Постанова

від 18.03.2025 по справі 907/851/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа №907/851/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Голубінка М.В.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Тимофеєва А.С.

представник відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк від 27.01.2025 року (вх. № 01-05/233/25 від 27.01.2025)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 (суддя Сисин С.В.; повний текст рішення складено 17.01.2025 року)

у справі №907/851/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал Україна

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк

про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором купівлі продажу, пені та штрафу за невиконання умов договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Арсенал Україна (далі ТОВ Торговий Дім Арсенал Україна, позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк (далі ТОВ Ескаль Цинк, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 337 436, 64 грн, з яких: 289 082,92 грн - основний борг, 1 418,52 грн - інфляційні втрати, 1 864,86 грн - 3 % річних, 16 162,05 грн - пеня та 28 908,29 грн - штраф за невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі продажу №6205 від 11.03.2024, а також специфікаціями №2 від 06.06.2024 та №3 від 28.08.2024, укладеними між сторонами на виконання умов вказаного договору, щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у справі №907/851/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Ескаль Цинк на користь ТОВ Торговий Дім Арсенал Україна 337 436, 64 грн, з яких: 289 082,92 грн - основний борг, 1 418,52 грн - інфляційні втрати, 1 864,86 грн - 3 % річних, 16 162,05 грн - пеня та 28 908,29 грн - штраф за невиконання умов договору, а також 5 061,55 грн в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факти поставки відповідачем товару позивачу на виконання умов договору та специфікацій на суму 289 082,92 грн, а також порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару у погоджений сторонами строк.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 289 082,92 грн основного боргу.

Окрім того, суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 418,52 грн інфляційних втрат, 1 864,86 грн 3% річних, 16 162,05 грн пені та 28 908,29 грн штрафу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних на 90 %, з огляд на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності визначених ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафу та пені, а 3% річних та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ Ескаль Цинк подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у справі №907/851/24 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч.ч.1,2 ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та відмовив у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, оскільки позивач не зазнав жодних матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафних санкцій повинно бути мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення позивача.

Крім того, апелянт вважає необгрунтованим висновок суду про стягнення з нього на користь позивача 289 082,92 грн основного боргу з огляду на те, що відповідно до підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, основана сума заборгованості складала 287 214,80 грн.

ТОВ Торговий Дім Арсенал Україна подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у справі №907/851/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що заборгованість відповідача в сумі 287 214,80 грн відображена в акті звірки взаємних розрахунків з огляду на наявність заборгованості у позивача в сумі 1 868,12 грн. Однак, зважаючи на те, що жодна із сторін не заявляла про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 289 082,92 грн основного боргу.

Щодо покликання апелянта на ч.ч.1,2 ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, позивач зазначає, що відповідачем не обгрунтовано та не доведено наявності підстав для зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій, а право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу №907/851/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу ТОВ Ескаль Цинк залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВЕскаль Цинк на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у справі №907/851/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 за клопотанням представника позивача розгляд справи №907/851/24 відкладено на 18.03.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 задоволено заяву представника позивача Тимофеєвої А. С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

В судове засідання 18.03.2025 прибула представник позивача (в режимі відеоконференції).

14.03.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи положення статті 202 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 18.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

11.03.2024 між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна (далі продавець) та ТОВ Ескаль Цинк ( далі покупець) укладено договір купівлі-продажу №6205 (далі Договір), відповідно до п.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п.п. 2.1,2.2 Договору найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару визначається в специфікаціях (додаткових угодах), які оформляються сторонами до моменту поставки партії товару і є невід`ємною частиною цього Договору, або у накладних. Загальна сума Договору складає суму всіх накладних на товар, що був поставлений по даному Договору.

Згідно з п.п. 3.1,3.2 Договору оплата партії товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати у порядку, встановленому у відповідній специфікації. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.2 Договору датою поставки є дата передачі товару покупцю (або перевізнику), що підтверджується підписанням сторонами видаткової (або товарно-транспортної) накладної або іншого документу перевізника. Термін поставки закріплюється сторонами у відповідній специфікації.

У разі прострочення строків оплати товару, за умови надання відстрочення платежу, покупець на вимогу продавця сплачує йому пеню, що нараховується на несплачену в строк суму у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару (п. 5.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п.7.1 Договору).

06.06.2024 між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна та ТОВ Ескаль Цинк укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до пунктів 1, 2 та 5 якої продавець зобов`язався до 11.06.2024 поставити покупцю товар відповідно до наведеної у Додатковій угоді специфікації, а саме: флюс для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) в кількості 2 тони вартістю 236 419,44 грн з ПДВ (далі Специфікація №2). Пунктом 3 Специфікації №2 передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару та зазначено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної.

28.08.2024 між ТОВ Торговий Дім Арсенал - Україна та ТОВ Ескаль Цинк укладено Додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до пунктів 1, 2 та 5 якої продавець зобов`язався до 31.08.2024 поставити покупцю товар відповідно до наведеної у додатковій угоді специфікації, а саме: антивипаровувач EvaSave в кількості 0,253 тони вартістю 52 663,48 грн з ПДВ (далі Специфікація №3). Пунктом 3 Специфікації №3 передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару та зазначено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної.

Згідно з пунктами 7 та 8 Специфікацій №2 і №3 інші умови поставки товару, які не передбачені Додатковими угодами, діють згідно умов Договору, а ці Додаткові угоди є невід`ємними частинами Договору .

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, з урахуванням укладених Специфікацій №2 та №3, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 289 082,92 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи:

- видатковою накладною №567 від 12.06.2024, товарно-транспортною накладною №567 від 12.06.2024 на поставку (продаж) флюсу для гарячого цинкування з додаванням хлорид нікеля Flux Component (N) в кількості 2 т на суму з ПДВ 236 419,44 грн;

- видатковою накладною №812 від 30.08.2024, експрес-накладною №20450989511920 від 30.08.2024 на поставку (продаж) антивипаровувача EvaSave в кількості 0,253 т, на суму з ПДВ 52 663,48 грн.

Видаткові накладні №567 від 12.06.2024 та №812 від 30.08.2024 підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень.

У зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань по сплаті товару в сумі 236 419,44 грн, отриманого згідно видаткової накладної №567 від 12.06.2024, з метою досудового врегулювання спору позивач 18.07.2024 надіслав відповідачу лист вимогу № 6/04 з проханням погасити заборгованість за поставлений товар до 25.07.2024 та повідомив, що у разі несплати боргу буде звертатися в суд про стягнення основного боргу, штрафних санкцій за договором, 3% річних та інфляційних втрат.

Листом №2024-21/08 від 21.08.2024 відповідач підтвердив заборгованість за Договором у сумі 236 419,44 грн та запропонував графік погашення заборгованості - щотижня рівними частинами до 30 вересня 2024 року.

Оскільки станом на 09.09.2024 запропонований графік погашення заборгованості відповідачем не виконувався, позивачем на адресу відповідача було надіслано повторно вимогу № 6/05 від 09.09.2024 та претензію №6/06 від 16.09.2024 про стягнення заборгованості за поставлений товар з проханням сплати до 30.09.2024 заборгованості за поставлений товар у сумі 236 419,44 грн. Одночасно у цих листах позивач, вказавши про поставку відповідачу товару на суму 52 663,48 грн по видатковій накладній №812 від 30.08.2024, зазначив про необхідність оплати такого товару до 15.09.2024 згідно умов Договору.

Вказані листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, ТОВ Торговий Дім Арсенал Україна звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ТОВ Ескаль Цинк заборгованості в сумі 337 436, 64 грн, з яких: 289 082,92 грн - основний борг, 1 418,52 грн - інфляційні втрати, 1 864,86 грн - 3 % річних, 16 162,05 грн - пеня та 28 908,29 грн - штраф за невиконання умов договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1 Договору оплата партії товару здійснюється покупцем у порядку, встановленому у відповідній специфікації.

У Специфікації №2 від 06.06.2024 сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару (236 419,44 грн з ПДВ) не пізніше 21 календарного дня з дати поставки такого, якою є дата видаткової накладної.

У Специфікації №3 від 28.08.2024 сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості товару (52 663,48 грн з ПДВ) не пізніше 15 календарних днів з дати поставки такого, якою є дата видаткової накладної.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними №567 та №812 підтверджується, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар: визначений у Специфікації № 2 на суму 236 419,44 грн - 12.06.2024 ; визначений у Специфікації №3 на суму 52 663,48 грн 30.08.2024.

Проте, відповідач у строк, передбачений Специфікацією №2 (до 03.07.2024) та Специфікацією №3 (до 14.09.2024), отриманий від позивача товар не оплатив.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 289 082,92 грн.

Щодо покликання апелянта на те, що відповідно до підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 по 01.11.2024 основана сума заборгованості складає 287 214,80 грн, колегія суддів зазначає наступне.

У поданому відповідачем акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2024 по 01.11.2024, підписаному представниками ТОВ Торговий дім Арсенал Україна та ТОВ Ескаль Цинк, відображено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 289 082,92 грн (за отриманий 12.06.2024 товар на суму 236 419,44 грн та 30.08.2024 товар на суму 52 663,48 грн).

Поряд з цим, у акті звірки зазначено про наявність у позивача боргу перед відповідачем у розмірі 1 868,12 грн, який виник до 01.06.2024.

З огляду на наведене, у акті звірки зазначено, що станом на 01.11.2024 заборгованість відповідача становить 287 214,80 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 209/3022/16-ц зазначено, що тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже сама собою наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування і, відповідно, не припиняє зобов`язання. Необхідною і достатньою є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї зі сторін.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача або відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо спірної заборгованості, а позивач наполягає на стягненні з відповідача основного боргу за Договором в сумі 289 082,92 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на необхідність зменшення суми основного боргу на 1 868,12 грн відповідно до акта звірки та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення ТОВ Ескаль Цинк на користь ТОВ Торговий Дім Арсенал Україна 289 082,92 грн основного боргу.

Щодо інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 ГК України).

Згідно з п.6 ст.231 ГК України за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до п.5.3. Договору у разі прострочення строків оплати товару, за умови надання відстрочення платежу, покупець на вимогу продавця сплачує йому пеню, що нараховується на несплачену в строк суму у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення та додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення 16 162,05 грн пені, 28 908,29 грн штрафу, 1 864,86 грн 3% річних та 1 418,52 грн інфляційних втрат підставно задоволені судом першої інстанції.

Щодо покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та наявність підстав для застосування ч.ч.1,2 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач просив зменшити розмір належних до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90% з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів понесених ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання, а стягнення з відповідача штрафних санкцій повинно бути мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення позивача.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду не зазначила про можливість зменшення інфляційних втрат.

Натомість, у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 917/991/22 від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 викладено правовий висновок щодо неможливості зменшення інфляційних втрат у порядку частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

За змістом зазначених вище норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що: відповідачем не сплачено жодних коштів в рахунок погашення основної заборгованості та не наведено поважних причин несвоєчасного виконання грошового зобов`язання; розмір неустойки не перевищує суми основного боргу, не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача; наявна в матеріалах справи переписка між сторонами свідчить про недобросовісність дій відповідача та його намагання уникнути сплати заборгованості; відповідач не підтвердив наявності виняткових обставин для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу і пені; безпідставне зменшення штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності сторін, порушення балансу інтересів сторін та буде способом уникнення відповідальності відповідача за порушення ним зобов`язань за договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що: стягнуті у даній справі суми штрафу, пені та 3% річних цілком відповідають принципу співмірності та не є значними в порівнянні із сумою заборгованості; розмір відсотків річних розрахований відповідно до ст. 625 ЦК України; в матеріалах справи відсутні докази того, що заявлені до стягнення суми є надмірним тягарем для відповідача.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним покликання скаржника на те, що стягнення з відповідача штрафних санкцій не повинно бути способом збагачення позивача.

Доводи апелянта про відсутність доказів понесених позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошового зобов`язання судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Наявності інших підстав для зменшення розміру штрафу, пені та 3% річних відповідачем не наведено та не доведено.

Враховуючи наведене, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України у даній справі.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 у справі №907/851/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ескаль Цинк від 27.01.2025 року (вх. № 01-05/233/25 від 27.01.2025) - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 21.03.2025.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.