Постанова

від 16.01.2025 по справі 758/2145/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/2145/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1214/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюк В.В., у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Альфа-Фенікс» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ПП «Альфа-Фенікс» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 2 092 044 грн. 33 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту прострочена станом на 14.02.2023 року (включно) в сумі 2 086 964 грн. 60 коп.; 3 проценти річних за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 247 грн. 06 коп.; 3 проценти річних за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) за несвоєчасне погашення процентів - 188 грн. 85 коп.; інфляційні втрати за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 3 178 грн. 01 коп.; інфляційні втрати за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022 року (включно) за несвоєчасне погашення процентів - 465 грн. 81 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 , ПП «Альфа-Фенікс» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» понесені у справі судові витрати пропорційно стягнутим з відповідачів сумам (т. 1 а.с. 1-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 725/09/2013/0175 відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 476 401,02 грн. на строк до 31 травня 2035 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1 % річних, та в розмірі 16 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між банком та ПП «Альфа-Фенікс» було укладено договір поруки № 725/09/2013/0175Р-1 від 01 жовтня 2013 року, за умовами якого ПП «Альфа Фенікс» зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору.

Позивач виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № TR.767727.5322.3189 від 01 жовтня 2013 року, випискою з особового рахунку ОСОБА_1 . В свою чергу, відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, не повернув кредитні кошти у визначений кредитним договором строк, внаслідок чого станом на 14 лютого 2023 року у нього виникла прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 2 086 964,60 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані 3 проценти річних за період з 11 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року: за несвоєчасне погашення кредиту - 1 247,06 грн, за несвоєчасну сплату процентів - 188,85 грн. Також, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні втрати за період з 11 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року за несвоєчасне погашення кредиту - 3 178,01 грн, за несвоєчасне погашення процентів - 465,81 грн.

Крім того, ОСОБА_1 та ПП «Альфа-Фенікс» було направлено листи-вимоги з вимогою погасити заборгованість в повному обсязі, проте станом на дату подачі позову зазначені вимоги позичальником та поручителем не виконані (т. 1 а.с. 1- 4).

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ПП «Альфа-Фенікс» про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ПП «Альфа-Фенікс» на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 2 092 044 гривні 33 копійки.Стягнуто пропорційно з ОСОБА_1 , ПП «Альфа-Фенікс» на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 31 380 гривень 67 копійок, по 15 690 гривень 34 копійки з кожного (т. 1 а.с. 127-132).

Не погодившись з заочним рішеннями районного суду, 20 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каращенко Ю.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Вказувала, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилалась на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд. При цьому, в порушення вимог законодавства відповідачу не було вручено документів, на які посилався позивач а обґрунтування позовних вимог.

Зазначала, що ОСОБА_1 не заперечує проти самого факту отримання ним грошових коштів та виникнення у нього відповідних зобов`язань щодо їх повернення. Натомість, окремі випадки порушення періодичності повернення грошових коштів, згідно відповідного графіку платежів, погодженого сторонами, що є невід`ємним додатком до кредитного договору, було зумовлено форс-мажорними обставинами, якими стали неможливість здійснення господарською діяльності, для досягнення цілей якої ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти, внаслідок запровадження суворих карантинних заходів, встановлених КМУ з метою запобігання поширенню епідемії коронавірусної хвороби (COVID-19), а також в подальшому повномасштабною збройною агресією з боку РФ на територію України та розташування виробничих потужностей у безпосередній близькості до зони бойових дій. При цьому, незважаючи на згадані перешкоди, ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором, станом на момент винесення судового рішення по даній справі виконав, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, долученими до заяви про перегляд заочного рішення. Тобто грошові кошти, які складають предмет позовних вимог по даній справі ОСОБА_1 було сплачено позивачу у повному обсязі. Відтак, за таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню у повному обсязі (т.1 а.с. 213-221, т. 2 а.с. 3-11).

15 серпня 2024 року від представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Старенко Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 2 а.с. 101-139).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Каращенко Ю.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити. Представники Банку - Артемов А.О., Старенко Т.М. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, у т.ч. адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням його представника - адвоката Каращенко Ю.В. під письмову розписку, тобто належним чином, і цих обставин представник апелянта в суді апеляційної інстанції не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення відповідача ПП «Альфа-Фенікс» повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили (т. 2 а.с. 28, 69-73, 141-151, 159).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 476 401,02 грн. на строк до 31 травня 2035 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,0 % річних та 16,0 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (т. 1 а.с. 11-15).

Відповідно до пункту 1.2 цього Договору, кредит був наданий для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору від 18 травня 2007 року № 125/ф/М1 (т. 1 а.с. 11).

Пунктами 4.2.4 та 4.3.5 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання відповідачем 1 будь-яких зобов`язань за цим договором, в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, позивач має право вимагати дострокового повного виконання відповідачем 1 його зобов`язань за цим договором, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, а відповідач 1 зобов`язаний на вимогу позивача достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти та можливі штрафні санкції.

В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 - ПП «Альфа-Фенікс» в особі директора - ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого ПП «Альфа-Фенікс» поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором і несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 перед позивачем за порушення виконання зобов`язань за Кредитним договором. Згідно п. 1.4. Договору поруки, відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1 за повернення кредиту, сплату процентів, за користування кредитними коштами, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (т. 1 а.с. 18-19).

З наявної в матеріалах справи копії меморіального ордеру № TR.767727.5322.3189 від 01.10.2013 року, виписки за особовим рахунку відповідача 1 № НОМЕР_1 вбачається, що 01.10.2013 позивачем було надано відповідачу 1 кредитні кошти у розмірі 3 476 401,02 грн (т. 1 а.с. 17, 39).

У зв`язку із порушенням умов Кредитного договору, позивачем було направлено відповідачу 1 лист-вимогу вих. №129/28759/2022 від 17.11.2022 про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 87) та лист-вимогу вих. № 129/32758/2022 від 19.12.2022 (т. 1 а.с. 34-36, 85-87).

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 21 листопада 2022 року та відповідачем ПП «Альфа-Фенікс» 22 грудня 2022 року вказаних вимог Банку про повне дострокове виконання кредитних зобов`язань підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення адресатам особисто ОСОБА_1 та уповноваженій особі ПП «Альфа-Фенікс» поштових відправлень (т. 1 а.с. 34-36, 85-87).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 14.02.2023 року прострочена заборгованість відповідача 1 за кредитом становить 2 086 964,60 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем були нараховані 3 проценти річних за період з 11.04.2017 по 23.02.2022: за несвоєчасне погашення кредиту - 1 247,06 грн, за несвоєчасну сплату процентів - 188,85 грн, а також інфляційні втрати за період з 11.04.2017 по 23.02.2022: за несвоєчасне погашення кредиту - 3 178,01 грн, за несвоєчасне погашення процентів - 465,81 грн. Загальна заборгованість відповідача 1 перед позивачем станом на 14.02.2023 становить 2 092 044,33 грн (т. 1 а.с. 7-12).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений договором строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторонами до суду не надано доказів укладення сторонами змін та (або) доповнень до вищевказаного кредитного договору та договору іпотеки, у т.ч. збільшення обсягу кредитних зобов`язань (відповідальності) позичальника без згоди поручителя, не встановлено наявності таких і судом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарну відповідальність боржника та поручителя перед кредитором.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про форс-мажорні обставини, неможливість здійснення господарської діяльності для досягнення цілей на які були отримані кредитні кошти та неврахування усіх платежів позичальника.

Покликання скаржника на те, що введення воєнного стану в Україні є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з повернення грошей саме за вищевказаним кредитним Договором.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який в апеляційній скарзі посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Вищевказаний Лист ТПП України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням.

Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Відповідна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07 червня 2023 року у cправі № 912/750/22 та від 15 червня 2023 року у cправі № 910/8580/22.

Отже, доводи скаржника (з урахуванням встановлених обставин та поданих сторонами доказів) у цій частині відхилені судом апеляційної інстанції.

До заяви про перегляд заочного рішення та до апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 подав докази часткової сплати коштів.

Колегія суддів перевірила та відхилила вказані доводи, врахувавши наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України ).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2023 року відкрито провадження у справі. копія хвали разом із позовною заявою направлена відповідачам, підготовче засідання призначено на 18 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 106-112).

18 квітня 2023 року до районного суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Писаренко К.Ю. подав клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 113-117).

Вказане свідчить, що відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Писаренко К.Ю. були обізнані про розгляд справи судом першої інстанції та мали цікавитись рухом справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року закрито підготовче засідання, розгляд справи був призначений на 19 червня 2023 року о 10 годині 45 хв. (т. 1 а.с. 119-120).

Повідомлення про розгляд справи судом 19 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 отримав 10 червня 2024 року, тобто завчасно, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду (т. 1 а.с. 125-125б).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки вказані доводи спростовуються наявними у справі доказами. Будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки до суду не повідомив, а відтак, суд першої інстанції відповідно до вимог ЦПК України мав передбачені процесуальним законом підстави для ухвалення заочного рішення. Доводів про неповідомлення про розгляд справи районним судом і ухвалення заочного рішення представника відповідача, подана апеляційна скарга не містить.

Задовольняючи позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором 2 086 964,60 грн., нарахованих 3 проценти річних за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022року: за несвоєчасне погашення кредиту - 1 247,06 грн, за несвоєчасну сплату процентів - 188,85 грн, а також інфляційні втрати за період з 11.04.2017 року по 23.02.2022 року: за несвоєчасне погашення кредиту - 3 178,01 грн, за несвоєчасне погашення процентів - 465,81 грн., а всього загальна заборгованість перед позивачем станом на 14.02.2023 року становить 2 092 044,33 грн, суд першої інстанції, виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують факт укладання між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів у вищезазначеному розмірі, часткового погашення позичальником кредиту та сплату нею відсотків за користування кредитними коштами, та прострочення ОСОБА_1 сплати чергових платежів згідно графіку погашення заборгованості.

Зазначених висновків суд дійшов на підставі наявних у матеріалах справи копій кредитного договору, копії договору поруки, копії меморіального ордеру на видачу коштів та наданого ПАТ АБ «Укргазбанк» розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 .

Так, відповідно до положень ч. 2 статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності представників сторін, жодних клопотань про витребування оригіналів документів від відповідачів не надходило, а тому суд першої інстанції не мав передбачених процесуальним законом підстав ставити під сумнів достовірність поданих документів та витребувати їх оригінали.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №910/5226/17, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 у справі №554/4300/16-ц, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки по рахунку позичальника можуть бути належними доказами на підтвердження заборгованості за кредитним договором.

Направленням вимоги про дострокове погашення заборгованості та вказаного позову до суду Банк змінив строк погашення суми кредиту по кредитному договору.

Банком було враховано часткове погашення наступної заборгованості: - 07.02.2023 року відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 15 500,00 грн., з яких було зараховано: на погашення простроченої заборгованості по кредиту - 13 707,72 грн., на погашення прострочених відсотків - 1 792,28 грн., що підтверджується випискою по рахунках (передостання сторінка виписки по особовому рахунку з 01/01/2023 по 14/02/2023, що міститься у матеріалах справи).

13 лютого 2023 року відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 635,24 грн., які було зараховано на погашення простроченого кредиту, що підтверджується випискою по рахунках (передостання сторінка виписки по особовому рахунку з 01/01/2023 по 14/02/2023, що міститься у матеріалах справи).

Також це відображено у розрахунку заборгованості на суму 2 086 964,60 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної скарги також додані платіжні документи: від 04.01.2022 року на суму 15 400,00 грн.; від 02.02.2022 року на суму 15 400,00 грн.; від 10.06.2022 року на суму 15 400,00 грн.; від 04.11.2022 року на суму 31 000,00 грн.; від 28.12.2022 року на суму 15 500,00 грн. (т. 1 а.с. 143-146, 156-159, 222-227)

Проте, всі ці платежі, які здійснені ОСОБА_1 до подачі позовної заяви, Банком було враховано під час складання наданого розрахунку заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, що наявні у матеріалах справи. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що апелянтом надано дві копії одного й того самого платіжного документа на суму 15 500,00 грн. за одним номером - ТР 76772710207514078, отже, це один платіж від 07.02.2024 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 5-10, 42-84).

Після подання позову Банком до суду, відповідачем ОСОБА_1 було сплачено: - 01.03.2023 року 15 500,00 грн. в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості по кредиту; 22.03.2023 року 15 500,00 грн. в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості по кредиту; - 28.04.2023 року 15 500,00 грн. в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості по кредиту; 08.06.2023 року 15 500,00 грн. в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості по кредиту. Вказані докази під час розгляду справи судом першої інстанції і ухвалення оскаржуваного рішення від 19 червня 2023 року відповідач ОСОБА_1 до районного суду не подавав.

Після ухвалення судового рішення по справі 24.07.2023 року ОСОБА_1 було сплачено 15 000,00 грн. в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості по кредиту.

З огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи апелянта про неврахування цих платежів районним судом.

Таким чином доводи апелянта про виконання кредитних зобов`язань за Договором спростовуються доказами по справі.

Посилання апелянта на неподання до суду позивачем акту звірки взаємних розрахунків як підстав відмовив в позові, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила.

Визнаючи доведеними вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд перевірив та надав оцінку вимогам позивача, заявленим в межах строку позовної давності, з урахуванням зупинення таких строків відповідно до законодавства України на період карантину від коронавірусної інфекції COVID-19. Нарахування передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України проведені до 23 лютого 2022 року тобто до застосування передбачених законодавством відповідних обмежень на період дії воєнного стану в Україні.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.

Інші доводи апелянта ОСОБА_1 та її представника - адвоката Каращенко Ю.В. цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 17 січня 2025 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова