Постанова

від 30.01.2025 по справі 914/354/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/354/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

прокурор - Гудименко Ю.В., посв. № 078877 від 08.01.2024,

позивача-1 - Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації - не з`явились,

позивача-2 - Західного офісу Державної аудиторської служби - не з`явились,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" (далі - Товариство)

про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 914/354/22

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі:

1) Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (далі - Управління);

2) Західного офісу Державної аудиторської служби (далі - Держаудитслужба)

до Товариства

про стягнення 1 763 864,90 грн.

За результатами розгляду заяви Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Управління та Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства про повернення як безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість в сумі 1 763 864,90 грн за договором про закупівлю товарів № 11 від 01.09.2020.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, позов задоволено.

Зазначені судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 09.05.2023 та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, в позові відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 914/354/22.

Інтереси Товариства у суді касаційної інстанції представляв адвокат Поцелов А.О.

У судовому засіданні 16.01.2025 до постановлення згаданої ухвали адвокат Поцелов А.О. повідомив суду про те, що у випадку відмови у задоволені касаційної скарги Товариством буде подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Водночас відзив Товариства на касаційну скаргу містив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, згідно з яким Товариство очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 17.01.2025 від Товариства надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження.

Заява обґрунтована приписами статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), договором про надання правової допомоги від 31.10.2019 № 31/10-19/1 (далі - Договір про надання правової допомоги), який укладено Товариством з адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС" (далі - Адвокатське об`єднання), ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1069903 від 15.02.2023, виданим на ім`я адвоката Поцелова А.О., актом приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025, описом робіт (наданих послуг) від 16.01.2025 та рахунком на оплату № 16-01/2025 від 16.01.2025 на суму 20 000 грн, копії яких долучено до заяви.

Від прокурора через підсистему "Електронний Суд" ЄСІКС 24.01.2025 надійшли заперечення на заяву Товариства, у яких прокурор просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

Заперечення прокурора обґрунтовано неспівмірністю заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката із обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часом та складністю справи. Прокурор зазначає, що акт приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025 містить опис наданих адвокатом послуг, однак у ньому не зазначено, який час зайняло виконання адвокатом тієї чи іншої роботи та не зазначено вартість кожної такої роботи. Окремі послуги, визначені в описі, є "безпідставними" та охоплюються наданням інших послуг, зазначених у описі. Участь адвоката у судовому засіданні 16.01.2025 була нетривалою (судове засідання тривало 15 хвилин) тощо.

Від Управління та Держаудитслужби клопотань, заперечень, пояснень на заяву Товариства не надходило.

Розглянувши заяву Товариства з доданими до неї документами, заперечення прокурора на цю заяву, Верховний Суд вважає, що заява відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з наданою Товариством копією Договору про надання правової допомоги, укладеного Товариством (клієнт) та Адвокатським об`єднанням (об`єднання), сторони цього договору домовилися про таке:

- на умовах, передбачених даним договором, клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу, в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками (пункт 1.1);

- правова допомога включає в себе, але не обмежується, зокрема, наступними діями: моніторинг судових справ клієнта; аналіз і планування стратегії судового представництва; представництво інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, забезпечення власними силами об`єднання участі представника (юриста/адвоката) у судових засіданнях з розгляду справ клієнта, підготовка та подання процесуальних документів; представництво і ведення справ клієнта в усіх місцевих, господарських, адміністративних, третейських судах України, включаючи першу, апеляційну та касаційну інстанції, Конституційному суді України, Верховному Суді, ЄСПЛ (підпункти 1.2.5, 1.2.7, 1.2.9, 1.2.11 пункту 1.2);

- завдання на надання правової допомоги, її обсяг, строки надання, визначаються за домовленістю сторін, виходячи з потреб клієнта. Сторони погодили, що у випадку необхідності завдання на надання правової допомоги може визначатися сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною (пункт 2.2);

- протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення виконання завдання, передбаченого відповідним додатком до договору, об`єднання надає клієнту підписані уповноваженою особою та завірені печаткою об`єднання два примірники акта прийому-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору (пункт 2.7);

- клієнт зобов`язаний не пізніше 2 (двох) календарних днів з дати одержання від об`єднання акта прийому-передачі наданих послуг підписати цей акт та один його примірник направити на адресу об`єднання, або направити об`єднанню письмову мотивовану відмову від приймання наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору (пункт 2.8);

- клієнт згідно з цим договором сплачує об`єднанню гонорар за фактично надану об`єднанням правову допомогу згідно із завданням, а також відшкодовує додаткові витрати, пов`язані із забезпеченням належного виконання завдання. Сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами у відповідному додатку до договору (пункти 5.1, 5.2);

- договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1).

Товариство та Адвокатське об`єднання підписали додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги, яким визначили обсяг правової допомоги (завдання на надання правової допомоги): аналіз касаційної скарги прокурора в інтересах держави в особі Управління та Держаудитслужби; формування правової позиції у справі № 914/354/22 (підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту); підготовка та подача до суду касаційної інстанції заяв та клопотань, заяв по суті справи та інших процесуальних документів у справі № 914/354/22; участь адвоката в судових засіданнях у суді касаційної інстанції у справі № 914/354/22.

У додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги сторони погодили гонорар у розмірі 20 000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025 на виконання додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги Адвокатське об`єднання надало, а Товариство прийняло наступні послуги (правову допомогу):

- аналіз касаційної скарги прокурора в інтересах держави в особі Управління та Держаудитслужби;

- формування правової позиції у справі № 914/354/22 (підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту);

- підготовка та подача до суду касаційної інстанції клопотання про надання доступу до справи № 914/354/22;

- підготовка та подача до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу у справі № 914/354/22;

- участь в судовому засіданні в суді касаційної інстанції у справі № 914/354/22 (16.01.2025).

Розмір винагороди (загальна вартість наданих послуг) за актом складає 20 000 грн.

Надаючи оцінку наданим Товариством доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд зазначає таке.

Факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 914/354/22 є підтвердженим Товариством.

Так, згідно з протоколом судового засіданні від 16.01.2025 та ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 у судовому засіданні інтереси Товариства у справі № 914/354/22 представляв адвокат Поцелов А.О. Із тексту відзиву на касаційну скаргу вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Верховного Суду також адвокатом Поцеловим А.О., у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, відзив був прийнятий до розгляду.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Верховний Суд, у контексті оцінки доказів, поданих товариством на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Враховуючи викладене Суд відхиляє доводи прокурора, викладені у запереченнях на заяву Товариства щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу у касаційній інстанції, зокрема, щодо відсутності в описі наданих адвокатом послуг часу, який зайняло виконання адвокатами тієї чи іншої роботи, а також не зазначення вартості кожної такої роботи.

Водночас, Верховний Суд враховує, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21).

Верховний Суд погоджується з доводами прокурора про те, що послуги з "аналізу касаційної скарги прокурора в інтересах держави в особі Управління та Держаудитслужби", "підготовки та подачі до суду касаційної інстанції клопотання про надання доступу до справи № 914/354/22", а також "формування правової позиції у справі № 914/354/22 (підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту)" охоплюються послугою з "підготовки та подачі до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу у справі № 914/354/22".

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Товариства були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Верховний Суд ухвалою від 16.01.2025 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 914/354/22, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у зв`язку з чим наявні підстави для постановлення додаткової ухвали у цій справі за заявою Товариства з метою вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.

Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених Товариством, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій ухвалі, дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства.

У розгляді заяви Верховний Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція Товариства була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, Адвокатське об`єднання надавало правову допомогу Товариству в особі адвоката Поцелов А.О., який був обізнаний з усіма обставинами цієї справи.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, а також зважаючи на заперечення прокурора щодо стягнення таких витрат, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 20 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність покладення на Львівську обласну прокуратуру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством у суді касаційної інстанції, у розмірі 15 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 914/354/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ортоімпекс" 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Львівської області.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос