Ухвала

від 16.01.2025 по справі 914/354/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/354/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

прокурор - Зінкевич Ю.В., посвідчення № 078677 від 05.12.2023 ,

позивача-1 - Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації - не з`явились,

позивача-2 - Західного офісу Державної аудиторської служби - не з`явились,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" - адвоката Поцелова А.О., ордер серії ВК № 1154570 від 14.01.2025,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 (суддя Кітаєва С.В.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М. і Матущак О.І.)

у справі № 914/354/22

за позовом прокурора в інтересах держави в особі:

1) Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (далі - Управління);

2) Західного офісу Державної аудиторської служби (далі - Держаудитслужба)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" (далі - Товариство)

про стягнення 1 763 864,90 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Управління та Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства про повернення як безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість в сумі 1 763 864,90 грн за договором про закупівлю товарів № 11 від 01.09.2020 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення публічної закупівлі Управління та Товариство 01.09.2020 уклали Договір, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання для потреб амбулаторій сімейної та загальної медицини.

Незважаючи на те, що предмет поставки внесено до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податкам на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 (далі - Постанова № 224), Товариством до цінової пропозиції для участі в аукціоні безпідставно включено ПДВ. Зазначене порушення підтверджується актом Держаудитслужби від 30.04.2021 № 131304-23/1, складеним за результатами проведеної перевірки спірної закупівлі.

На думку прокурора, Договір в частині включення до його ціни 1 763 864,90 грн ПДВ є недійсним в силу закону (нікчемним), оскільки суперечить вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податковою кодексу України (далі - ПК України), тому сплачена Управлінням за Договором сума ПДВ є безпідставно отриманою Товариством і підлягає поверненню в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, позов задоволено з мотивів його обґрунтованості та доведеності.

Зазначені судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 09.05.2023 та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За висновками Верховного Суду, суди у прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, про необхідність дослідження у подібних спорах обставин щодо дотримання чи недотримання (у розумінні положень Постанови № 224, у тому числі примітки 3 до Постанови № 224) умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість.

Крім того, за висновком Верховного Суду, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції послався на додаткові докази, прийняті апеляційним судом без з`ясування підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції, що є порушенням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до примітки 3 до Постанови № 224 операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи (якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом) знаку відповідності технічним регламентам або подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я України про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, однак, прокурором цих обставин не доведено.

При цьому судами відхилені надані Держаудитслужбою при новому розгляді копії декларації про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20, адресованого виробнику - товариству з обмеженою відповідальністю "НМТ" (далі - ТОВ "НМТ"), оскільки копії цих документів виготовлені не з оригіналів, а з інших копій, виконані неякісно та є нечитабельними в окремих частинах.

Суд першої інстанції витребовував в учасників справи, у тому числі у Держаудитслужби, оригінали документів, які в копіях долучені до справи для огляду в судовому засіданні з метою надання оцінки цим доказам, однак оригінали зазначених документів суду не надано. Клопотань про витребування доказів ані прокурор, ані позивачі не заявляли.

Прокурору та позивачам була надана можливість подати докази при новому розгляді справи разом з відповіддю на відзив упродовж 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов, однак вони такою можливістю у встановлений строк не скористались.

Не погоджуючись з рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 1212, 1213 ЦК України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 74, 76-81, 209, 210, 236, 238 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо вірогідності доказів прокурора);

- від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (щодо стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України, перерахованих поза межами договірних платежів).

За доводами скаржника, висновок судів попередніх інстанцій про те, що декларація про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20 подавалися прокурором/позивачами неналежним чином є безпідставними, оскільки Держаудитслужба вживала заходи, спрямовані на отримання оригіналів цих документів та повідомляла суд про неможливість їх подання із зазначенням причин. Будь-яких сумнівів щодо достовірності та належності копій цих доказів відповідач не висловлював.

Просить скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає про те, що згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції Товариство очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Від позивачів відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2020 Управлінням на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель (Рrozorro) оголошено про проведення закупівлі товарів за кодом ДК 021:2015:33120000-7 - Системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання (НК 024:2019 "Класифікатор медичних виробів" - 33586 Система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта) для потреб амбулаторій сімейної та загальної медицини". Процедура - відкриті торги з публікацією англійською мовою. Ідентифікатор процедури закупівлі UА-2020-04-24-002707-b, доступ за посиланням http://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-04-24-002707-b (далі - Закупівля).

Згідно з річним планом Закупівлі, Управлінням визначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 27 940 000 грн. Згідно тендерної документації Закупівлі, Управлінням встановлено, що ціна тендерної пропозиції учасника розраховується з урахуванням всіх податків і зборів та обчислюється з врахування ПДВ, залежно від системи оподаткування, на якій знаходиться учасник.

За результатами Закупівлі 01.09.2020 Управління (покупець) та Товариство (постачальник) уклали Договір, умовами якого передбачено, що:

- постачальник зобов`язується у 2020 році поставити покупцеві товар Код ДК 021:2015:33120000-7 - Системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання (НК 024:2019 "Класифікатор медичних виробів" 33586 Система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта) для потреб амбулаторій сімейної та загальної медицини, відповідно до умов Договору (далі за договором - Товар), а покупець прийняти та оплатити його (пункт 1.1);

- найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару, визначені у специфікації (пункт 1.2);

- постачальник повинен передати товар, передбачений цим договором, якісні характеристики якого повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації, рівню, нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України і підтверджуватись документально копією свідоцтва про державну реєстрацію, або іншим документом про введення в обіг відповідно до законодавства у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, у передбаченому законодавством порядку та якщо це перебачено законодавством України іншими супроводжуючими документами (пункт 2.1);

- ціна цього договору становить 27 471 522,40 грн (Двадцять сім мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок) з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 1 797 202,40 грн (Один мільйон сімсот дев`яносто сім тисяч двісті дві гривні 40 копійок) з них: фінансування за рахунок коштів субвенції з державного бюджету - 24 677 522,40 грн з ПДВ; співфінансування за рахунок коштів місцевого бюджету - 2 794 000,00 грн з ПДВ (пункт 3.1);

- ціна цього договору, не може змінюватись за виключенням випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (пункт 3.2);

- покупець здійснює оплату товару після його прийняття відповідно пред`явленої постачальником видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, передбаченому пунктом 3.1 цього договору, на розрахунковий рахунок постачальника, після його прийняття. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункти 4.2, 4.4);

- строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань. У разі здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 4.4 договору, строк поставки становить не більше 3 (трьох) місяців з дати здійснення попередньої оплати, який визначається з врахуванням пункту 4.5 договору (пункт 5.1);

- приймання-передача товару по кількості та асортименту проводиться покупцем (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами постачальника та покупця, видаткової накладної. Приймання-передача товару по якості проводиться відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом ІІ Договору (пункт 5.2);

- місце поставки товару: за адресами амбулаторій загальної та сімейної медицини у Львівської області, які визначені замовником. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника частинами (партіями), або одноразово (пункт 5.3).

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) від 01.09.2020: товаром є Програмно-апаратний комплекс для телемедицини IDIS2GO; одиниця виміру - компл.; орієнтовна кількість - 254; ціна за одиницю, грн без ПДВ - 101 080,00, ціна за одиницю, грн з ПДВ - 108 155,60; загальна вартість в гривнях з урахуванням усіх загальнообов`язкових платежів та транспортування до місця визначеного замовником торгів - 27 471 522,40.

06.10.2020 Управління та Товариство уклали додаткову угоду № 1/20 до Договору, за якою сторони керуючись пунктом 5 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли згоди зменшити ціну Договору й викласти в новій редакції пункт 3.1 Договору, відповідно до якого: "Ціна цього договору становить 26 961 934,90 грн (Двадцять шість мільйонів дев`ятсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири гривні 90 копійок) з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 1 763 864,90 грн з них: фінансування за рахунок коштів субвенції з державного бюджету - 24 167 934,90 грн з ПДВ; співфінансування за рахунок коштів місцевого бюджету - 2 794 000,00 грн з ПДВ".

На виконання умов Договору Товариство здійснило поставку товару (програмно-апаратних комплексів для телемедицини IDIS2GO) Управлінню, а саме:

- 65 одиниць за видатковою накладною № 288 від 28.10.2020 на загальну суму 6 899 707,75 грн, в т.ч. ПДВ 451 382,75 грн;

- 69 одиниць за видатковою накладною № 478 від 21.12.2020 на загальну суму 7 324 305,15 грн, в т.ч. ПДВ 479 160,15 грн;

- 70 одиниць за видатковою накладною № 477 від 21.12.2020 на загальну суму 7 430 454,50 грн, в т.ч. ПДВ 486 104,60 грн;

- 50 одиниць за видатковою накладною № 469 від 21.12.2020 на загальну суму 5 307 467,50 грн в т.ч. ПДВ 347 217,50 грн.

Управління здійснило повну оплату поставленого по цих видаткових накладних товару на користь Товариства включно з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 21.12.2020; № 10 від 21.12.2020; № 14 від 28.12.2020; № 30 від 20.10.2020; № 37 від 18.12.2020; № 49 від 28.12.2020.

Після здійснення відповідних поставок товарів Управлінню, Товариство вжило заходів в частині сплати ПДВ до Державного бюджету України, шляхом подання податкових накладних на загальну суму 1 763 864,90 грн, а саме: № 26 від 28.10.2020 на суму 451 382,75 грн, № 79 від 21.12.2020 на суму 479 160,15 грн, № 80 від 21.12.2020 на суму 486 104,5 грн, № 81 від 21.12.2020 на суму 347 217,5 грн.

Відповідні податкові накладні були отримані та зареєстровані ГУ ДПС м. Києві, про що свідчать відповідні квитанції та лист ГУ ДПС у м. Києві від 16.08.2021 вих. № 78912/6/26-15/04-02-16. Про факт розрахунку із Державним бюджетом України, зокрема, свідчить довідка ГУ ДПС у м. Києві від 30.07.2021 № 84983 щодо відсутності податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи.

У подальшому Держаудитслужбою проведено перевірку Закупівлі, за наслідками якої складено акт від 30.04.2021 № 131304-23/1 та, зокрема, встановлено, що в недотримання вимог Постанови № 224, Товариством безпідставно завищено вартість медичного обладнання та виробів медичного значення (включено до ціни товарів ПДВ), а Управлінням проведено їх оплату по завищеній вартості. Зазначено, що ці порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків), завданих Управлінню на загальну суму 2 086 556,04 грн.

Зазначене слугувало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми ПДВ у розмірі 1 763 864,90 грн в порядку статті 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Прокурор звернувся з цим позовом в інтересах держави після листування з уповноваженими суб`єктами на їх захист (позивачами у справі), які заходів щодо усунення порушень законодавства не вживали, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність обґрунтованих підстав для представництва ним інтересів держави у цій справі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України, який викладено у такій редакції:

"Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених, починаючи з 17 березня 2020 року".

Постановою № 224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до примітки 3 Постанови № 224 для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р,, № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

- або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики vitro активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, Постановою № 224 чітко визначено, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи знака відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, або подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я України про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, про необхідність врахування яких зазначав Верховний Суд у постанові від 09.05.2023, передаючи справу № 914/354/22 на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, у постанові від 03.12.2021 № 910/12764/20 сформовано висновок про те, що встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення.

Утім, прокурором/позивачами не доведено наявності жодної із визначених в примітці 3 до Постанови КМУ № 224 умови для віднесення придбаного Управлінням медичного обладнання, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, а саме: не надано декларації про відповідність з нанесенням у визначеному порядку знаку відповідності технічним регламентам та/або повідомлення Міністерства охорони здоров`я України про введення в обіг спірних товарів, у тому числі програмно-апаратного комплексу для телеметрії та телемедичного консультування IDIS2GO.

Крім того, за результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій виснували, що товар, який закуповувався в межах спірної Закупівлі не відповідає критеріям до товару за кодом згідно з УКТЗЕД 9018 Система моніторингу фізіологічних показників (ЕКГ, ЧД, ЧСС, пульсоксиметрія) згідно з Постановою № 224, з огляду на наступне.

Відповідно до примітки 1 до Постанови № 224 Коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/59/22 висловлено позицію щодо застосування примітки 1 до Постанови № 224 за період до уточнення засобів класифікації у наступних змінах до цієї постанови, а саме: "віднесення товарів, операції з якими звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, мало здійснюватися за основною підставою - загальною назвою згідно з функціональним призначенням, тобто без урахування власних назв (комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів, послуг), виробника тощо), якщо інше прямо не передбачено законом чи постановою КМ України від 20.03.2020 № 244".

Предметом спірної Закупівлі є товари за кодом ДК 021:2015: 33120000-7 - системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання (НК 024:2019 "Класифікатор медичних виробів" - 33586 система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта) для потреб амбулаторій сімейної та загальної медицини.

Предметом Договору є Програмно-апаратний комплекс для телеметрії та телемедичного консультування IDIS2GO, який має наступне функціональне призначення: Електрокардіографічне дослідження (1), вимірювання артеріального тиску (2), вимірювання частоти пульсу (3), вимірювання насиченості крові киснем (4), вимірювання температури (5), спірометрія (6), дерматоскопія (7), загальний огляд пацієнта (8).

Перелік товарів, спрямованих на запобігання СОVID-19, операції з постачання яких звільняється від оподаткування ПДВ, затверджених Постановою № 224, серед іншого містить товар (медичний виріб): "Портативна медична діагностична система для збору інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта (температура, спірометрія, АТ, пульсоксиметрія, ЕКГ), її зберігання та передачі до хмарного сервісу для аналізу та використання, у тому числі у гелемедичних консультаціях (Код згідно з УКТЗЕД 9018 19 10 00)".

Отже, Портативна медична діагностична система для збору інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта, зазначена у Постанові № 224 за своїм функціональним призначенням здійснює вимірювання 5 (п`яти) показників; температура (1), спірометрія (2), артеріальний тиск (АТ) (3), пульсоксиметрія (4), Електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) (5).

Натомість за своєю назвою та згідно з функціональним призначенням Програмно-апаратний комплекс для телеметрії та телемедичного консультування ІDIS2GО (НК 024:2019 "Класифікатор медичних виробів" - 33586 система моніторингу фізіологічних показників одного пацієнта) не відповідає Портативній медичній діагностичній системі для збору інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта (температура, спірометрія, АТ, пульсоксиметрія, ЕКГ).

На відміну від портативної медичної діагностичної системи для збору інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта, що міститься у Постанові № 224, закуповувана Управлінням система має значно більші функціональні можливості та включає в себе зокрема функцію проведення дерматоскопії та вимірювання насиченості крові киснем.

Однак, включення до системи іншого функціонального медичного обладнання призводить до невідповідності такої системи критеріям, зазначеним у переліку до Постанови № 224.

В матеріалах справи також наявний висновок судового експерта № 01/08-21 від 30.08.2021, в якому зазначено наступне:

"Згідно Переліку № 224, звільняється від оподаткування податком на додану вартість "Портативна медична діагностична система для збору інформації про фізіологічні параметри організму пацієнта (температура, спірометрія, АТ, пульсоксиметрія. ЕКП, її зберігання та передачі до хмарного сервісу для аналізу та використання, у тому числі у телемедичних консультаціях, за УКТ ЗЕД9018 19 10 00.

Отже, якщо за нормами Митного тарифу до товарної підкатегорії УКТ ЗЕД9018 19 10 00 відноситься апаратура для одночасного відстеження двох або більше параметрів, то в Переліку № 224 чітко визначено, що в товарній продукції, яка звільняється від оподаткування ПДВ, даних параметрів має бути 5 (п`ять), і ці параметри мають визначати фізіологічні параметри організму пацієнта щодо температури, спірометрії, АТ, пульсоксиметрії, ЕКГ. Відповідно, з метою звільнення від оподаткування ПДВ товарної продукції підкатегорії УКТ ЗЕД 9018 19 10 00, дана продукція повинна мати відповідні параметри, визначені в Переліку № 224.

При цьому, слід зазначити, що виходячи з специфікації до договору № 13911 від 16.09.2020 р. ТОВ "ОРТОІМПЕКС" придбало у ТОВ "НМТ" програмно-апаратні комплекси для телемедицини ІDIS2GО, які в подальшому реалізувало до УКБ ЛОДА з параметрами, що не є повністю ідентичними параметрам визначеним в Порядку № 224)".

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, нарахування ПДВ за таких обставин є правомірним, та не може жодним чином завдати шкоди інтересам держави, у зв`язку з чим цій позов не підлягає задоволенню.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, прокурор посилається, зокрема, на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм статей 1212, 1213 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 про те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала;

- від 10.02.2022 у справі № 916/707/21 про те, що помилкова сплата (в разі її наявності) відповідачем податку на додану вартість з операції з постачання товарів, звільненої від оподаткування на підставі пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з урахуванням Переліку, не може бути підставою для покладення понесених Відповідачем витрат у вигляді сплати відповідних сум ПДВ на Позивача-1 як покупця відповідного товару.

Так, у справі № 922/3412/17 Харківська міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс" про стягнення 6 150 799,96 грн безпідставно збережених коштів орендної плати, обґрунтованого тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,9332 га, розташованої за адресою: вул. Клочківська, 140, м. Харків, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, в період з 01.01.2016 по 30.09.2017 не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У справі № 320/5877/17 Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області звернулася з позовом до фізичної особи про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 36 101,67 грн, обґрунтованого тим, що відповідач є власником об`єктів нерухомості на комунальних земельних ділянках позивача та не оформив документів, які посвідчують право користування чи власності земельними ділянками під об`єктами нерухомості, внаслідок чого територіальній громаді в особі позивача заподіяні збитки у вигляді неодержаного доходу.

У справі № 917/1739/17 Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення 174 014,95 грн збитків, завданих територіальній громаді м. Кременчук внаслідок порушення земельного законодавства.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 01.09.2010 по 27.09.2016 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Однак, касаційним судом відхиляються посилання скаржника на зазначену судову практику Верховного Суду, з огляду на неподібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Висновки Верховного Суду, викладені у цих постановах є нерелевантними до спірних правовідносин.

У справі № 916/707/21 Іллічівська місцева прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Відділу охорони здоров`я Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус" про визнання договору недійсним в частині та стягнення 222 488,33 грн.

Позов обґрунтовано тим, що включення до вартості закуповуваного товару за Договором податку на додану вартість у відповідному розмірі та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та Постанови № 224, оскільки зазначений товар віднесений до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.

Верховний Суд зазначає, що правовідносини у цієї справи, що розглядається та наведеної справи № 916/707/21 є подібними за суб`єктним та об`єктним критеріями, однак встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними. На відміну від цієї справи, що розглядається, у справі № 916/707/21 встановлено обставини щодо дотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за спірним договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, що слугувало підставою для задоволення позову, з чим погодився і Верховний Суд. Тобто, у зазначеній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У касаційній скарзі прокурор також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статей 74, 76-81, 209, 210, 236, 238 ГПК України, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Однак, у розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій, зокрема надані оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, у тому числі додатково поданим учасниками справи під час нового розгляду справи, враховано наведені висновки Верховного Суду, здійснено посилання на ці постанови Верховного Суду, а також на подібні висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано оцінку як окремим доказам, наданим учасниками справи, так і їх сукупності. Оскаржувані рішення та постанова якраз і прийняті із застосуванням стандарту доказування "вірогідність доказів" з огляду на неподання прокурором/позивачами оригіналів або належних копій (виготовлених з оригіналів в читабельній формі) декларації про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20.

У цьому контексті скаржник фактично не погоджується з відхиленням судами попередніх інстанцій копій цих доказів, однак їх неприйняття належним чином мотивовано судами попередніх інстанцій, що вбачається з такого.

Передаючи цю справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 зауважив на порушенні норм ГПК України при прийнятті апеляційним судом поданих Держаудитслужбою доказів (копій декларації про відповідність № 12 та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20, адресованого ТОВ "НМТ" як виробнику), що надійшли до суду апеляційної інстанції 16.01.2023 разом із письмовими поясненнями та не були подані до суду першої інстанції.

Справу № 914/354/22, після її перегляду у касаційному порядку Верховним Судом було прийнято судом першої інстанцій до провадження ухвалою від 07.06.2023. В цій ухвалі судом встановлено її учасникам строки для подання заяв по суті разом з доказами, зокрема, прокурору та позивачам визначено строк впродовж 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов для подання відповідей на відзив з урахуванням постанови Верховного Суду від 09.05.2023.

Отже, застосовуючи положення статті 80 ГПК України, після прийняття справи до нового розгляду, прокурор та позивачі мали надати докази разом з першою заявою по суті спору.

Однак, прокурором не було подано доказів, із врахуванням вказівок Верховного Суду. Натомість Держаудитслужба, подаючи відзив (вх. № 16157/23 від 29.06.2023), долучила, зокрема, копії декларації про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20, які виготовлені не з оригіналів, а з копій цих документів, виконані неякісно та які є нечитабельними в окремих частинах.

Положеннями статті 91 ГПК України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частини п`ята-шоста статті 91 ГПК України) (див. пункт 7.3.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Ухвалою від 14.12.2023 суд першої інстанцій витребував в учасників справи, у тому числі у Держаудитслужби, оригінали документів, які в копіях долучені до справи для огляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті, що останнім виконано не було, оригінали декларації про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20 не надано. Клопотання про витребування цих доказів прокурором/позивачами не заявлялося.

Держаудитслужба зверталася до суду першої інстанції з клопотанням від 21.08.2023 (вх. № 20237/23 від 21.08.2023) про долучення до справи листа Міністерства охорони здоров`я України № 24-04/21970/2-23 від 09.08.2023 та копії повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20, а також клопотанням (вх. № 24051/24 від 04.10.2023) про долучення до матеріалів справи листа Держаудитслужби № 131313-14/5/789-2023 від 03.08.2023 "Про надання інформації", адресованого ТОВ "НМТ", які (клопотання) залишено судом без розгляду відповідно до частини другої статті 118 ГПК України, оскільки заявник не обґрунтував неможливість подання цих доказів у встановлені судом строки, не заявляючи клопотання про поновлення процесуальних строків на їх подання.

Зазначені докази до розгляду судом не прийняті в силу положень частин другої, четвертої, восьмої та десятої статті 80 ГПК України внаслідок їх неподання у встановлений процесуальний строк.

Отже, суди попередніх інстанцій з належним обґрунтуванням відхилили надані Держаудитслужбою копії декларації про відповідність № 12 з додатком № 1 до цієї декларації та повідомлення Міністерства охорони здоров`я України від 01.07.2020 № 24-04/18103/2-20 та за відсутності оригіналів цих документів (неподання їх прокурором/позивачами та за відсутності клопотання про їх витребування) правомірно та обґрунтовано розглянули справу за наявними у ній доказами з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", у зв`язку з чим порушень норм процесуального права внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, не вбачається.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, відповідно частини другої якої, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Права та обов`язки учасників справи визначено статтею 42 ГПК України.

Втілення цього принципу полягає у практичній можливості обрання учасником справи способів реалізації своїх прав шляхом, зокрема: подання доказів, заяв та клопотань; надання пояснення суду; наведення своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду тощо. Тягар наслідків вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій покладається на відповідного учасника справи.

Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України. Порушення норм процесуального права, про які стверджує скаржник - не вбачається.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності саме скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи касаційної скарги прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 914/354/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос