Ухвала

від 07.02.2024 по справі 758/1969/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1969/15-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря - Кулак Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О., заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. щодо винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 01.03.2018 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 758/1969/15-ц від 31.03.2016.

Крім того, просила зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 01.03.2018 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31.03.2016.

Скарга обґрунтована тим, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №758/1969/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11186673000 від 20.07.2007 та пені з відсотками.

11.06.2015 Подільський районний суд міста Києва ухвалив у вказаній справі заочне рішення, яким стягнув солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 11.06.2015.

На підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 11.06.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Разом з тим, у період подання заяви про відкриття виконавчого провадження, стягувачем не було вказано про те, що заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11.06.2015 оскаржується у апеляційному порядку.

Вказала, що вона подала до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про повернення виконавчого документа до суду, який його видав, у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції.

Зазначила, що суд апеляційної інстанції змінив рішення Подільського районного суду міста Києва у справі №758/1969/15-ц.

Таким чином, виконавче провадження № НОМЕР_2, яке було відкрито передчасно на підставі виконавчого листа у справі № №758/1969/15-ц від 31.03.2016, оформлене на виконання судового рішення, що не набрало законної сили та в подальшому було змінено.

Вказала, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. про поновлення вчинення виконавчих дій від 01.03.2018 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 758/1969/15-ц від 31.03.2016 винесена на підставі виконавчого документа, якого не повинно існувати.

Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, скаржниця звернулась до суду із відповідною скаргою на них.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.

Державний виконавець Бочковський Т.О. і представник ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд ухвалив розглядати скаргу за відсутності стягувача, боржника, державного виконавця, які були повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги належним чином.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 758/1969/15-ц, виданого 31.03.2016 Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кошти в сумі 121 146, 88 доларів США.

Вказана постанова обґрунтована тим, що 19.12.2017 винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.06.2015.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2018 № 758/1969/15-ц заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.06.2015 змінено.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ч. 5 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 758/1969/15-ц, виданого 31.03.2016 Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кошти в сумі 121 146, 88 доларів США (а.с. 11).

Крім того, ОСОБА_1 надано постанову Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 758/1969/15-ц, відповідно до якої касаційні скарги ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_5 та ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_6 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2018 скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 43-51).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом установлено, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2023 вбачається те, що 31 березня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 11.10.2018 у виконавчому провадженні НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа №758/1969/15-ц від 31.03.2016.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 01.06.2018 зупинено виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2015 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

7 червня 2018 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №758/1969/15-ц скасовано постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2018 року.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (далі - «Закон»).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Обов`язки і права виконавців передбачені статтею 18 Закону.

Частина 2 статті 18 Закону передбачає, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1).

Згідно із частиною 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Правові підстави зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені статтею 34 Закону.

Пункт 2 указаної норми передбачає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 статті 35 указаного Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Ураховуючи те, що зі змісту ухвали Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2023 вбачається те, що після поновлення виконавчого провадження на підставі постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. від 01.03.2018, вказане провадження було зупинене на підставі постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.06.2018, доказів неправомірності винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 07.06.2018 суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 18, 34, 35, 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258-261, 268, 450-451 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О., заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

СуддяС. С. Захарчук