Постанова

від 14.01.2025 по справі 903/43/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Справа № 903/43/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

відповідача 5 ОСОБА_1 адвокат Кучеров І.А.

відповідача 9 - Шерстюк Д.В.

інші учасники - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_2

про стягнення 123 261 672,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду в частині відповідача ОСОБА_7 задоволено.

Позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_7 , залишено без розгляду.

В задоволенні заяв представника ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 , відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті. Враховуючи, що місцевий господарський суд задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду в частині до відповідача ОСОБА_7 , тому відсутні підстави зупиняти провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 , а в задоволенні заяв слід відмовити за безпідставністю.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася 25.11.2024 до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 про залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині вимог до ОСОБА_7 . Передати справу №903/43/22 Господарському суду Волинської області для вирішення клопотань представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 . Судові витрати у справі покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- законодавець визначає як абсолютне право позивача залишити без розгляду саме позов в цілому, права на залишення без розгляду частини позовної заяви (позову) процесуальний закон не містить;

- залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи, а не окремої вимоги;

- законодавцем унормовано, що про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Оскаржувана ухвала не містить рішення щодо розподілу між сторонами судових витрат, ані в мотивувальній частині, ані в резолютивній;

- форма судочинства має суттєве значення при вирішенні питання про залишення без розгляду частини позову. Так, на відміну від господарського судочинства, питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету в ухвалі про залишення позову без розгляду в цивільному процесі регулюється диспозитивною нормою, що викладено в частині 3 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України. Отже, посилання на практику в цивільному судочинстві при вирішенні господарської справи №903/43/22 є не коректним;

- посилання суду першої інстанції на справи, в яких мали місце між одним позивачем та одним відповідачем (крім справи № 905/2330/21), а залишення без розгляду частини позову не було пов`язано зі смертю співвідповідача. Крім того, у більшості справ: № 759/14677/21, №548/2531/18, № 308/13199/17, № 441/1609/19 та №910/10680/21 при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду суди закінчували розгляд справи в цілому;

- поспішне задоволення вимог Фонду про часткове залишення без розгляду позовних вимог по справі, позбавило можливості розглянути клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 ;

- враховуючи хронологічний порядок надходження процесуальних документів, суд першої інстанції мав у першу чергу розглядати клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі (клопотання подані 19.09.2024).

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 звернувся 25.11.2024 до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22. Судові витрати в апеляційному провадженні покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- задоволення клопотання позивача про залишення позову без розгляду в частині окремого відповідача, яке датоване 05.11.2024, є неприпустимим, оскільки клопотання відповідача 9 про зупинення провадження було подане на адресу суду раніше;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_7 померла, відповідно саме з цього часу вона не є і не може бути учасницею господарського провадження №903/43/22. Таким чином, як можна залишити позов без розгляду в частині померлої особи, яка з дати смерті вже майже півтора року не є учасником господарського провадження;

- на підставі ст.ст. 227, 229 ГПК України, ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.01.2023 провадження у справі було зупинене до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників відповідачки ОСОБА_7 . Однак, до цього часу процес визначення правонаступників ОСОБА_7 триває. І у встановленому законом порядку ні син, ні чоловік померлої учасниками господарської справи №903/43/22 не визнані. Тобто, відносно них також не можна клопотати про залишення позову без розгляду;

- у даній справі представники позивача спочатку змушують суд розшукати і залучити до участі у справі правонаступників відповідачки, а коли ця процедура майже дійшла свого кінця, так само наполягають на тому, що це вже не потрібно. Вказане є свідченням зловживання своїми процесуальними правами з боку позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22. Розгляд апеляційної скарги призначений на 14.01.2025 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 07.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 з раніше поданою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22. Розгляд апеляційної скарги призначений на 14.01.2025 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 07.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

10.01.2025 на адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг відповідачів у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 залишити без змін.

В судовому засіданні 14.01.2025 в режимі відеоконференції представник скаржника ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні 14.01.2025 в режимі відеоконференції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Судом здійснено на офіційному веб-сайті суду оприлюднення інформації про розгляд даної справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржників щодо неотримання відзивів на апеляційну скаргу та відкладення у зв`язку із вказаним розгляду справи.

Судом встановлено, що відзив на апеляційну скаргу позивачем направлено 06.01.2025 на адресу суду поштовим зв`язком, тобто в межах строку, який встановлений в ухвалі судом. Надійшов відзив на апеляційну скаргу на адресу суду 10.01.2025.

Поряд з цим, скан-копія вказаного відзиву позивача долучена 10.01.2025 судом в комп`ютерній програмі КП "Діловодство спеціалізованого суду" до справи №903/43/22. Згідно відомостей вказаної програми, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також представник ОСОБА_10 мають зареєстровані Електронні кабінети в системі Електронний суд, а отже, мали можливість ознайомитися із електронними матеріали справи, до якої як зазначалося вище долучений відзив позивача на апеляційну скаргу.

Також 06.01.2025 відзив на апеляційну скаргу було направлено на адреси учасників справи поштовим зв`язком.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до відповідачів: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_5 ; 4) ОСОБА_6 ; 5) ОСОБА_1 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_9 ; 9) ОСОБА_2 про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123261672,49 грн, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами банку (в розумінні ст.52 Закону України Про банки і банківську діяльність), операцій які прямо суперечили інтересам товариства, а саме прийняття рішень про розірвання договорів застави товарів в обороті №№ 1103/14-1, 1103/14-2, 1103/14-3, 1103/14-4, 1103/14-5 від 11.03.2014, які забезпечували окремі п`ять кредитних договорів №№ 2409/10-96, 2309/10-96 від 24.09.2010, 1912/12, 3101/13-1 від 19.12.2012, 2802/14 від 28.02.2014.

Ухвалою суду першої інстанції від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.3, а.с.80).

05.11.2024 представник позивача подала до суду заяву про залишення позову без розгляду в частині відповідача ОСОБА_7 (т.11, а.с.116-122).

Обґрунтовуючи доводи заяви, позивач зазначає про на відсутність у спадковій справі відомостей про активи померлої та про не вчинення нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. У зв`язку із вказаним відсутня можливість встановити спадкоємців померлої ОСОБА_7 , що перешкоджає подальшому розгляду справи про стягнення шкоди із осіб, пов`язаних із ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Згідно зі ст. 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21, ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

Згідно статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно частини 1 статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Так, у відповідності до частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до приписів частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 226 ГПК передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №465/4965/13-ц).

Разом з тим, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

З приводу клопотання позивача про залишення позову без розгляду в частині таких вимог до відповідача ОСОБА_7 у справі №903/43/22, суд враховує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Водночас, дії та воля сторони господарського процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, право позивача подати до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19).

Окрім цього, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті (аналогічна правова позиція висловлена 23.11.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 759/14677/21, провадження № 61-10292св22).

Судом встановлено, що заява позивача про залишення позову без розгляду до одного з відповідачів, подана до початку розгляду справи по суті і підписана уповноваженою особою.

Отже, Фонд, скориставшись своїм правом, звернувся із заявою про залишення позову до без розгляду в частині позовних вимог до одного із відповідачів - ОСОБА_7 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20.

Суд звертає увагу, що законодавство не обмежує право позивача подати клопотання про залишення позовних вимог без розгляду щодо одного чи кількох відповідачів.

Колегія суддів не погоджується із посиланнями скаржника ОСОБА_2 на п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд зазначає, що у даній справі спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому посилання скаржника на вказану норму є безпідставною.

Також, суд звертає увагу, що як зазначалося вище, позивачем було подане до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду. Відповідно у суду першої інстанції виник процесуальний обов`язок розглянути вказане клопотання. За результатами розгляду згідно із ст. 226 ГПК України суд першої інстанції постановив ухвалу.

Щодо не вирішення судом першої інстанції питання про розподіл між сторонами судових витрат, то колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений звернутися до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового судового рішення в порядку ст. 244 ГПК України.

Колегія суддів зазначає наступне щодо заяв представника ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 .

19.09.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Кучеров І.А. сформував в системі "Електронний суд" клопотання, в якому просить суд зупинити провадження у справі №903/43/22 до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право на спадщину (т.11, а.с.60-66).

Відповідач ОСОБА_2 19.09.2024 надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 903/43/22 до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_7 у відповідності до вимог чинного законодавства (т. 11, а.с.78-80).

Колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції, що враховуючи задоволення заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду в частині до відповідача ОСОБА_7 , то відсутні підстави зупиняти провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_7 , а тому в задоволенні заяв слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що принцип процесуальної економії господарського судочинства загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати:

- вимога оперативного розгляду справи;

- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Враховуючи вищевикладене, з врахуванням принципу процесуальної економії та принципу розумності, судом першої інстанції розглянуто першим клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині, що стосується одного із відповідачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана норма не передбачає обмежень щодо застосування у господарському судочинстві висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 слід залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі №903/43/22 - без змін.

2. Справу №903/43/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" січня 2025 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.