Окрема думка

від 26.09.2024 по справі 902/489/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

26 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/489/23

суддів Верховного Суду Рогач Л. І., Краснова Є. В., Мачульського Г. М.

на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 902/489/23

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Приватного підприємства "Конекс" про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Обставини справи

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці (далі - КЕВ м. Вінниці, позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Приватного підприємства "Конекс" (далі - ПП "Конекс", відповідач) про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні державним майном шляхом звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди закінчився 31.05.2021 та продовжений не був. Однак відповідач використовує майно і на даний час, вчасно сплачує рахунки зі сплати неустойки у розмірі подвійної плати, що, як зазначає позивач, свідчить про визнання відповідачем неправомірного знаходження в приміщенні. При цьому відповідач не вчинив дій, спрямованих на повернення майна, а отже, обов`язок з повернення об`єкта оренди не виконав.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Господарський суд Вінницької області рішенням від 30.11.2023 задовольнив позовні вимоги.

Мотивував тим, що:

- орендарем не дотримано установленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме: не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, що відповідно до положень статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-ІХ) унеможливлює продовження строку його дії на той самий термін і на тих самих умовах;

- відповідач не відноситься до суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена чи обмежена в період дії карантину, відповідно договір оренди не є продовженим в силу пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Соvid-19";

- строк дії договору завершився до початку введення в Україні воєнного стану, тому до спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2024 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Короткий зміст постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постановою від 26.09.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 30.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 залишив без змін.

Зазначив, що:

- є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірний договір оренди мав продовжуватися у порядку, передбаченому статтею 18 Закону № 157-ІХ, і відтак, орендар повинен був не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди від 04.07.2019 № 8 подати заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі (ЕТС) про продовження цього договору;

- у справі № 902/489/23, яка розглядається, ПП "Конекс" не довело факту звернення до орендодавця шляхом подання заяви як шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в ЕТС, так і в паперовій формі та не довело факту своєчасного подання документів, необхідних для продовження строку дії договору оренди від 04.07.2019 № 8 відповідно до пунктів 113, 136 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483), оскільки суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять копії листа від 25.02.2021 № 02-072 про продовження строку договору оренди від 04.07.2019 № 8, доказів про його направлення (вручення) адресатам: Комунальному некомерційному підприємству "Вінницький обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради" та Управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, а також результатів розгляду листа від 25.02.2021 № 02-072;

- є правильними висновки судів про те, що відповідач не надав доказів щодо неможливості подання такої заяви через електронну торгову систему на дату звернення, як і доказів про звернення до орендодавця про наявність технічних перешкод для продовження договору оренди;

- Верховний Суд виснував, що наявний функціонал електронної торгової системи передбачає можливість його застосування навіть у разі, коли об`єкт оренди не зареєстрований у системі.

Тому з урахуванням наведеного, а також із урахуванням установлених обставин у розглядуваній справі Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21.

Мотиви для висловлення незгоди з постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду

Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, колегія суддів вказувала на необхідність тлумачення Порядку № 483, зокрема пункту 136, виходячи з принципів справедливості та розумності та у відповідності до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підставою для цього визначалися як приписи самого Закону № 157-ІХ щодо права орендаря на продовження договору оренди, так і встановлені судами обставини справи та доводи касаційної скарги про те, що наданий відповідачем пакет документів щодо продовження договору оренди перебував на розгляді уповноваженого органу і жодних дій чи рішень, зумовлених недоліками в оформленні чи порушенням строків звернення саме орендарем, орендодавець та балансоутримувач не вчинили.

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, виходячи з завдання та основних засад господарського судочинства, мав не просто процитувати визначення принципу верховенства права, а застосувати цей принцип у дії, тобто проаналізувати, чи може бути орендар позбавлений передбаченого законом права на продовження договору оренди з мотивів недотримання формату звернення, передбаченого підзаконним актом, та чи можуть бути на орендаря покладені негативні наслідки навіть у випадку порушення цього формату, враховуючи, що волевиявлення орендаря було в письмовій формі своєчасно доведено до відома орендодавця, поданий пакет документів був прийнятий та розглядався без зауважень до способу його надання, а об`єкт оренди не був зареєстрований в електронній торговій системі на час існування спірних правовідносин.

Однак Верховний Суд не проаналізував розбіжності у діючому законі та підзаконному акті, спрямованість відповідної норми та не відповів у постанові на питання щодо застосування принципу верховенства права, залишивши без змін судові рішення, прийняті з істотним порушенням норм процесуального права щодо розподілу обов`язку доказування та правил оцінки доказів. Через це залишив поза увагою і доводи касаційної скарги щодо допущених судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, надавши натомість власну оцінку доказам та обставинам справи.

Відповідно до змісту частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

1. Чинне законодавство та застосування принципу верховенства права у спірних правовідносинах

Стаття 18 Закону № 157-ІХ передбачає можливість продовження договору оренди як без проведення аукціону, так і за наслідками проведення аукціону.

Продовження договору оренди без проведення аукціону регламентовано частинами другою-восьмою статті 18 Закону № 157-ІХ. За приписами згаданих норм Порядком № 483 можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання, покладено на орендаря обов`язок подати додаткові документи разом із заявою. Також вимоги Порядку № 483 враховуються при визначенні умов, на яких продовжується договір.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Будь-яких інших вимог до заяви орендаря про продовження договору оренди чи вказівки на можливість їх встановлення згаданим вище порядком закон не містить.

Що ж до продовження договору оренди за результатами аукціону, то саме частина десята статті 18 Закону № 157-ІХ містить вказівку на те, що зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком № 483.

За визначенням, наданим у пункті 4 частини першої статті 1 Закону № 157-ІХ, електронна торгова система (ЕТС) - дворівнева інформаційно-телекомунікаційна система, що включає центральну базу даних та електронні майданчики, які взаємодіють з центральною базою даних через інтерфейс програмування додатків такої центральної бази даних. ЕТС забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронному вигляді, необхідними для проведення аукціону в електронній формі .

Стаття 15 Закону № 157-ІХ (частини восьма та дев`ята) вказують, що виключно в ЕТС здійснюється також і передача в оренду майна без проведення аукціону.

В такому разі інформація про об`єкт, який передається в оренду, та укладений договір публікуються в ЕТС; порядок та умови передачі в оренду майна без проведення аукціону та основні вимоги до підприємств, установ і організацій, передбачених частиною другою цієї статті, визначаються Порядком № 483, пункт 111 якого вказує, що протягом 20 робочих днів з дати включення об`єкта оренди до Переліку другого типу або визначення статусу об`єкта оренди як "вільний" у Переліку другого типу (в разі, коли щодо об`єкта не було прийнято рішення про виключення такого майна з Переліку другого типу або у разі відмови в продовженні договору оренди відповідно до абзацу третього частини першої статті 19 Закону № 157-ІХ) орендодавець повинен розробити, затвердити та опублікувати в електронній торговій системі умови та додаткові умови (у разі наявності) оренди майна.

Згідно із пунктом 135 Порядку № 483 орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Водночас пунктом 136 Порядку № 483 встановлено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Як уже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Заява орендаря про продовження договору оренди є його дією, спрямованою на зміну (продовження) правовідносин за договором оренди; така заява, подана у відповідності до вимог законодавства, з дотриманням належних строків та доданих документів, є офертою, що спричиняє настання відповідних обов`язків як в орендаря, так і в орендодавця (принаймні, прийняти рішення за наслідками такого звернення та по його суті).

Заява орендаря про продовження договору оренди зумовлює також настання правових наслідків, передбачених пунктом 142 Порядку № 483, за змістом якого орендар може продовжити договір оренди після відмови у такому продовженні, якщо необхідність балансоутримувача в такому майні для задоволення власних потреб припинилася. Також, якщо договір оренди, в продовженні якого було відмовлено, підлягав продовженню за результатами аукціону, то орендар, якому було відмовлено в продовженні договору, має переважне право на укладення договору оренди за результатами аукціону, за умови, що він бере участь в такому аукціоні. При цьому якщо строк дії договору оренди з чинним орендарем закінчився, то такий договір вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 Порядку № 483 (частина третя пункту 151 Порядку № 483).

Відповідно нормативне регулювання правомірної поведінки орендодавця комунального майна передбачає, що:

- після отримання заяви орендаря орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування) приймає рішення про продовження договору оренди майна, передбаченого частиною другою цієї статті, чи рішення про відмову у продовженні договору оренди майна з підстав, передбачених статтею 19 Закону № 157-ІХ (стаття 18 Закону № 157-ІХ, пункти 135- 144 Порядку № 483);

- якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом № 157-ІХ строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна (частина друга пункту 135 Порядку № 483).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За обставинами цієї справи суди не встановили, що орендодавець повідомляв орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений строк (чи подав, але у невідповідному форматі) і орендодавець на такі обставини не посилався, вказуючи натомість, що договір не було продовжено, хоча і результатів розгляду листа від 25.02.2021 № 02-072, на який посилається відповідач, матеріали справи не містять.

Водночас попередні судові інстанцій встановили, що орендар подав у паперовому форматі заяву від 25.02.2021 № 02-072 про продовження строку договору оренди № 8 без проведення аукціону щодо об`єкта, інформація про який не була опублікована орендодавцем в ЕТС, що, на їх думку, не відповідає вимогам пункту 136 Порядку № 483, оскільки така мала бути оформлена шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Відповідно до положень статті 18 Закону № 157-IX це унеможливлює продовження строку дії договору на той самий термін і на тих самих умовах і подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21.

Звертаємо увагу на те, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі не розглядати заяву орендаря, подану неналежним чином, надіславши відповідне повідомлення орендарю. Тоді орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом № 157-ІХ строк.

Якщо ж власник своїм правом не скористався, такого рішення не прийняв і повідомлення не надіслав, дійшовши висновку про відмову у продовженні договору оренди з інших підстав, то його посилання на формальні недоліки в подальшому слід оцінювати також щодо добросовісної поведінки у перемовинах з орендарем та забезпечення правової визначеності у питанні щодо продовження орендних правовідносин.

Навіть якщо пристати на думку судів щодо необхідності дотримання відповідачем пункту 136 Порядку № 483, то вочевидь відповідач як орендар не був жодним чином повідомлений про недоліки наданого ним пакету документів через недотримання електронного формату, не мав можливості усунути їх, і в такому разі його очікування на розгляд та вирішення по суті питання щодо продовження договору були правомірними.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 157-ІХ оренда здійснюється на основі, зокрема, принципу повного, своєчасного, достовірного інформування про об`єкти оренди та порядок передачі їх в оренду. Цей принцип зобов`язує орендодавця державного або комунального майна в разі зміни порядку звернення орендаря із заявою про продовження договору з паперової на заповнення електронної форми своєчасно інформувати про таку зміну орендаря. Цей підхід відповідає і принципу належного урядування у світлі практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). За цим принципом, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., зокрема, рішення ЄСПЛ "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (пункт 70)). Завчасне повідомлення осіб, яких стосуються зміни порядку подання заяви, є необхідною умовою як прозорості та ясності дій такого органу, так і мінімізації ризику помилок, яких цей орган може припуститись. Такі висновки мають застосовуватись і щодо діяльності органів місцевого самоврядування та інших осіб, які беруть участь у переданні державного або комунального майна в оренду. Натомість протилежний підхід може призвести до позбавлення орендарів їх права на продовження договору оренди на тих самих умовах, на яких вони були укладені, з причин їх непоінформованості та недотримання внаслідок цього орендарями зміненого порядку звернення із заявою. Такий (протилежний) підхід є особливо небезпечний для малого бізнесу, який не завжди має ресурси для відслідковування змін порядку подання заяв.

Крім того, законодавство взагалі не встановлює таку підставу для не продовження договору оренди, як подачу заяви у невстановленій формі

На ці обставини доречно звернув увагу Фонд державного майна України, вказавши у листі від 02.05.2022 № 10-16-4882, зокрема на те, що якщо орендар подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, але форма не відповідає вимогам, визначеним пунктом 136 Порядку № 483, орендодавець повинен прийняти заяву і роз`яснити заявнику про виправлення недоліків поданої заяви, зокрема щодо її форми. Законом № 157-ІХ задекларовано принцип домінування суті над формою і неприпустимість використання формальних недоліків, зокрема при подачі заяв, для відмови у їх прийнятті. Так, абзацом шостим частини дев`ятої статті 13 Закону № 157-ІХ визначено, що не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у затвердженні протоколу аукціону та подальшому укладенні договору оренди формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви, документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки.

Таким чином, якщо заява на продовження договору оренди майна подана орендодавцю не шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, це не може бути приводом для прийняття орендодавцем рішення про відмову у продовженні договору оренди.

Отже, на нашу думку, запровадження подання заяви шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі слугує насамперед меті забезпечення належного проведення аукціону в електронній формі, за наслідком якого передається в оренду державне та комунальне майно (стаття 13 Закону № 157-ІХ). Водночас у разі продовження договору оренди на тих самих умовах, на яких він був укладений, така мета виключається, оскільки таке продовження здійснюється без проведення аукціону у випадках, встановлених у частині другій статті 18 Закону № 157-ІХ. Запровадження подання заяви шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі може слугувати також цілям спрощення обробки заяв орендарів орендодавцями. Водночас досягнення таких цілей не повинно створювати передумов для штучного позбавлення орендарів права на продовження договору оренди на тих самих умовах, на яких вони були укладені.

Метою, єдиним призначенням подання заяви орендаря про продовження договору оренди без проведення аукціону є доведення до відома орендодавця пропозиції орендаря щодо такого продовження. Якщо таке доведення до відома орендодавця фактично відбулося, але не шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, а іншим чином (шляхом подання заяви в паперовому форматі орендарем, який не був повідомлений про зміну порядку), то це не означає, що мета подання заяви орендаря загалом не була досягнута, а орендар з відповідною заявою не звертався. Протилежний підхід є суто формальним, не враховує мету подання заяви, співмірність недоліку поданої заяви та стверджуваного наслідку.

Хоча Законом № 157-ІХ прямо не зазначено про принцип домінування суті над формою і неприпустимість використання формальних недоліків, зокрема при подачі заяв, для відмови у їх прийнятті, загальна спрямованість цього Закону вказує на необхідність застосування такого принципу. Проявом цього принципу є правило частини дев`ятої статті 13 зазначеного Закону про те, що не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у затвердженні протоколу аукціону та подальшому укладенні договору оренди формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви, документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки.

Якщо орендар подав заяву про продовження договору оренди у передбачений законодавством строк, але формат не відповідає вимогам, визначеним пунктом 136 Порядку № 483, і при цьому орендар не був завчасно попереджений про зміну формату, то орендодавець, на наше переконання, має прийняти заяву і розглянути її.

2. Порушення норм процесуального права

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач не надав доказів на доведення його тверджень про технічну неможливість подати заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий електронний кабінет в електронній торговій системі, з чим погодився Верховний Суд.

Однак, як встановлено апеляційним судом, об`єкт оренди за договором № 8 зареєстровано в електронній торговій системі лише 24.05.2021, тоді як строк договору оренди встановлений до 31.05.2021 і відповідно законодавчо встановлений строк для подання заяви на продовження договору оренди настав та сплинув раніше, ніж вказаний об`єкт був зареєстрований в системі, що виключало технічну можливість орендаря звернутися до орендодавця через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Так, положення Закону № 157-ІХ покладають на самого орендодавця обов`язок розміщення в ЕТС інформації про об`єкт, який передається в оренду.

За пунктами 4 та 5 Порядку № 483 доступ до електронної торгової системи здійснюється виключно через сервіси, що надаються операторами електронних майданчиків, відповідно до цього Порядку; доступ до інформації, що розміщується в електронній торговій системі, забезпечується за допомогою прикладного програмного інтерфейсу.

Дотримання форми, передбаченої Порядком № 483, пов`язується не зі способом надсилання відповідного документа (не в паперовій, а в електронній формі) чи з направленням документа зі створеного електронного кабінету, а здійсненням таких дій через відповідний сервіс за наявності відповідної технічної можливості.

За достовірно встановлених судом обставин невиконання орендодавцем своєчасно свого обов`язку розмістити в ЕТС інформацію про об`єкт оренди суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на відповідача як негативні наслідки від порушення, допущеного орендодавцем, так і тягар доказування тих обставин, що наявне порушення орендодавця впливало на можливість використання відповідачем як орендарем технічних можливостей сервісів ЕТС.

Верховний Суд не тільки не звернув увагу на порушення правил розподілу обов`язку доказування, але й за відсутності з`ясування відповідних обставин судами попередніх інстанцій висловив власне, нічим не обґрунтоване твердження про технічну можливість використання орендарем сервісів ЕТС станом на лютий 2021 року за відсутності інформації про об`єкт оренди.

Також у цій справі Верховний Суд на порушення приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі своїх повноважень, надавши іншу, відмінну від судів попередніх інстанцій оцінку наявним у справі доказам та, відповідно, самостійно встановивши обставини справи.

Так, ні в рішенні, ні в постанові суди попередніх інстанцій не ставили під сумнів надання відповідачем орендодавцю пакету документів у паперовій формі (що підтверджувалося, на їх думку, наявною перепискою), а наголошували тільки на неможливості встановити дату надходження цих документів та порушення формату звернення. У касаційній скарзі скаржник прагнув спростувати саме висновки про недоведеність дотримання строків подання заяви, посилаючись на зміст переписки.

Разом з тим у пункті 6.53 постанови Верховний Суд робить власний інший висновок про те, що у цій справі орендар не надав доказів про звернення до орендодавця у паперовій формі, дійшовши тим самим суперечливих та взаємовиключних висновків про те, що орендар і не подав жодних документів, і водночас порушив порядок їх подання (і це при тому, що за матеріалами справи орендодавець жодних дій, пов`язаних з відсутністю своєчасно поданої та належної заяви орендаря, не вчиняв).

Відповідно доводи скаржника у цій частині взагалі залишилися не розглянутими за наслідками касаційного провадження.

ВИСНОВОК

Ураховуючи наведене вище, вважаємо, що були наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21 (щодо того, що оскільки орендарем не було дотримано передбаченого законодавством (пункт 136 Порядку № 483) порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були визначені договором, а саме: не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, тому в цьому випадку відсутні правові підстави для продовження договору оренди) шляхом уточнення, а саме: оскільки метою, єдиним призначенням подання заяви орендаря про продовження договору оренди є доведення до відома орендодавця пропозиції орендаря щодо такого продовження, але, якщо таке доведення до відома орендодавця фактично відбулося, проте не шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі, а іншим чином (шляхом подання орендарем, який не був повідомлений про зміну порядку, заяви у паперовому форматі), то таке порушення пункту 136 Порядку № 483 не означає, що мета подання заяви орендаря не була досягнута, а орендар з відповідною заявою не звертався.

Звідси спростовувався висновок судів попередніх інстанцій про те, що неподання відповідачем заяви через електронний кабінет в електронній торговій системі є підставою вважати, що останнім не дотримано вимог щодо її подання, визначених Законом № 157-ІХ.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що результатів розгляду листа відповідача від 25.02.2021 № 02-072 матеріали справи не містять, а також того, що судами не встановлено обставин оприлюднення орендодавцем в електронній торговій системі рішення про відмову в продовженні договору оренди у строки та порядку, що визначені Порядком № 483, вважаємо очевидним наявність порушення орендодавцем вимог частин четвертої та п`ятої статті 18 Закону № 157-ІХ, оскільки останнім не прийнято жодного рішення за заявою орендаря і не повідомлено його про таке рішення. Тому слід було, на наше переконання, дійти висновку про те, що орендар у цій справі своєчасно звернувся до орендодавця із заявою, а останній своєчасно таку заяву одержав.

Разом з тим, посилаючись на продовження договору оренди за принципом "мовчазної згоди", скаржник залишив поза увагою, що чинна редакція Закону № 157-ІХ, як і Порядок № 483 не передбачають його застосування, натомість дії відповідача засвідчують лише його волевиявлення щодо спірного майна, а дій, спрямованих на реалізацію переддоговірних відносин та продовження договору, скаржник не вчиняв.

З огляду на наведене вважаємо результат вирішення спору судами попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог загалом правильним, хоча й за інших підстав, а тому не погоджуємося із висновками Суду про обґрунтованість підстав, з яких суди попередніх інстанцій виходили при задоволенні позову, та відсутністю підстав для відступу від висловленої правової позиції.

Судді Лариса РОГАЧ

Єгор КРАСНОВ

Григорій МАЧУЛЬСЬКИЙ