Ухвала

від 17.01.2025 по справі 903/606/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"17" січня 2025 р. Справа № 903/606/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Коломис В.В.

суддя Гудак А.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024

за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирської районної військової адміністрації

до 1) Затурцівської сільської ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про скасування наказу та рішення, скасування права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.129 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 №33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Визнано незаконним та скасовано п.п.5 п.1 рішення Затурцівської сільської ради від 23.12.2021 №21/32 "Про реєстрацію земельних ділянок у комунальну власність".

Усунуто перешкоди державі в особі Володимирської районної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження землями водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0652 площею 58,1494 га, зареєстрованого за Затурцівською сільською радою.

Усунуто перешкоди державі в особі Володимирської районної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження землями водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0652, площею 58,1494 га, в Державному земельному кадастрі.

Усунуто перешкоди державі в особі Володимирської районної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження землями водного фонду шляхом зобов`язання Затурцівської сільської ради Володимирського району повернути Володимирській районній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0652 площею 58,1494 га.

Стягнуто з Затурцівської сільської ради Володимирського району на користь Волинської обласної прокуратури 10 280,47 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Волинської обласної прокуратури 4844, 80 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням 03.10.2024 відповідач-2 вперше подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду або в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 апеляційну скаргу із доданими до неї документами було повернуто апелянту, у зв`язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою суду від 11.10.2024, зокрема не сплатою судового збору.

30.12.2024 апелянт вдруге звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 у даній справі, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду або відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 залишено без руху та надано 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

13.01.2025 на виконання ухвали суду від 03.01.2025 від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому апелянт навів підстави, які, на його думку, свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, а також повторне подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт вісім частини першої цієї статті).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1 статті 256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення винесене судом першої інстанції 03.09.2024, повний текст рішення складено 13.09.2024, тому строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 03.10.2024.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що звертаючись вперше 03.10.2024 до апеляційного суду скаржником не було пропущено процесуальний строк, визначений у ст.256 ГПК України, разом з тим, у зв`язку з невиконанням вимог ст.258 ГПК України, апеляційна скарга відповідача-2 була залишена без руху ухвалою суду від 11.10.2024.

В подальшому, внаслідок невиконання вимог ухвали суду від 11.10.2024 (несплата судового збору) апеляційна скарга була повернута Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області ухвалою апеляційного суду від 01.11.2024.

Натомість, звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, відповідач-2 в доповнення до неї подав докази сплати судового збору у розмірі 22687,90 грн та просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 наведені у заяві причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження були визнані не поважними, наслідком чого стало залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання ухвали апеляційного суду від 03.01.2025 апелянт подав нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З даного клопотання вбачається, що причиною неможливості сплати судового збору під час подання апеляційної скарги вперше, що відповідно стало простроченням строку на її подання вдруге, була відсутність у апелянта кошторису та плану асигнувань у строки, що встановлені ГПК України для подання апеляційної скарги, що підтверджується випискою з рахунка за кодом економічної класифікації 2800. Також на підтвердження відсутності у апелянта коштів на оплату судового збору вказує про запровадження воєнного стану в Україні, що зумовило відсутність достатнього фінансування органу державної влади.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст повторно поданого клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 зазначає, що останнє не містить будь-яких нових інших поважних причин його пропуску, відмінних від викладених у попередньому клопотанні про поновлення строку, які визнані судом не поважними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність апелянтом поважності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ст.2 ГПК України завданнями господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21, від 04.06.2024 у справі №916/3924/23).

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження порушує права іншої сторони, його сподівання на забезпечення належного здійснення правосуддя.

Як зазначено вище, статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, вказаною статтею не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відтак, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповажність пропуску відповідачем-2 строку на апеляційне оскарження та вважає за необхідне відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 у справі №903/606/24.

Керуючись ст. 234, 235, 260, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 03.09.2024 у справі №903/606/24.

2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Гудак А.В.