Ухвала

від 17.01.2025 по справі 922/1137/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1137/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковський О. В. - головуючий, Бенедисюк І. М., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.,

розглянувши касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021

і рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020

у справі № 922/1137/20

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області

до: 1) Харківської міської ради

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

3) Фірми "Сніжинка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна), Фірми "Сніжинка" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ фірма "Сніжинка"), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.07.2018 №5616-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та ТОВ фірма "Сніжинка", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1156;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 27439411 від 08.08.2018;

- зобов`язати ТОВ фірма "Сніжинка" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 в нежитловій будівлі літ. "Г-1", розташованого за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 32, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи рішення від 21.02.2018 №1008/18 про відчуження ТОВ фірма "Сніжинка" спірних нежитлових приміщень, Харківська міська рада порушила вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 роки", оскільки незаконно обрала спосіб приватизації товариством цих нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова. Крім того, укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу від 27.07.2018 № 5616-В-С не відповідає вимогам законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а спірні приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі частини першої статті 216 ЦК України.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2020, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, позов задоволено повністю.

4. В ході розгляду справи судами встановлено відсутність доказів, які б свідчили про те, що ТОВ фірма "Сніжинка" подавала до органу приватизації документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшень, здійснених за час оренди.

5. За висновком судів попередніх інстанцій, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку з чим, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу має бути визнаним недійсним як такий, що суперечить вимогам законодавства. Здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

6. Управління комунального майна подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, які підтверджують, на думку скаржника, доводи щодо необґрунтованості та недоведеності підстав представництва прокуратурою інтересів держави в суді та порушення порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

8. Також в обґрунтування касаційної скарги Управління комунального майна посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 08.07.2020 у справі №922/1969/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19, від 17.06.2020 №922/2593/19 щодо визначення способу малої приватизації (про те, що орган місцевого самоврядування не має права самостійно обирати спосіб приватизації нежитлових приміщень без урахування встановлених законодавчих обмежень), які застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1137/20 за касаційною скаргою Управління комунального майна на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2021 касаційне провадження у справі №922/1137/20 було зупинено до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 справу №925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2024 касаційне провадження у справі №922/1137/20 поновлено, касаційну скаргу призначено до розгляду на 09.10.2024.

13. 09.10.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу справи №922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.01.2021 у cправі №922/623/20 щодо належності способу захисту про зобов`язання боржника вчинити дії (повернути майно).

14. Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 922/1137/20 об`єднаною палатою з огляду на наступне.

15. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

16. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

17. Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою заявлені позовні вимоги про: визнання недійсним рішення про відчуження нежитлових приміщень; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; зобов`язання ТОВ фірма "Сніжинка" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення, придбані за вищезгаданим договором, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за ТОВ фірма "Сніжинка".

18. В ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи № 922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що позовні вимоги прокуратури спрямовані на захист права власності територіальної громади міста Харкова на нерухоме майно, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстровано за ТОВ фірма "Сніжинка" на підставі договору купівлі-продажу, стороною якого є Управління комунального майна як виконавчий орган Харківської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Харкова.

19. Під час касаційного перегляду справи №922/1137/20 колегія суддів з`ясувала, що 22.01.2021 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову в аналогічній справі № 922/623/20 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до Харківської міської ради; Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - управління комунального майна); фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни (далі - ФОП Нагорна С. М.) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернення нежитлових приміщень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

20. Так, постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №922/623/20 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 76 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 03.08.2018 №5618-В-С, укладений між відповідачами, скасовано рішення від 15.11.2018 про державну реєстрацію права власності за Нагорною С. М. на спірні нежитлові приміщення, а також зобов`язано ФОП Нагорну С. М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради вищезгадані нежитлові приміщення. У решті позовних вимог відмовлено.

21. При цьому щодо вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення та зобов`язання відповідача (покупця) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення, апеляційний суд заначив, що ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.08.2018, яку задоволено судом апеляційної інстанції.

22. Постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 922/623/20.

23. Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи № 922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати зазначила про те, що залишаючи без змін постанову апеляційного суду від 03.09.2020 у справі № 922/623/20 в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення з наведених вище підстав, об`єднана палата Касаційного господарського суду визначила те, що такий спосіб захисту прав є належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки вважає, що належним і ефективним способом захисту у цьому випадку є вимога саме про витребування майна.

24. Надаючи оцінку наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає наступне.

25. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).

27. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6).

28. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

29. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

30. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

31. В ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи №922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що у справі №922/1137/20, як і у справі №922/623/20, позов спрямований на відновлення порушеного права на нерухоме майно та повернення територіальній громаді володіння спірним нерухомим майном.

32. Разом з тим, на переконання колегії суддів, задоволення позовної вимоги прокуратури про зобов`язання ТОВ фірма "Сніжинка" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення не призведе до відновлення порушеного права, оскільки належним і ефективним способом захисту у даному випадку є вимога саме про витребування нерухомого майна, адже таке судове рішення і буде підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за територіальною громадою міста Харкова права власності на витребуване нерухоме майно, забезпечуючи ефективність відновлення прав громади. Тому вищезгадану позовну вимогу слід задовольнити шляхом витребування від ТОВ фірма "Сніжинка" на користь територіальної громади міста Харкова спірних нежитлових приміщень.

33. Відтак, з наведеного в ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи № 922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати обґрунтування слідує, що на переконання колегії суддів заявлена прокуратурою вимога про зобов`язання відповідача повернути спірне нерухоме майно спрямована на витребування вказаного майна, однак при цьому прокуратура сформулювала цю вимогу не у повній відповідності належному способу захисту.

34. З цього приводу об`єднана палата звертається до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, за змістом якої у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

35. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

36. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).

37. Наведені правові висновки є чіткими, зрозумілими й сприяють однозначному застосуванню норм права.

38. Визначившись з тим, що прагнення прокурора в частині повернення територіальній громаді володіння спірним нерухомим майном (враховуючи сукупність заявлених ним вимог) не викликає сумніву (про що вказано безпосередньо в ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи № 922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати), однак формулювання цієї вимоги не в повній мірі відповідає належному способу захисту, колегія суддів не позбавлена можливості витлумачити вищезгадану позовну вимогу у відповідності до належного способу захисту прав та вирішити спір.

39. Також колегія суддів в ухвалі від 09.10.2024 про передачу справи №922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати наводить низку висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у періоді після ухвалення Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

40. Висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

41. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права (подібні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 911/891/22 (пункт 52).

42. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

43. За таких обставин, під час касаційного перегляду оскаржуваних у справі № 922/1137/20 судових рішень колегією суддів врахуванню підлягає остання правова позиція Верховного Суду у подібних спорах, а за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

44. Як зазначалося вище, передаючи справу №922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів запропонувала відступити від висновку Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у cправі №922/623/20 щодо належності способу захисту про зобов`язання боржника вчинити дії (повернути майно).

45. З цього приводу об`єднана палата зазначає, що у постанові від 27.03.2024 у справі №191/4364/21 (пункт 18.8) Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору.

46. У справі № 922/623/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не розглядав питання щодо належності та ефективності способів захисту за заявленими у вказаній справі позовними вимогами, в касаційних скаргах аргументи з цього приводу також не заявлялися.

47. Відтак, у вищезгаданій постанові у справі № 922/623/20 відсутній висновок щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути нерухоме майно, отримане за правочином, який визнано судом недійсним, у контексті належності та ефективності способу захисту порушеного права, для відступу від якого колегія суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.10.2024 передала справу № 922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

48. У рішенні ЄСПЛ у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" ("Chapman v. the United Kingdom" від 18.01.2001, заява № 27238/95, пункт 70) наголошується на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

49. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

50. Таким чином, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

51. Передаючи справу №922/1137/20 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у контексті положень частини другої статті 302 ГПК України не навела вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20.

52. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а тому справа №922/1137/20 за касаційною скаргою Управління комунального майна на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Справу № 922/1137/20 за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Васьковський

Судді І. Бенедисюк

Г. Вронська

Т. Дроботова

Т. Малашенкова

В. Пєсков

Л. Рогач

Ю. Чумак

З окремою думкою судді Рогач Л. І.