Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/1911/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1911/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,

представників:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» - Терземана Д. В.,

відповідача: Громадської спілки «Український музичний альянс» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської спілки «Український музичний альянс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 (колегія суддів: Алданова С. О. (головуюча), Євсіков О. О., Корсак В. А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ»

до Громадської спілки «Український музичний альянс»

про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі - позивач, ТОВ «МТІ», Товариство) подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Громадської спілки «Український музичний альянс» (далі - відповідач, Громадська спілка) 1 090 382,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 12.02.2024 добровільно виконав судові рішення у справі № 910/9577/23 та перерахував відповідачу 1 090 382,82 грн, тому стягнення грошових коштів у такому ж розмірі приватним виконавцем ще й в порядку примусового виконання судових рішень у цій справі, що мало місце також 12.02.2024, є помилковим, відповідно, кошти у розмірі 1 090 382,82 грн мають бути повернуті відповідачем як безпідставно отримані.

Господарський суд міста Києва в ухвалі від 24.06.2024 закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За висновком суду першої інстанції відповідач отримав 1 090 382,82 грн від позивача двічі - в порядку добровільного та примусового виконання судових рішень у справі № 910/9577/23, тому зобов`язаний повернути грошові кошти у заявленому розмірі відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без застосування механізмів за ст. 530 цього Кодексу.

Разом з тим суд першої інстанції вважав, що зобов`язання відповідача перед позивачем щодо повернення 1 090 382,82 грн є припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України за заявою від 26.02.2024 (надіслана 04.03.2024), а саме: зарахуванням вимог позивача до відповідача про повернення безпідставно отриманих коштів в результаті подвійного виконання рішення суду у справі № 910/9577/23 за рахунок вимог відповідача до позивача щодо сплати 3 % річних та частини інфляційних втрат за невиконання позивачем зобов`язання зі сплати відрахувань (відсотків) за імпортовані товари, що вирішувалося в межах справи № 910/12523/18.

Як наслідок, місцевий господарський суд вказав на наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/1911/24 за відсутністю предмета спору.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.10.2024 ухвалу суду першої інстанції від 24.06.2024 скасував; справу направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку з повернення Товариству 1 090 382,82 грн через факт подвійного виконання ним судового рішення у справі № 910/9577/23.

Однак, врахувавши що: вимоги Громадської спілки про стягнення з позивача 3 % річних та інфляційних втрат не були предметом розгляду у справі № 910/12523/18; станом на 26.02.2024 та 04.03.2024 в межах названої справи не було остаточно вирішено питання щодо стягнення з позивача відрахувань (відсотків), отже, відповідач не довів настання строку виконання цих вимог позивачем; стягнення відповідачем з позивача компенсації за невиконання рішення суду має бути предметом окремого судового розгляду, - вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 090 382,82 грн на підставі ст. 601 ЦК України та, як наслідок, про можливість закриття провадження у справі за відсутності предмета спору.

У поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

На переконання скаржника, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 601 ЦК України у сукупності зі ст. 625 цього Кодексу та, як наслідок, порушив ст. 231 ГПК України, тоді як суд першої інстанції дійшов правильних висновків в ухвалі щодо можливості закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Верховний Суд в ухвалі від 16.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

30.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Щодо справи № 910/12523/18

З вересня 2018 року між Громадською спілкою та ТОВ «МТІ» існував спір у справі № 910/12523/18 щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Товариства відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016 від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих Товариством у період з 01.01.2018 до 30.06.2018, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань.

Справу № 910/12523/18 суди розглядали неодноразово.

16.07.2019 Господарський суд міста Києва у рішенні, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 09.10.2019, позов задовольнив частково. Стягнув на користь Громадської спілки, зокрема, 63 911,96 грн відрахувань (відсотків).

28.01.2020 Верховний Суд у постанові судові рішення від 16.07.2019 та 09.10.2019 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого відповідач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків).

16.12.2021 Господарський суд міста Києва у рішенні, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.11.2022, позов задовольнив, стягнувши на користь Громадської спілки, зокрема, 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків).

12.01.2023 Верховний Суд у постанові рішення судів від 16.12.2021 та 16.11.2022 скасував, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.

19.09.2023 у справі № 910/12523/18 Господарський суд міста Києва прийняв рішення про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків), яке Північний апеляційний господарський суд у постанові від 12.12.2023 скасував із залишенням позову Громадської спілки без розгляду.

16.02.2024 Верховний Суд в ухвалі відкрив касаційне провадження у справі № 910/12523/18 за касаційною скаргою Громадської спілки на постанову апеляційного суду від 12.12.2023.

19.03.2024 Верховний Суд постановив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.12.2023, а рішення суду першої інстанції від 19.09.2023 - залишити в силі.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції у справі № 910/12523/18 про стягнення з Товариства 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків) набрало законної сили з моменту прийняття - 19.09.2023.

18.07.2024 ТОВ «МТІ» виконало рішення суду у справі № 910/12523/18 шляхом перерахування Громадській спілці 2 561 365,79 грн, що вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 910/22269/15, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо справи № 910/9577/23

19.09.2023 у справі № 910/9577/23 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 10.01.2024, про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки 158 006,08 грн 3 % річних та 856 262,71 грн інфляційних втрат за період невиконання боржником рішення суду у справі № 910/5672/17, а також 15 214,03 грн судового збору.

05.10.2023 суд першої інстанції, а 24.01.2024 суд апеляційної інстанції постановили додаткові судові рішення у справі № 910/9577/23 про стягнення з ТОВ «МТІ» на користь Громадської спілки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 900,00 грн та 20 000,00 грн, відповідно.

Отже, згідно з судовими рішеннями у справі № 910/9577/23 з ТОВ «МТІ» стягнуто в загальному 1 092 382,82 грн.

Судові рішення по суті спору та додаткові рішення судів у справі № 910/9577/23 в касаційному порядку не переглядалися.

Для виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 місцевий господарський суд видав три окремих накази.

12.02.2024 ТОВ «МТІ» в порядку добровільного виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 сплатило Громадській спілці всього 1 092 382,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 99965, № 99966, № 99967.

12.02.2024 приватний виконавець в порядку примусового виконання наказів суду у справі № 910/9577/23 стягнув з ТОВ «МТІ» 1 202 059,35 грн, з яких: 1 092 382,82 грн - загальна сума за виконавчими документами та 109 676,53 грн - виконавчий збір / винагорода виконавця.

Отже, 12.02.2024 виконання судових рішень у справі № 910/9577/23 відбулося двічі, а саме: шляхом добровільного виконання ТОВ «МТІ» та через примусове виконання приватним виконавцем.

Тобто Громадська спілка два рази отримала від позивача грошові кошти в якості виконання судових рішень у справі № 910/9577/23, що стало підставою для звернення Товариства до суду з позовом у справі, яка розглядається, про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 090 982,82 грн. Громадська спілка в межах цієї справи будь-яких зустрічних позовних вимог до ТОВ «МТІ» не заявила.

Разом з тим суди з`ясували, що Громадська спілка, вважаючи що має право на компенсацію 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення Товариством зобов`язання зі сплати 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016 за перше півріччя 2018 року, що було предметом розгляду у справі № 910/12523/18, нарахувала ТОВ «МТІ»:

- 230 522,92 грн 3 % річних за період з 27.02.2021 до 26.02.2024;

- 1 117 523,89 грн інфляційних втрат за період з березня 2021 року до січня 2024 року,

прийнявши рішення про зарахування грошових коштів у розмірі 1 090 382,82 грн, безпідставно сплачених позивачем під час виконання судових рішень у справі № 910/9577/23, в рахунок погашення його заборгованості зі сплати 230 522,92 грн 3 % річних та 859 859,90 грн частини інфляційних втрат на підставі ст. 601 ЦК України, про що 04.03.2024 повідомила позивача у відповідній заяві від 26.02.2024 (до прийняття Верховним Судом постанови від 19.03.2024 у справі № 910/12523/18).

У судах попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі, яка розглядається, позивач не визнавав існування у нього додаткового зобов`язання компенсаційного характеру перед відповідачем, не погоджувався із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, заперечуючи як існування підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, безспірність суми основного боргу у розмірі 2 561 365,79 грн на момент здійснення зарахування, так і відповідність цих вимог умовам зустрічності та однорідності.

При вирішенні спору суди обох інстанцій дійшли одного й того ж висновку про наявність підстав для повернення відповідачем 1 090 382,82 грн відповідно до ст. 1212 ЦК України через подвійне виконання позивачем рішень суду у справі № 910/9577/23. Проте зробили протилежні висновки щодо можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно, припинення зобов`язання відповідача з повернення 1 090 382,82 грн на підставі ст. 601 ЦК України та, як наслідок, про наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Відповідач у касаційній скарзі не заперечує подвійного отримання 1 090 382,82 грн у зв`язку з добровільним та примусовим виконанням позивачем рішень суду у справі № 910/9577/23 та існування у нього обов`язку з повернення безпідставно отриманих грошових коштів у заявленому розмірі. Втім, підставою для неповернення цих коштів вважає обставини здійснення їх зарахування в рахунок погашення боргу позивача щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання зі сплати 2 561 365,79 грн відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду лише в частині висновків щодо відсутності підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та, як наслідок, припинення зобов`язання відповідача з повернення 1 090 382,82 грн відповідно до ст. 601 ЦК України і закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Висновки апеляційного суду щодо наявності у відповідача обов`язку з повернення позивачу 1 090 382,82 грн згідно зі ст. 1212 ЦК України не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Розглянувши доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 601 ЦК України у сукупності зі ст. 625 цього Кодексу та, як наслідок, порушення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України як форми закінчення розгляду справи, Верховний Суд зазначає таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (див. постанову Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Отже, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору (див. постанову Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом (чч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

У ст. 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами ст. 601 ЦК України.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода (правочин), яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами ст. 601 ЦК України та направлена на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі ст. 601 ЦК України, мають бути:

- зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Однак припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, але й за обов`язкової їх безспірності.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновку про безспірність заборгованості цього боржника (див. постанову Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Отже, положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення. Тому суд при вирішенні питання про закриття провадження у справі у зв`язку із направленням однієї із сторін заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог першочергово має встановити обставини щодо правомірності здійснення такого заліку, всебічно та повно дослідити питання щодо відповідності вимог, які згідно із заявою відповідача підлягають зарахуванню, таким умовам, зокрема, як безспірність, що є ключовим для подальшого розгляду справи (див. постанову Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/18700/20. Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 910/12851/23).

Перевіряючи застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 601 ЦК України у розрізі застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про передчасність висновків суду першої інстанції щодо відсутність предмета спору та наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки за встановлених обставин в межах справи № 910/12523/18 прийнято рішення про стягнення з товариства лише боргу з відрахувань (відсотків) за імпортовані товари, тоді як грошові кошти компенсаційного характеру у будь-якому розмірі до стягнення не присуджені, а наявність судового рішення у названій справі не слугує для відповідача підставою для автоматичної безспірної компенсації 3 % річних та інфляційних втрат у нарахованому розмірі за невиконання позивачем зобов`язання за договором від 16.06.2016 у визначені періоди.

Натомість зміст ухвали суду першої інстанції від 24.06.2024 свідчить, що суд фактично визнав односторонню угоду - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог такою, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України, за обставин, коли встановив наявність між сторонами спору щодо змісту, розміру та підстав зарахування відповідачем 1 090 382,82 грн станом на лютий 2024 року, до вирішення якого вдався в межах цієї справи, залишаючи поза увагою доводи ТОВ «МТІ» про невідповідність вимог, які зараховуються, умовам, зокрема, безспірності.

Верховний Суд виходить з того, що наявність спору між сторонами щодо змісту та розміру зобов`язань на момент зарахування може свідчити про неврегульованість питань з приводу суми заборгованості в розмірі 1 090 382,82 грн як компенсації за невиконання позивачем зобов`язання зі сплати відрахувань (відсотків) за договором від 16.06.2016.

Тому вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1 090 382,82 грн є можливим саме при розгляді позовних вимог по суті, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин щодо існування у позивача грошових зобов`язань компенсаційного характеру та чітко встановленого розміру таких зобов`язань, який повинен носити ясний та безспірний характер як щодо стану розрахунків, так і щодо періодів нарахування.

За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 601 ЦК України у сукупності зі ст. 625 цього Кодексу та, як наслідок, порушення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із чим касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувану постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги Громадської спілки, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції від 02.10.2024 - без змін, у зв`язку з чим судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської спілки «Український музичний альянс» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 910/1911/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос