Ухвала

від 20.01.2025 по справі 904/4659/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4659/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

про визнання недійсним правочину про дострокове розірвання договору № 185 від 24.10.2018

Суддя Мілєва І.В.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Воронко Юлія Ігорівна звернулась до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним правочин Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради про дострокове розірвання договору № 185 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 24.10.2018, яке було оформлено у формі листа за № 25/25-48 від 02.07.2024.

Суд ухвалою від 28.10.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни залишив без руху. Запропонував Фізичній особі-підприємцю Воронко Юлії Ігорівні усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) додатків до позовної заяви, які були подані до суду, у строк до 11.11.2024.

30.10.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення додатків до позовної заяви відповідачу.

Суд ухвалою від 31.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 25.11.2024.

Суд ухвалою від 25.11.2024 відклав підготовче засідання на 11.12.2024.

Суд ухвалою від 11.12.2024 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 29.01.2025 включно. Відклав підготовче засідання на 13.01.2025.

В підготовчому засіданні 13.01.2025 оголошено перерву до 29.01.2025.

Суд ухвалою від 13.01.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни про витребування доказів - задовольнив частково. Витребував у Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради оригінал документу про дострокове розірвання договору № 185 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 24.10.2018, розташованого за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8.

13.01.2025 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою суду від 15.01.2025 у задоволенні заяви відмовлено повністю.

16.01.2025 позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Комунальному підприємству "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та будь-якім іншім особам вчиняти дії, пов`язані з перешкоджанням у праві ФОП Воронко Ю.І. в організації, експлуатації, користуванні, управлінні та розпоряджанні майданчиком для паркування, розташованим за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8, який ФОП Воронко Ю.І. має право експлуатувати на підставі договору № 185 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 24.10.2018 та акту приймання-передачі майданчику для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8, до прийняття остаточного рішення по господарській справі № 904/4659/24.

В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позивач зазначає наступне. В січні 2025р. позивач випадково дізнався з оголошення у Газети «Наше місто» (№4300/1) від 28.11.2024 про те, що 19.12.2024 буде проведено конкурс з визначення операторів відведених майданчиків для паркування та спеціально обладнаних майданчиків для паркування, серед яких був зазначений і майданчик для паркування, розташований за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8, яким на теперішній час розпоряджається позивач, на підставі договору № 185 ОП від 24.10.2018, та дострокове розірвання якого і є предметом позову у справі № 904/4659/24. Тобто, під час дії договору №185 ОП від 24.10.2018 відповідач за допомогою проведення конкурсу з визначення іншого оператору намагається укласти або вже уклав договір з іншою особою відносно того ж самого майданчика для паркування, що і майданчик, який відповідно за договору № 185 ОП від 24.10.2018, розташований за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8. Також відповідно до розділу № 5 договору № 185 ОП від 24.10.2018, навіть у разі припинення терміну дії договору № 185 ОП від 24.10.2018, господарсько-правові відносини між сторонами договору не припиняються, оскільки у сторін договору відразу виникає безліч обов`язків, таких як, наприклад: «обов`язок повернення майданчику балансоутримувачу; складання та підписання акту повернення майданчика для паркування і таке інше». Але будь-яких із зазначених вище обов`язків за договором виконано не було, оскільки дії відповідача по достроковому розірванню договору № 185 ОП від 24.10.2018 оскаржуються у Господарському суді Дніпропетровської області. Тому намагання відповідача укласти інший договір з іншим оператором відносно того ж самого майданчика для паркування, розташованого за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8, без складання акту повернення майданчика для паркування, який підписується сторонами, відповідно до умов розділу № 5 договору №185 ОП від 24.10.2018, є як грубим порушенням умов договору зі сторони відповідача, так і намаганням унеможливити виконання майбутнього прийнятого рішення у справі № 904/4659/24, що порушує вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача та може ускладнити можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення становища, яке існувало до порушення його прав. Крім того, подальша реалізація відповідачем спірних актів та майнових дій може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у випадку задоволення позовних вимог.

На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду копію газети "Наше місто" від 28.11.2024, в якій, серед іншого, наведено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, які заплановано подати на конкурс із визначення операторів. Відповідно до вказаного переліку, за № 141 міститься земельна ділянка за адресою вул. Максима Дія, буд. 8, кількість місць 10, площа паркування 115 м2.

Господарський суд зауважує, що предметом спірного договору № 185 ОП від 24.10.2018 є надання балансоутримувачем оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Максима Дія (вул. Шелгунова), 8.

Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, яка наведена у постанові від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, та яка зводиться до того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.1,5,6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надаються, зокрема, заявником. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2020 по справі № 904/2357/20.

Враховуючи характер спору, суд вважає, що спосіб забезпечення позову в частині заборони Комунальному підприємству «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради та будь-якім іншім особам вчиняти дії, пов`язані з перешкоджанням ФОП Воронко Ю.І. у праві користування майданчиком для паркування, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і вказаним заявником предметом спору, співмірність заходу із вказаними позовними вимогами.

Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Воронко Юлії Ігорівни про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити Комунальному підприємству «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (49003, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437) та будь-якім іншім особам вчиняти дії, пов`язані з перешкоджанням Фізичній особі-підприємцю Воронко Юлії Ігорівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у праві користування майданчиком для паркування, розташованим за адресою: вул. Максима Дія, буд. 8.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 20.01.2025.

Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання - до 21.01.2028.

Стягувач: Фізична особа-підприємець Воронко Юлія Ігорівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Боржник: Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49003, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437)

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва