Рішення

від 09.11.2010 по справі 2-2149-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2149-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року Ума нський міськрайонним суд Чер каської області, в складі:

головуючого - судді Ко валяА.Б.

при секретарі Без венюк Н.В.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в залі суд у в місті Умані цивільну спра ву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган оп іки та піклування Уманської міської ради про визнання ос оби, яка втратила право корис тування житловим приміщення м, -

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов' язаного з потребо ю у обґрунтуванні доводів ст орін, на що може бути витрачен ий значний час, суд вважає за н еобхідне проголосити його вс тупну та резолютивну частини .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦП К України, ст.ст. 71, 72 ЖК України с уд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову О СОБА_1 до ОСОБА_3, третя ос оба Орган опіки та піклуванн я Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржен е до апеляційного суду Черка ської області через суд перш ої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголош ення рішення апеляційної ска рги, а особами, які брали участ ь у справі, але не були присутн іми в судовому засіданні під час проголошення судового р ішення, протягом 10-ти днів з дн я отримання копії цього ріше ння.

Суддя

Рішення виготовлене голов уючим власноручно

Справа № 2-2149-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 року Ума нський міськрайонним суд Чер каської області, в складі:

головуючого - судді Ко валяА.Б.

при секретарі Без венюк Н.В.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в залі суд у в місті Умані цивільну спра ву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Орган оп іки та піклування Уманської міської ради про визнання ос оби, яка втратила право корис тування житловим приміщення м, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 зверн увся до суду з позовом про те, що на підставі договору купі влі-продажу квартири від 18 бер езня 1998 року йому належить ква ртира АДРЕСА_1.

На підставі рішення суду ві д 28 серпня 2009 року, шлюб між ним т а ОСОБА_3, відповідачем по цій справі, зареєстрований 06 жовтня 2001 року.

28 грудня 2001 року, а потім 25 лист опада 2005 року відповідач заре єстрована у належній йому кв артирі, на праві індивідуаль ної власності. Перед розлуче нням, у березні 2009 року, відпові дач вибралася із його кварти ри разом із дочкою ОСОБА_4 , 2004 року народження, в інше місце проживання до своїх ба тьків, що проживають по АДР ЕСА_2.

06 листопада 2009 року було скла дено акт про те, що відповідач дійсно не проживає у вказані й квартирі. Також 14 червня і 11 с ерпня 2010 року було повторно ск ладено акти про те, що відпові дачка не проживає в цій кварт ирі.

Ця квартира була набута ним до шлюбу, 18 березня 1998 року, а шл юб було укладено 06 жовтня 2001 ро ку, отже квартира є його особи стою власністю. Відповідачка самостійно не бажає знятися із реєстрації, чим створює йо му незручності, оскільки він за неї сплачує комунальні по слуги, чим також порушуються його права, тому стала необхі дність у зверненні до суду.

З 2 червня 2009 року по теперішн ій час, тобто з часу, коли відп овідач припинила проживати в квартирі, пройшло понад 6 міся ців, що є підставою визнати її такою, що втратила право кори стування квартирою.

Просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право кори стування квартирою АДРЕСА _1.

Позивач ОСОБА_1 в судово му засіданні в повному об' є мі підтримав свої позовні ви моги, пояснив, що в 1998 році бать ки, за власні кошти, придбали й ому квартиру по АДРЕСА_1. П раво власності на квартиру в изнано за ним, але своїх кошті в він не витрачав. В 2001 році одр ужились з відповідачкою по с праві і почали спільно прожи вати у цій квартирі. За час спі льного проживання відповіда ч неодноразово збирала свої речі і уходила жити до батькі в. Остаточно виїхала із кварт ири разом із дочкою, забравши всі свої речі, до офіційного р озірвання шлюбу. Виїжджала д обровільно, він ніякого тиск у не чинив і не змушував її пер еїжджати до іншого житла. На ц ей час в спірній квартирі її р ечей взагалі не має, ніяких пр етензій щодо житла до цього ч асу відповідач не мала. Але ос кільки ОСОБА_3 ще зареєстр ована у його квартирі, фактич но не проживаючи в ній майже р ік, і не сплачуючи кошти за ком унальні послуги, він вимушен ий звернутися до суду з цим по зовом, який просить задоволи ти в повному об' ємі.

Представник позивача ОСО БА_5 в судовому засіданні пі дтримав позовні вимоги, вваж ає, що позов підлягає до задов олення. Намір відповідача, по в' язати право на житло з дит иною, вважає безпідставним, о скільки право власності пере дбачає повне розпорядження в ласним житлом. Квартира пози вачем була придбала до реєст рації шлюбу, тому не є сумісно ю власністю подружжя, право в ласності на членів родини не розповсюджується. Відповіда чем не надано жодних підтвер джень тому, що позовні вимоги є неправомірними, тому проси ть позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в суд овому засіданні позовні вимо ги не визнала, вважає обстави ни, викладені в позові надума ними та такими, що не відповід ають дійсності. Одружившись з позивачем, перейшла прожив ати в його квартиру. За час спі льного проживання в квартирі , вона, разом з батькам, за влас ні кошти, купувала побутову т ехніку в квартиру, меблі та ін ші необхідні для нормального існування речі, робила ремон т. Під час виникнення конфлік тів в сім' ї, чоловік постійн о вказував їй на двері, говори в, що це його квартира, таку по ведінку не припинив навіть п ісля народження дитини. 02 черв ня 2009 року зайшла до батьків за брати дочку, потім пішла додо му, але зайти до квартири не зм огла, оскільки позивач замін ив замки на вхідних дверях. Во на зверталась до нього, щоб ві н дозволив їй зайти в квартир у і забрати свої речі, але він повідомив, що її речей в кварт ирі не має. Змушена була зател ефонувати його матері, яка до помогла домовитись з позивач ем, зайти їй в квартиру і забра ти речі. Але встигла забрати т ільки одяг, а інші свої речі, м еблі та побутову техніку, заб рати не змогла. Крім її речей п озивач також привласнив їх с пільні сімейні заощадження. На всі її прохання розділити майно мирним шляхом, позивач разом з батьками відповідал и обіцянками, так і не зробивш и цього. Також колишній її чол овік, самостійно, без її на те дозволу, виписав її із кварти ри, тому вона разом з дитиною д еякий час взагалі була без ре єстрації. Позивач своїми дія ми порушує права їх спільної дитини, не цікавиться вихова нням та розвитком дочки, спла чує лише аліменти на її утрим ання. Вважає, що позов безпідс тавний, тому просить відмови ти в його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданн і підтримав доводи відповіда ча та просить відмовити у зад оволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважає , що діючи в інтересах малоліт ньої дитини позов ОСОБА_1 не може бути задоволений.

Свідок ОСОБА_7 в судовом у засіданні пояснив, що прожи ває по сусідству із батьками відповідачки, тому знайомий з ОСОБА_3 тривалий час. Був свідком, як вона почала зустр ічатися з позивачем по справ і, а в подальшому одружилась з ним. Відомо як складалось її п одружнє життя, оскільки неод норазово був свідком, як відп овідач приходила до своїх ба тьків, плакала, говорила, що по зивач її ображає, виганяє із к вартири. Майже пів роки разом з із дитиною вона проживає у с воїх батьків, так як позивач п ерешкоджає їй в користуванні їх спільною квартирою. Досто вірно відомо, що позивач і від повідач разом заробляли грош і, одного разу позичали навіт ь у нього, для проведення ремо нту в квартирі, всі гроші, що з аробляли спільно вкладали в своє житло. На цей час відпові дач не отримала ніяких спіль них коштів від позивача, оскі льки він всі гроші привласни в, лише обіцяв розділити майн о.

Свідок ОСОБА_8 в судовом у засіданні пояснив, що влітк у 2009 року, відповідач його попр осила допомогти перевезти ре чі, він погодився і вони поїха ли до квартири, в якій вона про живала разом з позивачем. Спо чатку він чекав її на вулиці, к ола автомобіля, а потім відпо відач вибігла і попросила їй допомогти, оскільки позивач змушує її скоріше збирати ре чі і покинути його квартиру.

Свідок ОСОБА_9 в судовом у засіданні пояснила, що знай ома зі сторонами по справі, ще до їх одруження. Коли вони одр ужились, відповідач часто пр иходила до батьків, плакала, г оворила, що з позивачем пості йно виникають сварки і конфл ікти. Зі слів відповідачки та її батька, відомо, що багато р ечей протягом спільного житт я вони купували за власні кош ти, робили ремонт в квартирі. Н а цей час позивач і відповіда ч проживають окремо, ОСОБА_ 3 разом з дитиною проживає у своїх батьків.

Свідок ОСОБА_10 в судовом у засіданні пояснила, що є мат ір' ю позивача. в 1998 році за вла сні кошти придбала квартиру № 7 по АДРЕСА_1 Черкаської о бласті. Коли син одружився, во на надала згоду для їх тимчас ового проживання у цій кварт ирі. Для зручності молодого п одружжя зробила ремонт в ква ртирі. Відповідачку прописал и в квартири, щоб не порушуват и паспортний режим. Оскільки їх подружнє життя не склалос ь вони вирішили розлучитись, і коли після розлучення, зуст рівши відповідачку попросил а її виписатися із квартири, в она запевнила, що з цим не буде ніяких проблем, оскільки за п рописку вона не тримається. Д омовившись з нею і її батьком зустрітись коло паспортного столу, для виписки її із кварт ири, вони своїх обіцянок не ви конали, навіть не прийшли на з устріч, а лише в телефонному р ежимі повідомили, що виписув атись відповідачка наміру не має. Вона добровільно пішла в ід позивача, прийшла забрала свої речі, на прохання залиши тись відповіла категоричною відмовою. На цей час проживає окремо від батьків, які добуд ували їй частину до свого буд инку. Деякий час після розлуч ення проживала разом з батьк ами. Замки в квартирі після ро злучення сина дійсно були за мінені, але не з метою перешко дити відповідачки в квартиру , а оскільки із квартири пропа ли документи, тому вони і виму шені були замінити замки. В мі ліцію з цього приводу не звер талась, оскільки в подальшом у документи знайшлись.

Свідок ОСОБА_11 в судовом у засіданні пояснив, що позив ач по справі його син. В 1998 році вони разом з дружиною за влас ні кошти придбали квартиру, в якій прописали, на той час, ще неповнолітнього позивача. К оли син одружився з відповід ачкою вони почали проживати в цій квартирі. Письмової зго ди на її прописку в квартирі в ін не надавав. В червні 2009 року відповідач приїхала до кварт ири, зібрала свої речі і добро вільно виїхала із квартири. Н а цей час проживає разом з бат ьками.

Свідок ОСОБА_12 в судовом у засіданні пояснила, що відп овідачка її рідна дочка. 02 чер вня 2009 року дочка разом з дитин ою не змогли потрапити в квар тиру, в якій проживали разом, о днією сім' єю з позивачем. До чка в цій квартирі проживала 8 років, а онука з дня народжен ня. Конфлікти в сім' ї дочки в иникали неодноразово, позива ч по справі не вперше виганяв її із квартири. Вважає, що так і його дії направлені проти п рав його сім' ї і, зокрема, дит ини. Позивача не цікавить, що й ого дитина не забезпечена жи тлом.

Суд, вислухавши осіб, які бе руть участь у справі, допитав ши свідків, дослідивши письм ові матеріали справи, вважає , що позов не підлягає до задов олення.

Судом достовірно встановл ено, що сторони після укладен ня шлюбу проживали в квартир і АДРЕСА_1. Відповідач на з аконних підставах була зареє стрована у вказаному помешка нні. Судом також достовірно в становлено, що позивач без зг оди відповідача влітку 2009 рок у здійснив заміну замків на в хідних дверях, чим позбавив в ідповідача користуватися жи тловим приміщенням. Крім цьо го, на думку суду, позивач тако ж позбавив права на житло мал олітню доньку, тому тверджен ня позивача про добровільне залишення відповідачем поме шкання, а саме квартири АДР ЕСА_1 є безпідставними.

За вказаних обставин, відпо відач ОСОБА_3 не може бути визнана такою, що втратила пр аво користування житлом.

У відповідності до ст. 72 ЖК Ук раїни особа може бути визнан а такою, що втратила право кор истування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені стро ки. Позивач, на думку суду, не н адав доказів, які підтверджу вали б обставини, щодо втрати права користування відповід ачем жилим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦП К України, ст.ст. 71, 72 ЖК України с уд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову О СОБА_1 до ОСОБА_3, третя ос оба Орган опіки та піклуванн я Уманської міської ради про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржен е до апеляційного суду Черка ської області через суд перш ої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголош ення рішення апеляційної ска рги, а особами, які брали участ ь у справі, але не були присутн іми в судовому засіданні під час проголошення судового р ішення, протягом 10-ти днів з дн я отримання копії цього ріше ння.

Суддя

Рішення виготовлене голов уючим власноручно