Постанова

від 15.01.2025 по справі 237/2659/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/737/25 Справа № 237/2659/24 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №237/2659/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області; ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційноюскаргою Керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Ліпчанського С.М., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області, заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області; ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області, 07.05.2001 року, є матір`ю заявника, за станом свого здоров`я нездатна до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду.

Заявник має можливість забезпечувати свою матір всім необхідним доглядом та лікуванням і має змогу створити необхідні побутові умови для проживання, оскільки вона, зважаючи на похилий вік та фізичний стан, не в змозі забезпечити себе необхідним доглядом самостійно.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і може у встановленому законом порядку бути призваним до Збройних сил України, тому ОСОБА_2 буде позбавлена будь-якого догляду.

У зв`язку з чим, просить встановити юридичний факт підтверджуючий, що він ОСОБА_1 є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за хворою матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області; ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено - встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 31.01.2014 Мар`їнським РВ ГУДМС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_3 , є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області, 07.05.2001 року, що його потребує відповідно до законодавства України, та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації.

В апеляційній скарзі керівник Покровської окружної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та закрити провадження по справі на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт постійного догляду та неможливості призову на військову службу не підлягають встановленню у судовому порядку, у зв`язку з наявністю позасудового порядку.

Крім того зазначає, що справи щодо можливості або неможливості призиву особи на військову службу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки, свідчать про наявність публічно-правового спору і повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, справа щодо можливості або неможливості призвання особи на військову службу, крім позасудового порядку, має ознаки адміністративного спору та за будь-яких умов не могла бути розглянута у порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що неможливість призову на військову службу, у свою чергу, не є юридичним фактом. Вона виступає правовим статусом особи, пов`язаним з певним фактом.

Так, у зв`язку з постійним доглядом за іншою особою в особи виникає право (правовий статус) не бути призваною на військову службу.

Сама по собі неможливість призову на військову службу не є юридичним фактом та не підлягає встановленню судом.

Окремо зазначає, що висновок суду першої інстанції про неможливість мобілізації створює умови для уникнення від законного призову при зміні законодавства. Наприклад, якщо з законодавства буде виключено норму про звільнення від призову осіб, які здійснюють постійний догляд, заявник зможе використати рішення суду про неможливість призову, посилаючись на його обов`язковість.

Поряд з цим, заявник потребу матері у постійному сторонньому догляді підтвердив не висновком МСЕК або ЛКК, а довідкою КНП ЦПМСД Слобожанської селищної ради від 14.02.2024.

Крім того, невірно визначено зацікавлену особу.

Зазначає, що порушення інтересів держави у даній справі полягають у тому, що суд першої інстанції проігнорував встановлений законодавством порядок набуття статусу постійного доглядача, перебрав на себе повноваження іншого органу та самостійно вирішив це питання з порушенням вимог щодо юрисдикції та підтвердження відповідного статусу.

Крім того, суд першої інстанції всупереч законодавству про військову службу самостійно звільнив особу від проходження такої служби, хоча це не відноситься до компетенції суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Так суд першої інстанції встановив, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом свого здоров`я нездатна до самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком КНП ЦПМСД Слобожанської селищної ради від 14.02.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 .

Зазначив, що стан здоров`я матері заявника ОСОБА_2 потребує організації постійного спільного проживання з заявником з метою забезпечення постійного догляду за нею. Інші родичі, які могли бути здатні попіклуватися, відсутні, сестра заявника, ОСОБА_3 знаходиться на окупованій території і немає змоги виїхати, батько заявника ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказав, що заявник має можливість забезпечувати і забезпечує, оскільки більше ніхто не має можливості, свою матір всім необхідним доглядом та лікуванням і має змогу створити необхідні побутові умови для проживання, оскільки вона, зважаючи на похилий вік та фізичний стан, не в змозі забезпечити себе необхідним доглядом самостійно.

Згідно Акту проведення обстеження сім`ї №36/01-04 від 26.02.2024, виданого Відділом соціального захисту населення Слобожанської селищної ради Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Слобожанської селищної ради на поточний момент заявник надає постійні щоденні соціальні послуги ОСОБА_2 на непрофесійній основі, пов`язаний з нею спільним побутом, вони мають взаємні права та обов`язки.

Заявник ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і може у встановленому законом порядку бути призваним до Збройних сил України.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд виходив з того, що встановлення факту здійснення догляду не суперечить законодавству України і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, та має для заявника юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні цієї заяви судом не встановлено.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати (частина перша статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Зокрема, у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23) зазначено, що «при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту здійснення утримання батька, необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову під час мобілізації. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані Законом України «Про соціальні послуги». Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України. Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. Таким чином, враховуючи, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просив встановити заявник, апеляційний суд правильно вважав, що заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду, у зв`язку з чим обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі».

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-477цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (провадження № 11-36апп1), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39цс20)).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року № 591/5619/17».

У справі, що переглядається ОСОБА_1 вказував, що встановлення факту здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, суд першої інстанції не врахував, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду, адже, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення постійного догляду за особою. Тому, суд помилково розглянув справу по суті заявлених вимог.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частини перша та друга статті 377 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (пункт 4 частини першої статті 374 ЦПК України).

За таких обставин оскаржене судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючи апеляційну скаргу, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з заявника на користь апелянта суму судових витрат в розмірі 908,40 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 255, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області задовольнити.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2024 року - скасувати.

Провадження у справі №237/2659/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар`їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області; ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури суму судових витрат в розмірі 908,40 грн., сплачених за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв