Рішення

від 16.01.2025 по справі 512/338/24

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.512/338/24

Провадження №2/512/52/25

"16" січня 2025 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Савранського районного суду Одеської області з позовом до відповідальністю до ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №4503 від 25.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.І. про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» заборгованість у загальному розмірі 62636,80 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачці 23.04.2024 стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, яке було відкрито 13.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М.

До моменту заблокування банківських карт позивачка і уявлення не мала про наявність будь якого боргу перед ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ». Адже жодних документів з ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» позивачка не підписувала, будь-яких відносин не мала, жодних повідомлень ніхто позивачці не надсилав.

Таким чином, позивачка вважає, що виконавчий напис нотаріуса №4503 від 25.03.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення заборгованості з позивачки.

Враховуючи наведене, позивачка просить суд, визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, закрити виконавче провадження №65412010 від 13.05.2021, зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 та виключити інформацію про ОСОБА_1 з реєстру боржників.

До позовної заяви позивач подала заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №4503 вчиненого 25.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.І. до набрання чинності рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

06.05.2024 ухвалою Савранського районного суду Одеської області вказаний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 23.05.2024 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 4503 вчиненого 25.03.2024 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню до набрання чинності рішення у даній справі.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 28.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02.07.2024; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

02.07.2024 до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про відкладення слухання справи у зв`язку з її хворобою (а.с.49).

05.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача адвоката Дворської А.Р. В обгрунтування відзиву представник відповідача вказала, що 05.07.2013 року між ОСОБА_1 та ОК ПАТ «ІМЕКСБАНК» був укладений кредитний договір №120004855 ОК від 05.07.2013. Кредитний договір був засвідчений та скріплений особистим підписом позичальника. 31.03.2020 р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» було укладено Договір №126 про відступлення прав вимоги від 31.03.2020 р., відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №120004855 ОК від 05.07.2013 року. Зобов`язання за договором не виконувались. Це порушення призвело до того, що за вказаним договором виникла прострочена заборгованість.

У зв?язку із чим, ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» звернулось до приватного нотаріуса, 25.03.2021 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 , у зв?язку із невиконанням умов кредитного договору.

Враховуючи зазначене, ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» стали правонаступником ПАТ «Імексбанк», який в свою чергу укладав договір з ОСОБА_1 , про який йому відомо. В результаті чого, всі права та обов?язки кредитора перейшли до ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ».

Таким чином, представник відповідача стверджує, що в задоволені даного позоу необхідно відмовити в повному обсязі.

03.08.2024 до суду надійшло заперечення на відзив позивачки ОСОБА_1 з вказаного заперечення на відзив вбачається, що відповідач у своєму відзиві зазначає про ненадання будь-яких доказів належного виконання зобов?язань.

Крім того, не надавались докази сплати коштів, не зазначались обставини, які спростовують наявність заборгованості.

На думку позивача, таке пояснення відповідача мало б місце якби дійсно Позивач звернулася з позовом про визнання відсутньої заборгованості однак позовна заява з якою звернулась позивачка до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса незаконним таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що 31.03.2020 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» було укладено Договір №126 про відступлення права вимоги від 31.03.2020 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1200048550К від 05.07.2013 року.

Відповідно пункту 7.2 ст.7 вищезазначеного Договору, цей Договір діє з моменту його підписання Сторонами до закінчення строку вказаного в п. 1.4 цього Договору. А відповідно до п. 1.4 ст. 1 вищезазначеного Договору, Овердрафт відкривається на строк 365 днів на термін по 05 липня 2014 року.

Застосування строків позовної давності: Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Отже, Договір №120004855 ОК від 05 липня 2013 діяв до 05 липня 2014 року, 05 липня 2017 року у Відповідача сплинув строк щодо права вимоги до Позивача. Відповідач з Позивачем не підписували ніяких додаткових умов щодо подовження дії Договору №120004855 ОК від 05 липня 2013 року або ж продовження строку позовної давності.

Заміни сторони у зобов?язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто, 05 липня 2017 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» втратив право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №1200048550K від 05 липня 2013 року, а ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» за Договором №126 про відступлення прави вимоги від 31 березня 2020 року не набув права вимоги до ОСОБА_1 .

Що стосується звернення відповідача до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округа Івано-Франківської області Личук Т.В. для вчинення виконавчого напису нотаріуса за Договором №1200048550K від 05 липня 2013 року, позивачка стверджує, що відповідач звернувся до приватного нотаріуса із заявою на вчинення виконавчого напису 19 березня 2021 року. Так, на думку позивачки пропущений строк як на звернення так і для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, позивачка стверджує, що чинним Законодавством встановлена заборона на відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

Слухання справи неодноразово відкладалися у зв`язку з відсутністю у суду інформації про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи (10.09.2024; 09.10.2024; 30.10.2024).

В судове засідання 05.12.2024 позивачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася телефонограмою (а.с.).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення. Однак, 25.11.2024 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.79).

Треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, із заявою про розгляд справи у їх відсутності до суду не зверталися, заперечень не надали.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про розгляд справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Згідно з частиною 8статті 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписамистатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що в матеріалах справи міститься постанова виконавчого провадження №65412010 про звернення стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» заборгованість за кредитним договором в сумі 61936,80 грн. та на суму сплати що здійснена за вчинення виконавчого провадження (а.с.10).

Згідно інформації Міністерства юстиції України №116459/ПІ-Ь-5759/19.1.5 від 29.11.2021 вбачається, що приватним нотаріусом Личуком Т.В. здійснюється передача документів нотаріального діловодства на відповідальне зберігання до Архіву (а.с.11).

З виконавчого напису посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В від 25.03.2021 року вбачається про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Фінрайт» як правонаступника (а.с.29).

В матеріалах справи міститься договір про надання кредиту на умовах овердрафту з використанням карти від 05.07.2013 з якого вбачається, що ПАТ «Імексбанк» надало кредит ОСОБА_1 (а.с.30).

З повідомлення акціонерного товариства «Імексбанк» вбачається, що ліміт овердрафту складає у сумі 20000 грн. (а.с.33).

Згідно додатку №1 сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки сума платежу за розрахунковий період складає 27400 грн (а.с.34).

За загальним правилом статей15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістомстатті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вказані положення закону кореспондуються з вимогами пункту 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а лише їх конкретизує.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувавсястаттею 87 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, із моменту прийняття цієїпостановиі до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 року набула чинностіпостанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до положень пункту 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 27 березня 2019 року в справі №137/1666/16-ц.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду в справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зазначив, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач своїм правом подати докази розпорядився на свій розсуд, зокрема не подав суду належних та допустимих доказів того, що позивач був сповіщений про намір вчинення виконавчого напису, що у відповідача на момент його вчинення існувало право на стягнення заборгованості, і що виконавчий напис вчинено на підставі первинних документів, які підтверджують заявлену до стягненню суму заборгованості. Будь-якої інформації щодо укладення договору між сторонами суду не надано, договору про відступлення право вимоги не додано.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.12.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «Укр кредит фінанс» та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №47817 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням нотаріусом під час його вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог про зобов`язання закрити виконавче провадження, зняття арешту з рахунків, зняття арешту з рухомого та нерухомого майна в рамках виконавчого провадження № 65412010 та виключення інформації про позивача з реєстру боржників суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Приписами статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже позовні вимоги в частині зобов`язання закрити виконавче провадження, зняття арешту з рахунків, зняття арешту з рухомого та нерухомого майна в рамках виконавчого провадження № 65412010 та виключення інформації про позивача з реєстру боржників не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги належать до дискреційних повноважень приватного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, є похідними від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та у разі набрання рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню законної сили, призведе до закриття виконавчого провадження, зняття арешту та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання вказаних положень боржник має право оскаржити бездіяльність виконавця у передбаченому законом порядку.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями1-16,18,259,628,630,634,663 Цивільного кодексу України,статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат», статтями1-23,76-82,89,95,258-259,263-265,267,274-279,280-289,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»</a>, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4503 від 16.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»</a> заборгованості на загальну суму 61636 (шістдесят одна тисяча шістсот тридцять шість) грн 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О.Ю. Брюховецький