Ухвала

від 16.01.2025 по справі 754/5722/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/5722/24

провадження № 61-17455ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта про припинення газопостачання, зобов`язання відновити газопостачання та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ОГС «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта про припинення газопостачання, зобов`язання відновити газопостачання та стягнення моральної шкоди.

Бобровицький районний суд Чернігівської області рішенням від 05 листопада 2024 року задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» щодо припинення газопостачання (розподілу природного газу) за адресою АДРЕСА_1 . Визнав протиправним та скасував акт АТ «ОГС «Чернігівгаз» № 247 від 14 квітня 2021 року про припинення газопостачання (розподілу природного газу) побутовому споживачу за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язав ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії відновити газопостачання до домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підключення до мережі за власний рахунок. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн та судовий збір у розмірі 151,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» оскаржило його в апеляційному порядку, однак, ухвалою від 17 грудня 2024 року Чернігівський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

У грудні 2024 року Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику, керуючись відсутністю достатніх доказів на підтвердження повноважень підписанта скарги представляти інтереси юридичної особи в порядку самопредставництва.

Отже, судові рішення заявник оскаржує на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на такі підстави.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що до апеляційної скарги заявник Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не додало достатніх доказів на підтвердження вчиняти процесуальні дії підписантом апеляційної скарги Пузік А. М. від імені Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в порядку самопредставництва.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України» підписано представником Чернігівської філії цього товариства Пузік А. М., на підтвердження повноважень якої надано довіреність, за змістом якої Пузік А. М. має повноваження, крім іншого, представляти інтереси Товариства у всіх судах України.

Починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України. Тому неприйнятним є аргумент підписанта про те, що для самопредставництва юридичної особи достатньо виданої нею на ім`я одного з працівників довіреності.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Цей Закон розмежував поняття самопредставництва та власне представництва інтересів юридичної особи у суді.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України у відповідній редакції). Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, яка діяла з 15 грудня 2017 року до 28 грудня 2019 року включно).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справах № 910/23346/16 і № 914/2772/16, застосовуючи відповідні положення ГПК України, раніше виснувала, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не за правилами про самопредставництво.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України виклали у новій редакції:

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).

Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень

В ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо застосування приписів процесуального законодавства під час перевірки судами повноважень особи представляти інтереси юридичної особи в порядку самопредставництва, зазначивши, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень,

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 Велика Палата Верховного Суду уточнила правовий висновок, сформульований в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, в останній частині, зауваживши, що: «…Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)]. Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні…».

Приписи частини третьої статті 58 ЦПК України містять норми, аналогічні за змістом приписам частини третьої статті 56 ГПК України.

За таких обставин для належного підтвердження повноважень представляти інтереси юридичної особи в порядку представництва підписант скарги зобов`язаний надати докази того, що уповноважений представляти інтереси юридичної особи на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції. Такі повноваження також можуть бути підтверджені відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження повноважень представляти інтереси ТОВ «Газорозподільні мережі України» представник Чернігівської філії цього товариства Пузік А. М. надала виключно довіреність, а отже дійшов обґрунтованого висновку про недостатність такого доказу на підтвердження повноважень представляти інтереси юридичної особи - заявника в порядку самопредставництва, оскільки суд не встановив, а заявник не довів наявність в матеріалах справи інших доказів на підтвердження повноважень крім довіреності.

Про надання виключно довіреності на підтвердження повноважень представляти інтереси юридичної особи зазначає і заявник у касаційній скарзі.

Колегія суддів зауважує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань також відсутня інформація про те, що Пузік А. М. уповноважена діяти в інтересах Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Відповідно до приписів пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував норму процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка їх подала.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість зводяться до суб`єктивного тлумачення норм процесуального права, яке не відповідає чинній правозастосовній практиці.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта про припинення газопостачання, зобов`язання відновити газопостачання та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров