Рішення

від 15.01.2025 по справі 911/2545/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/2545/24

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства «ГОРЧИНСЬКИЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТапАгро» про стягнення 125 519,99грн, за участі представників від:

позивача - не з`явився;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2024 у даній справі позов задоволено частково (а.с.71-76):

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТапАгро» (далі ТОВ «ТапАгро») на користь Фермерського господарства «ГОРЧИНСЬКИЙ» (далі ФГ «Горчинський») 120 000грн в рахунок повернення попередньої оплати, 1 436,07грн 3% річних, 4 080грн втрат від інфляції, а також 2422,32грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

- в частині стягнення 3,92грн - 3 % річних відмовлено.

29.12.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ФГ «Горчинський» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

У поданій заяві ФГ «Горчинський» просить суд стягнути з ТОВ «ТапАгро» 8000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що відповідне питання не розглянуто судом під час ухвалення рішення від 16.12.2024 (а.с.87-88).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.01.2025: розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 15.01.2025 о 15:15; відповідачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (а.с.90-91).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 07.01.2025 о 21:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.93).

Як визначено ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія ухвали від 07.01.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601100003698 (а. с.100-101).

В судове засідання 15.01.2024 представники сторін не з`явилися, і про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений: постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19; постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23; додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1073/23, 16.09.2024 №924/3611/23; постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві, позивач заявив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 8 000грн.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази:

договір від 03.09.2024 б/н про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Тукою С.М. (далі адвокат) (а.с.22-23; далі договір правової допомоги);

ордер СВ №1084857 від 03.09.2024 (а.с.24).

детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом згідно договору від 03.09.2024 б/н про надання правової допомоги (а.с.26; далі детальний опис робіт);

квитанція до прибуткового касового ордера від 03.09.2024 №15 на суму 8 000грн (а.с.25);

рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с.27).

Так, відповідно до п.1.1 договору правової допомоги клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта у судах України всіх рівнів в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також відшкодовувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно п.1.2 договору правової допомоги сторони визначили, що правова допомога, що надається клієнту по договору складається з: складання позовної заяви, відповіді на відзив (у разі необхідності) та представництво інтересів клієнта в Господарському суді Київської області у справі за позовом ФГ «Горчинський» до ТОВ «ТапАгро» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат та 3% річних.

Пунктами 3.1-3.4 договору правової допомоги передбачено, що: за виконання доручення за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги); гонорар не включає кошти, що сплачуються клієнтом адвокату на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди відповідно до п. 3.3. договору; розмір гонорару по даному договору становить суму 8 000.00грн; крім гонорару клієнт сплачує адвокату кошти на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення; до таких витрат відносяться: витрати по сплаті судового збору; витрати на поштові відправлення (за розрахунковими документами); розрахунки за цим договором здійснюються готівкою.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 30 червня 2025 року (п.4.1 договору правової допомоги).

Згідно детального опису робіт, адвокатом надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 8 000грн, а саме:

ознайомлення з матеріалами справи 30хв;

вивчення судової практики з даної категорії справ 30хв;

формування додатків до позовної заяви та ксерокопія документів 30хв;

проведення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних 30хв;

підготовка позовної заяви 4год;

направлення позовної заяви та доданих до неї документів учасникам справі 30хв;

участь у судовому розгляді справи (включаючи час очікування початку судових засідань) в Господарському суді Київської області - 1год.

В якості доказів оплати наданих послуг позивачем до матеріалів справи долучено квитанція до прибуткового касового ордера від 03.09.2024 №15 на суму 8 000грн.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат у розмірі 8 000грн, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 18.06.2024 у справі №910/466/22, від 08.10.2024 у справі №907/878/23, від 31.10.2024 у справі №912/2308/23).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21; додаткових постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 12.07.2024 у справі №913/205/23).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач не скористався своїм правом та не подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, суд не вбачає підстав для покладення витрат позивача у розмірі 8 000грн, які він поніс на оплату професійної правничої допомоги, у повному обсязі на відповідача, оскільки витрати у відповідному розмірі не є обґрунтованими, та пропорційними до предмету та складності спору, враховуючи ціну позову, обсяг зібраних у справі доказів, кількістю та складність підготовлених процесуальних документів представником, поведінку сторін.

Так, як вбачається з детального опису робіт, у ньому окремо вказані здійснені представником дії/виконані роботи, які по суті не є окремою послугою, оскільки самі по собі не призводять до певного корисного для клієнта результату (не споживаються клієнтом в процесі надання), а є необхідними діями адвоката для надання такої послуги як подання позовної заяви, а саме: ознайомлення з матеріалами справи; вивчення судової практики з даної категорії справ; формування додатків до позовної заяви та ксерокопія документів; проведення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних; направлення позовної заяви та доданих до неї документів учасникам справи. Суд вважає неможливим покладення на відповідача витрат на оплату відповідних послуг у повному обсязі, оскільки, вивчення, зібрання, підготовка документів, формування розрахунку ціни позову (основна заборгованість, втрати від інфляції та 3% річних), які долучаються до заяви по суті справи (позовної заяви), не є самостійними послугами. Фактично відповідні, вказані у детальному описі дії/виконані роботи адвокатом є складовою (етапом) послуги з подання позовної заяви до суду, для надання якої необхідно: ознайомитись з документами, бути обізнаним із судовою практикою, підготувати текст позовної заяви, її додатки, направити її копію з додатками іншим учасникам та подати до суду тощо. Закінченням надання відповідної послуги є подання складеної та оформленої належним чином позовної заяви з додатками до суду, оскільки, наприклад, ознайомлення з матеріалами або вивчення судової практики само по собі не є наданням правової допомоги в суді, витрати на оплату якої можуть бути віднесені до судових витрат. При цьому, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням ради адвокатів Чернігівської області, на які є посилання у описі робіт (наданих послуг), не мають характеру обов`язкових.

Поряд з цим, спір у даній справі не є складним, не потребує дослідженню великої кількості документів, матеріали справи складаються з доказів, які надав сам позивач, при поданні позовної заяви та документів, складених судом під час її розгляду. Представник позивача у даній справі не здійснював додатковий збір доказів, а аналізував лише документи, які перебували у розпорядженні позивача; відповідач у даній справі жодних документів по суті справи не подавав та свою позицію щодо заявлених вимог не висловив. Розгляд такої справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження і призначення у такій справі судового засідання здійснено судом з метою уточнення у позивача обставин справи, враховуючи суперечливість поданих доказів та викладених у позові обставин; в судовому засіданні представник відповідача брав участь у режимі відеоконференції, що виключає наявність витрат на прибуття до суду та суттєво зменшує витрати часу адвоката; тривалість судового засідання у даній справі становила не більше 1 години (53хв).

З урахуванням зазначеного, витрати у розмірі 8 000грн на оплату професійної правничої допомоги у даній справі суд вважає непропорційними до предмету спору, ціни позову, складності справи та фактичному часу, витраченому на надання правової допомоги. Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а також враховуючи середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату послуг адвоката у даній справі у розмірі не більше 6 000грн (5 000грн подання позовної заяви, що включає ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики з даної категорії справ, формування додатків до позовної заяви та ксерокопія документів, проведення розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, підготовка позовної заяви, направлення позовної заяви та доданих до неї документів учасникам справи та інші підготовчі дії; 1 000грн - представництво інтересів позивача в судовому засіданні).

Однак, враховуючи, що позов задоволено лише частково, відповідні витрати мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 5 999,81грн /(120 000 + 4 080 + 1 436,07)*6000:125519,99/.

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 2 000,19грн суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 03.09.2024 №б/н професійної правничої допомоги, узгодив вартість та обсяг наданих послуг шляхом підписання договору та оплати таких послуг у визначеному розмірі, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача з адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фермерського господарства «ГОРЧИНСЬКИЙ» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТапАгро» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТапАгро» (ідентифікаційний код 44392190; 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка(з), вул. Велика Кільцева, буд. 4-Б) на користь Фермерського господарства «ГОРЧИНСЬКИЙ» (ідентифікаційний код 35836454; 15632, Чернігівська обл., Корюківський р-н, с. Волосківці, вул. 8-го Березня, буд. 19) 5 999,81грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2 000,19грн покласти на Фермерське господарство «ГОРЧИНСЬКИЙ».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова