Рішення

від 17.01.2025 по справі 368/1880/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1880/23

Провадження № 2-др/368/1/25

ДОДКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Варлам Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі 368/1880/23, яким стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» на мою користь грошові кошти розмірі 9000,00 грн. в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, обґрунтовуючи заяву наступним.

Відповідно до рішення Кагарлицького районного суду від 04.11.2024 в цивільній справі № 368/1880/23 суд частково задовольнив її позов до ПОСП «Дніпро» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, зокрема суд ухвалив:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 доПриватно-орендногосільськогосподарського підприємства«Дніпро» простягнення грошовихкоштів таморальної шкодизадовольнити частково.Стягнути зПриватно-орендногосільськогосподарського підприємства«Дніпро» (кодЄДРПОУ 03754863)на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційнийкод НОМЕР_1 ) заборгованістьпо оренднійплаті задоговором орендиземельної ділянкикадастровий номер3222282800:03:003:0006,площею 3,0га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,розташованої вадміністративних межахРжищівської ОТГвід 01січня 2012року врозмірі 36991грн. 18 коп., з них: сума основного боргу в розмірі 30051,98 грн.; втрати від інфляції в розмірі 5538,62 грн.; 3% річних у розмірі 1400,58 грн. У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» (код ЄДРПОУ 03754863) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1159 грн. 49 коп.»

Як вбачається з матеріалів справи, між нею, позивачем, ОСОБА_1 , та адвокатом Рябоклячем Костянтином Олексійовичем було укладено договір від 12.08.2023 № 13/08 про надання професійної правничої допомоги (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копія ордера про надання правничої допомоги знаходяться в матеріалах справи).

Згідно підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 Договору, адвокат та клієнт узгодили що вартість послуг, пов`язаних з підготовкою та складенням позовної заяви з подальшим розглядом справи в Кагарлицькому районному суді Київської області становить гонорар адвоката у фіксованому розмірі в сумі 9000,00 (дев`ять тисяч грн. 00 коп.). Оплата за виконану роботу здійснюється на підставі Акту прийняття передачі виконаних робіт.

В поданій мною позовній заяві також було зазначено:

«Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які я понесла та які очікую понести за надання правової допомоги адвокатом в зв`язку із складенням позовної заяви та розглядом справи, складає 9000,00 грн.».

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у Договорі у вигляді зазначеної вище фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Вказані витрати підтверджуються доданими до цієї заяви документами:

?договором про надання професійної правничої допомоги від 12.08.2023 № 13/08;

?актом №1 виконаних робіт адвокатом від 05.11.2024;

?квитанцією до прибуткового касового ордера від 05.11.2024.

У п.46 Постанови ВС у складі Об`єднаної палати КГС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Зміст ст. 137 ЦПК України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката за участь в одному судовому засіданні встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

За таких обставин, понесені нею витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 9000,00 (дев`ять тисяч грн. 00 коп.), оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі та заява про їх відшкодування і розрахунок були заявлені та надані у строк, визначений частиною восьмою ст. 141 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рябокляч К.О. в судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяву, в якій вимоги підтримують та просять задовольнити та винести додаткове рішення.

Представник відповідачав особіПриватно-орендногосільськогосподарського підприємства«Дніпро» всудове засіданняне з`явився,про дату,час тамісце судовогозасідання,повідомлений належнимчином,причини неявкисуду неповідомив.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4ст. 270 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явились, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали цивільної справи та надані документи суд вважає, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 листопада 2024 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 було задоволення частково, а саме:

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» (код ЄДРПОУ 03754863) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 3222282800:03:003:0006, площею 3,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Ржищівської ОТГ від 01 січня 2012 року в розмірі 36991 (тридцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 18 коп., з них: сума основного боргу в розмірі 30051,98 грн.; втрати від інфляції в розмірі 5538,62 грн.; 3% річних у розмірі 1400,58 грн., а у решті вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Також було вирішено питання щодо судового збору, а саме:

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» (код ЄДРПОУ 03754863) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1159 (одну тисячу сто п`ятдесят дев`ять) грн. 49 коп.

08 листопада 2024 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з положеннямистатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядкустатті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Судувід 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третястатті 270 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до положень частити восьмоїстатті 141 ЦПК Українидокази витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першоїстатті 133 ЦПК України).

У частині другійстатті 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язанихз оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостійстатті 137 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Судуу складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(висновок Верховного Суду,викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Відповідно до положеньстатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VIформою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2статті 30 Закону № 5076-VIвстановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У частині третій статті 12 та частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмійстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач ОСОБА_1 надала:

- договір про надання правничої допомоги № 13/08 від 12 серпня 2023 року, укладений між адвокатом Рябоклячем К.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4748/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 22.12.2011 року, та ОСОБА_1 , яким передбачено гонорар, розмір якого встановлено у п. 3.2 в розмірі 9000,00 грн.;

- актом № 1 витрат на правову допомогу за договором про надання правничої допомоги від 12.08.2023 р., згідно якого було надано такі послуги:

послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

складення письмової пропозиції щодо досудового врегулювання спору;

складення адвокатських запитів, заяв, скарг, процесуальних та інших документів

правового характеру;

витрати на збір доказів;

витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання;

інші види професійної правничої допомоги, пов`язані зі справою, а всього 9000,00 грн.;

- копією квитанції до прибуткового касового ордера від 05.11.2024 р., згідно якого прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 9000,00 грн., на підставі договору про надання правничої допомоги від 12.08.2023 р.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4748/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 22.12.2011 року.

Таким чином, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України заявником дотримані.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху»,у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвокатасуд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

Сума позовних вимог позивача ОСОБА_1 складає 68490 гривень 10 копійок. За результатом розгляду справи позов задоволено на суму 36 991 гривень 18 копійок, що становить 54 % від задоволеної суми.

Враховуючи, що представником відповідача не оспорено розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути сторона позивача на свою користь, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, тобто з урахування відсотка задоволених позовних вимог.

Отже, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти цієї справи у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 4860,00 грн. витрат на правничу допомогу (9000,00 грн. х 54% : 100).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 259, 260, 270 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 368/1880/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» (код ЄДРПОУ 03754863) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня винесення додаткового рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст додатковогорішення складено 17.01.2025 р.

Суддя І.І. Шевченко