Постанова

від 20.01.2025 по справі 917/1225/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/1225/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" (вх.№2672П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 (суддя О.М.Тимощенко, повне рішення складено 21.10.2024) та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 (суддя О.М.Тимощенко, повне додаткове рішення складено 05.11.2024) у справі №917/1225/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень", м. Полтава,

до Приватної фірми "КМ", м. Полтава,

про стягнення 272 907,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" до відповідача Приватної фірми "КМ" про стягнення збитків у розмірі 272 907,72 грн за договором зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року (вх.№1286/24).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/1225/24 в позов відмолено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/1225/24 заяву представника відповідача - адвоката Шейки Р.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1225/24 (вх.№14060 від 22.10.2024 року) задоволено частково. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" на користь Приватної фірми "КМ" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

2 Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 у справі №917/1225/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Компанія «Серпень» повністю;

3.Скасувати Додаткове Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 р. по справі №917/1225/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви адвоката Шейки Р.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ "Компанія "Серпень";

4. Стягнути з ПФ «КМ» на користь ТОВ «Компанія «Серпень» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 6140,43 грн (шість тисяч сто сорок гривень сорок три копійки).

В обґрунтування апеляційної скарги заявник вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, не перевірив усіх обставин, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, та не надав повного мотивування усім доводам позивача по справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду, тому вважаємо, що рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 року по справі №917/1225/24 є незаконним та необґрунтованим.

Вважає, що суд, дослідивши матеріали справи, не дав належної правової оцінки всім обставинам справи, що мали вирішальне значення для ухвалення правильного рішення. Внаслідок цього, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків і ухвалив рішення, яке суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Крім того зазначає. що оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення, воно також підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на неправильних висновках суду першої інстанції. Вказує, що ціна позову складала 272 907,72 грн, тому стягнена сума щодо витрат на правничу допомогу є непропорційним із ціною позову. Зазначає, що розглядувана справа не передбачала аналізу складних правових норм та інститутів. Обсяг доказової бази був мінімальним, судові засідання не проводилися, адже справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, що підтверджує відсутність необхідності у проведенні розширених процесуальних дій та нескладність справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 у справі №917/1225/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №917/1225/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі №917/1225/24. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1225/24. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі №917/1225/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику.

26.11.2024 через підсистему електронний суд від ПФ «КМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15104), в якому він просить Залишити судове рішення суду першої інстанції у справі № 917/1225/24 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Серпень» без задоволення; залишити додаткове рішення суду першої інстанції у справі №917/1225/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Серпень» на користь приватної фірми «КМ» понесені судові витрати. Зазначає, що між відповідачем та адвокатом Шейка Русланом Володимировичем було укладено Договір про надання правової допомоги від 01.08.2024. Зазначає про те, що відповідачем також будуть понесені витрати на правову допомогу, докази на підтвердження цього та розміру витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки наразі неможливо визначити об`єм правової допомоги, що буде надана і, відповідно, її вартість.

В обґрунтування заперечень вказує на те, що згідно з укладеним між сторонами Договором зберігання № 07/08/18 від 07.08.2018 (надалі договір), відповідач не несе відповідальності за якісні характеристики товарно-матеріальних цінностей (надалі ТМЦ), переданих на зберігання позивачем.

Зазначає, що відсутність факту, що підтверджує певні якісні характеристики ТМЦ безпосередньо під час передачі їх на зберігання унеможливлює визначення їх змін, зокрема погіршення, під час такого зберігання.

Вказує, що позивачем не підтверджено розмір та факт збитків.

Також у наданих позивачем сертифікатах зазначено, що вони видавалися не позивачу, а ТОВ «ЧЕРЛИС», ТОВ «СИНГЕНТА», ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА», ТОВ «ЛІДЕА УКРАЇНА», ТОВ «МОНСАНТО УКРАЇНА», як власникам насіння. Тоді як позивачем не надано документального підтвердження права власності на ці ТМЦ. Зазначає, що оскільки позивачем не доведено факт права власності на ТМЦ, то жодна їх втрата або пошкодження не спричиняють збитків позивачеві.

Відповідач зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок, оскільки відсутній (не доведений) факт погіршення якісних характеристик ТМЦ та погіршення їх через вину відповідача.

Стосовно розміру стягнутих з відповідача витрат на професійну правову допомогу, зазначає, що заявлений відповідачем розмір був меншим, ніж заявлений позивачем зі свого боку і ще був додатково зменшений судом першої інстанції. Тому вказівка позивача на завищений розмір таких витрат є необґрунтованим. Крім того, було надано всі необхідні документи, якими встановлено об`єм, вид наданої правової допомоги та її вартість.

17.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1225/24.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" (далі - позивач, поклажодавець) та Приватною фірмою "КМ" (далі відповідач, зберігач) укладено договір зберігання №07/08/18 (далі договір, а. с. 14 - 20) з відповідними додатковими угодами (а. с. 21 23).

В укладеному договорі та додаткових угодах сторони узгодили, зокрема, наступне:

-в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно з документами, які є його невід`ємною частиною, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання засоби захисту рослин, допоміжні матеріали та інші ТМЦ, які належать поклажодавцю (надалі товар), в асортименті та кількості, вказаним в товаросупровідних документах на кожну відвантажувану на складське зберігання партію товару (п. 1.1 договору);

-поклажодавець передає товар на відповідальне зберігання в кількості та з розрахунку зберігання на площі складу 100 м2 за адресою: м, Полтава, вул. Половка, 64 «Д» (п. 2 додаткової угоди від 30.12.2022 року, а. с. 22);

-право власності на товар, який передасться на зберігання, залишається за поклажодавцем (п. 1.6 договору);

-сторони надають один одному необхідні для виконання договору відомості та документи (п 2.1 договору);

-приймання та відпуск товару на зберігання здійснюється по товарно- транспортним накладним (п. 2.3 договору);

-у випадку виявлення при прийманні товару на зберігання пошкодженої тари (транспортних палет, мішків) з видимими ознаками пошкоджень товару, зберігач зобов`язаний повідомити про такий факт поклажодавця та скласти відповідний акт (форма додається) за участі уповноваженого представника перевізника та/або поклажодавця, з точним зазначенням кількості пошкоджених палет, мішків або одиниць товару. Цей акт є підставою для зняття відповідальності зі зберігала за пошкодження товару та за порушення якості товару (п. 2.7 договору);

-зберігач повинен вести облік товару по партіям та надавати поклажодавцю звіти «Рух товару за місяць» в строки до 5-го числа місяця, наступного за звітним з інформацією по асортименту, кількості та номерам партій (п. 2.10 договору);

- зберігач гарантує надання послуг, передбачених цим договором, а поклажодавець гарантує оплату таких послуг протягом всього терміну дії цього договору (п. 3.3 договору);

-зберігач зобов`язаний: забезпечити кількісну цілість товару, переданого на зберігання., повернути на першу вимогу поклажодавця товар, який був прийнятий на зберігання, з урахуванням його природного погіршення або іншої змінив результаті його природніх властивостей; Негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання товару, обмовлених при укладанні цього договору, у випадку виникнення загрози втрати або псування товару (п. 4.1 4.1.6 договору);

-якщо зміна умов зберігання необхідна для усунення небезпеки втрати, недостачі або пошкодження товару, зберігач має право зміняти спосіб, місце та інші умови зберігання, не чекаючи згоди поклажодавця (п. 4.1.7 договору);

-зберігач зобов`язаний зберігати товар виключно на складі. Зберігач не має права перемішувати товар в інше місце зберігання без попередньої письмової згоди поклажодавця, при цьому для усунення небезпеки втрати, недостачі або пошкодження товару, зберігач має право змінити спосіб, місце та інші умови зберігання, не чекаючи згоди з обов`язковим направленням поклажодавцю повідомлення про переміщення товару при подальшому наданню поклажодавцю доказів можливого пошкодження або втрати товару (п. 4.1.8 договору);

- зберігач надає поклажодавцю ксерокопію санітарного паспорту на складське приміщення та надає ксерокопії санітарного паспорту в разі переоформлення чи отримання нового (п. 4.1.10 договору);

- поклажодавець має право проводити регулярні перевірки умов зберігання товару на складі не частіше ніж 1 (один) раз на місяць. Будь яка така перевірка повинна бути узгоджена зі зберігачем шляхом направлення останньому повідомлення офіційним листом з підписом керівника та оригінальною печаткою підприємства, не пізніше ніж за 3 (три) дні до такої перевірки (п. 4.3 договору);

- зберігач несе появу матеріальну відповідальність по кількості за втрату, недостачу або пошкодження товару, який знаходиться на зберіганні, якщо не доведе, що втрата, недостача або пошкодженні відбулися внаслідок форс-мажорних обставин. Зберігач не несе відповідальність за погіршення якісних характеристик товару. Вартість товару, яка підлягає відшкодуванню поклажодавцю у випадку втрати, недостачі або пошкодження, вказані в товарно транспортних накладних (п. 5.1 договору);

-сторони погодились, що в разі виникнення форс - мажориих обставин (обставин надзвичайного та непередбачуваного характеру), а саме: пожеж, повені, викидів в атмосферу, землетрусів та інших стихійних лих, війн, військових дій, блокади, ембарго, перекриття шляхів сполучення, інших міжнародних санкцій, або інших дій держав або урядів, прийняття нормативно-правових актів, обмеження діяльності, введення додаткових податків, ліцензій, що роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, та будь-які обставини, що не залежать від волі сторін, настання яких сторони не могли ані передбачити, ані запобігти їм розумними входами, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, на строк дії вищезазначених обставин (п. 6.1 договору);

-доказом наявності обставин надзвичайного характеру та їх тривалості будуть довідки, видані Торгово-промисловою палатою (в тому числі Полтавською торговою промисловою палатою) про наявність таких обставин (п. 6.3 договору);

- в разі настання або припинення обставин надзвичайного характеру сторона, що зазнала їх впливу, повинна без зволікання сповістити про ще в письмовому вигляді іншу сторону (п. 6.4 договору);

- при виникненні цих обставин повідомлення має містити дані про характер обставин, а також оцінку їх впливу па виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором і строк виконання зобов`язань (п. 6.5 договору);

-якщо сторона не надішле або невчасно надішле сповіщення, передбачені в пункті 6.4, то вона зобов`язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані таким несповіщенням або несвоєчасним сповіщенням (п. 6.7 договору);

-цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків сторонами (п. 1 додаткової угоди від 30.12.2022 року, а. с. 22).

Як встановлено судом, позивач у позові зазначає, що ним було передано на відповідальне зберігання товарно матеріальні цінності, зокрема:

-насіння кукурудзи звичайної сорт ЛГ31377 в кількості 33 мішки,

-насіння кукурудзи звичайної сорт СИ ЧОРІНТОС в кількості 2 мішка,

-насіння кукурудзи звичайної сорт Мейфлавер в кількості 13 мішків,

-насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Белла в кількості 3 мішки,

-насіння соняшнику однорічного сорт ЕС ЕЛЕНІС в кількості 1 мішок,

-насіння соняшнику однорічного сорт Імпакт в кількості 1 мішок,

-насіння соняшнику однорічного сорт Коралія КС в кількості 4 мішки,

-насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Романтик в кількості 1 мішок,

-насіння соняшнику однорічного сорт Тунка в кількості 1 мішок.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх. 11692 від 10.09.2024 року, а. с. 220 222) не заперечує той факт, що в його складських приміщеннях зберігались товарно матеріальні цінності позивача.

Позивач стверджує, що загальна вартість переданого на зберігання насіння, переданого на зберігання за договором №07/08/18 від 07.08.2018 року становить 272 907,72 грн.

Також позивач вказує, що належна якість насіння, що передане на зберігання поклажодавцем зберігачу, підтверджується:

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 01.03.2021 року №3506/2 серії АН №030691 (дійсний до 01.11.2021 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 07.12.2021 року №4497/1 серії АН 036330 (дійсний до 07.12.2022 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 20.11.2020 року серії АН№ 026819 (дійсний до 20.11.2021 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 16.12.2021 року №148961 серії СП №026654 (дійсний до 16.12.2022 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 20.02.2023 року №180960 серії СП №043788 (дійсний до 20.10.2023 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 05.02.2021 року №3158/4 серії АН №028357 (дійсний до 05.09.2021 року);

-сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння 04.04.2023 року №186160 серії СП №048219 (дійсний до 04.12.2023 року) (а. с. 75 90).

У ході господарської діяльності позивачем було виявлено пошкодження мішків з кукурудзою і іншою агропромисловою посівною продукцією, яка належить ТОВ «Компанія Серпень».

У зв`язку з цим, позивач зазначає, що 26.03.2024 р. представники ТОВ «Компанія «Серпень» відвідали складське приміщення, в якому було розміщено продукцію позивача, зокрема посівний матеріал кукурудзи та соняшника (зберігався в паперових мішках від виробника) та було виявлено протікання даху. Внаслідок протікання даху в приміщенні була підвищена вологість, що мала негативний вплив на товар позивача. В ході обстеження умов зберігання товару було виявлено воду прямо на каністрах, відрах, коробках з товаром, та плями від води на мішках з насінням, виявлено протікання даху над місцем, де стояли палети з насінням, та великі плями від води на стелі, що поступово затікала на товар, та мокрі плями від води на підлозі.

Як стверджує позивач, 28.03.2024 р. представниками ТОВ «Компанія «Серпень» було проведено перевірку та встановлено неналежні умови зберігання продукції товариства. Також було здійснено інвентаризацію товарів, які знаходились на складському приміщенні та здійснено актування кількості втраченої продукції.

03.04.2024 р. ТОВ «Компанія «Серпень» направило на адресу відповідача лист вих.№03/04-1 (а.с. 107), в якому просила надати допуск директору М.Р. Черниш та представникам ТОВ «АГРОСЕРТ» для відбору зразків насіння для проведення сертифікації. Приватна фірма «КМ» надіслала відповідь у листі вих.№29/04 від 3 квітня 2024 р., у якому надали можливість відбору зразків, які знаходились у складському приміщенні, для проведення сертифікації.

У відповідь на вказаний лист, 03.04.2024 року відповідач листом (вих.№29/04, а.с. 108) повідомив ТОВ «Компанія «Серпень» про готовність 05.04.2024 року о 10 год. 00 хв. надати доступ до товарно матеріальних цінностей для проведення відбору зразків за умови надання відповідей на певний перелік запитань.

Як вказує позивач, 04.04.2024 року аудитором із сертифікації ТОВ «АГРОСЕРТ» за участі директора ТОВ «Компанія Серпень» були відібрані проби наступного насіння, що підтверджується актом №4931 від 04.04.2024 року (а. с. 91, 92):

кукурудза звичайна сортЛГ31377;

кукурудза звичайна сорт СИ ЧОРІНТОС;

кукурудза звичайна сорт Мейфлавер;

соняшник однорічний сорт ЕС Белла 2020 р.;

соняшник однорічний сорт ЕС Белла 2021 р.;

соняшник однорічний сорт ЕС ЕЛЕНІС;

соняшник однорічний сорт Імпакт;

соняшник однорічний сорт Коралія КС;

соняшник однорічний сорт ЕС Романтик;

соняшник однорічний сорт Тунка.

Листом від 04.04.2024 року вих.№04/04/2024-1 (а.с.73, 74) позивач запропонував відповідачу в досудовому порядку вирішити спір відносно умов зберігання товару та його псування.

В даному листі було зазначено, що іншим працівником позивача було відібрано зразки насіння для передачі їх до лабораторії для визначення показників схожості та енергії проростання. Дані протоколи було додано до зазначеного листа.

Відповіді на вищезазначений лист зберігачем надано не було.

Матеріли справи містять протоколи випробувань Випробувальної лабораторії ТОВ «АГРОСЕРТ» №293-П-24 від 22.03.2024 року (об`єкт випробувань кукурудза звичайна Мейфлавер) та №294-П-24 від 22.03.2024 року (об`єкт випробувань кукурудза звичайна ЛГ31377) (а. с. 103, 104).

В результаті проведених ТОВ «АГРОСВЕТ» досліджень відібраного насіння за актом відбору зразка №4931 від 04.04.2024 року поклажодавець отримав протоколи випробувань кожного відібраного зразку відповідно:

протокол випробувань №329-П-24 від 12.04.2024 року;

протокол випробувань №330-П-24 від 12.04.2024 року;

протокол випробувань №331-П-24 від 12.04.2024 року;

протокол випробувань №332-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №333-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №334-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №335-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №336-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №337-П-24 від 15.04.2024 року;

протокол випробувань №338-П-24 від 15.04.2024 року (а. с. 93 102).

Відповідно до протоколів випробувань кожен зразок насіння має нехарактерний запах, в 6 зразках з 10 коефіцієнт схожості становить 0,0% при мінімальних значеннях 85% або 92%, в інших випадках - коефіцієнт схожості складає 75% при допустимому мінімумі 85%; 46% при допустимому мінімумі 85%; 4% та 64% при допустимому мінімумі 92%.

Тобто, в усіх відібраних зразках кожного сорту насіння коефіцієнт схожості не відповідає вимогам ДСТУ, що свідчить про низькі посівні якості насіння. Крім того, у 8 з 10 відібраних зразків підвищений рівень вологості насіння відносно норми.

Отже, на думку позивача, внаслідок неналежного зберігання насіння відповідачем, а саме внаслідок протікання даху складського приміщення, товар зазнав значного погіршення якісних характеристик, внаслідок чого став неконкурентоспроможний, оскільки не відповідає вимогам ДСТУ та не може бути реалізований.

Задля вжиття заходів досудового врегулювання спору, ТОВ «Компанія Серпень» направила претензію Приватній фірмі «КМ» (а. с. 109 114), в якій описала всі обставини ситуації, яка склалася та просила відшкодувати збитки, завдані поклажодавцеві зберігачем внаслідок порушення виконання зобов`язань за договором зберігання № 07/08/2018 р. від 07.08. 2018 р. в розмірі 284 045,29 грн.

Приватна фірма «КМ» надіслала відповідь на претензію (вих.№46/05 від 16 травня 2024 р., а.с. 115), в якій зазначила, що претензія є необґрунтованою, у зв`язку з чим було відмолено в її задоволенні, оскільки за договором передбачена відповідальність зберігача лише по кількості товару, а не по якості.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач у добровільному порядку не хотів відшкодувати завдані збитки, то ТОВ «Компанія «Серпень» задля визначення ціни пошкодженого насіння на момент пред`явлення позову замовило товарознавче експертне дослідження у Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відповідно до висновку експертного дослідження від 08.07.2024 року №ЕД-19/117-24/11260-ТВ (а. с. 24 72) ринкова вартість 1 мішка насіння кукурудзи звичайної сорт ЛГ31377 становить 3 450,77 грн, 1 мішка насіння кукурудзи звичайної сорт СИ ЧОРІНТОС 5 771,25 грн, 1 мішка насіння кукурудзи звичайної сорт Мейфлавер 6 363,31 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Белла 6 415,62 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт ЕС ЕЛЕНІС 8 302,50 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт Імпакт 5 097,79 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт Коралія КС 4 100,50 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Романтик 5 841,76 грн, 1 мішка насіння соняшнику однорічного сорт Тунка 6 313,60 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 272 907,72 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 14 539,84 грн витрат на проведення експертного дослідження, 13 032,00 грн витрат на проведення сертифікації посівних якостей насіння, 23 500,00 грн. втрат на правову допомогу адвоката, 27 290,77 грн гонорар успіху адвоката та 4 093,62 грн судового збору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на те, що:

- відповідно до умов договору відповідач несе відповідальність виключно за зменшення кількості переданих на зберігання товарно матеріальних цінностей з причин втрати, недостачі або пошкодження, а не за погіршення якісних характеристик товару, адже кількість та якість не можуть бути ототожнені, це різні поняття;

- відповідач не є суб`єктом зберігання зерна, на якого поширюється дія Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», оскільки він не отримував такого права та не є учасником Гарантійного фонду, не є власником зерносховища, договір, що укладений між сторонами не є публічним та типовим;

- при прийманні товару на зберігання не здійснювався аналіз якості зерна, а тому твердження, що відповідач був зобов`язаний перевіряти якість товарно - матеріальних цінностей є необґрунтованим (не передбачено ні договором, ні нормами законодавства);

- справи №910/8162/23 та №905/147/18, на які посилається позивач, не є аналогічними зі справою №917/1225/24. До того ж суд не зобов`язаний керуватися рішеннями першої інстанції;

- сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння, додані до позовної заяви, не дійсні на момент пред`явлення претензії з боку позивача, до того ж вони вже були протерміновані вже станом на дату укладення позивачем договору №211/23 від 26.09.2023 року та виставлення рахунків від 631 і 632 від 04.04.2024 року; відповідно до норм Постанови КМ України від 17.11.2023 року №1210 сертифікат, що засвідчує посівні якості насіння, діє до дати, зазначеної у сертифікаті. До того ж позивачем не було додано до позовної заяви сертифікати відносно «Соняшник однорічний сорт Коралія КС» та «Соняшник однорічний сорт Тунка»;

- переміщення товарно матеріальних цінностей не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Ні вимоги, ні згоди позивача про переміщення матеріали справи не містять;

- позивачем не доведено, що вищезазначені сертифікати стосуються саме тих товарно матеріальних цінностей, які, як заявляє позивач, втратили відповідні якісні характеристики;

- відповідач не заперечував якісний стан товару, оскільки гідно з умовами договору відповідач не несе відповідальність за якість товарно матеріальних цінностей, і відповідно дана характеристика не встановлювалась при його прийманні на зберігання;

- позивачем не надано документального підтвердження права власності на визначені товарно матеріальні цінності, а тому їх втрата або пошкодження не спричиняють збитків позивачеві;

- відсутнє документальне підтвердження факту оплати ( тобто наявності збитків) та факту отримання даного товару. Дані товарно матеріальні цінності було придбані протермінованими (відповідно до сертифікатів). Договір №211/23 від 26.09.2023 року, на який є посилання у рахунках №631 та №632 від 04.04.2024 року, позивачем надані не були;

- відео, надане позивачем не доводить факту погіршення якості насіння з вини відповідача. Крім того, відео підтверджує, що мішки із насінням знаходяться в іншому приміщенні, яке не містить жодних ознак протікання, підтоплень чи сирості;

- оскільки відсутня вина зберігача та відсутня у зберігача відповідальність за таке погіршення товарно матеріальних цінностей, тому позивач не може відмовитися від товару та вимагати компенсації за нього на підставі ст. 951 ЦК України;

- позивачем не надано на підтвердження вартості товару жодного товаросупровідного документу, відсутнє документальне підтвердження факту оплати товару та факту отримання даного товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень".

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Предметом спору у справі є вимога про відшкодування збитків, спричинених порушенням умов договору зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року щодо належного зберігання насіння кукурудзи та пшениці.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до частин 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Частиною першою статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи предмет позову та обставини даної справи, необхідним фактом, що потребує доказування з боку позивача та встановлення судом, є наявність шкідливого результату протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи) завдання збитків, їх наявності та розміру. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Позивач посилався на наявність бездіяльності відповідача, існування причинно-наслідковго зв`язку між недотриманням зберігачем належних умов зберігання товару (насіння) та погіршенням якісних характеристик товару, внаслідок чого товар став неконкурентоспроможним, тобто не може бути реалізованим, що призвело до отримання збитків.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, на відповідальному зберіганні у відповідача на складі за адресою вул. Половки (Чумацький шлях), 64 Д у м. Полтава, перебував наступний товар:

- насіння кукурудзи звичайної сорт ЛГ31377 в кількості 33 мішки,

- насіння кукурудзи звичайної сорт СИ ЧОРІНТОС в кількості 2 мішка,

- насіння кукурудзи звичайної сорт Мейфлавер в кількості 13 мішків,

- насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Белла в кількості 3 мішки,

- насіння соняшнику однорічного сорт ЕС ЕЛЕНІС в кількості 1 мішок,

- насіння соняшнику однорічного сорт Імпакт в кількості 1 мішок,

- насіння соняшнику однорічного сорт Коралія КС в кількості 4 мішки,

- насіння соняшнику однорічного сорт ЕС Романтик в кількості 1 мішок,

- насіння соняшнику однорічного сорт Тунка в кількості 1 мішок.

Відповідно до п. 2.3 договору, приймання та відпуск товару на зберігання здійснюється на основі отриманої заявки поклажодавця по товарно-транспортним накладним.

Заявляючи вимогу про відшкодування збитків, позивач вказував на бездіяльність відповідача, оскільки відповідно до умов договору зберігач зобов`язаний був негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання товару, обмовлених при укладанні цього договору, у випадку виникнення загрози втрати або псування товару; якщо зміна умов зберігання необхідна для усунення небезпеки втрати, недостачі або пошкодження товару, зберігач мав право зміняти спосіб, місце та інші умови зберігання, не чекаючи згоди поклажодавця (п. 4.1.6, 4.1.7 договору).

Позивач стверджує, що він не був повідомлений про необхідність зміни умов зберігання товару, а самостійно виявив, що товар зберігається в неналежних умовах і зазнав пошкоджень внаслідок протікання даху, що призвело до втрати якості насіння. За наслідком чого позивач висунув вимогу перемістити товар, що і було зроблено до моменту проведення відеофіксації.

Місцевий суд правомірно вказав, що матеріали справи не містять інформації відносно місця розміщення насіння товару в приміщенні складу після прийняття товару на зберігання, а також відсутні докази переміщення вказаного товару на вимогу позивача, як це передбачено п. 4.1.8 договору (відсутня попередня письмова згода поклажодавця на переміщення, відсутнє повідомлення про переміщення товару).

Відеозаписи, що додані до матеріалів справи в якості додатку до позовної заяви, не відображають того, що саме пошкоджене насіння знаходилось у місці протікання даху та що відбулось його переміщення до іншого складського приміщення.

Колегія суддів зазначає, що саме позивач, як поклажодавець за укладеним між сторонами договором, має довести, що передане на зберігання насіння соняшнику та кукурудзи, відповідало вимогам щодо якості.

У позовній заяві позивач зазначає, що належна якість насіння, що передавалась на зберігання поклажодавцем зберігачу підтверджується:

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 01.03.2021 року №3506/2 серії АН №030691 (дійсний до 01.11.2021 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 07.12.2021 року №4497/1 серії АН 036330 (дійсний до 07.12.2022 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 20.11.2020 року серії АН№ 026819 (дійсний до 20.11.2021 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 16.12.2021 року №148961 серії СП №026654 (дійсний до 16.12.2022 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 20.02.2023 року №180960 серії СП №043788 (дійсний до 20.10.2023 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння від 05.02.2021 року №3158/4 серії АН №028357 (дійсний до 05.09.2021 року);

- сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння 04.04.2023 року №186160 серії СП №048219 (дійсний до 04.12.2023 року) (а.с. 75 90).

Однак у судів відсутня можливість встановити, що надані сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння, мають відношення саме до насіння, що зберігалось на складі відповідача та є предметом спору.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищенаведених висновків.

До того ж матеріали справи не містять товарно транспортних накладних, на підставі яких відбулось приймання товару на зберігання, як того вимагає п. 2.3 договору.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відсутність товарно транспортних накладних пояснюється тим, що сторони не завжди оформлювали їх у зв`язку з наявністю взаємної довірі та безумовне порушення умов договору зберігання відповідачем колегія суддів відхиляє та зазначає, що товарно транспортна накладна є обов`язковим документом не тільки для відповідача, а і для позивача також.

Відносно наданих позивачем рахунків на оплату №631 від 04.04.2024 року та №632 від 04.04.2024 року (де постачальником є ПП «Білоцерківагробізнес», покупцем ТОВ «Компанія Серпень», договір №211/23 від 26.09.2023 року, а. с. 105, 106) суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом чи товарно транспортним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані рахунки на оплату не є належними доказами того, що саме вказаний в них товар був переданий на відповідальне зберігання Приватній фірмі «КМ».

Безпідставними є посилання позивача на те, що зважаючи на відсутність акту про виявлення пошкодження тари (транспортних палет, мішків) з видимими ознаками пошкоджень товару (відповідно до п. 2.7 договору) - це є достатньою підставою вважати, що переданий на зберігання товар відповідав умовам договору. Тобто, на думку позивача, відсутність дано акту передбачає відповідальність саме зберігача за пошкодження тари та за порушення якості товару.

За умовами договору зберігання не передбачено встановлення якісних характеристик товарно-матеріальних цінностей на день передачі їх на зберігання.

Позивачем в позовній заяві було зазначено перелік правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору. Серед них вказано п. 10, 24 ст. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 33, ст.34 ЗУ «Про зерно та ринок зерна України».

Як передбачено ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно ст. 25 ЗУ «Про зерно та ринок зерна України» зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Відповідно до п. 15, 16 ст. 1 ЗУ «Про зерно та ринок зерна України» зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

Місцевий суд дійшов правомірного висновку, що ЗУ «Про зерно та ринок зерна України» не поширюються на правові відносини, що склалися між сторонами за договором зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року (ПФ «КМ» не є суб`єктом ринку зерна, не є власником зерносховища, договір зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року не є публічним).

До того ж, відповідно до п. 1.1 укладеного договору зберігач приймає на відповідальне зберігання засоби захисту рослин, допоміжні матеріали та інші ТМЦ, які належать поклажодавцю (надалі товар), в асортименті та кількості, вказаним в товаросупровідних документах на кожну відвантажувану на складське зберігання партію товару.

Крім того колегія суддів зазначає, що позивач, зазначаючи про належну якість насіння, що перебувало у відповідача, посилається на сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння та вказує, що вони не є протермінованими, адже нормами закону не передбачено постійно підтверджувати його якість.

Ці твердження спростовуються матеріалами справи.

Відносно наданих позивачем сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння від 20.11.2020 року, 05.01.2021 року, 01.03.2021 року, 07.12.2021 року, 16.12.2021 року, 20.02.2023 року, 04.04.2023 року колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 29 Постанови КМУ від 21.02.2017 року №97 (редакція від 14.11.2019 року) «Про затвердження Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал» строк дії сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу, становить на насіння кукурудзи, протруєної та затареної один рік, на насіння соняшнику, протруєного та затареного чотири місяці.

Відповідно до ст. 29 Постанови КМУ від 21.02.2017 року №97 (редакція від 02.12.2020 року та від 22.05.2021 року, 15.11.2022 року) «Про затвердження Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та форм сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал» строк дії сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу, становить на насіння кукурудзи протруєної один рік, на насіння соняшнику протруєного вісім місяців місяці.

Матеріали справи не містять жодного сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння, який був би дійсний на дату проведення випробувань ТОВ «Агросерт» (12 та 15.04.2024 року).

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння соняшнику однорічного сорт Імпакт, насіння соняшнику однорічного сорт Коралія КС та насіння соняшнику однорічного сорт Тунка.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження якісних характеристик спірного товару на момент приймання товару на зберігання відповідачем, що свідчить про відсутність у суду можливості встановити відповідні якісні характеристики при передачі спірного товару та на зберігання, та відповідно і можливість подальшої зміни (втрати) цих характеристик саме під час зберігання у складському приміщенні ПФ «КМ».

Отже, у даному випадку неможливо встановити факт наявності вини відповідача у втраті якісних характеристик переданих на зберігання товарно матеріальних цінностей.

Вказане свідчить про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння йому збитків діями відповідача в процесі виконання умов договору зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року у вигляді порушення взятих на себе договірних зобов`язань, які спричинили негативні наслідки для позивача у вигляді втрати якісних характеристик майна, переданого на зберігання.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у даній справі відповідальність зберігача є повною та беззаперечною. Позивач вважає, зо дії відповідача (а точніше, бездіяльність) носять умисний характер. Зазначає, що відповідач, усвідомлюючи, що товар (зерно) зберігається в приміщенні з пошкодженим дахом, що призводить до потрапляння вологи, і розуміючи, що такі умови невідповідні для зберігання зерна, свідомо не вжив жодних заходів для усунення недоліків та збереження товару. Така поведінка відповідача є прямим порушенням умов договору зберігання та свідчить про його недобросовісність, як суб`єкта господарювання, який повинен виконувати свої зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Відносно розміру збитків, які позивач просить стягнути з відповідача (272 907,72 грн) суд зазначає наступне.

Позивач, визначаючи розмір збитків, у позовній заяві посилається на ч. 3 ст. 225 ГК України: при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

При цьому, п. 5.1 договору сторони передбачили, що вартість товару, яка підлягає відшкодуванню поклажодавцю у випадку втрати, недостачі або пошкодження, вказані в товарно транспортних накладних.

Як зазначалось вище, що матеріали справи не містять товарно транспортних накладних, на підставі яких відбулось приймання спірного товару на зберігання.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахована позивачем сума збитків, яка обчислена виходячи з ринкової вартості і мішка (відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/117-24/11260-ТВ від 08.07.20241 року), не є обґрунтованою та доведеною для визначення розміру ймовірних збитків.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та зводяться виключно до їх переоцінки.

Позивач зазначає, що відповідач, як суб`єкт господарської діяльності, що надавав послуги зі зберігання товару, був зобов`язаний забезпечити дотримання усіх необхідних санітарних норм та стандартів, що регламентуються чинним законодавством України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння йому збитків діями відповідача в процесі виконання умов договору зберігання №07/08/18 від 07.08.2018 року у вигляді порушення взятих на себе договірних зобов`язань, які спричинили негативні наслідки для позивача у вигляді втрати якісних характеристик майна, переданого на зберігання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові.

Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає про таке.

Після ухвалення рішення, 22.10.2024 до Господарського суду Полтавської області від представника відповідача - адвоката Шейки Р.В. надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1225/24 (вх.№14060 від 22.10.2024 року) розмірі 32 500,00рн.

Ухвалою суду 23.10.2024 року було прийнято вищезазначену заяву представника відповідача (вх.№14060 від 22.10.2024 року) до розгляду; запропоновано позивачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на зазначену заяву представника відповідача та в строк до 28.10.2024 року надати їх суду та позивачу.

28.10.2024 року до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№14332) з проханням відмовити у задоволенні заяви ПФ КМ", а у разі задоволення заяви - зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 7 500,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи відмову у задоволенні позову, та дійшов висновку, що заява представника відповідача - адвоката Шейки Р. В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/1225/24 (вх.№14060 від 22.10.2024 року) підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000 грн (консультація замовника з приводу звернення до суду з позовом ТОВ "Компанія "Серпень" (код ЄДРПОУ 38874670) про стягнення 272 907,72 грн - справа №917/1225/24; аналіз позовної заяви з додатками та відеоматеріалів, розробка правової позиції, визначення доказів, якими обґрунтовується позиція замовника, складання відзиву на позов і подача (виїзд до суду); аналіз відповіді на відзив з додатками та відеоматеріалів, підготовка і подача (виїзд до суду) заперечень на відповідь на відзив; аналіз додаткових пояснень позивача від 05.09.2024 року; аналіз заперечень на додаткові пояснення від 19.09.2024 року).

З матеріалів справи вбачається, що надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача у справі здійснювалось адвокатом Шейкою Русланом Володимировичем на підставі ордеру серія ВІ №1224199, договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 року (далі - договір, а. с. 163 - 165).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надавати правову допомогу (далі - послуги) замовнику, у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх.

Замовник виплачує виконавцю гонорар, який обраховується виходячи з обсягу та вартості наданої правової допомоги, що визначається за домовленістю сторін (п. 4.2 договору).

Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг (п. 4.3 договору).

Здача - приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі - приймання в місці знаходження виконавця (п. 7.1 договору).

Послуги надаються замовнику в письмовій або в усній формі (п. 7.2 договору).

Додатком до договору "Погодження розміру гонорару" сторони погодили наступні розміри гонорару виконавця:

- за домовленістю сторін вартість години роботи виконавця складає 1 300,00 грн за одну годину;

- за підготовку одного процесуального або іншого документа в процесі судового розгляду справи - 1300,00 грн ( якщо на підготовку документу виконавцем було витрачено не більше 1 години). За кожну годину роботи над документом, виконавцем нараховується гонорар в розмірі 1300,00 грн.

Також, відповідно до додатку до договору сторони узгодили, що час, витрачений адвокатом на поїздки, пов`язані із розглядом справи в суді (в т. ч. на судові засідання або для подання документів у канцелярію тощо) вважається частиною роботи і оплачується у розмірі, визначеному в п. 1 цього додатку (п. 2 додатку).

Відповідно до п. 3 додатку перелік наданих послуг та їх загальна вартість фіксується адвокатом у звіті про надання правової допомоги та додатково погоджується сторонами у акті приймання - передачі наданих послуг.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом були надані ПФ "КМ" наступні види правової допомоги:

- консультація замовника з приводу звернення до суду з позовом ТОВ "Компанія "Серпень" (код ЄДРПОУ 38874670) про стягнення 272 907,72 грн - справа№917/1225/24 - кількість годин - 2 год., вартість - 2600,00 грн;

- аналіз позовної заяви з додатками та відеоматеріалів, розробка правової позиції, визначення доказів, якими обґрунтовується позиція замовника, складання відзиву на позов і подача (виїзд до суду) - кількість годин - 12 год., вартість - 15 600,00 грн;

- підготовка і подача (виїзд до суду) клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - кількість годин - 1 год., вартість -1 300,00 грн;

- аналіз відповіді на відзив з додатками та відеоматеріалів, підготовка і подача (виїзд до суду) заперечень на відповідь на відзив - кількість годин - 6 год., вартість - 7 800,00 грн;

- аналіз додаткових пояснень позивача від 05.09.2024 року, підготовка і подача (виїзд до суду) додаткових пояснень від 10.09.2024 року - кількість годин - 2 год., вартість - 2 600,00 грн;

- аналіз заперечень на додаткові пояснення від 19.09.2024 року та відеоматеріалів, підготовка і подача (виїзд до суду) додаткових пояснень від 24.09.2024 року - кількість годин - 2 год., вартість - 2 600,00 грн.

Загальна вартість наданої правової допомоги склала 32500,00 грн.

Відтак, сторони договору про надання правової допомоги від 01.08.2024 року узгодили гонорар у формі погодинної оплати.

Розглянувши заяву відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про її часткове задоволення, частково врахувавши заперечення позивача.

Водночас позивач в апеляційній скаргу не навів жодних підстав в чому полягає незаконність додаткового рішення суду першої інстанції або неспівмірність покладених на нього витрат.

При цьому, суд враховує, що позивачем в позовній заяві заявлено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі, ніж відповідачем. Відтак, доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що сума покладених на нього витрат на професійну правничу допомогу є непропорційною сумі позову колегія суддів не приймає до уваги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

Відтак, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни додаткового рішення.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 та додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі №917/1225/24.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Серпень" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі №917/1225/24 залишити без змін.

Постагнова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко