Ухвала

від 13.01.2025 по справі 910/2464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/2464/24

За заявою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/2464/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОФІТ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 1 000 330,11 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники:

від позивача (стягувача): Марченко О.О.

від відповідача (боржника): Малахов М.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2464/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОФІТ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1 000 330,11 грн, на підставі Договору поставки товару № 53-121-01-22-11225 від 31.05.2022, з яких: 860 752,00 грн основного боргу, 38 486,23 грн 3% річних, 101 091,88 грн інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ПРОФІТ" 860 752,00 грн основного боргу, 38 486,23 грн 3% річних, 101 091,88 грн інфляційних нарахувань та 15 004,95 грн судового збору.

06.08.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, яке набрало законної сили 16.07.2024, Господарським судом міста Києва видано наказ.

26.12.2024 представником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в системі "Електронний суд" сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24 до 22.05.2025. Відповідно до наведеної заяви відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 22.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/2464/24 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 13.01.2025 о 12:20 год.

09.01.2025 представником позивача в системі "Електронний суд" сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" письмові пояснення.

В судове засідання, призначене на 13.01.2025, представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника) з`явились.

Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні 13.01.2025 підтримав заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24 та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні 13.01.2025 проти задоволення заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24 заперечив та просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши подану Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24, суд

УСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24.

В обґрунтування наведеної заяви відповідач вказує, що основний дохід Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" отримує з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, який був неодноразово продовжений Указами Президента України.

Водночас, відповідач зазначає, що його внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, а тому безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об`єктів АТ «НАЕК «Енергоатом», яка, в свою чергу, залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об`єктів.

На переконання відповідача, негайне виконання відповідачем судового рішення може спричинити невиконання Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

А тому, відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 по справі №910/2464/24 дозволить забезпечити безперебійне виконання паливної та виробничої програми Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" по додержанню рівня технологічного процесу генерації електроенергії, запобіганню технологічних порушень електромеханічного обладнання та продовжити стале виконання Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24 мотиви та надані відповідачем документи, надавши оцінку всім аргументам представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.

Згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява N 56849/00).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити до 22.05.2025 виконання рішення у даній справі, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення і не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення та розстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Долучені відповідачем до заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24 докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити та розстрочити його

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2464/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 910/2464/24.

Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/2464/24 відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.01.2025.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА