Ухвала

від 13.01.2025 по справі 580/84/25

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

13 січня 2025 року справа № 580/84/25

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Будищенської сільської ради про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Будищенської сільської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Будищенської сільської ради від 21.02.2023 №13 «Про вирішення спору про добросусідство між гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , та затвердження акту, протоколу та висновку комісії по вирішенню земельних спорів від 16.02.2023»;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Будищенської сільської ради від 13.10.2023 №134 «Про вирішення спору про добросусідство між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 »;

- зобов`язати виконавчий комітет Будищенської сільської ради (ЄДРПОУ 04407750, 19620, Черкаська обл., Черкаський р-н., с.Будище, вул.30 Років Перемоги, буд.42) повторно вчинити дії щодо вирішення земельного спору про добросусідство між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 за кадастровим номером присадибної земельної ділянки: 7124981500:04:001:0308) за заявами ОСОБА_3 до голови Будищенської сільської ради від 26 квітня 2021 року (яка зареєстрована 27.04.2021 за вх.№82/02-14) та 3 серпня 2021 року (яка зареєстрована від 03.08.2021 за вх.№147/02-14) шляхом обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 за кадастровим номером присадибної земельної ділянки: 7124981500:04:001:0308) на відповідність вимогам Державних санітарних норм і правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №145 від 17.03.2011, зареєстрованих Міністерством юстиції України 05.04.2011 № 457/19195 та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ в Україні від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 та складання Акта обстеження у створеній комісії за розпорядчим актом із залученням представників Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (ЄДРПОУ 40333440, 18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, 120) та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (ЄДРПОУ 38646021, 18029, м.Черкаси, вул.прикордонника Лазаренка, 1) і прийняття рішення відповідно до статті 158 161 Земельного кодексу України з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 171 КАС України перебачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи.

Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що комісією, утвореною виконавчим комітетом Будищенської сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Будищенської сільської ради від 24.01.2023 № 02 Про утворення комісії з розгляду та вирішення земельних спорів та затвердження Положення про її діяльність на території Будищенської територіальної громади (далі - Рішення № 02), розглядаючи спір про добросусідство за ст. 159 ЗК України, складено акт, протокол і відповідний висновок засідання комісії від 16.02.2023 та від 04.10.2023, на підставі яких прийнято рішень про вирішення спору про добросусідство згідно з рішеннями від 21.02.2023 № 13 та 13.10.2023 № 134. Однак, ОСОБА_1 зауважує, що Рішення № 02 було опубліковане на веб-сайті територіальної громади 26.04.2024, що відповідно свідчить про те, що воно набрало чинності 26.04.2024. Отже, Рішення № 02 на момент складання актів комісії з вирішення земельних спорів від 16.02.2023 та від 04.10.2023 не було чинним, а тому виконавчий комітет не вирішував земельний спір та не складав акти, а отримані висновки не мають юридичної сили та є недопустимими доказом, оскільки отримані з порушенням закону.

Також позивач посилається на те, що новим власником ділянки (що раніше належала ОСОБА_2 ) є ОСОБА_5 , необхідно враховувати безпосередню правонаступність у спірних правовідносинах, адже Рішення №134 «Про вирішення спору про добросусідство між гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 та особами, які проживають за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 » нібито завершено спір про добросусідство. Водночас, правонаступник ОСОБА_5 не усунула недоліків, що існували за попереднього власника, та продовжив використовувати ділянку не за цільовим призначенням.

Отже, позивач вважає, що відповідачем фактично не правильно вирішено спір про добросусідство та має місце порушення правил землекористування.

У цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначила, що оскаржуваним висновком Комісії порушуються її права як суміжного землевласника.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вирішення цього спору буде впливати на речові права інших фізичних осіб, а саме: ОСОБА_5 .

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 8.07.2021 у справі № 813/956/16.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з прийняттям спірного рішення, підпадають під визначення приватноправових і з урахуванням суб`єктного складу сторін мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Окремо слід зазначити, що згідно з положеннями статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким чином, розгляд даної справи Черкаським окружним адміністративним судом призведе до порушення правил підсудності, а також до зволікання у вирішенні спору.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Суд роз`яснює позивачу, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду з урахуванням територіальної підсудності відповідача, або за місцем проживання (реєстрації) позивача.

Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до загального суду у порядку ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Окремо суддя звертає увагу, що позивач у справі № 580/11168/21 ОСОБА_3 звертався до суду з позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення Будищенської сільської ради від 21.02.2023 №13, проте ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №580/3422/23, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати у адміністративному судочинстві.

Постановами Верховного Суду від 05.07.2023, від 17.07.2023 та від 24.07.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №580/3422/23.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Отже, на стадії відкриття провадження у справі з`ясовано, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 170, 171, 242, 243, 248, 256, 294, 295, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Будищенської сільської ради про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО