Рішення

від 17.01.2025 по справі 907/851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/851/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал - Україна, код ЄДРПОУ - 39231815, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Грінченка Миколи, будинок 4, офіс 169, поштовий індекс 03038,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк, код ЄДРПОУ 45159255, місцезнаходження Закарпатська область, Ужгордський район, місто Ужгород, вулиця Болгарська, будинок, 3, поштовий індекс 88006,

про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі продажу, пені та штрафу за невиконання умов договору,

без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал - Україна (далі позивач або продавець) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 03.10.2024 №6/07 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк (далі відповідач або покупець) про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №6205 від 11.03.2024 з урахуванням укладених додаткових угод (специфікацій) №2 від 06.06.2024 і №3 від 28.08.2024 у загальному розмірі 337436,64 грн, з них: 289082,92 грн основний борг, 16162,05 грн пеня, 28908,29 грн штраф, 1418,52 грн - інфляційні втрати та 1864,86 грн 3 проценти річних, нараховані у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Процесуальні дії по справі

Ухвалою суду від 16.10.2024 позовну заяву ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна від 03.10.2024 №6/07 до ТОВ Ескаль Цинк про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені та штрафу за невиконання умов договору (зареєстровану за вх. №02.3.1-05/906/24 від 11.10.2024) залишено без руху. Встановлено позивачу строк - 10 з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк, суд, згідно з ухвалою від 25.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

08.11.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Скриннік І.А. надійшов відзив на позовну заяву.

12.11.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

15.11.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Скриннік І.А. надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом приписів частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 головуючий у справі суддя Сисин С.В. з 23.12.2024 по 10.01.2025 включно перебував у щорічній відпустці, а тому рішення у справі постановлено поза межами строку, визначеного статтею 248 ГПК України, - 17.01.2025 (після виходу судді з відпустки).

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суть спору за позицією позивача

Згідно доводів позовної заяви 11.03.2024 між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) укладено договір купівлі продажу №6205 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору. Найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару визначається в специфікаціях (додаткових угодах), які оформляються сторонами до моменту поставки партії товару і є невід`ємною частиною цього договору або у накладних. Загальна сума договору складає суму всіх накладних на товар, що був поставлений за договором.

Сторонами було укладено специфікацію №2 від 06.06.2024 на поставку флюсу для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) загальною вартістю 236419,44 грн. Згідно з пунктом 3 вищезазначеної специфікації, оплата товару здійснюється наступним чином, покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % вартості поставленого товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару. На виконання умов договору та специфікації №2 до нього, постачальник здійснив на адресу покупця поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 567 від 12.06.2024.

Сторонами було укладено специфікацію №3 від 28.08.2024 на поставку антивипаровувача EvaSave загальною вартістю 52663,48 грн. Згідно з пунктом 3 вищезазначеної специфікації, оплата товару здійснюється наступним чином: покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % вартості поставленого товару не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару. На виконання умов договору та специфікації №3 до нього, постачальник здійснив на адресу покупця поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 812 від 30.08.2024.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати поставленого товару по специфікації №2, позивачем 18.07.2024 було надіслано лист вимогу № 6/04. У відповідь на вимогу, позивач отримав лист відповідача за №2024-21/08 від 21.08.2024, в якому відповідач запропонував графік погашення заборгованості: протягом вересня 2024 з оплатою щотижня рівними частинами до 30 вересня 2024 року, запевнивши про погашення боргу до вказаної дати.

Поряд з цим, станом на 09.09.2024 коштів за поставлений товар від відповідача не надходило, у зв`язку з чим позивачем було повторно надіслано відповідачу вимогу № 6/05 від 09.09.2024 з графіком погашення боргу по специфікації №2, а також претензію №6/06 від 16.09.2024 про погашення заборгованості за поставлений товар згідно специфікацій №2 і №3 з врахуванням нарахованих штрафних санкцій згідно умов договору та інфляційних нарахувань і трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання.

Згідно тверджень позивача, він не отримав відповіді від відповідача на вимогу № 6/05 від 09.09.2024 та претензію №6/06 від 16.09.2024, а також ТОВ «Ескаль-Цинк» не сплатило заборгованість за договором на час подачі позову.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати основної суми заборгованості по договору (згідно специфікацій №2 і №3), позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України, а також здійснено нарахування відповідно до умов пункту 5.3 договору пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення) та штрафу (в розмірі 10 % від вартості неоплаченого в строк товару).

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим через несплату відповідачем коштів за поставлений товар по договору (згідно специфікацій №2 і №3), позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з ТОВ «Ескаль Цинк» на свою користь 337436,64 грн, з них: 289082,92 грн основний борг, 16162,05 грн пеня, 28908,29 грн штраф, 1418,52 грн - інфляційні втрати та 1864,86 грн 3 проценти річних, нараховані у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Також позивач просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 5061,55 гривень.

Позиція відповідача

08.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Скриннік І.А. надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/8687/24), в якому ТОВ «Ескаль Цинк», заперечуючи щодо суми основного боргу у розмірі 289082,92 грн, звертає увагу на долучену до відзиву копію акту звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, підписаного уповноваженими сторонами, у якому зазначена основна сума заборгованості в розмірі 287214,80 грн (тобто менше на 1868,12 грн).

Відповідач просить врахувати введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан, у зв`язку з чим ТОВ «Ескаль Цинк» не мало можливості виконати свої зобов`язання. На обґрунтування таких обставин справи відповідач посилається на норми статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», умови пункту 8.1 договору, на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким підтверджено, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану є форс-мажорною обставиною.

З посиланням на статтю 233 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтю 551 ЦК України, практику Верховного Суду щодо права суду зменшити розмір неустойки, штрафу, пені та трьох процентів річних, визначених статтею 625 ЦК України; зазначивши, що позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання; виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 ЦК України, таких як справедливість, добросовісність та розумність; враховуючи наведені форс-мажорні обставини, відповідач за результатом розгляду справи просить суд: зменшити розмір пені нарахованої у відповідності до пункту 5.3 договору, на 90% - до 1616,20 грн; зменшити розмір суми штрафу, нарахованого згідно пункту 5.3 договору, на 90% - до 2890,00 грн; зменшити суму інфляційного збільшення на 90% - до 141,85 грн; зменшити розмір процентів на 90% - до 186,50 грн. Одночасно відповідач просить відмовити повністю в задоволенні іншої частини позовних вимог, у тому числі: про стягнення пені, нарахованої у відповідності до пункту 5.3 договору, - в сумі 15545,85 грн; суми штрафу, нарахованого згідно пункту 5.3 договору, - в сумі 26018,29 грн; суми інфляційного збільшення у сумі 1276,67 грн, процентів річних - у сумі 1678,36 грн.

Поряд з цим, обгрунтовуючи наявність підстав для зменшення штрафу та пені, відповідач просить врахувати, що правила статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржника; зазначає, що неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства свідчать про право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків, що вбачається з приписів статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи

12.11.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Торговий дім «Арсенал-Україна» надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/8754/24), в якій позивач з приводу доводів відповідача про зменшення суми основного боргу на 1868,12 грн, що вбачається з долученої до відзиву копії акту звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, зазначає, що він не заперечує наявності у нього кредиторської заборгованості у такому розмірі (1868,12 грн). Але з цього приводу позивач просить врахувати, що така кредиторська заборгованість у сумі 1868,12 грн виникла у нього до укладення специфікацій №2 і №3, а відповідач не звертався з вимогами про погашення такого боргу, що свідчить про безпідставність доводів ТОВ «Ескаль Цинк» про зменшення суми основного боргу до 287214,80 грн.

Із наведенням обставин справи, згідно з якими договір між сторонами укладено 11.03.2024 (тобто після введення в Україні воєнного стану); щодо реєстрації відповідача на території Закарпатської області, яка не включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, який затверджений згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (затверджений в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»; з посиланням на умови пункту 8.2 договору купівлі-продажу позивач зазначає про необгрунтовані та безпідставні посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах та вказує, що відповідач на виконання умов договору не направляв позивачу жодних сертифікатів Торгово-промислової палати України, які б підтверджували настання форс-мажорних обставин та їх вплив на можливість відповідача належно виконати свої зобов`язання з оплати поставленого товару.

Наголошуючи, що позивачем виконано всі зобов`язання за договором у повному обсязі, позивач просить врахувати, що положення статті 625 ЦК України передбачають відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання, а тому інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу не є штрафними санкціями і не є збитками. Такі норми цивільного законодавства виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Наведені обставини вказують про безпідставність доводів відповідача про наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем інфляційних втрат і трьох відсотків річних.

Спростовуючи доводи відповідача про наявність підстав для зменшення до 90% розміру штрафу та пені, позивач зазначає, що їх розмір становить лише незначну частину від загальної ціни позову (тобто є меншим у 6 разів від загальної суми заборгованості). У відзиві відповідачем не наведено жодних фактів, які стосуються причин неможливості виконання зобов`язань за договором, не зазначені підстави для визнання неустойки (штрафу і пені) такою, що не відповідає наслідкам невиконання.

З посиланням на приписи статті 6 ГК України щодо рівного захисту державою усіх суб`єктів господарювання; положення частини першої статті 2 ГПК України щодо завдань господарського судочинства у виді справедливого та неупереджене вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб; положення статті 193 ГК України і статті 530 ЦК України щодо належного виконання стороною договору господарських зобов`язань; із наголошенням, що позивачем не допущено жодного зловживання своїми правами, позивач зазначає про безпідставне посилання відповідача на принципи справедливості, добросовісності та розумності, які зазначені у статті 3 ЦК України та якими відповідач обгрунтовує свої доводи про наявність підстав для зменшення штрафу та пені.

Підсумовуючи наведене, позивач зазначає, що так як він виконав усі зобов`язання за договором у повному обсязі, то відповідно до принципу справедливості, положень законодавства він має повне право на отримання вартості поставленого товару, а також неустойки (штрафу та пені), інфляційних втрат і 3% річних у повному обсязі згідно заявлених позовних вимог.

15.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Скринніка І.А. надійшло заперечення ТОВ «Ескаль Цинк» на відповідь на відзив (зареєстроване вх. №02.3.1-02/8847/24), в якому відповідач зазначає, що вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 289082,92 грн є необгрунтованою, оскільки у відповіді на відзив позивач не спростував його доводів, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, підписаного уповноваженими сторонами, основна сума заборгованості складає 287214,80 грн. Відповідач наголошує, що у відповіді на відзив позивач не заперечує наявність кредиторської заборгованості у розмірі 1868,12 грн, що вказує про те, що сума основного боргу становить 287214,80 грн.

Наголошуючи на своїх доводах, викладених у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру пені та штрафу, нарахованих у відповідності до пункту 5.3 договору, на 90% - до 1616,20 грн і до 2890,00 грн, зменшення суми інфляційних втрат на 90% - до 141,85 грн та трьох процентів річних на 90% - до 186,50 грн, відповідач зазначає, що, крім суми основного боргу в розмірі 289082,92 грн, позивач згідно позовних вимог просить стягнути з ТОВ «Ескаль Цинк» 48353,72 грн штрафних санкцій, а саме: 16162,05 грн пені, 28908,29 грн штрафу, 1418,52 грн - інфляційних втрат та 1864,86 грн 3 проценти річних. Отже, безпідставно заявляючи до стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 48353,72 грн, відповідач вказує, що позивач, який не зазнав жодних матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, за рахунок таких коштів бажає безпідставно збагатитися, так як порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача і такі дії ТОВ «Арсенал Україна» по одночасному нарахуванню до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних суперечать принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал - Україна як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк як покупцем, 11.03.2024 укладено договір купівлі-продажу №6205, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару визначається в специфікаціях (додаткових угодах), які оформляються сторонами до моменту поставки партії товару і є невід`ємною частиною цього договору або у накладних.

Пункт 2.2 договору визначає, що загальна сума договору складає суму всіх накладних на товар, що був поставлений по даному договору.

Згідно пункту 3.1 договору оплата партії товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у порядку, встановленому у відповідній специфікації.

Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 3.2 договору).

Сторонами відповідно до пункту 4.2 договору визначено, датою поставки є дата передачі товару покупцю (або перевізнику), що підтверджується підписанням сторонами видаткової (або товарно-транспортної) накладної або іншого документу перевізника. Термін поставки закріплюється сторонами у відповідній специфікації.

У разі прострочення строків оплати товару, за умови надання відстрочення платежу, покупець на вимогу продавця сплачує йому пеню, що нараховується на несплачену в строк суму у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару (пункт 5.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (пункт 7.1 договору).

Як визначено пунктом 8.1 договору при настанні виняткових погодних умов або стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, торнадо, буреломи, снігові замети, ожеледь, град, руйнування в результаті блискавки, заморозки, замерзання моря, проток, портів перевалів, пожежі, посухи, просідання або зсув ґрунту тощо), лих техногенного та антропогенного походження (аварії, вибухи, пожежі, хімічне або радіаційне забруднення територій тощо), обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту, епідемії, карантин, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, закриття кордонів, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування, тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, внаслідок яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов`язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому термін виконання всіх зобов`язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором з урахуванням пропорційності продовження терміну їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 8.2. договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі якщо форс-мажорні обставини тривають більше шістдесяти календарних днів, сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання Договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір складено на українській мові у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. У випадку, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

До моменту обміну сторонами оригіналами договору, рахунків фактур, накладних, додаткових угод, специфікацій, актів та інших товаро-супроводжувальних документів факсимільні копії або документи передані за допомогою електронної пошти мають для сторін силу оригіналів, узгоджують права та обов`язки сторін та можуть бути пред`явленні в якості доказів у суді (пункт 9.3 договору).

06.06.2024 між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна та ТОВ Ескаль Цинк укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі продажу №6205 від 11.03.2024, згідно пунктів 1, 2 та 5 якої продавець зобов`язується до 11.06.2024 поставити покупцю товар відповідно до наведеної у додатковій угоді специфікації, а саме: флюс для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) в кількості 2 тони, ціна за 1 тону без ПДВ - 98508,10 грн, загальна сума без ПДВ - 197016,20 грн, всього за товар 236419,44 грн з ПДВ (далі специфікація №2). Пунктом 3 специфікації №2 передбачено, що оплата товару здійснюється наступним чином: покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару та зазначено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної.

28.08.2024 між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна та ТОВ Ескаль Цинк укладено додаткову угоду №3 до договору купівлі продажу №6205 від 11.03.2024, згідно пунктів 1, 2 та 5 якої продавець зобов`язується до 31.08.2024 поставити покупцю товар відповідно до наведеної у додатковій угоді специфікації, а саме: антивипаровувач EvaSave в кількості 0,253 тони, ціна за 1 тону без ПДВ 173463,35 грн, сума за товар без ПДВ - 43886,23 грн, загальна сума товару з ПДВ 52663,48 грн (далі специфікація №3). Пунктом 3 специфікації №3 передбачено, що оплата товару здійснюється наступним чином: покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару та зазначено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної.

Згідно з пунктами 7 та 8 специфікацій №2 і №3 інші умови поставки товару, які не передбачені додатковими угодами, діють згідно умов договору купівлі-продажу №6205 та ці додаткові угоди є невід`ємними частинами договору №6205 від 11.03.2024.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, з урахуванням укладених специфікацій №2 та №3, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 289082,92 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами:

- видатковою накладною №567 від 12.06.2024, товарно-транспортною накладною №567 від 12.06.2024 на поставку (продаж) флюсу для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) в кількості 2 т на суму без ПДВ - 197016,20 грн, сума ПДВ - 39403,24 грн, загальна сума товару із ПДВ - 236419,44 грн;

- видатковою накладною №812 від 30.08.2024, експрес-накладною №20450989511920 від 30.08.2024 на поставку (продаж) антивипаровувача EvaSave в кількості 0,253 т, на суму 43886,23 грн без ПДВ, сума ПДВ - 8777,25 грн, загальна сума товару із ПДВ 52663,48 грн.

У видаткових накладних №567 від 12.06.2024 та №812 від 30.08.2024 наявні підписи представників позивача та відповідача, відтиски печаток ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна (від постачальника) і ТОВ Ескаль Цинк (від покупця).

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Судом встановлено, що у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань по сплаті товару в сумі 236419,44 грн, отриманого згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024, з метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу 18.07.2024 лист вимогу № 6/04 з проханням погасити заборгованість за поставлений товар до 25.07.2024 та повідомив, що у разі несплати боргу позивач буде звертатися в суд про стягнення основного боргу, штрафних санкцій за договором, 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідь на такий лист-вимогу від 18.07.2024 №6/04, відповідач направив позивачу лист за №2024-21/08 від 21.08.2024, в якому підтвердив заборгованість за договором у сумі 236419,44 грн з урахуванням умов укладеної специфікації №2. Одночасно у листі від 21.08.2024 відповідач запропонував графік погашення заборгованості у сумі 236419,44 грн протягом вересня 2024 з оплатою щотижня рівними частинами до 30 вересня 2024 року.

Оскільки станом на 09.09.2024 запропонований графік погашення заборгованості відповідачем не виконувався, позивачем на адресу відповідача було надіслано повторно вимогу № 6/05 від 09.09.2024 та претензію №6/06 від 16.09.2024 про стягнення заборгованості за поставлений товар з проханням сплати до 30.09.2024 заборгованості за поставлений товар у сумі 236419,44 грн, отриманий згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024. Одночасно у цих листах позивач, вказавши про поставку відповідачу товару на суму 52663,48 грн по видатковій накладній №812 від 30.08.2024, зазначив про необхідність оплати такого товару до 15.09.2024 згідно умов договору.

Направлення позивачем на адресу відповідача вимоги №6/05 від 09.09.2024 та претензії №6/06 від 16.09.2024 підтверджено долученими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи та копіями поштових накладних про направлення таких листів з оголошеною цінністю №0209900020046 від 10.09.2024 та №0209300022002 від 17.09.2024.

Згідно тверджень позивача відповідач не надав жодних відповідей на вимогу №6/05 від 09.09.2024 та претензію №6/06 від 16.09.2024, чого не заперечив відповідач згідно поданих у суд заяв по суті справи.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024 з урахуванням укладених специфікацій №2 і №3 у загальному розмірі 289082,92 грн, а також нараховані позивачем до стягнення з відповідача з урахуванням умов пункту 5.3 договору 16162,05 грн пені і 28908,29 грн штрафу та нараховані у відповідності до положень статті 625 ЦК України 1418,52 грн інфляційні втрати і 1864,86 грн три проценти річних.

Правове обґрунтування і оцінка суду

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна та ТОВ Ескаль Цинк договір купівлі продажу № 6205 від 11.03.2024 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України і статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України

Так, частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна поставило ТОВ «Ескаль Цинк» товар на загальну суму 289082,92 грн згідно договору з урахуванням укладених специфікацій №2 і №3 та згідно видаткових накладних №657 від 12.06.2024 та №812 від 30.08.2023

Згідно із пунктами 2.1 та 3.1 договору, сторони погодили, що найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару визначається в специфікаціях (додаткових угодах), які оформляються сторонами до моменту поставки партії товару і є невід`ємною частиною цього договору або у накладних. Оплата партії товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у порядку, встановленому у відповідній специфікації.

Згідно пункту 3 специфікації №2 від 06.06.2024 покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % вартості товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної.

Враховуючи, що згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 підтверджено поставку (продаж) позивачем відповідачу флюсу для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) в кількості 2 т на суму 236419,44 грн, а тому відповідач повинен був здійснити оплату такого товару згідно умов пункту 3 специфікації №2 до 03.07.2024 включно, тобто не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної №567 від 12.06.2024.

Згідно пункту 3 специфікації №3 від 28.08.2024 покупець зобов`язаний здійснити оплату 100 % вартості товару не пізніше 15 календарного дня з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної.

Враховуючи, що згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 підтверджено поставку (продаж) позивачем відповідачу антивипаровувача EvaSave в кількості 0,253 т на суму 52663,48 грн, а тому відповідач повинен був здійснити оплату такого товару згідно умов пункту 3 специфікації №3 до 14.09.2024 включно, тобто не пізніше 15 календарного дня з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної №812 від 30.08.2024.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 692 ЦКУ, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання по поставці товару на загальну суму 289082,92 грн за договором купівлі-продажу №6205 від 11.03.2023 з урахуванням укладених специфікацій №2 і №3 виконав в повному обсязі.

Водночас судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено невиконання ТОВ «Ескаль Цинк» як покупцем товару за договором своїх зобов`язань по оплаті товару на загальну суму 289082,92 грн, отриманого згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 на суму 236419,44 грн (по специфікації №2) та згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 на суму 52663,48 грн (по специфікації №3).

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 289082,92 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами. У той же час, суд зазначає, що відповідач визнає суму основного боргу перед позивачем в розмірі 287214,80 грн, заперечуючи проти стягнення 1868,12 грн, наголошуючи про підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, у якому зазначена основна сума заборгованості в розмірі 287214,80 грн.

Щодо доводів відповідача про зменшення суми основного боргу на 1868,12 грн з урахуванням підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за договором

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 по 01.11.2024 між ТОВ «Торговий дім «Арсенал Україна» і ТОВ «Ескаль Цинк», за договором №6205 від 11.03.2024, у якому зазначено про продаж позивачем відповідачу 12.06.2024 товару на суму 236419,44 грн та 30.08.2024 товару на суму 52663,48 грн, тобто загальна сума продажу становить 289082,92 грн.

Поряд з цим, у акті звірки зазначено про наявність у позивача боргу перед відповідачем у розмірі 1868,12 грн, який виник до 01.06.2024.

З урахуванням таких обставин, у акті звірки взаємних розрахунків, зазначено, що за даними ТОВ «Торговий дім «Арсенал України» станом на 01.11.2024 заборгованість відповідача становить 287214,80 грн (тобто борг за договором у загальній сумі 289082,92 грн зменшено на суму 1868,12 грн, яка була боргом позивача перед відповідачем до 01.06.2024).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 209/3022/16-ц зазначено, що тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже сама собою наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування і, відповідно, не припиняє зобов`язання. Необхідною і достатньою є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї зі сторін.

У відповіді на відзив з приводу доводів відповідача про зменшення суми основного боргу на 1868,12 грн з урахуванням долученої до відзиву копії акту звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, позивач, не заперечуючи про наявність у нього кредиторської заборгованості у такому розмірі (1868,12 грн), зазначив, що така заборгованість виникла до укладення специфікацій №2 і №3. З урахуванням таких обставин, позивач наполягає на стягненні з відповідача основного боргу за договором в сумі 289082,92 грн, не підтвердивши наявність підстав для зменшення такого боргу на суму 1868,12 грн, зазначивши, що відповідач не пред`являв вимоги про погашення 1868,12 грн, що свідчить про відсутність підстав для зменшення основного боргу.

Отже, за відсутності заяви однієї з сторін договору справи відповідно до статті 601 ЦК України про зарахування вимог, про які вказано в акті звірки взаємних розрахунків за договором за період з 01.06.2024 по 01.11.2024; враховуючи заперечення позивача про наявність підстав для такого зарахування, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення суми основного боргу на 1868,12 грн відповідно до акту звірки.

Такі ж висновки суду вбачаються з листа ТОВ «Ескаль Цинк» на адресу ТОВ «Торговий дім «Арсенал Україна» за №2024-21/08 від 21.08.2024 (у відповідь на лист-вимогу позивача від 18.07.2024 №6/04), у якому відповідач підтвердив заборгованість за договором у сумі 236419,44 грн з урахуванням умов укладеної специфікації №2 та не повідомляв про зменшення суми боргу за договором на 1868,12 грн.

Більше цього, суд враховує, що у прохальних частинах відзиву на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, відповідач просить суд частково задовольнити позовні вимоги, зменшивши розмір пені, штрафу, інфляційних втрат і трьох відсотків річних на 90% та зазначаючи суми таких виплат, їх розмір відповідач обраховує від суми основного боргу в розмірі 289082,92 грн.

Отже, основний борг відповідача по сплаті коштів у загальній сумі 289082,92 грн за поставлений йому позивачем згідно умов договору товар згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 на суму 236419,44 грн (по специфікації №2) та згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 на суму 52663,48 грн (по специфікації №3) підтверджений у повному обсязі дослідженими судом доказами.

Стосовно доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин у зобов`язаннях за договором, що перешкоджало відповідачу виконати свої зобов`язання за договором

Суд не погоджується з доводами відповідача про наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних із воєнним станом в Україні та які підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення факту дії форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Так, згідно зі статтею 218 ГК України і статтею 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим, відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно обставин, які би свідчили, що наявність таких форс-мажорних обставин (надзвичайних і невідворотних обставин) впливали на виконання договору.

Поряд з цим, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може свідчити про дію форс-мажорних обставин у спірних правових відносинах, так як лист виданий задовго до укладення договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024.

Також в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу відповідачем повідомлення з врахуванням пункту 8.2 договору, згідно з яким сторона для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

За таких обставин, відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану в Україні призвело до унеможливлення виконання ТОВ Ескаль Цинк умов договору.

Отже, оскільки жодних повідомлень про форс-мажорні обставини відповідач не надсилав, підтверджень про настання форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах відповідач не надав, тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, через наявність яких ним не було виконано зобов`язання за договором, є безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Ескаль Цинк на користь ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна заборгованості за договором купівлі - продажу №6205 від 11.03.2024 з урахуванням укладених додаткових угод (специфікацій) №2 від 06.06.2024 і №3 від 28.08.2024 у розмірі 289082,92 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Спірним у даній справі є розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, повинен сплатити відповідач за несплату (неперерахування) коштів у розмірі 289082,92 грн позивачу згідно умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин справи, як було вказано вище, з врахуванням положень статей 251, 253, 612 ЦК України, з урахуванням положень пунктів 2.1, 3.1 договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, пунктів 3 специфікацій №2 і №3 термін сплати відповідачем коштів за поставлений товар у загальній сумі 289082,92 грн був такий: за поставлені позивачем 2 т флюсу для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) на суму 236419,44 грн згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 до 03.07.2024 включно (тобто не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної); за поставлені позивачем 0,253 т антивипаровувача EvaSave на суму 52663,48 грн згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 до 14.09.2024 включно (не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару, яка є датою видаткової накладної).

Згідно поданого позивачем розрахунку, за несплату відповідачем у визначені договором строки основного боргу в сумі 289082,92 грн, позивачем здійснено розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат за кожною специфікацією та видатковою накладною.

Так, за несплату відповідачем коштів за поставлений товар на суму 236419,44 грн згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 позивачем за період з 04.07.2024 по 03.10.2024 здійснено нарахування 3% річних на суму 1782,84 грн та інфляційних втрат на суму 1418,52 грн.

За несплату відповідачем коштів за поставлений товар на суму 52663,48 грн згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 позивачем за період з 15.09.2024 по 03.10.2024 здійснено нарахування 3% річних на суму 82,02 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних у загальній сумі 1864,86 грн та інфляційних втрат на суму 1418,52 грн (за несплату коштів лише згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024), такі свої заперечення відповідач обгрунтовував наявністю підстав для їх зменшення на 90%. Отже, відповідач не заперечив правильність здійснення позивачем нарахування інфляційних збитків та трьох відсотків річних, зазначивши лише про наявність підстав для їх зменшення з урахуванням наведених ним обставин справи.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 1864,86 грн; з огляду на умови пунктів 2.1, 3.1. договору, пункту 3 специфікацій №2 і №3 щодо терміну сплати відповідачем коштів за поставлений товар у загальній сумі 289082,92 грн; з врахуванням дати отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних №567 від 12.06.2024 і №812 від 30.08.2024; суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1864,86 грн, а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 04.07.2023 по 03.10.2024 від суми основного боргу в розмірі 236419,44 грн (за несплату коштів згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024), то за результатом здійсненого судом самостійного розрахунку інфляційних втрат за час прострочення оплати товару, судом встановлено їх загальну суму в розмірі 4986,09 грн.

З врахуванням таких встановлених судом обставин справи і проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) вказано, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Застосувавши принцип диспозитивності господарського судочинства, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі, зазначеній позивачем у позовній заяві, в розмірі 1418,52 грн за несплату відповідачем за період з 04.07.2023 по 03.10.2024 коштів в сумі 236419,44 грн за отриманий товар згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024.

Не погоджуючись із аргументами відповідача про наявність підстав для зменшення на 90% суми інфляційних втрат до 141,85 грн та трьох відсотків річних - до 186,50 грн з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання, а також з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 ЦК України, таких як справедливість, добросовісність та розумність, суд зазначає таке.

Зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов`язання за договором, зокрема, грошового зобов`язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Разом з цим, у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року, абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому доводи відповідача про зменшення на 90% нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними і не враховуються судом, оскільки наслідком несплати відповідачем коштів за договором за отриманий від позивача товар є застосування приписів частини 2 статті 625 ЦК України, яка є способом захисту порушених майнових прав та інтересів кредитора (у даному випадку позивача) у виді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, з урахуванням умов договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, специфікацій №2 і №3, несплати відповідачем коштів за отриманий від позивача товар згідно видаткових накладних №567 від 12.06.2024 і №812 від 30.08.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ Ескаль Цинк на користь ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна 1418,52 грн інфляційних втрат та 1864,86 грн у виді 3 процентів річних, нарахованих у відповідності до положень статті 625 ЦК України за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна у вказаній частині задовольняються повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина перша статті 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 ГК України).

Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З урахуванням таких положень цивільного та господарського законодавства при укладенні договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024 сторони узгодили його умови, зокрема умови пункту 5.3, згідно з яким у разі прострочення строків оплати товару, за умови надання відстрочення платежу, покупець на вимогу продавця сплачує йому пеню, що нараховується на несплачену в строк суму у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було вказано вище, з врахуванням положень статей 251, 253, 612 ЦК України, з урахуванням положень пунктів 2.1, 3.1 договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, пункту 3 специфікацій №2 і №3 термін сплати відповідачем коштів за поставлений товар у загальній сумі 289082,92 грн був такий: за поставлений позивачем товар на суму 236419,44 грн згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 до 03.07.2024 включно; за поставлений позивачем товар на суму 52663,48 грн згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 до 14.09.2024 включно.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за несплату відповідачем у визначені договором строки основного боргу в загальній сумі 289082,92 грн, позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням умов пункту 5.3 договору (тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення) та штрафу згідно цього ж пункту договору (в розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару) за кожною специфікацією та видатковою накладною.

Так, за несплату відповідачем коштів за поставлений товар на суму 236419,44 грн згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 по специфікації №2 позивачем за період з 04.07.2024 по 03.10.2024 здійснено нарахування пені в розмірі 15451,24 грн та зазначено про наявність підстав для стягнення штрафу в сумі 23641,94 грн.

За несплату відповідачем коштів за поставлений товар на суму 52663,48 грн згідно видаткової накладної №812 від 30.08.2024 по специфікації №3 позивачем за період з 15.09.2024 по 03.10.2024 здійснено нарахування пені в розмірі 710,81 грн та зазначено про наявність підстав для стягнення штрафу в сумі 5266,35 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені у загальному розмірі 16162,05 грн та штрафу в загальному розмірі 28908,29 грн, такі свої заперечення відповідач обгрунтовував наявністю підстав для їх зменшення на 90%, погодившись з наявністю підстав для стягнення пені в сумі 1616,20 грн та штрафу в сумі 2890 грн. Навівши свої заперечення проти задоволення стягнення пені та штрафу в повному розмірі відповідно до умов пункту 5.3, про які зазначено у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, та просячи зменшити нараховані позивачем пеню та штраф до 1616,20 грн та 2890 грн відповідно, за таких обставин вбачається, що, по-перше, відповідач не заперечив правильність здійсненого позивачем розрахунку нарахування пені та штрафу, зазначивши лише про наявність підстав для їх зменшення з урахуванням зазначених ним обставин, та, по-друге, ним з врахуванням положень статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України заявлено фактично клопотання про зменшення до стягнення штрафу та пені за порушення зобов`язання за договором.

Разом з тим, частина шоста статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 16162,05 грн та штрафу в загальному розмірі 28908,29 грн (а всього неустойки, передбаченої умовами договору, в розмірі 45070,34 грн); з огляду на умови пунктів 2.1, 3.1, 5.3 договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, пункту 3 специфікацій №2 і №3 щодо терміну сплати відповідачем коштів за поставлений товар у загальній сумі 289082,92 грн; з врахуванням дат отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних №567 від 12.06.2024 і №812 від 30.08.2024; суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку пені в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару за кожною специфікацією та видатковою накладною.

Даючи, оцінку поданих відповідачем доводів про зменшення на 90% розміру пені та штрафу суд враховує таке.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан, що, на його думку, є форс-мажорною обставиною, і свідчить про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені.

З цього приводу, з врахуванням наведених судом вище у даній справі висновків, на переконання суду, є безпідставними доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин у зобов`язаннях за договором, які би перешкоджали відповідачу виконати свої зобов`язання за договором.

Крім цього, з врахуванням приписів статті 218 ГК України і статті 617 ЦК України форс-мажорні обставини є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання і такі обставини не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафу чи пені, що випливає зі змісту статей 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

Щодо інших доводів відповідача про підстави зменшення на 90% розміру пені та штрафу, зокрема: ненадання позивачем доказів понесених ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання; необхідність врахування загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 ЦК України, таких як справедливість, добросовісність та розумність; заінтересованість позивача у порушенні зобов`язання боржника (відповідача); надмірний і несправедливо непомірний тягар для відповідача у випадку застосування штрафу та пені в повному розмірі та джерело отримання у цьому випадку позивачем невиправданих додаткових прибутків, то, даючи оцінку таким аргументам ТОВ «Ескаль Цинк», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем штрафу та пені, суд, з урахуванням доводів відповідача про наявність підстав для зменшення їх розміру, враховує наступне.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

З врахуванням змісту статті 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Водночас, суд зазначає, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Не погоджуючись з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу та пені, суд зазначає таке.

Наведені відповідачем доводи про відсутність доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання не свідчать про винятковість обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, що вбачається також з врахуванням приписів частини 1 статті 550 ЦК України, згідно з якою право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти та відповідно несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідач як сторона договору добровільно його уклав та визначив штрафні санкції та їх розмір у виді пені та штрафу, а тому за відсутності виключних випадків - у суда відсутні підстави зменшувати їх розмір.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Не погоджуючись з доводами відповідача про зменшення розміру штрафу та пені, суд враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем за договором з урахуванням укладених специфікацій №2 і №3, зокрема, враховує, що відповідачем не сплачено жодних коштів у рахунок погашення боргів за двома специфікаціями. Суд зазначає, що відповідачем не наведено поважних причин несвоєчасного виконання зобов`язань, а його поведінка не свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язань, оскільки жодних коштів у погашення боргу по двох специфікаціях не сплачено.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

З цього приводу суд враховує, що загальний розмір неустойки, яку просить позивач стягнути з відповідача 45070,34 грн (включає у себе пеню у загальному розмірі 16162,05 грн та штрафи в загальному розмірі 28908,29 грн) у порівнянні з основною сумою боргу в розмірі 289082,92 грн не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача, оскільки її розмір становить 15% від основної суми боргу.

Також не відповідають обставинам справи доводи відповідача про те, що звертаючись з позовними вимогами про сплату штрафу та пені, позивач проявляє заінтересованість у порушенні зобов`язання відповідачем і такі дії позивача свідчать про джерело отримання ним у цьому випадку невиправданих додаткових прибутків. З цього приводу, суд зазначає, що право позивача на отримання штрафу та пені передбачені нормами статей 548, 549, 550 ЦК України, статей 230 і 231 ГК України, умовами підписаного відповідачем пункту 5.3 договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, і такі аргументи відповідача не відповідають приписам цивільного та господарського законодавства, з врахуванням також, що саме дії ТОВ «Ескаль Цинк» призвели до порушень зобов`язань за договором. Не погоджуючись з такими доводами відповідача про заінтересованість позивача у порушенні зобов`язання відповідачем з метою отримання у цьому випадку невиправданих додаткових прибутків (як підстава, на думку відповідача, для зменшення штрафу та пені), суд зазначає, що із позовною заявою до відповідача, зокрема, з вимогами про стягнення штрафу та пені, позивач звернувся 03.10.2024 (тобто по спливу 3 місяців з дня порушення відповідачем зобов`язання по специфікації №2 і по спливу 18 днів з дня порушення відповідачем зобов`язання по специфікації №3). Іншими словами, позивач, не очікуючи росту пені, скористався своїм право на подачу позовної заяви до відповідача, а тому оцінювати такі його дії як заінтересованість у порушенні зобов`язання відповідачем з метою отримання у цьому випадку невиправданих додаткових прибутків немає підстав. Крім цього, суд враховує, що зверненню в суд з позовною заявою передували дії позивача по направленню на адресу відповідача листів претензій №6/04 від 18.07.2024 та №6/05 від 09.09.2024 з проханнями добровільно погасити борги за договором.

У пункті 7.19 та 7.20 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципів розумності, добросовісності та справедливості, які передбачені положеннями статті 3 ЦК України та зазначено, що добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Крім наведених вище висновків про відсутність, на думку суду, підстав для зменшення неустойки та пені, які також вказують про дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості при стягненні з відповідача неустойки у повному розмірі, за результатом розгляду позовної заяви ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна до ТОВ Ескаль Цинк суд також звертає увагу на інші обставини справи, які підтверджують висновки суду з цього питання з врахуванням недобросовісних дій відповідача.

Так, у відповідь на лист-вимогу ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна від 18.07.2024 за № 6/04 з проханням погасити борг по сплаті отриманого товару згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 на умовах специфікації №2, ТОВ «Ескаль Цинк» направив позивачу лист за №2024-21/08 від 21.08.2024, в якому відповідач, задекларувавши про своє бажання на подальшу довготривалу співпрацю з позивачем, звернувся до нього з проханням про надання відстрочки на здійснення оплати вартості поставленого за договором товару на суму 236419,44 грн до 30.09.2024 та вказав, що зазначена заборгованість ним буде сплачена протягом вересня 2024 року з оплатою щотижня рівними частинами. У цьому листі ТОВ «Ескаль Цинк» запевнив ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна, що у випадку погодження вказаного графіку, відповідачем буде вжито заходів для належного виконання своїх зобов`язань за договором та подальшого підтримання відносин на умовах взаємовигідної співпраці.

Отже, така поведінка відповідача при направленні ТОВ «Ескаль Цинк» листа за №2024-21/08 від 21.08.2024 на адресу ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна із запевненнями здійснити оплату боргу 236419,44 грн за отриманий згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024 товар до 30.09.2024, та подальші дії ТОВ «Ескаль Цинк» по невжиттю заходів до сплати у рахунок погашення боргу по договору, не свідчать про добросовісну та розумну поведінку відповідача, оскільки такі подальші дії спрямовані відповідачем по уникненню погашення боргу за договором у розмірі 289082,92 грн, наслідком чого є, на думку суду, стягнення з відповідача відповідно до статей 548, 549, 550 ЦК України, статей 230 і 231 ГК України, пункту 5.3 договору купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024 штрафу та пені у повному розмірі.

Окремо суд погоджується з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені, у випадку їх безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін, порушення балансу інтересів сторін та буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов`язань за договором.

Отже, оскільки відповідач не підтвердив винятковості обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу і пені; оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, з урахуванням яких можна було б зменшити розмір нарахованих позивачем штрафу та пені, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та пені в повному обсязі шляхом стягнення з ТОВ Ескаль Цинкна користь ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна 16162,05 грн пені та 28908,29 грн штрафу за невиконання умов договору.

Щодо обгрунтованості рішення

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 5061,55 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк, (код ЄДРПОУ 45159255, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгордський район, місто Ужгород, вулиця Болгарська, будинок, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал - Україна (код ЄДРПОУ - 39231815, місцезнаходження - 03038, місто Київ, вулиця Грінченка Миколи, будинок 4, офіс 169) 337436,64 грн (триста тридцять сім тисяч чотириста тридцять шість гривень 64 копійки), з яких: 289082,92 грн (двісті вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні 92 копійки) основний борг за договором купівлі-продажу №6205 від 11.03.2024, 1418,52 грн (одна тисяча чотириста вісімнадцять гривень 52 копійки) інфляційні втрати та 1864,86 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 86 копійок) 3 проценти річних, нараховані у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, 16162,05 грн (шістнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 05 копійок) пеня та 28908,29 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісім гривень 29 копійок) штраф за невиконання умов договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк, (код ЄДРПОУ 45159255, місцезнаходження 88006, Закарпатська область, Ужгордський район, місто Ужгород, вулиця Болгарська, будинок, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал - Україна (код ЄДРПОУ - 39231815, місцезнаходження - 03038, місто Київ, вулиця Грінченка Миколи, будинок 4, офіс 169) 5061,55 грн (п`ять тисяч шістдесят одну гривню 55 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.01.2025.

Суддя С.В.Сисин