ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2024 р. Справа№ 911/2956/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Руденко М.А.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Пономаренко О.В. (в залі суду);
від відповідачів: 1. Козачков В.Л. (поза межами приміщення суду);
2. не з`явився;
при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства «Фірма «Мізан»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024, повний текст рішення складено 06.08.2024
у справі № 911/2956/23 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»
до 1. Приватного підприємства «Фірма «Мізан»
2. ОСОБА_1
про стягнення 357 506,99 гривень
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
До Господарського суду Київської області 25.09.2023 надійшла позовна заява акціонерного товариства «Таскомбанк» до приватного підприємства «Фірма «Мізан» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № ID6385389 від 14.05.2019, укладеним шляхом підписання заяви-договору про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк» та договором поруки № Т 05.10.2018 І 7071 від 14.05.2019 у розмірі 357506,99 гривень, що складається з 274 180,98 гривень заборгованості по комісії, 83 326,00 гривень заборгованості по тілу кредиту та 0,01 гривню заборгованості по процентам.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням першим відповідачем умов вищезгаданого кредитного договору за ним обліковується заборгованість у стягуваному розмірі, та оскільки виконання відповідачем 1 зобов`язань за цим договором забезпечено вищезазначеним договором поруки, укладеним 14.05.2019 між акціонерним товариством комерційний банк «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Фірма «Мізан» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 83 326,00 гривень заборгованості по тілу кредиту, 0,01 гривень заборгованості по процентам, 274 180,98 гривень заборгованості по комісії. Стягнуто з Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 2681,30 гривень судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 2681,30 гривень судового збору.
Рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлення судом факту порушення позичальником договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем 2 своїх зобов`язань за договором поруки, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з приватного підприємства «Фірма «Мізан» та ОСОБА_1 83 326,00 гривень заборгованості по тілу кредиту, 0,01 гривень заборгованості по процентам та 274 180,98 гривень заборгованості по комісії обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23, Приватне підприємство «Фірма «Мізан» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 19 червня 2024 року у справі №911/2956/23. Прийняти апеляційну скаргу до свого провадження. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19 червня 2024 року у справі №911/2956/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог АТ "Таскомбанк" до ПП "Фірма "Мізан", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати покласти на позивача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що станом на дату повернення кредиту, а саме станом на 14 травня 2022 року Приватне підприємство "Фірма "Мізан" мало заборгованість в розмірі 83 334,00 грн, яка в подальшому й була погашена, що й підтверджує сам позивач. З урахуванням терміну кредитування (терміну дії договору), позивач вправі був нараховувати проценти (відсотки) та комісію за управління кредитом, до 14 травня 2022 року, а нарахування комісії за управління кредитом в розмірі 247 180,98 грн після 14 травня 2022 року є безпідставним та протиправним.
Також скаржник повідомив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи під час апеляційного розгляду, в розмірі 20 000,00 грн, що складатимуться з витрат на професійну правничу допомогу, судового збору, тощо.
Узагальнені доводи письмових пояснень
Позивач у письмових поясненнях, поданих до суду, вказав на те, що ним додано до позовної заяви Розрахунок заборгованості клієнта станом на 18.09.2023 (про що вже зазначено вище) і наполягав на задоволенні позовних вимог в розмірі, зазначеному в Розрахунку. Протягом всього строку розгляду справи судом першої інстанції (в підготовчому засіданні) позивач в жодній з частин не змінював, не уточнював і, зокрема, не зменшував позовні вимоги. Відповідач, в свою чергу, не здійснював жодних погашень заборгованості, що могли б вплинути на обсяг заявлених Банком вимог та створити передумови для його (боргу) обов`язкового перерахунку. Натомість, як раз представник Відповідача-апелянта неодноразово в судовому засіданні підтверджував наявність непогашеного боргу ПП «Фірма «Мізан» за кредитним договором та зацікавленість в його врегулюванні.
Позивач зазначає, що здійснений першим відповідачем 30.01.2023 (тобто поза межами терміну, на який посилається сам апелянт) платіж в сумі 83 334,00 грн є фактичним погашенням заборгованості за простроченою комісією, що, в свою чергу:
- підтверджується наданим до суду Розрахунком заборгованості (міститься в матеріалах справи);
- прямо передбачено Правилами обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (які згідно з п. 4.1. Кредитного договору є невід`ємною частиною Кредитного договору, Витяг з Правил надавався до суду разом з позовною заявою), з якими позичальник ознайомився та які позичальник прийняв під час укладення договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи № 911/2956/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 6 435,12 грн.;
- докази надсилання копії апеляційної ОСОБА_1 .
16.09.2024 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 8705 від 16.09.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 6 435,12 грн та докази надсилання копії апеляційної ОСОБА_1 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23. Призначено справу № 911/2956/23 до розгляду у судовому засіданні 22.10.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 21.10.2024, для розгляду справи № 911/2956/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Руденко М.А., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 прийнято справу № 911/2956/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Руденко М.А., Ткаченко Б.О.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкладено розгляд справи № 911/2956/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 на 19.11.2024 в режимі відеоконференції, а ухвалою від 19.11.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 911/2956/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 до 10.12.2024 в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 09.12.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 05.12.2024, для розгляду справи № 911/2956/23 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 прийнято справу № 911/2956/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Руденко М.А.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, перебування суддів у відпустках, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2956/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи, позиції учасників справи
Другий відповідач у судове засідання 10.12.2024 не направив свого представника, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засідання 10.12.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 залишити без змін.
Представник першого відповідача у судовому засіданні 10.12.2024 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2019 між позивачем та першим відповідачем укладено за допомогою КЕП Заяву-договір № ID6385389 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок») (далі - договір), відповідно до якого позивач надав першому відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а перший відповідач зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).
До позовної заяви позивачем долучено роздруківку щодо результату перевірки електронного підпису першого відповідача.
За змістом пункту 1.2. договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок першого відповідача, відкритий у АТ «Таскомбанк», з цільовим використанням: на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів першого відповідача, та на придбання основних засобів та інших інвестицій у бізнес.
У розділі 2 договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили, що розмір кредиту: 1000000,00 гривень (п. 2.1.); розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних (п.п. 2.3.1.); розмір комісійної винагороди становить 1,99 % від суми виданого кредиту (п. 2.3.2.).
Згідно підпунктів 2.5., 2.6. договору кредит має бути погашений згідно графіку, зазначеного у додатку № 1, у строк до 14.05.2022.
У розділі 3 договору встановлено, що перший відповідач забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно з графіком погашення кредиту (п. 3.1.); остаточне погашення за кредитом перший відповідач повинен здійснити не пізніше терміну, зазначеного у пункті 2.6 цього договору (пункт 3.2.); у випадку порушення першим відповідачем будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку перший відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3.).
Цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в «Таскомбанк» та цінові параметри продукту є кредитним договором (п. 4.1. договору).
За змістом п. 4.2. договору останній є договором приєднання у визначенні ст. 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим, зокрема, його умови визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
У пункті 18.2. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (далі - правила), визначено правила надання кредитного продукту «Кредит на розвиток бізнесу» (далі - кредит).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту кредит для фінансування поточної діяльності клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право банку на отримання яких передбачено цим розділом правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород банку за надання кредиту встановлюється у цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному сайті Банку та є невід`ємною частиною цих правил (далі - цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в заяві-договорі про приєднання клієнта до цих правил. Клієнт приєднується до правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі «ТАС24|БІЗНЕС» або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана заява разом з цими правилами та ціновими параметрами продукту, які зазначені на офіційному сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (п. 18.2.1.1. правил).
Згідно з п. 18.2.1.2. правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим розділом правил, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов`язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг «ТАС24|БІЗНЕС», sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, строком повернення кредиту є дата останнього платежу.
Відповідно до п.п. 18.2.1.3-18.2.1.4 правил за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі, що зазначені в заяві та цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими. Для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування кредитом.
Клієнт зобов`язується оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління кредитом згідно з Ціновими параметрами до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку, повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в пунктах 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначено в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.п. 18.2.2.2.3., 18.2.2.2.4. правил).
Згідно з п. 18.2.4.2. правил визначено, що відповідно до статті 212 ЦКУ у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 18.2.2.2.2, 18.2.2.2.3 цього договору, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку.
За умовами пункту 18.2.2.3.8 правил банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених пунктом 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до пункту 18.2.2.2.5 правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів, достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти, надані банком згідно та у порядку, зазначеному в розділі 18.1 цих правил.
Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Так, у вказаному графіку зазначено у тому числі комісія та проценти за управління кредитом а також, що кінцевою датою повернення кредиту є 14.05.2022.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 14.05.2019 між позивачем та другим відповідачем, як поручителем, укладено договір поруки № Т 05.10.2018 І 7071 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого другий відповідач зобов`язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання першим відповідачем з другим відповідачем за виконання забезпечених зобов`язань за вищезгаданим договором (пункт 1.1. договору поруки).
У пункті 1.2 договору поруки сторони, зокрема, домовились, що другий відповідач відповідає перед позивачем за виконання першим відповідачем (боржником) усіх зобов`язань за кредитним договором.
У випадку невиконання або прострочення виконання першим відповідачем зобов`язань, що випливають із кредитного договору, другий відповідач відповідає перед позивачем як солідарний боржник, в тому обсязі, що й перший відповідач (п. 2.1 договору поруки).
Згідно з п. 5.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту накладення електронного підпису обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису.
Договір поруки підписано 14.05.2019 позивачем та другим відповідачем із використанням електронного цифрового підпису.
До позовної заяви позивачем долучено роздруківку щодо результату перевірки електронного підпису другого відповідача ( ОСОБА_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням першим відповідачем умов вищезгаданого кредитного договору за ним обліковується заборгованість у стягуваному розмірі, та оскільки виконання відповідачем 1 зобов`язань за цим договором забезпечено вищезазначеним договором поруки, укладеним 14.05.2019 між акціонерним товариством комерційний банк «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , позивач просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що між позивачем та першим відповідачем в електронній формі укладено Заяву-договір № ID6385389 від 14.05.2019 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом накладення електронних підписів вищевказаних сторін, доказів розірвання укладеного сторонами договору чи визнання недійсними його окремих положень до матеріалів справи не надано, відтак є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із з ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац 2 ст. 1046 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок першого відповідача у розмірі 1000000,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по картковому рахунку першого відповідача.
Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувався.
Проте, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, перший відповідач, всупереч умовам кредитного договору, не здійснив погашення заборгованості по тілу кредиту, по процентам та по комісії, чим порушив взяті на себе зобов`язання.
Доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.
Отже, факт порушення першим відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та відповідачами не спростований.
Відповідно до ст. 610 ЦК кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання першим відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 1000000,00 гривень, однак, доказів повернення у повному обсязі першим відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами матеріали справи не містять, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо факту існування у першого відповідача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 357 506,99 гривень, що складається з 83 326,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 0,01 гривень заборгованості за процентами та 274 180,98 гривень заборгованості за комісією знайшли своє підтвердження під час вирішення справи.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Як вже зазначалось, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань першого відповідача за кредитним договором, 14.05.2019 між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого другий відповідач зобов`язується відповідати перед позивачем солідарно з першим відповідачем за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов вищезгаданого кредитного договору.
Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що відповідно до цього договору другий відповідач зобов`язується відповідати перед позивачем на засадах солідарного боржника за виконання першим відповідач зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору заяви-договору № ID6385389 від 14.05.2019.
Згідно п. 1.2. договору поруки другий відповідач відповідає перед позивачем за виконання усіх зобов`язань за кредитним договором.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Приписами ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з положеннями ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії відноситься до преклюзивних, як строк існування самого зобов`язання поруки, а його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
Пунктом 5.2. договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється, якщо позивач протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до другого відповідача.
Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання першим відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повного повернення кредитних коштів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що станом на дату звернення з позовом до суду порука не припинилась, адже позивач звернувся з вимогою про стягнення в межах п`ятирічного строку від дати закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлення факту порушення першим відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та відсутність у матеріалах справи доказів виконання другим відповідачем своїх зобов`язань за договором поруки, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів 83 326,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 0,01 гривень заборгованості за процентами та 274 180,98 гривень заборгованості за комісією обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржник про те, що станом на дату повернення кредиту, а саме станом на 14 травня 2022 року перший відповідач мав заборгованість в розмірі 83 334,00 грн, яка в подальшому й була погашена, оцінюється колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки станом на дату здійснення останнього платежу за Позичальником рахувалась непогашена заборгованість, зокрема, в частині простроченої комісії, сплачені кошти і було зараховано на погашення простроченої комісії - як це прямо передбачено Правилами, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, що встановлено у п. 18.2.4.6 Правил.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує також те, що скаржником не надано належних контррозрахунків чи платіжних документів, які б надали змогу зробити висновок про хибність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та/або невірно здійсненої позивачем калькуляції боргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Мізан» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Господарського суду Київської області від 19.06.2024 у справі № 911/2956/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 911/2956/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови підписано 20.01.2025, у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустках.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
М.А. Руденко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2024 |
Оприлюднено | 21.01.2025 |
Номер документу | 124515054 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі банківської діяльності, з них кредитування, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Гаврилюк О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні