Рішення

від 07.01.2025 по справі 908/2254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 Справа № 908/2254/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2254/24

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137

до відповідача: виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "БАЗІС ЛТД", 69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27

про стягнення 473 476,23 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Калініна-Заєць Ю.М., довіреність від 19.12.24 № 912/20-25

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.08.24 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 22.08.24 з вимогами концерну "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") до виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "БАЗІС ЛТД" (надалі ВК ТОВ Агрофірма "БАЗІС ЛТД") про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 30.04.24 у розмірі 473 476,23 грн.

22.08.24 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2254/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.08.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2254/24, якій присвоєно № провадження 17/133/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Ухвалою 28.10.24 суд визначив розгляд справи № 908/2254/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочати провадження у справі № 908/2254/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.11.24 о 10 год. 00 хв.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.24 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 26.11.24 представник позивача надала усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, у підготовчому засіданні 26.11.24 судом з`ясовано у представника позивача положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представник позивача повідомила суд, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 26.11.24 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 27.01.25 включно, закрито підготовче провадження у справі № 908/2254/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.24 о 12 год. 30 хв.

28.11.24 до суду в системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій остання повідомила суд про відсутність будь-якого листування з відповідачем та просить суд долучити до матеріалів справи розрахунок нарахувань відповідача за адресою вул. Тбіліська, 27 приміщення 164 за період з листопада 2021р. по квітень 2024р.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.24 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.12.24 прийнято до розгляду заяву представника позивача (сформовану в системі "Електронний суд" 28.11.24) про виконання ухвали суду та розпочато розгляд справи по суті, у вступному слові представник позивача в усній формі виклала зміст та підстави своїх вимог. Суд перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Розглянувши в судовому засіданні 10.12.24 матеріали справи № 908/2254/24 судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви (сформованої в системі "Електронний суд 22.08.24), представник позивача просить суд (дослівно):

"…Стягнути з ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА "БАЗІС ЛТД" (ВК ТОВ АГРОФІРМА "БАЗІС ЛТД") ЄДРПОУ: 13617729 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72227191 від 01.11.2021р. за період з 01 листопада 2021 р. по 30 квітня 2024 р. на користь КОНЦЕРНУ "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ": суму грошової заборгованості в розмірі 473 476,23 грн. …"

При цьому на сторінці 5 даної позовної заяви зазначено наступне:

"… Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період: 01 листопада 2021 р. - 30 квітня 2023 р. на загальну суму 473 476,23 грн., що підтверджується також розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань як по будинку в цілому так і по приміщенню Відповідача, та які додаються до цієї позовної заяви. …"

Представник позивача в засіданні 10.12.24 повідомила суд, що позивачем було допущено описку на сторінці 5 позовної заяви, правильними вважати вимоги стягнення з відповідача суми грошової заборгованості за період з 01.11.21 по 30.04.24.

Крім того, наданий позивачем лист КП "ВРЕЖО № 7" за вих. від 28.03.24 № 520 про надання інформації, який перебуває в матеріалах справи, свідчить, що станом на 28.03.24 за договором оренди від 01.09.2001 № 411/01, орендарем частина нежитлового приміщення № 164 підвального поверху (літ. А-6), у складі частини місць загального користування №№ 1-4 загальною площею 17,92 кв.м. (яким є ВК ТОВ Агрофірма "Базіс ЛТД"), приміщення з орендного користування балансоутримувачу за актом приймання-передачі не поверталось.

З огляду на те, що:

- позивач у цій справі просить суд стягнути 473 476,23 грн заборгованості за період з 01.11.21 по 30.04.24;

- жодною із сторін до справи не надано договору оренди нежитлового приміщення № 411/01 від 01.09.2001, а в матеріалах справи перебуває тільки додаткова угода від 01.06.2011 до договору № 411/01 від 01.09.2001, а сам текст вказаного договору (№ 411/01 від 01.09.2001) суду не надано, як і не надано акту приймання-передачі до вказаного договору;

- у справі відсутні відомості та докази на підтвердження того, чи було станом на 01.05.24 повернуто з орендного користування за актом приймання-передачі балансоутримувачу частина не житлового приміщення № 164 підвального поверху (літ. А-6) у складі частини місць загального користування №№1-4 загальною площею 17,92 кв.м. (яким є ВК ТОВ Агрофірма "Базіс ЛТД");

судом на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ч. 11 ст. 176 ГПК України, з метою забезпечення права сторін на належний судовий захист з прийняттям законного та обґрунтованого судового рішення у справі по суті спору, ухвалою від 10.12.24 залишено позовну заяву у справі № 908/2254/24 без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення екземпляру цієї ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати до суду в письмовому вигляді обґрунтування (докази) щодо того:

- хто є балансоутримувачем за договором оренди нежитлового приміщення № 411/01 від 01.09.2001(в редакції чинній станом на час слухання цієї справи в суді);

- чи було станом на 01.05.24 повернуто з орендного користування за актом приймання-передачі балансоутримувачу частина не житлового приміщення № 164 підвального поверху (літ. А-6) у складі частини місць загального користування №№1-4 загальною площею 17,92 кв.м. (яким є ВК ТОВ Агрофірма "Базіс ЛТД") та якими доказами це підтверджується.

18.12.24 до суду в системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій останнім усунунуто недоліки визначені в ухвалі суду 10.12.24 по справі № 908/2254/24.

Ухвалою від 19.12.24 судом продовжено розгляд справи № 908/2254/24 з 07.01.25 та призначено справу № 908/2254/24 до судового розгляду по суті на 07.01.25 о 10 год. 30 хв.

Представник відповідача в судове засідання 07.01.25 в черговий раз не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.01.25 представник позивача надала усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

В засіданні 07.01.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 22.08.24 та в заяві про усунення недоліків за вих. від 18.12.24 на. Просила суд стягнути з ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД") заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 30.04.24 у розмірі 473 476,23 грн.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомив.

Наявні матеріали справи за № 908/2254/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

При цьому, судом враховано, що інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі:

- розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик»;

- направлялись вищевикладені ухвали, в цьому рішенні, ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД" на юридичну адресу, а саме: 69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27.

Вказані ухвали суду були повернуті в зворотньому напрямку до суду, з позначкою відповідного відділення АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: "…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …".

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: "… Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …".

Частиною 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб (до кола осіб яких належить ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД") покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов`язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на 07.01.25 у суду відсутні відомості щодо реєстрації ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Більш того, неявка відповідача чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов`язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/2254/24 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника (відповідача) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони та третя особа по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну "МТМ" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З 01.05.19 введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), згідно із ст. 5 якого комунальною послугою є послуга з постачання теплової енергії.

Так, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення нових договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Частиною 5 ст. 13 Закону визначено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.21 на виконання вимог Закону позивач на своєму офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомк майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.10.22 № 313303467, ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД" є власником нежитлового приміщення підвалу літ. А-6 загальною площею 576,34 кв.м. (загальна площа приміщення 789,5 кв.м.) по вул. Тбіліській, буд. 27, приміщення 164 в м. Запоріжжя (колективна форма власності з часткою власності 73/100).

Відповідно до листа КП «ВРЕЖО № 7» за вих. від 28.03.24 № 520 «Про надання інформації», згідно договору оренди нежитлового приміщення № 411/01 від 01.09.01 (з урахуванням додаткової угоди від 01.06.11), орендарем частини нежитлового приміщення № 164 підвального поверху (літ. А-6) у складі частини місць загального користування №№ 1-4 загальною площею 17.92 кв.м. є ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД". Крім того, у вказаному листі зазначено, що приміщення з орендного користування балансоутримувачу за актом прийому-передачі не поверталось.

01.11.21 між концерном "Міські теплові мережі" та ВК ТОВ Агрофірми "БАЗІС ЛТД" укладено типовий індивідуальний договір № 72227191 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27.

Житловий будинок № 27 по вул. Тбіліській в м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775 зав. № 51479808, SHARKY 775 зав. № 51479813 та SHARKY 775 зав. № 51479819, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузлів комерційного обліку.

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно із п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315 (надалі - Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у т.ч. приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватись окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5, 6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, розрахунок здійснюється з урахуванням розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення /будівлі/ будинку.

Позивач у позові вказує, що на виконання п. 5 Договору надавав відповідачу послугу з постачання теплової енергії з урахуванням умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 у вказані вище: нежитлового приміщення підвалу літ. А-6 загальною площею 576,34 кв.м. та частини нежитлового приміщення № 164 підвального поверху (літ. А-6) у складі частини місць загального користування №№ 1-4 загальною площею 17.92 кв.м. за період з 01.11.21 по 30.04.24 на загальну суму 473 476,23 грн. Відповідачем за вказаний період не було сплачено жодних коштів. Таким чином, як стверджує позивач, заборгованість відповідача за отриману послугу постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 складає 473 476,23 грн.

Згідно із "Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води" (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11 № 869), Концерном "Міські теплові мережі" для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто, двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто, споживач сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Частиною 1 ст. 7 наведеного вище в тексті цього рішення Закону визначено, що споживач, серед іншого, має право у встановленому законодавством порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.19).

Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд виходить з того, що вказане приміщення відповідача є опалювальним. Доказів зворотрнього матріали справи не містять і суду не надано.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830), позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.20 № 23 (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 25.02.20 за № 202/34485) затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки за постачання теплової енергії за договором.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходяться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках на адресу Теплопостачальної організації не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати за відповідні періоди.

Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку договір не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.11.21 по 30.04.24 включно згідно з рахунками за постачання теплової енергії № 72227191 на загальну суму 473 476,23 грн у повному обсязі не здійснив. Доказів правомірності своїх дій (чи бездіяльності) суду не надав.

Факт наявності у сумі 473 476,23 грн заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання. Зобов`язання відповідача оплатити надані послуги не припинено. Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не наджано.

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов`язання відповідача оплатити спожиту теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 473 476,23 грн за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "БАЗІС ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, код ЄДРПОУ 13617729) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_1 у Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві, код МФО 322313) - 473 476 (чотириста сімдесят три тисячі чотириста сімдесят шість) грн 23 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "БАЗІС ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 27, код ЄДРПОУ 13617729) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ "УКРГАЗБАНК", код МФО 320478) - 5 681 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 71 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.01.2025.

Суддя В.Л. Корсун