Постанова

від 17.01.2025 по справі 393/283/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 393/283/24

провадження № 22-ц/4809/194/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Мурашко С. І., Карпенко О. Л.

за участю секретаря Соловйової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви

08.10.2024р представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» адвокат Науменко І.Ф. звернувся до Новгородківського районного суду Кіровоградської області з заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» в рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №393/283/24, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Прогрес'' про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості за договором витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 600 грн.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні Новгородківського районного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа №393/283/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Прогрес'' про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості за договором.

28.06.2024р між Адвокатським об`єднанням''Науменко, Боруш і партнери'' таТОВ ''Прогрес'' укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 23.09.2024р позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

За положеннями ч. 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Витрати, пов`язані з розглядом даної справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем через недобросовісну поведінку позивача.

Розмір компенсації складається з: консультації про вивчення матеріалів справи -16000,00 грн; складання клопотання про продовження строку на подання відзиву 2000,00 грн; складання відзиву на дві немайнові вимоги позовної заяви 8000,00 грн; складання відзиву на майнову вимогу 4000,00 грн; складання заперечення на відповідь на відзив 4000,00 грн; складання клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції 1600,00 грн; відправка процесуальних документів 400,00 грн; участь у судових засіданнях 2*1000,00 грн та 1*2000,00 грн в сукупності 4000,00 грн. Вказані витрати на правничу допомогу становлять 25600,00 грн.

Позиція позивача не виказувалася

Судове рішення

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2024 року в заяві представника відповідача Науменка Івана Федоровича, яка подана у порядку ч.5 ст.142 ЦПК України, про компенсацію здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №393/283/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Прогрес'' про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості за договором, відмовлено повністю.

Суд виснував, що представник відповідача Науменка І.Ф. не надав належних доказів, що дії позивача були необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення відповідачем витрат, та не надав доказів про зловживання позивачем процесуальними правами.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», в інтересах якого діє адвокат Науменко Іван Федорович, подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить про скасування ухвали Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2024 року та ухвалення нового рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь відповідача у рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №393/ 283/24, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 800 грн.

В підставу оскарження вказує про необґрунтовані дії з боку ОСОБА_1 , а саме, позивач звернувшись з позовом створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладання договору про гнадання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань. Своїми діями позивач порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому заперечуючи право на стягнення судових витрат.

Верховним Судом устаткована позиція з таких питань, яка проігнорована місцевим судом.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався

Рух справи

Ухвалою суду від 05.11.2024р відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 11.11.2024р справу призначено до розгляду на 18.12.2025р.

Дата судового рішення

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четвертастатті 268 ЦПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ятастатті 268 ЦПК України).

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу(частини перша, третястатті 368 ЦПК України).

Якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Зазначення судомдатою ухваленнясудового рішеннядати складенняповного судовогорішення,внаслідок чогодата судовогозасідання тадата ухваленнясудового рішенняне співпадатимуть,відповідає положеннямзаконодавства,не єпорушенням правсторін. Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21

Позиція учасників

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, в судове засідання не з`явилися (а.с.166-171).

Представник апелянта, адвокат Науменко І.Ф. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив про підтримання апеляційної скарги.

За вимогами ст. 372 ЦПК, неявка сторін, належних чином повідомлених про судове засідання, не становить перешкоди для розгляду справи.

Обставини визначені судом

Ухвалою суду від 23.09.2024р позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ ''Прогрес'' про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди та стягнення заборгованості за договором, залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішувалося, оскільки доказів понесення стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містили.

08.10.2024р представник відповідача Науменко І.Ф. звернувся до суду з заявою, в якою просить стягнути з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 25 600 грн.

До заяви представник відповідача Науменко І.Ф. додав:

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2024р,

- копію переліку послуг, за надання яких сторонами узгоджено розмір гонорару, що є додатком №1 до вказаного договору;

- копію заявки 1-ЦС на надання професійної правничої допомоги на підставі зазначеного договору;

- копію акту №1 від 23.09.2024р про приймання професійної правничої допомоги, копію рахунку №1-ЦС від 23.09.2024р

- копію платіжної інструкції від 01.10.2024р про сплату відповідачем 25 600 грн за надану правничу допомогу.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви апеляційного суду

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, у межах доводів та підстав апеляційного оскарження, колегія суддів відзначає таке.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено представнику відповідача Науменко І.Ф. у задоволенні заяви про компенсацію здійснених судових витрат на користь ТОВ «Прогрес».

З огляду на доводи апеляційної скарги, у межах даного апеляційного провадження, колегія суддів перевіряє правильність застосування судом у даних правовідносинах норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1ст.257 ЦПК України залишено без розгляду, так як належним чином повідомлена позивачка/представник повторно не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки.

Як виснував суд, позивачка та її представник ОСОБА_2 повторно не з`явилися у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали, причини неявки не повідомили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК Україниу випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимогчастини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного (у контексті доводів скарги) колегія суддів відзначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, залишено позов без розгляду), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 270 ЦПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Колегія суддів відзначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 141 ЦПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей цивільно-процесуального законодавства України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 142 ЦПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі позову без розгляду.

Згідно з ч.5 ст. 142 ЦПК у разі залишення позову без розгляду, витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, у разі необґрунтованих дій позивача.

Отже, у випадку залишення позову без розгляду, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено законодавчо.

Водночас механізм реалізації права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу), визначає умови, ст. 142 ЦПК України.

У заяві представник відповідача Науменко І.Ф. наполягає, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань, такими діями позивач порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони.

При застосуванні положень ст. 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи ( витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак відповідно до вищевказаних приписів виходить, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18). На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21).

Добросовісність учасників судового процесу полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

У даній справі ухвалою суду від 11.06.2024р. відкрито спрощене позовне провадження у справі. Позивачка та її представник ОСОБА_2 у судові засідання 16.09.2024р та 23.09.2024р (повторно) не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, про причину неявки до суду не повідомили, заяв, клопотань не подавали.

Представник відповідача Пузир В.О. просив суд залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, так якналежним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки.

Апелянт наполягає на необґрунтованості дій сторони позивача, за наслідком яких суд має право покласти на сторону позивача компенсацію судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Тобто, стаття 142 ЦПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, такі обставини встановлюються судом у кожній справі, загального принципу немає.

Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" ( правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної судової ухвали, якими принципами керувався місцевий суд, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом особи, гарантованим статтями55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України). Само по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як звернення до суду є його диспозитивним правом, передбаченим нормамиЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд першої інстанції таким чином візначився, що неявка сторони в судове засідання є процесуальним правом позивача.

Колегія суддів вважає висновок суду обґрунтованим, таким що відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 4 ЦПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді.

Колегія виходитьз того,що самопо собіподання позову(зверненняпозивачки досуду за захистом порушеного права) у справі 393/283/24 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість її дій та пред`явлення нею завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.

Так само і сам по собі факт неявки в судове засідання не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачкою охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Ухвалюючи оскаржуване судову ухвалу, місцевий суд зазначив, що необґрунтованість дій позивача не підтверджується тим, що позивачка не з`являлася у судове засідання чи не забезпечила явку свого представника, у зв`язку з чим позов залишено без розгляду.

Тобто, неявка у судове засідання не може автоматично свідчити про необґрунтованість дій сторони.

З матеріалів справи виходить, що у судовому засіданні 31.07.2024р представник позивачки не зміг прийняти участь в розгляді, зал Новгородківського районного суду Кіровоградської області та в телефонному режимі повідомив про технічні неполадки (а.с. 90) Попередньо, ухвалою суду від 26.06.2024р заяву представника позивача Кузь О.М. про проведення судового засідання в режимі відео конференції, задоволено. Вирішення даного питання поширюється на всі судові засідання, не становлять обмеження датою слухання, щодо якої подана заява.

Судом не встановлено того, що позивачка від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду, діяла недобросовісно, зловживала процесуальними правами, протидіяла вирішенню спору, чи мала на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

Як і не встановлено судом обставин доведення відповідачем необґрунтованості дій позивачки, які призвели до залишення позовної заяви без розгляду. Відсутні докази підтвердження таких дій позивачки, які б свідчили про зловживання нею своїми процесуальними правами.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, ст. 81 ЦПК

Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань обставин як і доказів на підтвердження недобросовісних дій сторони позивача, позиція відповідача не містить.

Суд першої інстанції правильно визначився у спірних правовідносинах, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20.

Оскаржуване судове рішення вимогам законодавства повністю відповідає.

В силу приписів ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Загальний висновок

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, оскільки суд повно встановив обставини справи та зробив правильний висновок, правильно застосувавши закон.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності, обґрунтованості, відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, таке рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПО СТ АН ОВ ИВ :

Апеляційну скаргу адвоката Науменко І.Ф., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - залишити без задоволення, а ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2024 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. І. Мурашко

О. Л. Карпенко