Постанова

від 14.01.2025 по справі 389/1464/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 389/1464/24

провадження № 22-ц/4809/173/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу заапеляційною скаргою Суботцівської сільськоїради Кропивницькогорайону Кіровоградськоїобласті нарішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 11вересня 2024року у складі судді Савельєвої О. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі Суботцівська сільська рада) та просив зобов`язати Суботцівську сільську раду виділити йому в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 5,18 га відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №401078 за рахунок земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) КСП «Маяк», які розташовані на території Суботцівської сільської ради.

Позовна заява мотивована тим, що 15.08.2022 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в КСП «Маяк» с. Трепівка Знам`янського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №401078 від 31.05.2001.

На звернення позивача до Суботцівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) як власнику вказаного вище сертифікату на земельну частку (пай), рішенням сільської ради від 23.04.2024 позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради, що унеможливлює встановити місце розташування земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_2 як члену КСП «Маяк».

ОСОБА_1 вважав, що відповідач зобов`язаний надати особі земельну частку (пай) з колективної власності із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), оскільки на території Суботцівської сільської ради наявні невитребувані земельні частки (паї) із земель КСП «МАЯК».

За таких обставин, позивач вважав відмову відповідача незаконною, як наслідок, звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано Суботцівську сільську раду виділити ОСОБА_1 земельну ділянку на території Суботцівської сільської ради в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) площею 5,18 га в умовних кадастрових гектарах відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.08.2022 державним нотаріусом Другої Знам`янської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Гаврилюком П.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 195 (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 401078).

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу рішення про відмову, не стосуються порядку оформлення права власності на земельну ділянку власником невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцем.

Враховуючи, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача на виділення йому земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Суботцівська сільська рада просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у невідповідності обставинам справи та без з`ясування всіх обставин справи.

Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги той факт, що всі землі запасу та резервного фонду перебувають в оренді.

Крім того, відсутність протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради унеможливлює встановлення місця розташування земельної ділянки.

Зважаючи на це земельна ділянка може бути виділена лише за рахунок земельних ділянок резервного фонду сільськогосподарського призначення комунальної власності, що були сформовані із земель КСП «Маяк», оскільки в разі виділення сільською радою позивачеві земельної ділянки за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) можуть бути порушені права інших власників сертифікатів, яким фактично були наділені земельні частки.

Враховуючи, що позивач не зазначає бажане місце розташування земельної ділянки та у зв`язку з відсутністю протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк», який прямо визначає місце розташування земельної ділянки, відповідач не має змоги встановити за рахунок якої саме земельної ділянки має бути задоволено вимогу позивача та право якого з орендарів має бути порушено.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі орендарів земельних ділянок резервного фонду.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представники Суботцівської сільської ради Бордіченко А. В. та Кадерова Д. С. підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справиповідомлявся належним чином, що підтверджується реокмендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2001 Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації № 323-р від 07.08.1996 на ім`я ОСОБА_2 видано сертифікат серії РН № 401078 на право на земельну частку (пай) розміром 5,18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Маяк» с. Трепівка Знам`янського району Кіровоградської області, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 31.05.2001 за № 1270.

З відомостей, наданих Відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 28.02.2024 за вих. № 0-22-0.555,2-508/290-24, вбачається, що Державний акт на право власності на землю на підставі вказаного вище сертифікату ОСОБА_2 не видавався. Схемою поділу передбачено поділ загальної площі земель на окремі земельні ділянки з визначенням порядкового номеру/площі. Протоколи, рішення зборів громадян-членів КСП, відомості про жеребкування щодо визначення номеру на плані, закріплення за громадянином членом КСП та будь-які інші документи щодо розподілу на визначення земельної ділянки до відділу не передавалися.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 195, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 (позивач у справі). Спадщина складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в КСП «Маяк», с. Трепівка Знам`янського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 401078, виданого 31.05.2001 Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації № 323-р від 07.08.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 31.05.2001 за № 1270.

На звернення позивача Суботцівською сільською радою 14.03.2024 за вих. № 03-20/988 повідомлено, що на території сільської ради наявні невитребувані земельні частки (паї) із земель КСП «Маяк», земельні ділянки резервного фонду сільськогосподарського призначення комунальної власності, що були сформовані із земель КСП «Маяк», та земельні ділянки резервного фонду сільськогосподарського призначення комунальної власності, однак, вони всі перебувають в оренді.

Позивач, як власник вказаного вище сертифікату на земельну частку (пай), звернувся до Суботцівської сільської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Суботцівської сільської ради № 3647 від 23.04.2024 позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення такої технічної документації у зв`язку з відсутністю протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради, що унеможливлює встановити місце розташування земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_2 , як члену КСП «Маяк».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

В п. 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом ч. 11 ст.118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801, від 04.02.2004 № 122 та спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04.10.1996 № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15.05.1992 Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України, встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Отже, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується утому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 541/1512/21.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), наяку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01.01.2025; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Отже, саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №542/1403/17.

В п.10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.05.2001 Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації № 323-р від 07.08.1996 на ім`я ОСОБА_2 видано сертифікат серії РН № 401078 на право на земельну частку (пай) розміром 5,18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Маяк» с. Трепівка Знам`янського району Кіровоградської області, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 31.05.2001 за № 1270 (а. с. 29-30).

З відомостей, наданих Відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 28.02.2024 за вих. № 0-22-0.555,2-508/290-24, вбачається, що Державний акт на право власності на землю на підставі вказаного вище сертифікату ОСОБА_2 не видавався. Схемою поділу передбачено поділ загальної площі земель на окремі земельні ділянки з визначенням порядкового номеру/площі. Протоколи, рішення зборів громадян-членів КСП, відомості про жеребкування щодо визначення номеру на плані, закріплення за громадянином членом КСП та будь-які інші документи щодо розподілу на визначення земельної ділянки до відділу не передавалися (а. с. 20-21).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.08.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 195, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 (позивач у справі). Спадщина складається з права на земельну частку (пай) розміром 5,18 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в КСП «Маяк», с. Трепівка Знам`янського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 401078, виданого 31.05.2001 Знам`янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на підставі розпорядження голови Знам`янської районної державної адміністрації № 323-р від 07.08.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 31.05.2001 за № 1270 (а. с. 28).

На звернення позивача Суботцівською сільською радою 14.03.2024 за вих. № 03-20/988 повідомлено, що на території сільської ради наявні невитребувані земельні частки (паї) із земель КСП «Маяк», земельні ділянки резервного фонду сільськогосподарського призначення комунальної власності, що були сформовані із земель КСП «Маяк», та земельні ділянки резервного фонду сільськогосподарського призначення комунальної власності, однак вони всі перебувають в оренді (а. с. 16-17).

Рішенням Суботцівської сільської ради № 3647 від 23.04.2024 позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення такої технічної документації у зв`язку з відсутністю протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради, що унеможливлює встановити місце розташування земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_2 , як члену КСП «Маяк» (а. с. 18).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» за результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) саме сільська рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості); уточнює списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточнює місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), організації проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом, та отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), що є наслідком оформлення відповідного протоколу та його затвердження Сільською радою.

Таким чином, затверджений сільською радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Разом з тим, відсутність вказаного протоколу не може бути безумоною підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель КСП «Маяк», як наслідок, безпідставного позбавлення законного права позивача на отримання земельної частки (паю).

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що відсутність протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по КСП «Маяк» колишньої Трепівської сільської ради унеможливлює встановлення місця розташування земельної ділянки, не заслуговують на увагу суду.

Враховуючи, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу рішення про відмову, не стосуються порядку оформлення права власності на земельну ділянку власником невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги той факт, що всі землі запасу та резервного фонду перебувають в оренді, з огляду на таке.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Таким чином, перебування земель комунальної власності, а також земель запасу (резерву) комунальної власності в оренді на підставі укладених відповідачем договорів оренди землі не є перешкодою для виділення позивачу земельної часки (паю) в натурі.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був залучити до участі у справі орендарів земельних ділянок резервного фонду, з огляду на те, що позивач не заявляв вимог про зобов`язання відповідача виділити земельну ділянку з конкретним кадастровим номером, на яку він претендує, а тому питання про права та обов`язки орендарів земельних ділянок резервного фонду оскаржуваним рішенням не вирішувалось.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 392/1193/17 (провадження № 61-15660сво19).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Суботцівської сільськоїради Кропивницькогорайону Кіровоградськоїобласті залишити без задоволення, а рішення Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської областівід 11вересня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник