Рішення

від 16.01.2025 по справі 755/18144/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р.

м. Київ

справа № 755/18144/24

провадження № 2-а/755/16/25

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

учасники справи:

представник позивача - Мельник М.М.,

перекладач - Резвандуст М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській області) звернулось до суду із адміністративним позовом до громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість місяців).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 15.10.2024 року в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, був виявлений громадянин Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні та проживав без відповідного дозволу в Україні. Відповідач прибув до України 22.07.2021 року з приватною метою, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Бориспіль-D». За порушення правил перебування іноземних громадян на території України 15.06.2023 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП. 15.06.2023 року працівниками ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській областібуло прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та відповідача зобов`язано було покинути територію України до 25.06.2023 року із забороною в`їзду строком на три роки. Рішення про примусове повернення не було оскаржено відповідачем та не виконано без поважних причин. 15.10.2024 року ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській областівідносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення з України та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду особу відповідача не ідентифіковано - у відповідача відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України. Таким чином, відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду із України, тому позивач дійшов висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для затримання відповідача та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення; зобов`язано позивача забезпечити явку відповідача та перекладача в судове засідання.

Розгляд питань, визначених статтею 289 КАС України, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін, у тому числі може проводитися у режимі відеоконференції та з трансляцією з іншого приміщення, розташованого поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не виконано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року в частині зобов`язання позивача забезпечити явку відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача Мельник М.М. просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви, зазначив, що відповідача 18.10.2024 року було відпущено з пункту тимчасового перебування іноземців, однак представник не надав суду обґрунтовану відмову у виконанні ухвали суду від 15 січня 2025 року щодо забезпечення явки відповідача в судове засідання, який згідно матеріалів справи перебуває в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців, а також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідача звільнено з пункту тимчасового перебування іноземців 18.10.2024 року.

При цьому представником позивача Мельником М.М. 13.01.2025 року було подано до суду повторно позовну заяву, яка містить клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції, вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_1 перебуває в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців, що не відповідає дійсності згідно з поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.10.2024 року в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, був виявлений громадянин Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні та проживав без відповідного дозволу в Україні.

Згідно письмових пояснень громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 15.06.2023 року останній на територію України прибув 22.07.2021 році, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Бориспіль-D» з метою працевлаштування. В Україні проживає за рахунок неофіційних підробіток продавцем сухофруктів на ринках м. Києва. Проте дозволу на застосування праці іноземців не отримував, власного житла на території України не має. Після закінчення дозволеного терміну перебування не виїхав з території України, усвідомлював, що цим порушує міграційне законодавство України. До кримінальної відповідальності не притягувався. З питань оформлення посвідки та тимчасове проживання до уповноважених органів не звертався. До Державної міграційної служби з питань продовження строку перебування на території України не звертався.

15.06.2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській областіскладено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП відносно громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

15.06.2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській областіприйнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано останнього покинути територію України до 25.06.2023 року.

Вищезазначене рішення громадянином Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установлений строк не виконано.

15.10.2024 р. головним спеціалістом ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській областіскладено протокол про адміністративне затримання громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП.

15.10.2024 р. головним спеціалістом ЦМУ ДМС ГУ у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в?їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).

Статтею 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги

Згідно з пунктом 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (Далі Інструкція № 353/271/150) у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Частинами 14, 15 статті 289 КАС України встановлено, що розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов?язкової участі сторін. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.

Щодо дотримання права на захист, суд зазначає, що за приписами пункту восьмого частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.

Тобто, з моменту затримання, особа має право на всі види правових послуг, які передбачені частиною другою статті 13 Закону «Про безоплатну правову допомогу», а саме має право на захист та здійснення представництва її інтересів у судах, інших державних органів.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу були надані правові послуги передбачені частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», крім того відсутні відомості про будь-яке рішення Центру з надання безоплатної вторинної допомоги.

Вимогами пункту 9 Інструкції № 353/271/150 визначено, що у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Частиною 3 статті 16 КАС України визначено, що безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника (стаття 29 Конституції України).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Таким чином, вимога надання правової допомоги з моменту затримання особи є обов`язком, встановленим Законом.

За таких обставин суд вважає, що незалучення позивачем захисника при складанні матеріалів про адміністративне затримання та прийняття рішення про примусове видворення відповідача з України є порушенням права на захист відповідача, що також відповідає висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 473/4762/19.

Таким чином, відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повинен прийняти рішення щодо надання або відмови в наданні безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи не можна зробити висновок, чи існували будь-які підстави для обмеження доступу до правової допомоги, оскільки відомостей від Центру вторинної правової допомоги щодо отримання повідомлення про затримання особи та рішення Центру вторинної допомоги про надання чи відмови у наданні правової допомоги, матеріали справи не містять.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. (ст. 242 КАС України)

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про безоплатну правову допомогу», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-16, 90, 242, 268-271, 289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикістан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення- відмовити.

Копії рішення суду невідкладно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Оскарження рішення суду не зупиняє його негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 16 січня 2025 року.

Суддя: В.І. Галаган