Ухвала

від 16.01.2025 по справі 754/5270/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/5270/23

провадження № 61-471ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Віктор Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київський завод «Радар» про стягнення вихідної допомоги, заборгованості по компенсаційних виплатах, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (далі - АТ «Київський завод «Радар»), в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 22 березня 2023 року

в розмірі 61 226, 88 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з червня 2019 року по березень 2023 року в розмірі 113 060, 27 грн, стягнути індексацію заробітної плати в розмірі 7 423, 90 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 61 226, 88 грн без утримання податку з доходів, військового збору та інших обов`язкових платежів. Стягнуто

з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати

в розмірі 113 060, 27 грн без утримання податку з доходів, військового збору та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в розмірі 7 423, 90 грн без утримання податку з доходів, військового збору та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва

від 13 березня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Київський завод «Радар» задоволено частково.

Скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення вихідної допомоги, ухвалено в цій частині нове рішення.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами про зміну формулювання підстав звільнення. Змінено формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , викладеної в наказі АТ «Київський завод «Радар» № 54-К від 31 жовтня 2022 року. Вважати ОСОБА_1 , електромонтера диспетчерського устаткування телеавтоматики ВОХОР (ВПО), звільненим з Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» 31 жовтня 2022 року за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України з причин невиконання роботодавцем законодавства про працю.

Стягнуто АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 28 699, 83 грн вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).

Скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та індексації заробітної плати. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року залишено без змін.

Скасовано додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 13 березня 2024 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто

з АТ «Київський завод «Радар» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 9 992, 67 грн.

11 січня 2025 року через підсистему Електронний Суд представник

ОСОБА_1 - адвокат Павленко В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 754/5270/23.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українимістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у справі № 754/5270/23 становить 191 711, 05 грн та не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн, де 3 028,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року).

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а», пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оскаржене судове рішення ухвалене за результатами встановлення обставин конкретної справи та оцінки судами попередніх інстанцій наявних у цій справі доказів.

Позивач мав можливість доводити свої вимоги в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.

Незгода позивача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Віктор Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київський завод «Радар» про стягнення вихідної допомоги, заборгованості по компенсаційних виплатах, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара