Рішення

від 15.01.2025 по справі 461/2942/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2942/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Романюка В.Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.

представника позивача Цімко П.О.

представника відповідача Кардашевської Г.М.

представника відповідача Криницької Н.В. (ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Матейка, 8, ідентифікаційний номер відокремленого підрозділу: 20846070) та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код за РНОКПП: 26253023, адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103) про визнання недійсним договору комісії та договору факторингу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк» в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Матейка, 8, ідентифікаційний номер відокремленого підрозділу: 20846070) (далі Відповідач 1) та ПАТ «Артем Банк» (далі -Відповідач 2) про визнання недійсними договору комісії № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, який укладений 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Артем-Банк» (далі Договір комісії), та договору факторингу, який укладений 24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» (далі Договір факторингу).

В обґрунтування поданого позову Позивач покликається на те, що між ним, ОСОБА_1 та ПАТ «Артем Банк» було укладено договір комісії №2306/16 від 23.06.2016 року, відповідно до умов якого комісіонер (ПАТ «Артем Банк») зобов`язувався за дорученням комітента ( ОСОБА_1 ) за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини з первісним кредитором (АТ «Райффайзен Банк») щодо набуття права вимоги до Позичальника ( ОСОБА_2 ) заКредитним договором№010/08-3/3113/ввід 17.08.2007р.та договорамизабезпечення донього заціною небільше узгодженоїсторонами,що становить2?050?000,00гривень ів строки,визначені сторонамиу цьомудоговорі,а самедо 24червня 2016року (включно). 24.06.2016 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» укладений договір факторингу права грошової вимоги за Кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 р., згідно якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, фактор (ПАТ «Артем Банк») зобов`язується передати (сплатити) Клієнту (АТ«Райффайзен Банк») Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Позивач вважає, що право вимоги за Кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007р., з метою набуття якого Позивачем було укладено Договір комісії, не було передано Відповідачем-1 ані ПАТ «Артем Банк», ані Позивачу, ОСОБА_1 , а залишилося в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Враховуючи наведене та посилаючись на ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України, висновки, які наведені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 року у справі № 461/7538/14-ц та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.04.2023 року у справі № 461/4066/21, просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

29 травня 2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача АТ «Райффайзен банк» Кожуховської О.Л. про передачу справи за підсудністю, оскільки АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) має зареєстроване місцезнаходження за адресою: 01011, м.Київ, вул. Лєскова, 9, котре територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року цивільну справу передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва(01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15).

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року ухвалу суду від 25 липня 2023 року скасовано, справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 26 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання. Призначено судове засіданняна 30 травня 2024 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник Відповідача 1 Кардашевська Г.М. заявила клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з підстав викладених у клопотанні від 09.05.2023 р. /Том 1 а.с.100-106/.

Ухвалою судувід 30травня 2024року вирішенопроводити розглядцивільної справиза правиламизагального позовногопровадження.Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Галицького районного суду м.Львова на 22 липня 2024 року о 10:00 год.

У підготовчомусудовому засіданніпредставник позивачаЦімко П.О.,представник відповідачаАТ «РайффайзенБанк» КардашевськаГ.М.,представник відповідачаАТ «РайффайзенБанк» КриницькаН.В.проти призначеннясправи досудового розглядуне заперечили.

29.05.2023 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від АТ «Райффайзен Банк», в якому відповідач 1 зазначає, що не погоджується із доводами, наведеними у позовній заяві про визнання договорів недійсними, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть бути взяті судом до увагу, а позовну заяву такою, у задоволенні якої має бути відмовлено. Крім того, разом з відзивом було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Від представника Відповідача 2 ПАТ «АртемБанк» надійшлоклопотання пропроведення розглядусправи безйого участі.

Інших заяв і клопотань від учасників справи не поступало.

Судом виконані всі вимоги, передбачені ст.197 ЦПК України.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду м.Львова на 12 вересня 2024 року на 14год.00хв. з викликом учасників справи.

Позиція сторін по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив визнати недійсними оскаржувані договори через їх невідповідність вимогам ст.203 та ст 215 ЦК України та як на підставу позову посилався на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 12.04.2023 року у справі № 461/4066/21, а саме, що колегія суддів, розглядаючи справу № 461/4066/21, вважає позовну вимогу про розірвання договору комісії неефективним способом захисту прав позивача, оскільки у разі розірвання договору комісії договір факторингу залишається чинним, а тому у позивача не може виникнути підстав для витребування у АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів, як безпідставно набутих, відповідно до положень статті 1212 ЦК України. Тому, враховуючи фактичні обставини справи, ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є пред`явлення позову про визнання договору комісії та договору факторингу недійсними на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Представник Відповідача 1 Кардашевська Г.М. у судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними. Окрім того, посилаючись на ч. 4 ст. 82 ЦПК України та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2019 року?у справі № 466/1947/18, зазначає що позовні вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору факторингу з тих самих підстав та з аналогічними учасниками судової справи вже розглядались в Шевченківському суді м. Львова й вказаний договір не був визнаний недійсним, а тому вважає, що обставини, встановлені в рішенні, мають преюдиційний характер для розгляду цієї справи.

Представник Відповідача 1 ОСОБА_3 також просила відмовити у задоволенні позову. В доповнення просила застосувати строки позовної давності, вказавши, що 24.06.2016 року оскаржуваний договір факторингу було укладено й виконано, а тому перебіг позовної давності щодо визнання недійсним договору факторингу слід рахувати саме з 25.06.2016 року.

Відповідач 2 ПАТ «Артем Банк» у судовезасідання нез`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлені судом обставини справи.

Судом встановлено, що 23 червня 2016 року між ОСОБА_1 (комітент) та ПАТ «Артем-Банк» (комісіонер) укладено договір комісії № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини з первісним кредитором щодо набуття права вимоги до позичальника за кредитним договором, а також до поручителя та іпотекодавця за договорами забезпечення за ціною, не більше узгодженої сторонами, що становить 2 050 000,00 грн, і в строки, визначені сторонами у цьому договорі, а саме до 24 червня 2016 року (включно).

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії терміни з великої літери, що вживаються у цьому договорі, мають наступні значення:

«Первісний кредитор» - означає наступну особу: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

«Позичальник» - означає наступну особу: громадянин України ОСОБА_4 , який є позичальником за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 ;

«Іпотекодавець» - означає наступну особу: ОСОБА_4 , який є іпотекодавцем за договором іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 5670, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 ;

«Поручитель» - означає наступну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганна-Марія» (далі - ТОВ «Ганна-Марія»), що є поручителем за договором поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ганна-Марія»;

«Кредитний Договір» - означає: кредитний договір № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником, разом із змінами, доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього;

«Договір іпотеки» - означає: договір іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 5670, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та іпотекодавцем, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року;

«Договір поруки» - означає: договір поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ганна-Марія» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року;

«Договори забезпечення» - означають: договір іпотеки та договір поруки.

24 червня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Клієнт) та ПАТ «Артем-Банк» (Фактор) укладено договір факторингу, згідно з п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Пунктом 2.2 договору факторингу визначено, що з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним.

Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу терміни з великої літери, що вживаються у цьому договорі, мають наступні значення:

«Позичальник» - означає особу ОСОБА_4 , який є позичальником за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року;

«Іпотекодавець» - означає особу, що передала в іпотеку клієнту майно, належне їй на праві власності, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника - ОСОБА_4 за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року, а саме: ОСОБА_4 ;

«Поручитель» - означає наступну особу: ТОВ «Ганна-Марія»;

«Кредитний Договір» означає: кредитний договір № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року, що укладений між клієнтом та ОСОБА_4 ;

«Договір іпотеки» означає: договір іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований в реєстрі за № 5670, укладений між клієнтом і ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року;

«Договір поруки» - означає: договір поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року, укладений між клієнтом та ТОВ «Ганна-Марія» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року;

«Борг» - означає суму грошових коштів, належну до сплати клієнту позичальником за кредитним договором. До боргу включається сума основної (позичкової) заборгованості (кредиту), нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами, нараховані та несплачені штрафні санкції та інші платежі, визначені у розрахунку заборгованості;

«Права Вимоги» - означає всі права вимоги клієнта до позичальника за кредитним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу.

У зв`язку з укладенням договору факторингу від 24 червня 2016 року, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (цедент) та АТ «Артем-Банк» (цесіонарій) 24 червня 2016 року укладено договір відступлення прав за договором поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ганна-Марія», відповідно до пункту 1.1. якого цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором поруки, що зазначений у додатку 1 до цього договору.

За актом приймання-передачі документів від 24 червня 2016 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а АТ «Артем-Банк» прийняло договір поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року.

З акта приймання-передачі права вимоги (додаток № 2 до договору комісії № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення від 23 червня 2016 року) від 24 червня 2016 року встановлено, що комісіонер (АТ «Артем-Банк») передав, а комітент ( ОСОБА_1 ) прийняв право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 ; та право вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Ганна-Марія за договором поруки № 010/08-3/3113/в/1 від 17 серпня 2007 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Ганна-Марія».

Додатком № 5 до договору комісії № 2306/16 ОСОБА_1 передано перелік судових справ та виконавчих проваджень, що стосуються придбаних прав вимоги, зокрема:

- справа № 2-2891/09 (2-509/10 р.) за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ТзОВ «Ганна-Марія» про стягнення 172 949,81 дол. США;

- справа № 461/7538/14-ц за спільною заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 про затвердження мирової угоди;

- виконавче провадження № 47005021, відкрите 25 березня 2015 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області на підставі виконавчого листа, виданого 20 лютого 2015 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/7538/14-ц;

- виконавче провадження № 45137479, відкрите 17 жовтня 2014 року державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ на підставі виконавчого листа, виданого 01 липня 2011 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 2-509/2010.

Також, 24 червня 2016 року між АТ «Артем-Банк» (цесіонарій) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (цедент) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований в реєстрі № 2008, згідно з яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права за договором іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 5670, укладений між клієнтом і ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 010/08-3/3113/в від 17 серпня 2007 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення прав за договором іпотеки від 24 червня 2016 року та актом приймання-передачі документів від 24 червня 2017 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало АТ «Артем-Банк» права вимоги та договір іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., зареєстрований у реєстрі за № 5670.

На виконання умов договору комісії № 2306/16 від 23 червня 2016 року, 24 червня 2016 року між АТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований в реєстрі № 2013.

За актом приймання-передачі від 24 червня 2016 року ОСОБА_1 передано договір іпотеки 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 47005021 з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на нього, як правонаступника - фізичну особу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року (справа 461/7538/14-ц) заяву ОСОБА_1 задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 47005021 з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року скасовано. У задоволенні заяви відмовлено, оскільки визначених законом підстав для заміни сторони стягувача - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на фізичну особу ОСОБА_1 немає, так як між ПАТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 не було укладено правочину про відступлення права вимоги у такій самій формі, як правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передано ПАТ «Артем-Банк».

04.04.2019 року ОСОБА_1 було подано до ПAT «Артем-Банк» звернення, яким повідомлено про розгляд справи №461/7538/14-ц та прийняті судові рішення. Цим зверненням ОСОБА_1 просив ПAT «Артем-Банк» письмово повідомити чи знаходиться право вимоги (актив) за кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, договором поруки №010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 року та договору іпотеки №010/08-3/3113/У/2 від 20.08.2007 року, які були придбані згідно договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року у сумі 2 050 000 грн., на балансі ПAT «Артем- Банк».

Як вбачається з листа від 12.04.2019 року №246/1 АТ«АРТЕМ-БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «АРТЕМ-БАНК» Шевченка A.M., що діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.11.2018 року №3086, право вимоги (актив) за кредитним договором №010/08- 3/3113/в від 17.08.2007, договором поруки «010/08-3/3113/в/1 від 17.08.2007 та договору іпотеки №010/08-3/3113/У/2 від 20.08.2007, які були придбані згідно договору комісії №2306/16 від 23.03.2016 р. сумі 2 050 000,00 грн., станом на дату надання відповіді не знаходяться на балансі AT «АРТЕМ-БАНК».

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 461/7538/14-ц (провадження № 61-42695св18) постанову Апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року залишено без змін.

З огляду на це, у травні2021року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доАТ «РайффайзенБанк,ПАТ «Артем-Банк»про розірваннядоговору,стягнення коштів,інфляційних втратта трьохвідсотків річниху розмірі3417779,08грн.Позивач зазначав,що оскількивиконання укладенихсторонами договорівне призвелидо наслідків,обумовлених їхумовами,ним ненабуто прававимоги (правакредитора)у зобов`язанніза кредитнимдоговором №010/08-3/3113/ввід 17серпня 2007року,договором поруки№ 010/08-3/3113/в/1від 17серпня 2007року тадоговором іпотеки№ 010/08-3/3113/V/1від 20вересня 2007року,за відступленняяких нимсплачено коштив сумі2050000,00грн накористь АТ «РайффайзенБанк Аваль»,то вказанікошти повиннібути стягнутіна йогокористь зАТ «РайффайзенБанк Аваль»як безпідставнонабуті.Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив розірвати договір комісії № 2306/16 на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, який укладений 23 червня 2016 року між ним та ПАТ «Артем-Банк» та стягнути на його користь з АТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 050 000,00 грн, а також 1 063 261,08 грн інфляційних втрат та 293 178,00 грн - 3% річних.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду, у вересні 2022 року АТ «Райффайзен Банк» подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, а справу направити на новий судовий розгляд до Печерського районного суду м. Києва, оскільки місцевим судом не враховано, що правочини (договір факторингу, відступлення права вимоги), які були укладені між АТ «Артем-Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання договору комісії № 2306/16, є дійсними, у встановленому порядку не скасовані та не оскаржені. Разом із тим, на думку заявника, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. У справі № 461/7538/14-ц встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору факторингу правомірно (законно) відступив право вимоги на користь АТ «Артем-Банк». Договір комісії № 2306/16 не містить положень про строки повернення АТ «Артем-Банк» чи АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у разі розірвання укладеного правочину, а враховуючи, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року набрало законної сили 08 вересня 2022 року, то й правовідносини за вказаним правочином припинилися з цієї дати, тому підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з липня 2016 року по березень 2021 року не має. А також, судами не застосовано наслідки спливу позовної давності, а висновки про те, що така давність позивачем не пропущена, є помилковими.

Постановою Верховного суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2022 року, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», ПАТ «Артем-Банк» про розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, вказавши, що ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про визнання договорів комісії та факторингу недійсними, а можливість звернення ОСОБА_1 з вимогою про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі частини першої статті 1212 ЦК України та можливість ставити питання про відповідальність за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) пов`язані з набранням законної сили рішенням суду про визнання договорів комісії та факторингу недійсними.

Водночас, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2019 року у № 466/1947/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», ПАТ «Артем Банк» про визнання недійсними договору факторингу права грошової вимоги за кредитним договором №010/08-3/3113/в від 17.08.2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» від 24.06.2016 року та договору відступлення прав за договором іпотеки №010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» від 24.06.2016 року, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову через відповідність оспорюваних договорів вимогам законодавства та відсутність підстав, визначених ЦК України, для визнання вказаних договорів недійсними.

Мотиви прийняття рішення судом та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору факторингу

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до положень ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі N 909/968/16 (провадження N 12-97гс18, пункт 106) зазначила наступні характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону N 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі N 906/1174/18 (провадження N 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

У постанові від 25 листопада 2020 року у справі N 761/14760/19 Верховний Суд дійшов висновку, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі N 908/3326/19 зроблено висновок, що за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Судом встановлено, що сторони оскаржуваного договору факторингу мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та досягнули згоди з усіх істотних умов. Також суд погоджується з доводами відповідача 1 про те, що оскаржуваний договір факторингу є дійсним та виконаний сторонами в повному обсязі. AT«Райффайзен Банк»правомірно (законно)відступив правовимоги закредитним договоромна користьАТ «Артем-Банк»та отримавфінансування в розмірі 2 050 000,00 грн.

При цьому, посилання позивача на лист ПАТ «Артем-Банку» від 12.04.2019 року № 246/1 про те, що право вимоги за кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки не знаходяться на балансі АТ «Артем-Банк», який позивач додав як доказ невиконання договору факторингу, підтверджує тільки те, що станом на 12.04.2019 року, АТ «Артем-Банк» не обліковує на своєму балансі права вимоги за кредитним договором, що є логічним з огляду на те, що після отримання від АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначених прав вимог ПАТ «Артем-Банк» в подальшому передав ці права вимоги позивачу, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі права вимоги та документів.

Щодо покликання позивача на постанову Верховного суду від 12 квітня 2023 року, де Верховний Суд визначив ефективний спосіб захисту прав позивача а саме звернення позивача до суду з вимогами про визнання таких договорів недійсними на підставі ст. 203,215 ЦК України, суд враховує вказаний висновок лише як на вказівку для позивача щодо належного способу захисту своїх прав, а не як підставу для визнання оскаржуваних договорів недійсними, з урахуванням, що позивачем у позові не наводяться фактичні обставини, з якими закон пов`язує недійсність договору, та норми закону, яким суперечать оспорювані договори.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 09.07.2018 у справі 461/7538/14-ц встановлено, що?AT «Райффайзен Банк Аваль» законно відступив права вимоги на користь ПАТ «Артем- Банк».

Також встановлено, що ПАТ «Артем-Банк» є новим кредитором за Кредитним договором та новим іпотекодержателем за Договором іпотеки №010/08-3/3113/V/2 від 20.08.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. реєстровий № 5670, укладений між Банком та ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2019 року?у справі № 466/1947/18 встановлено відповідність договору факторингу вимогам закону.

Також встановлено, що оскаржуваний договір факторингу є самостійним договором, що укладений та виконаний AT «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк». При цьому, відповідно до п. 2.2. договору факторингу передбачено, що з дати відступлення прав вимоги AT «Райффайзен Банк Аваль» перестає бути стороною кредитного договору, а ПАТ «Артем-Банк» стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним?договором та набуває всіх прав за ним.

Враховуючи положення ст. ст. 82, 273, 384 ЦПК України, суд приходить до висновку про преюдиційність фактів встановлених у зазначених судових рішення під час розгляду цієї справи. Таким чином, обставини щодо того, що ПАТ «Артем-Банк» є належним набувачем прав вимоги на підставі Договору факторингу та з 24.06.2016р. новим кредитором за Кредитним договором є встановленими та підтвердженими у судовому порядку, а отже такими, що не підлягають доказуванню.

З урахуваннямнаведеного,суд не вбачає підстав для визнання договору факторингу недійсним.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору комісії

Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Ч. 4 ст. 1016 ЦК України передбачено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Судом встановлено, що сторони договору передбачили вид та форму правочину, який має бути укладений Комісіонером на виконання Договорі комісії.

п. 3.1.1. договору комісії зазначено, що комісіонер зобов`язаний укласти від свого імені та за рахунок комітента з Первісним кредитором договір факторинга для набуття прав вимоги до позичальника за Кредитним договором, а також договори відступлення прав вимоги для набуття прав вимоги до Поручителя та Іпотекодавця за Договорами забезпечення. Тобто, сторонами Договору комісії було обумовлено вид правочину, який має укласти Відповідач-2 на його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Артем Банк» повністю виконав умови Договору комісії відповідно до умов, погоджених сторонами. ПАТ «Артем Банк» було укладено договір факторингу, а також договір відступлення прав за Договором іпотеки й договір відступлення прав за Договором поруки.

п. 3.1.5. Договору комісії Комісіонер зобов`язаний у випадку порушення Первісним кредитором умов договорів, що укладені між ним і Комісіонером, негайно повідомити про це Комітента, а також зібрати та забезпечити необхідні докази такого порушення.

Суд погоджується з твердженням представника Відповідача 1, що Позивач позбавлений можливості висувати прямі вимоги до АТ «Райффайзен Банк» у разі неналежного виконання своїх обов`язків за укладеним Договором факторингу.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 1016 ЦК України, у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Судом встановлено, що договір факторингу був виконаний сторонами в повному обсязі, а тому формування вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» з приводу виконання та дійсності укладеного договору, стороною якого він не є, законом не передбачено.

Між іншим, судом встановлено, що у довідці з ДРРПНМ №382672125 від 10.05.2023р., яку було подано Відповідачем-1 разом з відзивом, в якості іпотекодердателя за договором іпотеки № 010/08-3/3113/V/2 від 20 серпня 2007 року зазначено ОСОБА_1 .

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

У ст.24 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тлумачення ст.1ст.24ЗУ «Проіпотеку» дозволяєзробити висновок,що іпотекодержателемможе бутитільки особа,яка єкредитором заосновним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням; Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Такий висновок сформований ВС в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.12.2018 у справі 758/3453/16-ц.

Також,у постановіВеликої ПалатиВерховного судувід 22травня 2024року по754/8750/19Верховний Суддійшов переконання,що самеіпотечне зобов`язанняє похіднимта,за загальнимправилом,наслідує юридичнудолю основногозобов`язання,а ненавпаки. Іпотекає акцесорнимвидом забезпеченнявиконання зобов`язання,а томуподіляє долюправа вимоги,яку воназабезпечує. Отже, відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, а не навпаки. Тож факт відступлення права вимоги за іпотечним договором створює доказову презумпцію того, що відбулося й відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про виконання договору комісії в повному обсязі та відсутності доказів на підтвердження іншого.

Щодо доводів Відповідача-1 про сплив позовної давності.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 253ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача 1 у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Суд не погоджується з доводами Позивача, що йому стало відомо про порушення його прав та інтересів з дня ухвалення Верховним Судом постанови від 09 грудня 2020 року про залишення без змін постанови апеляційного суду від 09 липня 2018 року у справі № 461/7538/14-ц, оскільки саме з моменту ухвалення Апеляційним судом Львівської області у справі № 461/7538/14-ц постанови від 09 липня 2018 року, якою було скасовано ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року та відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження позивачу стало відомо про можливе порушення його прав та інтересів, тобто з 09 липня 2018 року. Скасовуючи вищезазначену ухвалу суду першої інстанції Апеляційним судом Львівської області було надано оцінку правовідносинам між ПАТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 з виснуванням про те, що між ними не було укладено правочину про відступлення права вимоги у такій самій формі, як правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передано ПАТ «Артем-Банк» від ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Водночас, судом не вбачається підстав для застосування положень статті 267 ЦК України, оскільки позов не підлягає задоволенню через його недоведеність.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А) в особі Львівської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (адреса: 79007, м. Львів, вул. Матейка, 8, ідентифікаційний номер відокремленого підрозділу: 20846070) та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код за РНОКПП: 26253023, адреса: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103) про визнання недійсним договору комісії №2306/16 від 23.06.2016 року на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, який укладений 23.06.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Артем-Банк» та договору факторингу, який укладений 24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Артем-Банк» відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2025 року.

Суддя В.Ф. Романюк