Ухвала

від 16.01.2025 по справі 639/4160/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 639/4160/23

провадження № 61-475ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» (далі - ТОВ «Жилсервіс») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 62 928,60 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 квітня 2024 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Жилсервіс» задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Жилсервіс» заборгованість в розмірі 62 928,60 грн, здійснено розподіл судових витрат.

У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі складає 62 928,60 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, постанова Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливість спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа має виняткове значення для заявника, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду в справах щодо стягнення заборгованості за сплату послуг, на яку (практику) посилається заявник, ним не обґрунтовано.

Посилання заявника на пункт б) частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки заявник належно не обґрунтував та не вказав, які саме обставини встановив апеляційний суд у цій справі, які ОСОБА_1 не зможе спростувати при розгляді справи № 642/6580/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Агросервіс - Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фрунзенського ВДВС м. Харкова, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування збитків; заявником не наведено міркувань щодо взаємозв`язку, встановлених Харківським апеляційним судом обставин в справі № 639/4160/23 із справою № 642/6580/15-ц.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Водночас, ОСОБА_1 не навів обґрунтованих міркувань виняткового значення для нього справи № 639/4160/23, оскільки довід з цього приводу у відповідній частині касаційної скарги у переважній більшості стосується обставин розгляду справи № 642/6580/15-ц та безпідставності позовних вимог в справі 639/4160/23.

Посилання заявника на випадок, передбачений підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є безпідставним, оскільки Жовтневий районний суд м. Харкова, відкриваючи 18 вересня 2023 року спрощене позовне провадження у справі, не відносив вказану справу до категорії малозначних, хоча така, відповідно до ціни позову (62 928,60 грн), на момент відкриття провадження у справі, є малозначною в силу закону.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян