясопродукти в Україні є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Державної служби статистики України, то така інформація є загальновідомою, а тому не потребує доказуванню.

Таким чином, на день укладення оспорюваної Додаткової угоди №1 до договору існувала визначена законом підстава для зміни істотної умови договору про публічні закупівлі - ціни, а саме зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін з дня укладання основного договору по день укладання оспорюваної Додаткової угоди.

Крім того, згідно довідки Головного управління статистики у Рівненській області від 14 серпня 2023 року середня споживча ціна на продукти харчування - ковбаса варена вищого гатунку, що склалися на споживчому ринку Рівненської області у липні 2023 року становить 213,01 грн/кг.

Відтак, доводи прокурора щодо відсутності законодавчо визначеної підстави для зміни ціни по договору №325 від 18.05.2023, передбаченої п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положеннями підпункту 7 п. 19 Особливостей, спростовуються опублікованими у встановлений Законом спосіб Державною службою статистики України повідомленнями про індекс споживчих цін в Україні за травень-липень 2023 року.

При цьому, доводи суду першої інстанції про те, що Закон України "Про публічні закупівлі" дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%, колегія суддів важає безпідставними, оскільки зміна істотних умов договору про закупівлю у разі зміни ціни товару у разі коливання ціни такого товару на ринку (п.2 ч.5 ст.41 Закону) та зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін (п.7 ч.5 ст.41 Закону) - це окремі підстави внесення змін до істотних умов договору про закупівлю.

Приписи п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" на відміну від положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не встановлюють обмеження збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Оскільки відповідачі погодили внести зміни до договору саме на підставі п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", при цьому, на день укладення оспорюваної Додаткової угоди №1 до договору існувала визначена законом підстава для зміни істотної умови договору про публічну закупівлі - ціни, а саме зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін з дня укладання основного договору по день укладання оспорюваної Додаткової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані додаткові угоди №1 від 24.08.2023 та №3 від 23.01.2024 (в частині визначення ціни за одиницю товару, що зазначена у додатку № 1 "Специфікація") до договору № 325 від 18 травня 2023 року, укладені відповідачами правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання їх недійсними.

З огляду на відсутність правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними, похідна вимога щодо стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів також не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача-1 слід задоволити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 у справі №918/754/24 - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Романцевої Світлани Володимирівни задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2024 року у справі №918/754/24 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"В позові відмовити."

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "15" січня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.