Ухвала

від 16.01.2025 по справі 156/256/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/256/24 Провадження №11-кп/802/182/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023030520001274 від 28 грудня 2023 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В

Вищевказаною ухвалою суду обвинуваченого ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Суд таке своє рішення мотивував тим, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 ,, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, який згідно обвинувального акту вчинений ним у вересні 2011 року. Тобто, з дня його вчинення минуло більше 10 років, і у даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, що передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ним ухвалу суду першої інстанції незаконною через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що поза увагою суду залишився факт вчинення ОСОБА_9 нового злочину, за який його засуджено вироком Іваничівського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. Тому, строк давності його притягнення до кримінальної відповідальності слід обраховувати не від дати вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а від дати вчинення ним нового злочину, тобто 16 червня 2012 року, а оскільки з цього моменту до часу виявлення злочину 27 грудня 2023 року обвинувачений ухилявся від слідства і суду, наведене є підставою необхідності подовження диференційованого строку притягнення його до кримінальної відповідальності на час ухилення, тобто до 27 грудня 2033 року. У той же час, загальний строк установлений ч. 2 ст. 49 КК України, є також підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, так як закінчується раніше за диференційований, подовжений на час ухилення. З огляду на викладене, закінченням строку притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КК України є 16 червня 2027 року, за умови відсутності інших підстав для його зупинення чи переривання, що безпідставно не було враховано судом. У зв`язку із вищевикладеним, просить ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024 року скасувати. Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваної ухвали суду, основні доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, захисника обвинуваченого, який відносно її задоволення заперечив та просили ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить такого висновку.

За змістом положень ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно доч.4ст.286КПК України,якщо підчас здійсненнясудового провадженнящодо провадження,яке надійшлодо судуз обвинувальнимактом,сторона кримінальногопровадження звернетьсядо судуз клопотаннямпро звільненнявід кримінальноївідповідальності обвинуваченого,суд маєневідкладно розглянутитаке клопотання.

Згідно із ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

Звільнення особивід кримінальноївідповідальності єобов`язкомсуду уразі настанняобставин,передбачених ч.1ст.49КК України,за наявностізгоди підозрюваного,обвинуваченого,засудженого назвільнення напідставі спливустроків давності.

Суд установлює наявність певного обвинувачення, закінчення відповідних строків і за таких умов зобов`язаний задовольнити клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Змістом обвинувального акту стверджується, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив у вересні 2011 року.

Стаття 49 КК України встановлює строки давності з огляду на тяжкість учиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами

ст.12КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Однією із обставин, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинене кримінальне правопорушення, є вчинення особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до переривання перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину, втрачає своє юридичне значення. У разі переривання давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один за раніше вчинений злочин, другий за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до найдовшого з них, а обчислюються й минають окремо по кожному злочину.

Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від02 лютого 2023 року(справа

№ 735/1121/20), Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2024 року (справа № 235/7133/20).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.

Установлено, що обвинувачений ОСОБА_9 попередньо судимий вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 04 вересня 2012 року за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. 16 квітня 2014 року умовно-достроково звільнений, не відбута частина покарання становить 4 місяці 27 днів. Даний злочин ним вчинено 16 червня 2012 року.

Ураховуючи наведене вище, а також положення, передбачені частиною 2 ст. 49 КК України, колегія суддів вважає, що диференційований десятирічний строк на притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, з огляду на його переривання, необхідно рахувати саме з 16 червня 2012 року, тобто з дня, коли обвинувачений учинив новий злочин (ч. 1 ст. 122 КК України), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 2 роки.

Отже, як видно із матеріалів кримінального провадження, на моментрозгляду даної справи судом першої інстанції, кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 ,

а саме 15 листопада 2024 року, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України диференційований десятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності за вказане вище кримінальне правопорушення (злочин), який розпочавсяз 16 червня 2012 року,сплинув.

Водночас слід зазначити про помилковість доводів прокурора щодо необхідності подовження диференційованого строку притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, на час його ухилення від слідства і суду, тобто до 27 грудня 2033 року, з огляну на таке.

Відповідно до усталеної практики ВС, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.

Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

Проте, матеріалами даної кримінальної справи відомості щодо ухилення обвинуваченого ОСОБА_9 від слідства та суду не підтверджуються, не устанволенотаких і при розгляді даної справи у апеляційнгому суді.

Відтак, за наявності відповідного клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд на законних підставах, визначених положеннями п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження зач. 2 ст. 121 КК України стосовно нього.

У зв`язку із цим, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Іваничівського районного суду Волинської від 15 листопада 2024 року без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: