Постанова

від 16.01.2025 по справі 500/1117/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/1117/24 пров. № А/857/14355/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мірінович У.А.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Тернопіль 09 травня 2024 року у справі № 500/1117/24 за позовом Lux-Reizen Bis Spolka z.o.o до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Lux-Reizen Bis Spolka z.o.o., через представника - адвоката Гетманюка О.В., звернулось в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, просило визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів №027925 від 12.12.2023 та №027926 від 12.12.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 , який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим цифровим тахографом, а водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали при собі діючі картки водія, що також не заперечується відповідачем. Суд першої інстанції вказав, що у висновках акта перевірки №АР024558 від 12.12.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів передбачених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», з тих підстав, що у слоті тахографа вставлена картка іншої особи. Суд першої інстанції зазначив, що законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Суд першої інстанції зауважив, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі, надання роздруківки можливе тільки у разі використання картки водія у тахографі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані постанови відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів №027925 від 12.12.2023 та №027926 від 12.12.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що роздруківки водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що їх особисті картки водіїв не перебували у слоті тахографу під час здійснення міжнародних перевезень пасажирів 12.12.2023. Скаржник вказує, що водій повинен використовувати особисту картку водія кожного дня протягом якого керував транспортним засобом. Скаржник зазначає, що особиста картка водія повинна знаходитись в слоті тахографа, а не просто бути виготовленою і перебувати у будь-якому місці. Скаржник вказує також, що за умови тахографа роздруківка з цифрового тахографу не може бути взята до уваги, адже належна фіксація роботи та відпочинку водія можлива лише за умови наявності чинної карти водія, який здійснює перевезення, у слоті цифрового тахографа. Скаржник зазначає, що ненадання водіями роздруківки на паперовому носії інформації про власну роботу та відпочинок за відповідний день є самостійною підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 6 частини 1 статті 53 Закону №2344-ІІІ.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 08.12.2023 №86401/37/27-23 та направлення на рейдову перевірку №000862 від 08.12.2023 (місця перевірки відповідно до направлення: зони габаритно-вагового контролю: а/д М-19 км 345+580, М-30 км 191 +380, М-09 км34+800, Н-18 км 33+800, М-19 км 237+20. Автомобільні дороги в межах Тернопільської області, автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів та інші об`єкти) проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-09, 35 км, Тернопільська область.

12.12.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатом чого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР024558 від 12.12.2023, де зафіксовано порушення вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 обладнаний цифровим тахографом, у слоті тахографа вставлена картка іншої особи.

За результатами розгляду акта №АР024558 від 12.12.2023, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області винесено дві постанови про застосування адміністративно господарських штрафів до Lux-Reizen Bis Spolka z.o.o.:

- №027925 від 12.12.2023 у розмірі 34000 грн за порушення водієм ОСОБА_1 вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 6 частини першої статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- №027926 від 12.12.2023 у розмірі 34000 грн за порушення водієм ОСОБА_2 вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 6 частини першої статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, Lux-Reizen Bis Spolka z.o.o. звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних постанов (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів визначена у статті 53 Закону № 2344-III відповідно до положень якої організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв (частина 8).

Отже, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень.

Абзацом 6 частини 1 статі 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Використане законодавцем у частині 8 статті 53 Закону № 2344-ІІІ формулювання: «водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (...) якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв», слід розуміти таким чином, що при взаємодії водія із посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті у ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі), водій зобов`язаний здійснити роздруківку інформації про його режим праці та відпочинку, використовуючи особисту картку водія, відтак, створити відповідний документ та мати його при собі для можливості подальшого надання вказаного документу для перевірки відповідній посадовій особі.

Тобто, тахокарти - реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв, які використовуються у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом. В той час як при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, використовуються роздрукована на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водіїв.

Тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. Разом з тим, за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкція №385), визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (пункт 3.6 Інструкції № 385).

Отже, відповідно до вказаних приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Суд апеляційної інстанції враховує, що абзац 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

У свою чергу, стаття 53 Закону № 2344-III, передбачає, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, а у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Тобто, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є тим документом, який, в розумінні статті 53 Закону № 2344-III, підтверджує перевізником дотримання умов організації міжнародних перевезень вантажів.

Наявність цієї роздруківки з інформацією про роботу та відпочинок водія обумовлена наявністю картки водія (картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрої), яка виготовляється відповідно до п. 2.1 Порядку обліку карток, що використовується в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 № 329.

Таким чином, роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі, а надання роздруківки можливе тільки у разі використання картки водія у тахографі.

З матеріалів справи судом встановлено, що транспортний засіб марки VAN HOOL н.з. НОМЕР_1 , який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим цифровим тахографом, а водії мали при собі діючі картки водія, що не заперечується відповідачем.

Матеріали справи містять копії роздруківок з даними цифрового тахографа за 12.12.2023 щодо водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказані документи є загальнообов`язкові при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаними цифровими тахографами.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, при розгляді справи про порушення на автомобільному транспорті та прийнятті оскаржуваних постанов, відповідачем не дотримано вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статею 2 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанов відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів №027925 від 12.12.2023 та №027926 від 12.12.2023.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі № 500/1117/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко