Постанова

від 17.01.2025 по справі 903/497/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/497/24

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник, заявник)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 (головуючий - суддя Олексюк Г.Є., судді: Мельник О.В., Гудак А.В.)

за заявою заступника керівника Волинської обласної прокуратури (далі - Волинська обласна прокуратура)

про забезпечення позову

у справі за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» (далі - ТОВ «Імперія Азарту»

про стягнення 50 668 011, 92 грн, з яких: 47 601 000 грн заборгованості зі сплати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 1 534 629, 59 грн збитків, завданих інфляцією, 1 532 382, 33 грн процентів річних.

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для забезпечення позову.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, збитків, завданих інфляцією, процентів річних .

1.2. Одночасно із позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія Азарту» у межах суми позовних вимог на загальну суму 50 668 011,92 грн;

- накласти арешт на належну ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія Азарту» номінальною вартістю 1 500 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- накласти арешт на належну Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ерінвіч» частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія азарту» номінальною вартістю 27 000 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- накласти арешт на належну ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ «Імперія Азарту» номінальною вартістю 1 500 000,00 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Імперія Азарту» та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Імперія Азарту», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

1.2.1. Обґрунтовуючи заяву, заявник посилався на те, що відповідач усупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України плату за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є порушенням майнових інтересів держави в бюджетній сфері. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Імперія Азарту» є організування азартних ігор (код 92.00).

1.2.2. Заявник зазначив, що за інформацією Головного управління статистики у Волинській області від 09.05.2024 №06-10/97-24 ТОВ «Імперія Азарту» подало фінансову звітність, відповідно до якої чистий прибуток відповідача у 2023 році становив 68024,6 тис. грн, а за аналогічний період попереднього року - 65996,2 тис. грн. Проте, отримуючи прибутки від здійснення господарської діяльності, пов`язаної з організацією та проведенням азартних ігор, відповідач не сплатив до бюджету коштів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор. На думку заявника, наведені обставини (організатор азартних ігор у 2022 та 2023 роках здійснював діяльність, пов`язану з організацією та проведенням азартних ігор, та отримував за це значні прибутки, проте плату за користування ліцензіями не здійснив) свідчать про навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості, у зв`язку з чим подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості.

1.2.3. Заявник вважав, що існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач може не виконати наявних перед позивачем грошових зобов`язаннь, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань. Разом з тим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним мінімумом задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки це дасть можливість хоча б в якійсь частині виконати рішення суду у разі задоволення позову; звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів із організатора азартних ігор ТОВ «Імперія Азарту» до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже, - й укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору; недотримання організатором азартних ігор зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також безпідставне утримування коштів, які підлягають сплаті до державного бюджету, протягом тривалого часу не відповідає суспільному інтересу.

1.2.4. На думку заявника, ТОВ «Імперія Азарту» має можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що надалі призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

1.2.5. Заявник вважав, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія Азарту», у межах суми позовних вимог та накладення арешту на статутний капітал ТОВ «Імперія Азарту» безпосередньо пов`язано із предметом позову та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Імперія Азарту» у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, що, крім того, дасть змогу створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

1.2.6. У заяві заявник посилається також на те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ «Імперія Азарту» становить 30 000 000,00 грн, частки у статутному капіталі товариства належать: ОСОБА_1 (розмір частки засновника (учасника): 1 500 000,00 грн); Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ерінвіч» (розмір частки засновника (учасника): 27 000 000,00 грн); ОСОБА_2 (розмір частки засновника (учасника): 1 500 000,00 грн).

1.2.7. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ «Імперія Азарту» відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого надалі можливо забезпечити погашення утвореної значної заборгованості перед Державним бюджетом України, а тому заявник просить також вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі.

1.3. Господарський суд Волинської області ухвалою від 27.05.2024 у справі №903/497/24 заяву прокурора задовольнив частково. Наклав арешт на грошові кошти ТОВ «Імперія Азарту» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Імперія азарту», у межах ціни позову - 50 668 011, 92 грн. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовив.

1.3.1. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи значний розмір позовних вимог, наведені прокурором доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі й щодо спроможності заходу, про який просить прокурор, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням характеру спору між сторонами у справі, дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ТОВ «Імперія азарту» в межах ціни позову - 50 668 011,92 грн.

1.4. Господарський суд Волинської області ухвалою від 28.05.2024 відкрив провадження у справі №903/497/24.

1.5. ТОВ «Імперія Азарту» 11.06.2024 подало апеляційну скаргу на ухвалу суду першої від 27.05.2024.

2. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.07.2024 скасував ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024; прийняв нове рішення, яким в задоволенні заяви заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовив повністю. Стягнув з Волинської обласної прокуратури на користь ТОВ «Імперія Азарту» 3 028 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.2. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов висновку, що заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та частки учасників у статутному капіталі товариства, а також шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, є такою, що не підлягала розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства, а отже, не підлягала задоволенню ні повністю, ні частково.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (нова редакція)

3.1. Рівненська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №903/497/24, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 залишити в силі.

3.2. У касаційній скарзі прокурор з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) зазначив, що:

- постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального (статей 20, 231 ГПК України, частини першої статті 4 КАС України) та матеріального права (пункту 5 частини третьої статті 29 БК України, частини другої статті 12 ГК України, підпунктів 3, 4 Положення про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженого Кабінетом Міністрів України у постанові від 23.09.2020 №891, а також постанові Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету»);

- суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 та у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №380/4273/21;

- суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, не мав досліджувати обґрунтованості позову, у тому числі підсудності заявленого прокурором позову.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Імперія Азарту» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

4.2. КРАІЛ у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи скаржника та просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №903/497/24, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 залишити в силі.

5. Рух справи в суді касаційної інстанції та підстави передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата)

5.1. Верховний Суд ухвалою від 30.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі №903/497/24 за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024.

5.2. Верховний Суд ухвалою від 30.10.2024 справу №903/497/24 передав на розгляд об`єднаної палати для відступу від висновків щодо застосування частини першої статті 138 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №916/5151/23 та від 10.06.2024 у справі №916/5137/23 (прийнятих у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів).

5.2.1. У вказаних постановах колегії Суду дійшли правового висновку про те, що за змістом частини першої статті 138 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно, зокрема, здійснювати оцінку дотримання правил підсудності господарському суду позову, на забезпечення якого подається відповідна заява. Відповідно, норми ГПК України щодо юрисдикції зумовлюють за аналогією процесу і необхідність здійснювати оцінку предметної та суб`єктної юрисдикції (підсудності) господарським судам позову, на забезпечення якого подається відповідна заява, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

5.2.2. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2024 вважає, що наявні мотиви і підстави для відступу від правових висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №916/5151/23 та від 10.06.2024 у справі №916/5137/23, та вважає, що у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову оцінка наявності/відсутності права позивача на звернення до суду, підстав заявлених позовних вимог, юрисдикції у справі повинна здійснюватися судом в іншому порядку та на іншій стадії і в такому випадку не мала надаватись судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, оскільки на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує та не розглядає справу по суті.

5.3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 для розгляду справи №903/497/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.

5.4. Об`єднана палата ухвалою від 15.11.2024 прийняла справу №903/497/24 за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 до розгляду та призначила розгляд скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5.5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 для розгляду справи №903/497/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.

5.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 (про часткове задоволення заяви про забезпечення позову) та згідно з якою скасовано судове рішення першої інстанції, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

6.2. Постановляючи ухвалу від 30.10.2024 про передачу справи №903/497/24 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує відступити від висновків щодо застосування частини першої статті 138 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №916/5151/23 та від 10.06.2024 у справі №916/5137/23 (прийнятих у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів) з тих мотивів, що за змістом норм ГПК України під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема і у постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21, на яку посилається скаржник).

6.3. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом із винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

6.4. Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спору по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

6.5. З огляду на наведене колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує та не розглядає справу по суті, а у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову оцінка наявності/відсутності права позивача на звернення до суду, підстав заявлених позовних вимог, юрисдикції у справі повинна здійснюватися судом в іншому порядку та на іншій стадії і в такому випадку не мала надаватись судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

6.6. Об`єднана палата погоджується з обґрунтованими доводами колегії суддів, викладеними в ухвалі від 30.10.2024, і водночас убачає достатні правові підстави для відступлення від покладеного в основу оскаржуваних судових рішень висновку щодо застосування норм частини першої статті 138 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі №916/5151/23 та від 10.06.2024 у справі №916/5137/23 (прийнятих у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів), про те що за змістом частини першої статті 138 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно, зокрема, здійснювати оцінку дотримання правил підсудності господарському суду позову, на забезпечення якого подається відповідна заява. Відповідно, норми ГПК України щодо юрисдикції зумовлюють за аналогією процесу і необхідність здійснювати оцінку предметної та суб`єктної юрисдикції (підсудності) господарським судам позову, на забезпечення якого подається відповідна заява, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову з огляду на таке.

6.7. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

6.8. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

6.9. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) та є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи не тільки під час виконання рішення суду, а й для можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суть забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

6.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

6.11. Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

6.12. Положення ГПК України визначають предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів (стаття 20 ГПК України). Відповідно господарський суд наділений повноваженнями відмовити у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду господарськими судами України (пункт 1 частини першої статті 175 ГПК України).

6.13. В той час, коли ухвала господарського суду про відмову у відкритті провадження є предметом апеляційного та касаційного оскарження, відкриття провадження у справі не може бути оскаржено з підстав порушення предметної та суб`єктної юрисдикції (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №495/6724/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №570/3141/17).

6.14. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

6.15. У частині першій статті 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

6.16. Об`єднана палата виходить з того, що статті 138, 136 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

6.17. Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

6.18. Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. Це зумовлює обов`язок суду першої інстанції при надходженні заяви про забезпечення позову перевіряти її відповідність приписами статті 20 ГПК України. Водночас у разі застосування заходів забезпечення позову така ухвала не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті, адже це фактично означитиме оскарження предметної та суб`єктної приналежності справи на стадії її відкриття, що не передбачено приписами ГПК.

6.19. Згідно з частиною першою статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

6.20. Отже, за наведеним приписом встановлено процесуальний обов`язок суду розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження.

6.21. ГПК України містить як статті 175, 231, так і відповідні глави, зокрема 2, 3, 6 розділу ІІІ, які регламентують відкриття провадження у справі, підготовче провадження, розгляд справи по суті, відмову у відкритті провадження у справі та закриття провадження у справі.

6.22. Пункт перший частини першої статті 175 ГПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

6.23. Відповідно до частини першої статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

6.24. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина перша статті 145 ГПК України).

6.25. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 145 ГПК України).

6.26. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

6.27. Тому заяви про забезпечення позову, подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею ГПК України, та підсудності таких заяв суду мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 140 ГПК України.

6.28. Системне тлумачення статей 136,137,138, 145 ГПК України дає можливість дійти висновку, що:

- законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою у разі подання їх одночасно до суду;

- для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів, відповідно;

- першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

- у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Щодо вирішення касаційної скарги по суті

6.29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 46, 47 постанови).

6.30. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи значний розмір позовних вимог, наведені прокурором доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі й щодо спроможності заходу, про який просить прокурор, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням характеру спору між сторонами у справі дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, - ТОВ «Імперія азарту» в межах ціни позову - 50 668 011,92 грн.

6.31. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що заява прокурора у цій справі не підлягає розгляду в порядку господарського з огляду на таке:

- щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, з огляду на що правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства;

- в цих правовідносинах КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України;

- із урахуванням характеру правовідносин, з яких виник цей спір, а саме бюджетних правовідносин, суд вважає, що такі обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в цьому випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України, та вважають, що між сторонами у цій справі виникли публічно-правові відносини з урахуванням характеру і предмета спору (у сфері бюджетних правовідносин) та суб`єктного складу учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, оскільки у цьому випадку Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у т. ч. давати дозвіл на передбачену законом діяльність.

6.32. Проте з таким висновком об`єднана палата не може погодитися огляду на таке.

6.33. Як вже зазначалося, порядок подання заяви про забезпечення позову передбачений статтею 138 ГПК України.

6.34. Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

6.35. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

6.36. З урахуванням особливостей мети забезпечення позову зазначені заходи забезпечення позову не перешкоджають подальшому провадженню у справі та мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

6.37. Стаття 255 ГПК України містить перелік ухвал суду першої інстанції, які оскаржуються окремо від рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

6.38. Аналіз статті 255 ГПК України говорить про те, що оскарженню підлягають в тому числі ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та про відмову у відкритті провадження у справі.

6.39. Відповідно до пункту першого частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

6.40. Об`єднана палата зазначає, що суд першої інстанції в цій справі ухвалою від 28.05.2024 (на наступний день після забезпечення позову) відкрив провадження у справі, оскільки суд, розглянувши матеріали позовної заяви, визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

6.41. З урахуванням норм ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі не відноситься до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а також така ухвала не підлягає оскарженню з підстав порушення юрисдикції.

6.42. Водночас частина друга статті 278 ГПК Україні передбачає, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

6.43. Стаття 145 ГПК України містить перелік підстав для скасування заходів забезпечення позову.

6.44. Аналізуючи норми вказаної статті об`єднана палата зазначає, що після відкриття провадження у справі суд може скасувати заходи забезпечення позову у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову.

6.45. Частина тринадцята вказаної статті передбачає, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, також скасовуються судом у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

6.46. Так, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

6.47. Отже, ГПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції.

6.48. Подібна позиція міститься у низці постанов колегій суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а саме:

- постанові від 23.11.2022 у справі №674/648/21, Верховний Суд дійшов висновку, що «питання визначення юрисдикції спору суд не вирішує під час вжиття заходів забезпечення позову»;

- постанові від 20.07.2020 у справі №462/6253/16-ц вказано: «Верховний Суд робить висновок, що розгляд заяви про забезпечення позову не зобов`язує суд одночасно вирішувати питання дотримання позивачем предметної юрисдикції спору: суд першої інстанції вирішує таке питання під час відкриття провадження у цивільній справі, а також вправі такі висновки переглянути під час розгляду клопотання учасника справи про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил судової юрисдикції (або за власною ініціативою)»;

- постановах від 13.04.2020 у справі №621/1025/15-ц, від 02.10.2019 у справі №243/10605/18, від 15.05.2019 15.05.2019 у справі №658/2197/18 Верховний Суд зазначив, що «з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті».

6.49. Вказане відповідає і правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 04 лютого 2019 року в справі №658/2197/18 (провадження №14-9цс19). Так ВП ВС, повертаючи справу колегії суддів, вказала: «Таким чином, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті. При вирішені питання про відкриття провадження у справі суд повинен з`ясувати чи належить справа до розгляду цивільної юрисдикції, та чи не підлягає розгляду за правилами іншого виду судочинства, зокрема відповідно до статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, ЦПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції».

6.50. Об`єднана палата з урахуванням наведених вище мотивів не вважає за необхідне відступати від зазначених правових висновків (враховуючи подібність правового регулювання цих питань у ЦПК та ГПК).

6.51. Апеляційний суд, порушивши зазначені норми процесуального права, дійшовши помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову з підстав того, що така заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, заяву про забезпечення позову по суті не переглянув.

6.52. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасоване судове рішення.

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

7.5. Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

7.6. Об`єднана палата зауважує, що у законодавстві України відсутній принцип, згідно з яким пізніший висновок Верховного Суду відміняє його попередній висновок. Єдиний механізм узгодження правозастосування, який передбачає процесуальний закон, це механізм відступу від висновку щодо застосування норм права, зокрема, на користь висновку об`єднаної палати у разі, якщо йому суперечить висновок касаційного суду.

7.7. Задля гарантування юридичної визначеності об`єднана палата має відступати від попередніх висновків Верховного Суду, сформульованих колегією, палатою, об`єднаною палатою, лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 23), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (пункт 41), від 08.06.2022 у справі №362/643/21 (пункт 62), від 04.07.2023 у справі №373/626/17 (пункт 53), від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 (пункт 74)).

7.8. Враховуючи висновки, сформульовані у цій постанові, об`єднана палата відступає від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №916/5151/23 та від 10.06.2024 у справі №916/5137/23 (прийнятих у складі колегій суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів), про те що норми ГПК України щодо юрисдикції зумовлюють за аналогією процесу й необхідність здійснювати оцінку предметної та суб`єктної юрисдикції (підсудності) господарським судам позову, на забезпечення якого подається відповідна заява, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

7.9. Об`єднана палата зазначає, що системне тлумачення статей 136,137,138, 145 ГПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою у разі подання їх одночасно до суду; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів, відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

7.10. Об`єднана палата зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки про повний перелік постанов, в яких сформульований висновок, від якого відступила об`єднана палата, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. близькі за змістом висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (провадження №14-143цс20, пункт 42)).

8. Судові витрати

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі №903/497/24 скасувати.

3. Справу №903/497/24 в частині перегляду ухвали про забезпечення позову передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Малашенкова

Судді І. Бенедисюк

О. Васьковський

Г. Вронська

Т. Дроботова

В. Пєсков

Л. Рогач

Ю. Чумак