Постанова

від 12.09.2018 по справі 758/1969/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 758/1969/15-ц

провадження № 61-16714св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_5, та ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_6, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у складі судді Романа О. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів:

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі -

ПАТ УкрСиббанк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 153 тис. дол. США на строк до 20 липня 2017 року.

18 травня 2011 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду

№ 1 до кредитного договору, за умовами якої визначено погашення кредитної заборгованості сплатою щомісячних ануїтетних платежів у розмірі 2 062 дол. США та подовжено строк користування кредитом до 20 липня 2022 року.

За користування кредитними коштами ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити проценти у розмірі 13,2 % річних кожного місяця, а за користування кредитом понад встановлений договором строк з дати укладення додаткової угоди № 1 - у подвійному розмірі.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, 18 травня

2011 року банком укладено окремі договори поруки із поручителями:

ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З урахуванням уточнених позовних вимог та посилаючись на те, що боржник не виконувала свої кредитні зобов'язання належним чином, у зв'язку із чим утворилась кредитна заборгованість на суму 121 146 дол. США 88 центів, яку

ПАТ УкрСиббанк просило суд стягнути солідарно із боржника та поручителів.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 червня

2015 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк кошти в сумі

121 146,88 доларів США, з яких: 108 165,21 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 981,67 дол. США - проценти за користування кредитом в період з 20 липня 2007 року по 18 березня 2015 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк кошти в сумі 82 551 грн 59 коп., з яких: 38 489 грн 74 коп. - пеня за порушення строків повернення кредиту в період з 20 травня 2014 року по 17 квітня 2015 року; 40 407 грн

85 коп. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, в період з 20 травня 2014 року по 17 квітня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, а відповідачі умови кредитного договору належним чином не виконують.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року змінено, викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитом у розмірі 121 146,88 дол. США, яка складається із:

108 165,21 дол. США - заборгованості за кредитом; 12 981,67 дол. США - заборгованості за процентам за користування кредитом та 78 897 грн 59 коп. пені, яка складається із: 38 489 грн 74 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та 40 407 грн 85 коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитом у розмірі

121 146,88 доларів США, яка складається із: 108 165,21 дол. США - заборгованості за кредитом; 12 981,67 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом та 78 897 грн 59 коп. пені, яка складається із: 38 489 грн 74 коп. - пені за порушення строків повернення кредиту та 40 407 грн 85 коп. - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що кредитний договір було укладено 20 липня 2007 року, а договори поруки 18 травня 2011 року, тобто в день укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору, якою змінено строк повернення кредиту та схему погашення кредиту. У договорах поруки вказано суму непогашеного кредиту станом на день укладення додаткової угоди до кредитного договору - 132 600 дол. США, відсоткову ставку - 15,2 % та термін виконання основного зобов`язання - 20 липня 2022 року. Саме вказані умови були погоджені між банком, позичальником та поручителями. Після 18 травня 2011 року процентна ставка не підвищувалася, а нарахування процентної ставки у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу

(30,4 %) відбулося за умовами договору у зв`язку з простроченням позичальником та поручителями строків погашення кредиту та сплати процентів. Відповідно до пункту 1.3.2 кредитного договору від 20 липня

2007 року сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки у разі настання обставин, передбачених частиною першою пункту 5.2 договору. Пунктом 5 договору визначено умови та порядок зміни процентної ставки. Така зміна передбачена і у випадку порушення позичальником кредитної дисципліни. Позичальник

ОСОБА_2 не оспорювала зміну відсоткової ставки з 13,2 % річних на 15,2 % річних ні до укладення додаткової угоди, ні після її укладення, як і не оспорювала факту порушення нею кредитної дисципліни. Достроково кредитні кошти не повернула, а кредит погашала з урахуванням зміненої відсоткової ставки, відтак була обізнана про її зміну. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним й обґрунтованим.

Разом з тим, з урахуванням частини третьої статті 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки, поручителі не давали спільну поруку, а уклали кожний окремий договір поруки з ПАТ УкрСиббанк , тому суд першої інстанції помилково визнав, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають нести солідарну відповідальність. У вказаній справі кожний з поручителів відповідає солідарно з боржником за невиконання умов кредитного договору за правилами частини першої статті 554 ЦК України, проте поручителі не є солідарними відповідачами між собою.

У касаційнихскаргах, поданих у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_6,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції не надав належної оцінки положенням договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року і розрахункам, які були надані

ПАТ УкрСиббанк на підтвердження заявлених позовних вимог. Зокрема, безпосередньо дослідивши достовірність здійснених банком нарахувань заборгованості за процентами за користування кредитом. Не дослідив та не надав належної оцінки підставам самовільної зміни позивачем відсоткової ставки. Крім того, суд першої інстанції не застосував до правовідносин, які виникли між банком та ОСОБА_2 вимоги Закону України Про захист прав споживачів , положення якого підлягають застосування, зокрема в частині дотримання прав та законних інтересів позичальника під час укладення та виконання договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року, правомірності зміни процентної ставки. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що порушення умов кредитного договору у вигляді неправомірної зміни процентної ставки, на які посилалась відповідач, здійснювалось банком ще до укладення договорів поруки, тобто до 18 травня 2011 року, що призвело до незаконного збільшення суми заборгованості за кредитом. Також апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку щодо правомірності застосування

ПАТ УкрСиббанк процентної ставки у розмірі 15,2 %, оскільки додатковими угодами процентна ставка у розмірі 13,2 %, яка передбачена умовами договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року, не змінювалась.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними й необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм чинного законодавства. Посилався на те, що суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив належними доказами, яка загальна сума грошових коштів була повернута ОСОБА_2 на погашення отриманого нею споживчого кредиту, не перевірив обставин укладення та виконання положень додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року, договорів поруки від 18 травня 2011 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року (щодо зміни схеми та строку погашення кредиту) від 18 травня 2011 року. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на суттєві невідповідності, які існують в угодах, укладених між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в межах правовідносин, що склались між сторонами щодо виконання ними договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року, а саме: дублювання додаткових угод із одними і тими ж номерами, але з різним змістом та умовами; посилання на неіснуючий договір про надання споживчого кредиту від 18 травня 2011 року, як на основний договір. Також як суд першої інстанції, так й апеляційний суд не звернули уваги на факт існування третьої додаткової угоди від 20 лютого 2012 року до договору про надання споживчого кредиту

від 20 липня 2007 року, зі змісту якої вбачається, що процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 13,2 %.

Відзив на касаційні скарги сторонами не подано.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 20 липня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 153 тис. дол. США, що еквівалентно 772 650 грн, зі сплатою 13,2 % річних строком до 20 липня 2017 року.

Додатковою угодою № 1 від 18 травня 2011 року до договору про надання споживчого кредиту змінено строк повернення кредиту до 20 липня 2022 року та змінено схему погашення кредиту.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 травня

2011 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено окремі договори поруки № 247121 та № 247122, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку банку станом на 17 квітня 2015 року відповідачі мають заборгованість у розмірі 121 146,88 дол. США, яка складається із: 108 165,21 дол. США - заборгованості за кредитом; 12 981,67 дол. США - процентів за користування кредитом в період з 20 липня 2007 року по 18 березня 2015 року та пені у розмірі 78 897 грн 59 коп., яка складається із: 38 489 грн 74 коп. - пені за порушення строків повернення кредиту в період з 20 травня 2014 року по

17 квітня 2015 року; 40 407 грн 85 коп. - пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в період з 20 травня 2014 року по 17 квітня 2015 року.

Додатковою угодою до кредитного договору визначено розмір ануїтентного платежу у 2 062 дол. США та вказано, що він може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору. У цій же угоді вказано на те, що банк не користується своїм правом щодо нарахування пені в період з 18 травня 2010 року по 18 травня 2011 року. Відповідно до пункту 6 цієї угоди за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами першою, другою статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що після 18 травня 2011 року процентна ставка не підвищувалась, а нарахування процентної ставки у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу (30,4 %) відбулось за умовами договору, у зв'язку із простроченням позичальником та поручителями строків погашення кредиту та сплати процентів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що порушення умов договору у вигляді неправомірної зміни процентної ставки здійснювалось

ПАТ УкрСиббанк до укладення договорів поруки, тобто до 18 травня 2011 року, що призвело до незаконного збільшення суми заборгованості за кредитом.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договорів поруки від 18 травня 2011 року, які було укладено між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_3 й ОСОБА_4, сторони домовились, що поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 18 травня 2011 року (основного договору). При цьому поручителям повідомлено про умови основного договору, зокрема, що сума основного договору становить 132 600 дол. США, а процентна ставка - 15,2 % річних, якщо згідно основного договору не буде встановлено іншу проценту ставку. Однак, основним договором між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 є договір про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року.

Згідно із підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року визначено, що за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,2 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці.

Відповідно до підпункту 1.3.2 пункту 1.3 договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року сторони також домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною першою пункту 5.2 договору.

Всупереч вищенаведеним умовам договору про надання споживчого кредиту

від 20 липня 2007 року жодного повідомлення від банку про встановлення нового розміру процентної ставки на адресу позичальника в період з 20 липня 2007 року по 17 квітня 2015 року у порядку, передбаченому у пункті 5.2 договору, не надходило. Тому у вказаний період діяла процентна ставка у розмірі 13,2 % річних, яка не змінювалась сторонами. Зміна процентної ставки також не передбачалась і в додаткових угодах до договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року.

Таким чином, здійснюючи нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом, ПАТ УкрСиббанк повинен був виходити із встановленої договором від 20 липня 2007 року процентної ставки у розмірі

13,2 %. Проте, банк, здійснюючи нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом, незаконно та безпідставно періодично збільшував розмір процентної ставки з 13,2 % до 15,2 %, 26,4 % та 30,4 %.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо правомірності застосування ПАТ УкрСиббанк процентної ставки у розмірі 15,2 %, оскільки додатковими угодами процентна ставка у розмірі 13,2 % річних, яка передбачена умовами договору про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року, не змінювалась. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки тій обставині, що у вказаних правовідносинах зазначено про дві окремі угоди, зокрема: договір про надання споживчого кредиту від 20 липня 2007 року та договір про надання споживчого кредиту від 18 травня 2011 року, який взагалі відсутній у матеріалах справи та судом не досліджувався.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року наведені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі фактичні обставини справи до уваги не прийняв, положення матеріального права до спірних правовідносин, які виникли між ПАТ УкрСиббанк , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не застосував.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_5, та ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_6, задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк